Біль під час сечовипускання у жінок: що робити, якщо боляче мочитися?

Що таке дизурія?

Дизурія — це патологічний стан, який супроводжується дискомфортом (різким болем, печінням) або болем під час сечовипускання. Цей симптом виникає при контакті сечі з подразненою або запаленою слизовою оболонкою уретри (сечовивідного каналу). Дискомфортні відчуття можуть посилюватися під час сечовипускання через скорочення детрузора (м'яза сечового міхура) та перистальтику уретри, що призводить до активації больових рецепторів і появи болю або печіння. Види дизурії залежно від симптомів:

• поллакіурія (часте сечовипускання невеликими порціями при збереженому або зменшеному загальному обсязі сечі);
• странгурія (утруднене, часто болісне сечовипускання);
• ургенція (раптові позиви до спорожнення);
• ніктурія (часті позиви до сечовипускання в нічний час);
• енурез (мимовільне виділення сечі без контролю);
• ішурія (затримка сечовипускання);
• олігурія (нечасте сечовипускання при переповненому сечовому міхурі).

Дизурія може з'явитися в будь-якому віці, але частіше зустрічається у літніх людей, ніж у молодих. Цей стан більш поширений серед жінок, ніж серед чоловіків, що пов'язано з анатомічними особливостями жіночого сечовивідного каналу (коротким, з широкою уретрою). До групи підвищеного ризику належать люди з цукровим діабетом, захворюваннями сечового міхура, а також вагітні жінки.

Які симптоми зазвичай супроводжують болісне сечовипускання?

Болісне сечовипускання зазвичай супроводжується печінням, поколюванням або свербінням у промежині. Інші симптоми дизурії можуть включати:

• болісні відчуття на початку сечовипускання, що може бути пов’язано з інфекцією сечовивідних шляхів;
• біль наприкінці сечовипускання, який може виникнути на тлі проблем із сечовим міхуром;
• часті позиви до сечовипускання, які можуть бути помилковими;
• нетримання сечі без позивів до спорожнення (енурез);
• відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
• утруднене сечовипускання;
• зміна характеру струменя, який може бути слабким, переривчастим;
• темний колір сечі з неприємним запахом;
• домішки крові в сечі;
• виділення з уретри (рідкі водянисті або гнійні густі);
• нудота, блювота.

Дизурія може супроводжуватися болем у попереку, боці, нижній частині живота. При порушенні сечовипускання може підвищуватися температура тіла, спостерігатися озноб. Дизурія у жінок може супроводжуватися свербінням і печінням у піхві, які посилюються під час статевого акту. При болю під час сечовипускання можуть бути присутні нетипові виділення з піхви з неприємним запахом.

Які причини найчастіше викликають біль під час сечовипускання?

Причинами болю, печіння або ріжучого болю під час сечовипускання у жінок часто є запальні захворювання сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит). Інші причини дизурії:

• інфекції, що передаються статевим шляхом (урогенітальний герпес, гонорея, хламідіоз);
• сечокам'яна хвороба (камені в сечовивідній системі);
• механічне або хімічне подразнення (наприклад, засобами інтимної гігієни, сперміцидами, спринцюванням);
• травми сечовипускального каналу;
• звуження уретри;
• гормональні зміни (наприклад, у період менопаузи);
• новоутворення в сечовивідних органах;
• дивертикуліт (утворення в стінках кишечника невеликих виступів або опуклих мішечків).

Біль, печіння або різі під час сечовипускання можуть виникнути після урологічних процедур (цистоскопії, катетеризації). Боляче мочитися також буде через вагінальні інфекції (вагініт, молочницю) або гінекологічні захворювання (наприклад, ендометрит). Після хіміотерапії або променевої терапії в області таза також буде боляче ходити в туалет по-маленькому.

Інфекції сечовивідних шляхів

Дизурія часто спричинена інфекціями сечовивідних шляхів (циститом, уретритом, пієлонефритом). Збудником інфекції у 90% випадків є кишкова паличка (E. coli), яка може бути присутньою в нижньому відділі кишечника. Піднімаючись по сечовивідних шляхах, бактерія може викликати запалення слизової оболонки уретри (уретрит), сечового міхура (цистит), а при подальшому поширенні — нирок (пієлонефрит). Також інфікування може бути викликане патогенними грибами (наприклад, з роду кандида), паразитами та вірусами.

Боляче мочитися через інфекцію сечовивідних шляхів частіше жінкам, ніж чоловікам, що пов'язано з анатомічними особливостями жіночої сечостатевої системи. Жіночий сечовивідний канал (уретра) коротший і ширший, ніж чоловічий, що полегшує проникнення патогенних мікроорганізмів у сечовий міхур. Близьке розташування уретри до анального отвору також сприяє потраплянню кишкової мікрофлори в сечовивідні шляхи, особливо при недотриманні правил інтимної гігієни.
Симптоми інфекцій сечовивідних шляхів залежать від типу та тяжкості патології. Основні ознаки захворювань сечовидільної системи можуть включати:

• дискомфорт і печіння під час сечовипускання;
• часті позиви до спорожнення сечового міхура;
• утруднене сечовипускання;
• темну каламутну сечу;
• домішки слизу або крові в сечі;
• біль у нижній частині живота, спині.

Інфекція сечовивідних шляхів може супроводжуватися підвищенням температури тіла, лихоманкою, ознобом. При появі симптомів необхідно звернутися до лікаря для діагностики патологічного стану.

Запалення уретри

Однією з причин болісного сечовипускання є запалення уретри (уретрит). Захворювання сечовивідних шляхів також супроводжується подразненням і набряком сечовипускального каналу, свербінням у ділянці уретри, болем у тазу, дискомфортом під час статевого акту. Патологія часто розвивається на тлі бактеріальної інфекції, що вражає сечовивідний канал. Уретрит також може виникнути через потрапляння в уретру вірусів, грибків. Інші причини запалення уретри можуть включати:

• інфекції, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, трихомоніаз, генітальний герпес);
• надмірний тиск на уретру (наприклад, під час їзди на велосипеді, верхи на коні);
• механічне подразнення уретри (через травму, катетеризацію, активне статеве життя).

Причиною уретриту також може бути алергічна реакція на засоби інтимної гігієни, бар'єрну контрацепцію. При своєчасній діагностиці та лікуванні запалення уретри можна запобігти розвитку ускладнень (циститу, епідидиміту, ендометриту). Хронічна форма патології підвищує ризик порушення статевої функції та безпліддя.

Інфекції, що передаються статевим шляхом

Біль під час відвідування туалету та постійне бажання помочитися можуть бути спричинені інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Інфекційні захворювання можуть передаватися через біологічні рідини (кров, сперму, вагінальні виділення) від інфікованого партнера після незахищеного статевого акту (вагінального, анального або орального) або при контакті з його шкірою, особливо в області геніталій. Збудниками патологій можуть бути понад 30 різних бактерій, вірусів, грибків і паразитів. Найпоширеніші ІПСШ включають:

• хламідіоз;
• сифіліс;
• гонорея;
• трихомоніаз;
• гепатит В;
• вірус простого герпесу;
• вірус папіломи людини;
• ВІЛ.

До ІПСШ також належать генітальні бородавки та лобковий педикульоз. При ослабленні імунної системи можуть розвиватися гарднерельоз, уреоплазмоз, мікоплазмоз, які часто передаються статевим шляхом. Збудниками інфекцій є умовно-патогенні бактерії, що живуть у невеликій кількості в нормальній мікрофлорі.
ІПСШ у жінок можуть вражати вульву, піхву, матку, сечовивідні шляхи. Типові симптоми ІПСШ можуть включати:

• печіння або різі під час сечовипускання;
• свербіж, набряк, почервоніння статевих органів;
• болісні відчуття внизу живота;
• жовті, зелені або коричневі виділення з неприємним запахом, які супроводжуються болем під час сечовипускання;
• дискомфорт у ділянці геніталій під час сексу;
• поява бородавок, папілом, кандилом, виразок у ділянці зовнішніх статевих органів.

Ознакою інфекції, що передається статевим шляхом, є також висип у ділянці зовнішніх статевих органів та в періанальній зоні. При появі симптомів ІПСШ слід звернутися до гінеколога.

Вагінальні інфекції та запалення

Біль і печіння під час або після сечовипускання у жінок можуть виникати на тлі вагінальних інфекцій та запалень. Запалення слизової оболонки піхви (вагініт) або зовнішніх статевих органів (вульвіт) може викликати подразнення уретри, що призводить до появи печіння та болю під час сечовипускання. Патології також можуть супроводжуватися свербінням, почервонінням, набряком вульви або статевих губ. При вагініті з'являються рясні виділення білого кольору, а при вульвіті — жовтого та жовто-зеленого кольору.

Збудниками вагінальних інфекцій та запалень можуть бути патогенні мікроорганізми (хламідії, гонококи, трихомонади, уреаплазми, мікоплазми, віруси герпесу). Вони можуть розвиватися внаслідок недотримання правил особистої гігієни, незахищених статевих контактів, зниження імунітету, гормональних змін, алергії, травм статевих органів, а також на тлі прийому антибіотиків. При перших симптомах вагінальних інфекцій та запалень необхідно звернутися до гінеколога.

Камені в сечовивідній системі

Причиною болісного сечовипускання може бути наявність каменів (конкрементів) у сечовивідній системі. Сечові конкременти — це тверді утворення з нерозчинних солей, які можуть формуватися в нирках внаслідок інфекцій сечостатевої системи, порушення обміну речовин, неправильного харчування, недостатнього споживання рідини або малорухливого способу життя.
Згодом камені можуть почати переміщатися по сечовивідних шляхах, травмуючи слизову оболонку сечоводів, сечового міхура та уретри, викликаючи запалення. Патологічний стан може супроводжуватися болем, поколюванням і печінням під час сечовипускання, частими позивами до спорожнення сечового міхура, домішками крові в сечі, відчуттям, що «пече сечовий». Своєчасне лікування захворювання дозволить запобігти прогресуванню патології та її переходу в хронічну форму.

Подразнення слизової оболонки або шкіри

Може бути боляче ходити в туалет через подразнення слизової оболонки уретри, а також запалення шкіри в області геніталій, що виникають під впливом хімічних або механічних факторів. Причини, що викликають подразнення слизової оболонки або шкіри:

• використання агресивних засобів інтимної гігієни (ароматизованих гелів, мила з ароматизаторами);
• застосування сперміцидів, лубрикантів із подразнюючими компонентами;
• часте спринцювання;
• носіння тісної або синтетичної нижньої білизни.

Подразнення сечовивідних шляхів може виникнути в результаті механічного тертя під час статевого акту або тривалої фізичної активності (наприклад, під час бігу, їзди на велосипеді або верхової їзди). Неінфекційна дизурія може розвиватися на тлі зловживання гострою їжею або алкоголем.

Цистит

Цистит — це поширена інфекція нижніх сечовивідних шляхів, яка може стати причиною розвитку дизурії. Патологія часто виникає внаслідок бактеріальної інфекції, збудниками якої можуть бути кишкова паличка, стрептококи, стафілококи та ентерококи. Бактерії потрапляють у сечовий міхур переважно висхідним шляхом — через уретру, що може статися при недотриманні правил особистої гігієни. Цистит частіше діагностується у жінок, ніж у чоловіків, через анатомічні особливості. Інші причини запалення сечового міхура:

• камені в нирках;
• безконтрольний прийом деяких лікарських препаратів;
• алергічні реакції на засоби інтимної гігієни;
• переохолодження;
• зниження імунітету;
• використання діафрагмальних контрацептивів і сперміцидів;
• вроджені аномалії сечовидільної системи.

Запалення сечового міхура може виникнути на тлі цукрового діабету. Ризик розвитку циститу підвищується під час вагітності, а також у період менопаузи.
Характерною ознакою циститу є болісне сечовипускання. Інші симптоми запалення сечового міхура можуть включати:

• часте сечовипускання;
• нетримання сечі;
• темна каламутна сеча з неприємним запахом;
• домішки крові в сечі;
• дискомфорт у ділянці таза, спини або в боці.

Цистит також може розвиватися внаслідок коливань гормонів естрогену та прогестерону залежно від менструального циклу. Загострення запального процесу, коли дуже боляче мочитися, може спостерігатися перед місячними або під час овуляції.  Своєчасна діагностика та лікування циститу допоможуть запобігти ускладненням (наприклад, поширенню інфекції на нирки). При перших ознаках захворювання слід записатися на прийом до гінеколога або уролога.

Медичні процедури або ліки

У дівчини може боліти під час сечовипускання після медичних процедур та прийому ліків. Механічне подразнення (наприклад, під час катетеризації сечового міхура або цистоскопії) травмує уретру. Деякі лікарські засоби (наприклад, препарати для хіміотерапії) можуть викликати запалення сечовивідних шляхів, що супроводжується неприємним сечовипусканням.

Коли біль під час сечовипускання вважається тривожним симптомом?

Біль під час сечовипускання вважається тривожним симптомом, який може свідчити про розвиток запальних захворювань сечовивідних шляхів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, сечокам’яної хвороби. Для діагностики патологічного стану жінкам необхідно записатися на консультацію до гінеколога.

На прийомі лікар збирає анамнез (інформацію про скарги, симптоми, спосіб життя, статеву активність, перенесені захворювання, препарати, що приймаються) і проводить фізикальний огляд. Для діагностики болю під час сечовипускання можуть бути показані аналізи сечі, крові, УЗД органів малого таза та нирок.

Які аналізи може призначити лікар, якщо жінці боляче мочитися?

Якщо жінці боляче мочитися, лікар може призначити загальні аналізи сечі та крові, а також бактеріальне посів сечі. При підозрі на інфекції, що передаються статевим шляхом, може бути показано мікроскопічне дослідження мазка з піхви або ПЛР-тест (аналіз мазка зі слизової оболонки статевих органів), що дозволить виявити наявність збудників ІПСШ за відсутності первинних ознак інфекції.

Як лікують болісне сечовипускання?

Тактика лікування болісного сечовипускання підбирається лікарем залежно від причини патологічного симптому з урахуванням результатів обстеження. Медикаментозна терапія дизурії може включати:

• противірусні, протигрибкові препарати;
• протизапальні засоби;
• гормональні препарати;
• знеболюючі засоби, спазмолітики;
• діуретики.

Якщо стан викликаний інфекціями сечовивідних шляхів, ІПСШ, може бути показана антибактеріальна терапія. При лікуванні сечокам'яної хвороби можуть бути призначені препарати для виведення каменів з нирок.
На додаток до медикаментозної терапії дизурії слід забезпечити споживання достатньої кількості рідини на день (випивати не менше двох-трьох літрів). Інші рекомендації при лікуванні болісного сечовипускання можуть включати:

• дотримання правил інтимної гігієни;
• використання засобів для інтимної гігієни без агресивних компонентів (ароматизаторів, віддушок);
• носіння нижньої білизни з натуральних тканин;
• підтримання статевих органів у сухості;
• збалансоване харчування з достатньою кількістю білків, жирів і вуглеводів;
• обмеження споживання кави, газованих напоїв;
• відмова від вживання алкоголю;
• достатня фізична активність;
• використання бар'єрних методів контрацепції;
• відмова від використання чужих предметів гігієни (мочалок, рушників);
• уникнення спринцювання.

Для профілактики дизурії необхідно проходити регулярні огляди не рідше одного разу на рік. Якщо під час сечовипускання з’являються болісні відчуття, важливо вчасно звернутися до лікаря.

Як полегшити біль під час сечовипускання в домашніх умовах?

Полегшити біль під час сечовипускання в домашніх умовах може допомогти теплий компрес або грілка, яку слід прикласти до нижньої частини живота. Для полегшення симптомів також можуть бути показані сидячі ванночки з теплою водою температурою близько 40 °С. Під впливом тепла зменшуються спазми сечового міхура і знижується вираженість больових відчуттів.
Рясне пиття допомагає збільшити об’єм сечі, знижуючи її концентрацію, що дозволяє тимчасово усунути печіння в уретрі, зменшити подразнення сечового міхура та знизити больові відчуття під час сечовипускання. Достатня гідратація також сприяє виведенню бактерій із сечовивідних шляхів. Для зменшення болю під час сечовипускання можна приймати знеболюючі препарати або спазмолітики, призначені лікарем.