Ревматологія в Миколаєві

Що лікує ревматолог у Миколаєві

Лікар із суглобів спеціалізується на хворобах дегенеративної, травматичної, інфекційної, запальної та аутоімунної природи. Захворювання, які лікує ревматолог у Миколаєві:

• хвороби спини та хребта (спондильоз, спондилоартроз, остеопороз);
• дифузні ураження сполучної тканини (синдром Шегрена, системний червоний вовчак, системна склеродермія);
• захворювання навколосуглобових м'яких тканин (ідіопатична запальна міопатія, ревматична поліміалгія, міозит);
• системні запальні хвороби судин (васкуліт, васкулопатія, синдром Гудпасчера);
• захворювання суглобів (остеоартрит, кристалічні артропатії, реактивний артрит, ревматоїдний артрит).

Ревматолог займається лікуванням гострої ревматичної лихоманки (ревматизму). Патологія пов'язана із запаленням серця і суглобів на тлі раніше перенесеної стрептококової інфекції.

За яких симптомів потрібна консультація ревматолога

Йти до ревматолога потрібно за появи больових відчуттів у спині, шиї, попереку, верхніх і нижніх кінцівках. Біль у суглобах часто супроводжується обмеженням їхньої рухливості (особливо після нічного сну і тривалого перебування в одній позі). Інші симптоми хвороб суглобів:

• почервоніння і підвищена температура (гіперемія) шкірного покриву в зоні ураження;
• набряклість м'яких тканин (через прогресуюче запалення суглоба);
• біль і слабкість у м'язах;
• наявність підшкірних вузликів;
• зміна форми суглоба.

У пацієнтів із ревматичними захворюваннями часто хрустять суглоби. Хрускіт може вказувати на розвиток інфекційних, запальних хвороб суглобів, пошкодження хрящової тканини. Пацієнтам, у яких біль, скутість і хрускіт у суглобах супроводжуються тривалою субфебрильною температурою (37-38 °C), кровохарканням, носовими кровотечами, неврологічними змінами і порушеннями в роботі нирок, потрібно звернутися до ревматолога невідкладно.

Діагностика захворювань кісток і суглобів у Миколаєві

Первинний огляд у ревматолога проходить у два етапи. Спочатку лікар-ревматолог вивчає анамнез і скарги пацієнта, а потім проводить фізикальний огляд ураженої ділянки тіла, оцінюючи стан шкірного покриву і характер рухливості суглоба. 

Для підтвердження діагнозу ревматолог у Миколаєві може направити пацієнта на дообстеження. Додаткові дослідження при захворюваннях кісток, суглобів, сполучних тканин: 

• рентген. Допомагає вивчити форму суглоба, виявити вивихи, підвивихи, переломи, тріщини в кістковій тканині;
• УЗД суглобів. Забезпечує детальну візуалізацію синовіальної сумки, сухожиль, зв'язок, м'яких тканин, що оточують суглоб;
• лабораторні аналізи (дослідження на С-реактивний білок, ревмопроби, загальний і біохімічний аналізи крові та сечі). Показують наявність запального процесу в організмі.

Після діагностики лікар складає схему лікування суглобів і сполучної тканини. Залежно від типу і ступеня тяжкості захворювання курс терапії може включати анальгетики та протизапальні препарати системної та місцевої дії, лікувальну гімнастику, фізіотерапевтичні процедури.

Консультація ревматолога в Миколаєві

На первинній консультації приватному ревматологу знадобиться наявна у пацієнта медична документація: виписки після лікування в лікарняному стаціонарі, результати лабораторних аналізів та інструментальних досліджень (за їх наявності). Також на консультації ревматологу потрібно надати повний перелік прийнятих лікарських засобів. Спеціальна підготовка до прийому у ревматолога не потрібна.

Лікування остеопорозу в Миколаєві

Остеопороз – це захворювання кісток, яке розвивається при зміні структури, зниженні щільності та міцності кісткової тканини. Втрата кісткової маси призводить до збільшення ризику переломів. Причини остеопорозу:

• безконтрольний прийом ліків (наприклад, антикоагулянтів або діуретиків);
• ендокринні розлади (зокрема, діабет або хвороби щитоподібної залози);
• аутоімунні захворювання, що вражають кістки (наприклад, ревматоїдний артрит);
• шлунково-кишкові патології (зокрема, целіакія і запальні захворювання кишківника);
• малорухливий спосіб життя;
• дефіцит вітаміну D або кальцію;
• куріння, зловживання спиртними напоями;
• гормональний дисбаланс (наприклад, зниження рівня естрогену в жінок у період менопаузи);
• вага нижче норми.

У разі остеопорозу виникає задишка і біль у спині. Інші симптоми остеопорозу включають зміни постави (згорблену позу), часті переломи і зниження росту. Найнебезпечнішою формою хвороби є дифузний остеопороз, що вражає весь скелет.

Для діагностики остеопорозу проводять рентген і тест для оцінки щільності кісткової тканини. Лікування остеопорозу може включати:

• вітамінно-мінеральні препарати (з кальцієм або вітаміном D);
• гормональну терапію (для зміцнення й активізації росту кісткової тканини, а також відновлення нормального рівня гормонів);
• протизапальні препарати;
• вправи для зміцнення м'язів, сухожиль і зв'язок.

Для запобігання ускладненням пацієнтам із груп ризику (у разі менопаузи або віку, старшого за 65 років) рекомендується регулярно спостерігатися в ревматолога (не рідше ніж двічі на рік). Також слід контролювати вагу тіла та відмовитися від шкідливих звичок.

Лікування ревматоїдного артриту в Миколаєві

Ревматоїдний артрит – це хронічне аутоімунне захворювання, що супроводжується запаленням, деформацією і руйнуванням суглобів. Найчастіше імунна система атакує хрящі, сухожилля і зв'язки кінцівок, сприймаючи тканини як чужорідні агенти.

Точні причини хвороби невідомі. Фактори ризику виникнення ревматоїдного артриту:

• спадкова схильність;
• куріння;
• інфекційні захворювання;
• ожиріння;
• гормональні порушення.

Симптоми ревматоїдного артриту можуть включати набряки, підвищення температури, скутість, ревматоїдні вузлики (ущільнення), біль у суглобах, лихоманку, втому, пітливість, зниження апетиту і втрату ваги. Одним з ускладнень ревматоїдного артриту є синдром Фелті, що супроводжується набряком селезінки, зниженням рівня лейкоцитів у крові, шкірними виразками, рецидивуючими інфекціями, збільшенням лімфовузлів, почервонінням і печіння в очах.

Для діагностики ревматоїдного артриту проводять огляд суглобів, перевірку рефлексів і м'язової сили. Перелік обстежень доповнюється рентгеном, УЗД суглобів і лабораторними дослідженнями крові. Аналізи крові дають змогу виявити ревматоїдні фактори (білки) та ознаки запальних процесів (наприклад, збільшення швидкості осідання еритроцитів і підвищення рівня С-реактивного білка).

Повністю вилікувати ревматоїдний артрит, що протікає в хронічній формі, неможливо, проте системна терапія допомагає зменшити ризик ускладнень. Лікування ревматоїдного артриту може включати:

• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), що сприяють полегшенню болю та зменшенню запалення;
• кортикостероїди (уповільнюють руйнування суглобів і можуть застосовуватися за відсутності очікуваного ефекту від НПЗП);
• імуносупресори (знижують активність імунної системи).

Терапія може доповнюватися вправами, спрямованими на підвищення витривалості, рухливості та гнучкості суглобів. Щоб уникнути ускладнень ревматоїдного артриту, слід позбутися зайвої ваги й уникати надмірних навантажень на суглоби (наприклад, занять футболом або важкою атлетикою).

Лікування реактивного артриту в Миколаєві

Реактивний артрит (синдром Рейтера) – рідкісна форма артриту, спричинена бактеріальними інфекціями (наприклад, хламідіями, сальмонелами або кишковою паличкою), що вражають не тільки суглоби, а й очі, шкіру, шлунково-кишковий тракт і сечовивідні шляхи. Ризик виникнення реактивного артриту збільшується за генетичних порушень, вживання зараженої їжі та ускладнень інфекційних захворювань. Симптоми реактивного артриту:

• скутість, набряки та біль у суглобах;
• запалення сухожиль;
• лускатий висип на руках або ногах;
• лихоманка;
• виразки в ротовій порожнині, на долонях, ступнях і статевих органах;
• печіння під час сечовипускання;
• помутніння урини або поява крові в сечі;
• діарея;
• болі в животі та попереку;
• сльозотеча, набрякання повік, кон'юнктивіт;
• підвищена чутливість до світла.

Діагностика реактивного артриту включає огляд, рентген, а також лабораторні дослідження крові та сечі, що дають змогу підтвердити наявність запалення. Для лікування реактивного артриту можуть застосовуватися антибіотики, протиревматичні, знеболювальні, протизапальні препарати, а також комплекси вправ, що сприяють зміцненню м'язів, зменшенню скутості та підвищенню гнучкості суглобів.

У разі болю та набряків можна прикладати гарячі або холодні (з льодом) компреси. Для профілактики реактивного артриту слід уникати незахищених статевих контактів, а також контролювати якість, свіжість та інтенсивність термічної обробки продуктів.

Лікування остеоартриту в Миколаєві

Остеоартрит – це найпоширеніша форма артриту, яка супроводжується зносом або пошкодженням захисного хряща, що покриває суглоби. Найчастіше дегенеративне захворювання вражає суглоби рук, колін, стегон і хребта.

Причинами остеоартриту можуть бути ожиріння, травми, перевантаження суглобів, діабет, гемохроматоз (накопичення заліза в тканинах), високий рівень холестерину в крові, генетична схильність або вікові зміни в організмі. Ризик виникнення остеоартриту збільшується за подагри, ревматоїдного та псоріатичного артриту. Симптоми остеоартриту:

• біль (за остеоартриту уражені суглоби можуть боліти під час або після руху, а больовий синдром може посилюватися під час натискання на уражену ділянку);
• деформація суглоба;
• скрегіт, хлопки, потріскування, скутість суглоба (порушення функції суглоба найпомітніше після пробудження або тривалого перебування в нерухомому положенні);
• кісткові шпори;
• припухлість (спричиняється запаленням м'яких тканин навколо суглоба);
• слабкість і атрофія м'язів.

Діагностика остеоартриту може включати огляд, рентгенографію, аналізи крові. Для лікування остеоартриту можуть застосовуватися знеболювальні, НПЗП, ін'єкції кортикостероїдів і гіалуронової кислоти.

Терапія доповнюється теплими і холодними компресами, легкими вправами для зміцнення м'язів навколо суглоба, підвищення гнучкості та зменшення болю. Для запобігання ускладненням остеоартриту слід позбутися зайвої ваги, шкідливих звичок (паління та вживання спиртного), а також уникати травм і перевантажень суглобів.

Лікування ревматичної поліміалгії в Миколаєві

Ревматична поліміалгія – захворювання, що супроводжується запаленням м'язів, болем і скутістю в шиї, плечах і стегнах. Ревматичний біль при поліміалгії може посилюватися вранці й слабшати або зникати під час фізичної активності.

Точні причини хвороби не встановлені. Фактори ризику виникнення ревматичної поліміалгії:

• спадкова схильність;
• вірусні інфекції;
• гігантоклітинний артеріїт (запалення слизової оболонки артерій);
• вік старше 70 років;
• підвищена активність імунної системи;
• бурсит (запалення синовіальної сумки).

Симптоми ревматичної поліміалгії включають болі в плечах, шиї або стегнах, скутість м'язів в уражених ділянках, головний біль, набряки рук, лихоманку, порушення сну, втрату апетиту, зниження ваги і депресію. Ревматична поліміалгія може спровокувати запалення й аневризму аорти.

Для діагностики ревматичної поліміалгії ревматолог проводить огляд, оцінює діапазон рухів в ураженій ділянці, призначає УЗД суглобів і лабораторні дослідження крові. Лікування ревматичної поліміалгії може включати:

• кортикостероїди;
• кальцій і вітамін D;
• цитостатики з імуносупресивною дією;
• дієтотерапію.

Раціон рекомендується доповнювати фруктами, овочами, цільнозерновими продуктами, нежирною білковою їжею і молокопродуктами з низьким вмістом жиру. Також слід обмежити сіль і відмовитися від алкоголю. У разі ревматичної поліміалгії необхідні помірні фізичні навантаження, що сприяють підтримці здорової ваги, зміцненню кісток і м'язів (наприклад, їзда на велосипеді або піші прогулянки).

Лікування змішаного захворювання сполучної тканини в Миколаєві

Змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – рідкісна аутоімунна хвороба, яка об'єднує прояви системного червоного вовчака, склеродермії та поліміозиту. Точні фактори ризику хвороби сполучної тканини невідомі.

Можливі причини змішаного захворювання сполучної тканини включають сімейний анамнез, вірусні інфекції та вплив деяких хімікатів (наприклад, полівінілхлориду або кремнезему). Симптоми змішаного захворювання сполучної тканини:

• болі в м'язах і суглобах;
• занепад сил;
• лихоманка;
• висип, набряки пальців;
• пошкодження м'язів (проявляється болем, слабкістю та атрофією);
• запалення суглобів, оболонок головного і спинного мозку.

За синдрому Шарпа також може спостерігатися зниження температури й оніміння пальців рук або ніг (феномен Рейно). Ускладнення хвороби можуть включати легеневу гіпертензію, рубцювання легеневої тканини, порушення травлення, гангрену пальців, ниркову і серцеву недостатність.

Основу діагностики змішаного захворювання сполучної тканини становлять аналізи крові, що дають змогу виявити ревматоїдні фактори (антитіла до антигенів, характерних для синдрому Шарпа). Лікування змішаного захворювання сполучної тканини може включати:

• кортикостероїди;
• протималярійні препарати;
• блокатори кальцієвих каналів;
• імунодепресанти;
• НПЗП;
• ліки від легеневої гіпертензії.

Для профілактики ускладнень синдрому Шарпа необхідно відмовитися від шкідливих звичок (алкоголізму та куріння). Також слід уникати переохолоджень і стресів.

Лікування рецидивуючого поліхондриту в Миколаєві

Рецидивуючий поліхондрит – це рідкісне аутоімунне захворювання, що спричиняє запалення і руйнування хрящової тканини. Причини рецидивуючого поліхондриту невідомі.

Ризик виникнення хвороби підвищується у генетично схильних людей у разі впливу «пускових» факторів (наприклад, інфекцій, отруйних речовин або травм). Симптоми рецидивуючого поліхондриту:

• біль, набряк і почервоніння одного або обох вух (хрящ вуха може боліти при натисканні);
• втрата слуху, шум у вухах або запаморочення (при ураженні внутрішнього вуха);
• почервоніння і болючість очей;
• запалення носового хряща, закладеність або деформація носа;
• зниження чутливості (наприклад, може німіти кінчик носа);
• болючість носа (під час пальпації болить крило носа);
• утруднене дихання;
• біль у ділянці грудини;
• порушення мовлення.

Перелік симптомів може доповнюватися шумами в серці, загостреннями захворювань нирок і зниженням гостроти зору. Діагностика рецидивуючого поліхондриту включає лабораторні дослідження крові для виявлення антитіл, ознак запалення та інфекцій.

Під час обстежень необхідно виключити артрит, який також супроводжується болем у суглобах. Лікування рецидивуючого поліхондриту може включати:

• кортикостероїди;
• НПЗП;
• анальгетики;
• антибіотики;
• протипухлинні препарати;
• імунодепресанти.

Застосування медикаментів спрямоване на усунення симптомів. Заходи профілактики не розроблені через неуточнену етіологію рецидивуючого поліхондриту.

Лікування васкулопатії в Миколаєві

Васкулопатії – група незапальних судинних захворювань, які характеризуються частковою або повною закупоркою судини. Відмінність васкуліту від васкулопатії полягає в тому, що васкуліт супроводжується запаленням судин.

Ризик виникнення васкулопатії збільшується за генетичної схильності, венозного застою, варикозу, високого рівня холестерину, аутоімунних захворювань сполучної тканини і тромбофілії (порушення згортання крові з утворенням тромбів). Симптоми васкулопатії:

• пурпурні плями або папули;
• виразки, оточені червонуватими або фіолетовими смугами;
• рубці кольору слонової кістки (утворюються після загоєння виразок);
• феномен Рейно;
• больовий синдром, що вражає суглоби.

Біль за васкулопатії локалізується в ділянці висипань. Васкулопатія може призвести до атрофії уражених тканин і утворення тромбів у судинах.

Діагностика васкулопатії включає огляд шкірних покривів, УЗД судин і лабораторні дослідження крові. Лікування васкулопатії може включати:

• препарати, що сприяють розширенню судин і зниженню артеріального тиску; 
• засоби, що зменшують в'язкість крові (запобігають утворенню тромбів);
• препарати для загоєння виразок;
• антибіотики;
• цитостатики;
• НПЗП;
• імуносупресори;
• вітаміни групи B.

Медикаментозна терапія може доповнюватися накладенням компресійних пов'язок. Щоб уникнути ускладнень, слід відмовитися від шкідливих звичок і провести лікування супутніх судинних хвороб (наприклад, варикозного розширення вен).

Лікування синдрому Гудпасчера в Миколаєві

Синдром Гудпасчера (системний капілярит) – аутоімунне захворювання, за якого імунна система атакує колаген у легенях і нирках, що призводить до запалення і руйнування тканин. Причини синдрому Гудпасчера включають генетичні порушення, інфекційні захворювання (зокрема, грип), отруєння (наприклад, пропаном, метаном або металевим пилом), паління і зловживання ліками. Симптоми синдрому Гудпасчера:

• утруднене дихання, кашель із кров'ю (симптоми ураження легень);
• кров у сечі, набряки ніг, високий кров'яний тиск (ознаки ураження нирок);
• зниження кількості сечі, що виділяється, нудота і блювота (симптоми відмови нирок);
• стомлюваність;
• підвищення температури;
• анемія;
• втрата ваги.

Без лікування хвороба може спричинити легеневу кровотечу, запалення нирок (гломерулонефрит) і ниркову недостатність. Діагностика синдрому Гудпасчера включає лабораторні дослідження крові (для оцінки роботи нирок і виявлення антигену HLA-DR15), аналізи сечі (на наявність крові або білка) і рентген грудної клітки.

Лікування синдрому Гудпасчера може включати курси прийому кортикостероїдів та імунодепресантів. Також слід відмовитися від паління і використовувати засоби індивідуального захисту, що допомагають запобігти потраплянню отруйних речовин в організм (наприклад, на робочому місці).

Лікування спондилоартропатії в Миколаєві

Спондилоартропатії – це група захворювань суглобів, яка охоплює спондиліт (запалення хребта), псоріатичний і реактивний артрит, а також артрит, що супроводжується запальними захворюваннями кишківника. Ризик виникнення спондилоартропатії збільшується за спадкової схильності та генетичних патологій (зокрема, за наявності гена HLA-B27), а також за ушкодження судин, що забезпечують кровопостачання суглобів (за нейрогенної артропатії). Симптоми спондилоартропатії:

• скутість і біль у спині (посилюється в стані спокою і може поширюватися на стегна або сідниці);
• запалення пальців рук або ніг;
• кісткові шпори;
• діарея;
• псоріаз (лускаті червоні плями на шкірі);
• занепад сил;
• увеїт (запалення судинної оболонки ока);
• біль у животі;
• порушення постави (згорблена поза).

За спондилоартропатії збільшується ризик переломів, запалення аорти та деформації аортального клапана серця. У разі зрощення кісток хребта дистрофія суглоба може призвести до інвалідності.

Діагностика спондилоартропатії включає огляд, аналізи крові на наявність гена HLA-B27 і С-реактивного білка, а також рентгенографію. Терапія спрямована на усунення симптомів, що виникають внаслідок ураження суглоба. Лікування спондилоартропатії може включати:

• НПЗП;
• ін'єкції стероїдів;
• протиревматичні препарати.

Лікувальні процедури доповнюються вправами для полегшення болю, підвищення гнучкості спини та корекції постави). Рекомендується відмовитися від куріння, підвищити фізичну активність і дотримуватися дієти з регулярним споживанням фруктів і овочів.

Лікування хронічної ревматичної хвороби серця в Миколаєві

Хронічна ревматична хвороба серця (ревмокардит) – це пошкодження клапана серця внаслідок ревматичної лихоманки (запальної реакції організму на бактеріальну інфекцію). Причинами ревмокардиту є загострення ревматизму, які призводять до деформації (звуження), рубцювання та порушення функціонування серцевих клапанів, що регулюють кровотік. Симптоми ревматичної хвороби серця:

• біль у грудях;
• слабкість, задишка;
• серцеві шуми;
• набряки живота, рук або ніг.

Ускладнення ревмокардиту включають аритмію, серцеву недостатність, тромбоз та інсульт. При фіброзі серцевих клапанів збільшується ймовірність ревматичної вади серця.

Під час діагностики ревматичної хвороби серця після лікарського огляду виконуються аналізи крові, електрокардіограма, УЗД серця і рентгенологічне дослідження грудної клітки. Лікування ревмокардиту може включати:

• антикоагулянти;
• препарати, що сприяють нормалізації серцевого ритму;
• антибіотики;
• інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (сприяють зниженню тиску);
• діуретики;
• бета-блокатори.

Одним із методів профілактики ревмокардиту є своєчасне лікування бактеріальних інфекцій. Пацієнтам із груп ризику рекомендується спостерігатися в ревматолога і не рідше двох разів на рік проходити огляд.

Лікування мікрокристалічних артритів у Миколаєві

Мікрокристалічний артрит (кристалічна артропатія) – форма запального захворювання суглобів, що виникає внаслідок відкладення кристалів пірофосфату кальцію в хрящових тканинах. Хвороба найчастіше вражає суглоби колін і зап'ясть.

Точна причина мікрокристалічного артриту невідома. Факторами ризику є захворювання щитоподібної та паращитоподібної залоз, остеоартрит, ниркова недостатність, дефіцит магнію, порушення метаболізму кальцію, фосфатів або заліза. Симптоми мікрокристалічного артриту:

• раптовий, сильний біль у суглобах;
• набряк, болючість, підвищення температури суглоба;
• почервоніння шкіри в ділянці ураженого суглоба.

Суглобові синдроми, характерні для мікрокристалічного артриту, схожі з проявом подагри, тому його іноді називають псевдоподагрою або несправжньою подагрою. Діагностичні заходи включають огляд і рентген, а основу лікування мікрокристалічного артриту складають НПЗП, кортикостероїди та засоби для корекції метаболізму сечової кислоти.

Записатися на прийом до ревматолога і лікування суглобів і сполучних тканин у Миколаєві в медичному центрі «ОН Клінік Миколаїв» можна за телефоном, вказаним на сайті, або через форму запису на прийом. Дізнатися ціну консультації ревматолога можна також на сайті або за телефоном.