Що таке діуретики?
Діуретики (сечогінні таблетки, салуретики) — це лікарські препарати, які збільшують виведення рідини та солей з організму за рахунок стимуляції сечоутворення. Сечогінні таблетки застосовуються для лікування набряків, гіпертонії, захворювань нирок і серцевої недостатності.
Як працюють діуретики?
Поставте своє питання Урологу «ОН Клінік»
Сечогінні працюють завдяки впливу на нирки та процес утворення сечі. Принцип дії сечогінних препаратів:
- Всмоктування в кров. Після прийому всередину діуретик проходить через шлунково-кишковий тракт, де всмоктується в кров. Якщо препарат вводиться внутрішньовенно, він одразу потрапляє в кровотік. Ступінь і швидкість всмоктування залежать від типу діуретика та його форми випуску (таблетки, капсули, розчини).
- Досягнення сечогінним засобом нирок з кровотоком. З потоком крові діюча речовина діуретика потрапляє до нирок, де починає впливати на нефрони — функціональні одиниці нирок, які відповідальні за фільтрацію та утворення сечі.
- Вплив на ниркові канальці. Діуретичний препарат блокує реабсорбцію (зворотне всмоктування) натрію, калію, хлору та води в певній ділянці нефрону (залежно від типу препарату).
- Збільшення концентрації іонів у сечі. Через блокування реабсорбції натрію, калію і хлору їхня концентрація в просвіті канальців збільшується. У результаті створюється осмотичний ефект, змушуючи більшу кількість води виходити в сечу.
- Збільшення об'єму сечі (форсований діурез). Висока концентрація солей у просвіті канальців перешкоджає всмоктуванню води назад у кровотік, внаслідок чого утворюється більше сечі.
Унаслідок дії сечогінних препаратів відбувається посилене сечовипускання, виведення зайвої рідини та солей з організму, що призводить до зниження артеріального тиску, зменшення навантаження на серце та усунення набряків. Під час тривалого прийому сечогінних препаратів важливо контролювати баланс електролітів і стан нирок, щоб уникнути можливих побічних ефектів, включно зі зневодненням або порушенням мінерального обміну.
Які бувають діуретики?
Сечогінні ліки класифікують залежно від механізму дії (наприклад, блокада натрієвих каналів, інгібування альдостерону) та локалізації ефекту в нефроні (в петлі Генле, дистальних канальцях, збірних трубочках).
| Класифікація діуретиків | |
| Список діуретиків | Характеристика |
| Петльові діуретики | Петльові діуретики – це препарати, які діють у нирках, у висхідному відділі петлі Генле. Вони блокують перенесення натрію, калію та хлору, через що натрій залишається в сечі, а разом з ним йде і вода. Є потужними діуретиками, що використовуються при набряках та високому тиску. |
| Тіазидні діуретики | Тіазидні діуретики – це препарати, які працюють у дистальних канальцях нирок. Вони зменшують всмоктування натрію та води назад у кров, тому збільшується виведення рідини. Сечогінні пігулки призначаються від тиску. |
| Нетіазидні діуретики | Схожі на тіазидні, але мають іншу хімічну структуру. Нетіазидне сечогінне зменшує всмоктування натрію та води у нирках, допомагає при високому тиску та зменшує набряки. |
| Калійзберігаючі діуретики | На відміну від інших діуретичних препаратів допомагають зберігати калій в організмі. Калійзберігаючі сечогінні препарати блокують дію альдостерону – гормону, який сприяє затримці натрію та виведенню калію. Калійзберігаючі діуретики часто призначаються при гіпертонії та серцевій недостатності. |
| Осмотичні діуретики | Осмотичні діуретики притягують воду до ниркових канальців за рахунок підвищення осмотичного тиску. Вони впливають на транспорт натрію, але збільшують обсяг сечі. Препарати, що належать до осмотичних діуретиків, використовуються при набряках мозку, гострому отруєнні та нирковій недостатності. |
| Салуретичні препарати | Салуретики – це загальна назва для діуретиків, які знижують реабсорбцію натрію у нирках та викликають активний натрійурез (виведення натрію із сечею). |
За яких захворювань та станів показані діуретики?
Хороші сечогінні препарати допомагають за рахунок зменшення об'єму рідини в організмі, зниження навантаження на серце та судини, а також усунення набряків. Діуретики може призначити кардіолог, уролог, гастроентеролог, пульмонолог, невролог, сімейний лікар чи терапевт.
| Стани та захворювання, за яких призначають діуретики | |
| Патологія | Принцип дії сечогінних засобів |
| Підвищений артеріальний тиск (гіпертонія) | Надлишкова рідина в організмі підвищує об'єм циркулюючої крові, що підвищує тиск на стінки судин. Тіазидні діуретики мають гіпотензивний ефект, допомагають зменшити об'єм рідини, знижуючи навантаження на судини та артеріальний тиск. Вони також сприяють розширенню судин, що додатково покращує кровообіг. |
| Серцева недостатність | Стан, за якого серце нормально не справляється з перекачуванням крові, через що в організмі затримується рідина, викликаючи набряки в ногах, черевній порожнині та легені. При серцевій недостатності застосовуються петлеві та тіазидні сечогінні препарати, які виводять зайву рідину, зменшуючи застійні явища та знижуючи навантаження на серце. Діуретики при серцевій недостатності також полегшують симптоми, включаючи набряки, задишку та втому. |
| Кардіоміопатія | Захворювання, за якого серцевий м'яз товщає, слабшає або стає ригідним, що призводить до порушення його насосної функції. В результаті розвивається застій рідини, з'являються набряки та задишка. Діуретики допомагають усунути надлишок рідини, знижуючи навантаження на серце та покращуючи самопочуття пацієнта. Однак їх застосування вимагає обережності, тому що надмірне виведення рідини може знизити об'єм циркулюючої крові та погіршити кровопостачання органів. |
| Набряк легень | Небезпечний стан, при якому рідина накопичується в альвеолах легень, заважаючи газообміну та викликаючи виражену задишку. Петльові діуретики при набряку легень застосовуються в екстрених ситуаціях, оскільки вони швидко зменшують об'єм рідини в організмі, знижують тиск у легеневих судинах та полегшують дихання. Їхня дія також сприяє зниженню венозного повернення крові до серця, що зменшує навантаження на лівий шлуночок. |
| Асцит (скупчення рідини в черевній порожнині) | Патологія виникає за цирозу печінки, серцевої недостатності чи онкологічних захворюваннях, коли рідина накопичується у черевній порожнині. Калійзберігаючі діуретики при асциті черевної порожнини призначаються першими, бо вони запобігають втраті калію, а при виражених набряках додають сечові петлеві засоби для більш інтенсивного виведення рідини. Лікування вимагає контролю водно-сольового балансу, щоб уникнути зневоднення та порушення роботи нирок. |
| Ниркова недостатність | При хронічній нирковій недостатності (ХНН) або гострому пошкодженні нирок (ОПП) порушується фільтрація рідини, що призводить до її затримки в організмі, набряків та гіпертензії. Залежно від стану пацієнта застосовують петлеві сечогінні засоби, які посилюють сечовиділення, зменшуючи набряки та навантаження на серце. У важких випадках, коли діуретики вже є неефективними, пацієнтам потрібний діаліз для видалення зайвої рідини. |
| Нефротичний синдром (підвищена втрата білка з сечею) | Хвороба характеризується сильними набряками через значну втрату білка, що порушує баланс рідини між судинами та тканинами. Для зменшення набряків застосовуються петлеві діуретики у поєднанні з альбуміном, щоб запобігти занадто різкому виведенню рідини та підтримати онкотичний тиск у судинах. Діуретики усувають лише симптом, але не основну причину нефротичного синдрому, тому лікування включає корекцію білкового обміну, контроль артеріального тиску та терапію основного захворювання (наприклад, гломерулонефриту або діабетичної нефропатії). |
| Високий внутрішньоочний тиск (наприклад, при глаукомі) | Виникає при надмірному скупченні внутрішньоочної рідини, що створює навантаження на зоровий нерв. Інгібітори карбоангідрази (діуретики) зменшують вироблення рідини, допомагаючи знизити тиск і запобігти пошкодженню зорового нерва. Вони застосовуються на додаток до очних крапель і при необхідності до лазерного чи хірургічного лікування. |
| Підвищений внутрішньочерепний тиск | Патологія розвивається за черепномозкових травм, інсультів, пухлин або гідроцефалії, коли рідина накопичується в головному мозку. Осмотичні діуретики швидко витягують зайву рідину в кровотік, знижуючи внутрішньочерепний тиск та зменшуючи ризик ушкодження мозку. Застосування препаратів, що знижують внутрішньочерепний тиск, потребує суворого контролю, оскільки різка зміна тиску може призвести до ускладнень. |
| Пієлонефрит (запалення нирок) | Діуретики при пієлонефриті можуть використовуватися для збільшення сечоутворення та прискорення виведення бактерій та токсинів з сечовивідних шляхів. Найчастіше застосовують тіазидні або петлеві діуретики, особливо за наявності набряків або гіпертонії, викликаної запаленням нирок. Однак при гострому пієлонефриті таблетки від набряків використовують з обережністю, тому що надмірне виведення рідини може погіршити кровопостачання нирок. |
| Наявність солей у нирках | Діуретичні препарати застосовуються для виведення солей з нирок, збільшуючи сечоутворення та сприяючи виведенню мінеральних відкладень, знижуючи ризик утворення каменів. Вони особливо корисні при сечокам'яній хворобі та оксалурії (надлишку оксалатів у сечі), оскільки тіазидні діуретики зменшують виведення кальцію з сечею, запобігаючи його кристалізації. Також препарати застосовують для зниження сечовини та зменшення ризику утворення уратного каміння. |
Сечогінні таблетки, що не виводять кальцій, належать до групи тіазидних діуретиків. Вони знижують виведення кальцію з сечею, допомагаючи зберегти його в організмі, що робить їх корисними в разі остеопорозу.
Діуретики для сушіння використовуються спортсменами та бодібілдерами для тимчасового зменшення підшкірної рідини, що робить м'язи більш вираженими та рельєфними. Вони виводять зайву воду через нирки, знижуючи набряклість і зменшуючи загальну вагу. Найчастіше застосовуються тіазидні та петльові діуретики, але їхнє неконтрольоване використання може призвести до зневоднення, електролітного дисбалансу, судом і навіть серцевих ускладнень. Тому діуретики для сушіння слід застосовувати тільки під наглядом фахівця і в поєднанні з правильною гідратацією та харчуванням.
Сечогінні таблетки від набряків мають застосовуватися без шкоди для здоров'я, тому самолікування діуретичними препаратами не допускається. Залежно від причини набряків лікар може призначити щадні сечогінні таблетки, які діють поступово і безпечніші для організму.
Кому не можна приймати діуретики?
Діуретики протипоказані людям з вираженим зневодненням, тяжкою печінковою недостатністю в термінальній стадії, а також за гіпокаліємії та гіпонатріємії (дефіциту калію та натрію). З обережністю їх призначають пацієнтам з цукровим діабетом, оскільки деякі діуретики можуть підвищувати рівень глюкози в крові. Протипоказано багато сечогінних препаратів за подагри, оскільки вони можуть підвищувати рівень сечової кислоти.
Діуретики також не можна за гіпотонії, оскільки вони знижують об'єм циркулюючої крові, виводячи рідину з організму, що може призвести до ще більшого падіння артеріального тиску за гіпотонії. Прийом діуретиків за низького тиску може спричинити запаморочення, слабкість, непритомність і погіршення кровопостачання життєво важливих органів, включно з мозком і серцем. Особливо небезпечні петльові та тіазидні діуретики, оскільки вони додатково знижують рівень натрію і калію, що може погіршити стан.
Як швидко починають діяти діуретики?
Швидкість дії діуретиків залежить від їхнього типу та способу введення. Петльові діуретики можуть почати діяти через 15-30 хвилин під час прийому всередину, сечогінні уколи — через п'ять хвилин після внутрішньовенного введення. Тіазидні діуретики починають працювати через одну-дві години, ефект зазвичай зберігається до шести годин. Калійзберігаючі діуретики діють повільно — ефект проявляється через два-три дні регулярного прийому.
Як правильно приймати діуретики?
Пити сечогінні таблетки правильно за призначенням лікаря, з огляду на дозування, час прийому та можливі побічні ефекти. Зазвичай сечогінні таблетки (зокрема на травах) п'ють вранці або в першій половині дня, щоб уникнути частих нічних позивів до сечовипускання. Важливо дотримуватися водно-сольового балансу, не зловживати сіллю та стежити за рівнем калію й натрію в організмі. За тривалого прийому сечогінних засобів для безпеки необхідно регулярно здавати аналізи крові та контролювати артеріальний тиск, щоб запобігти зневодненню та електролітним порушенням.
Як часто можна пити сечогінні препарати?
Частота прийому сечогінних препаратів визначається лікарем залежно від захворювання, стану нирок і загального водно-електролітного балансу. Деякі діуретики призначаються щодня в постійному дозуванні (наприклад, за гіпертонії або серцевої недостатності), а інші застосовують курсами або за потребою (наприклад, у разі набряків).
Чи сумісні діуретики з продуктами харчування та ліками?
Калійзберігаючі діуретики не можна поєднувати з продуктами, багатими на калій (бананами, апельсинами, картоплею), щоб уникнути гіперкаліємії. Петльові та тіазидні діуретики при тривалому застосуванні можуть спричиняти дефіцит калію та магнію, тому важливо поповнювати їх з їжею або добавками. Також діуретики можуть посилювати дію гіпотензивних препаратів, знижуючи тиск до небезпечного рівня, та зменшувати ефективність деяких протизапальних та антидіабетичних засобів, тому їхній прийом має бути узгоджений із лікарем.
Які продукти та трави є натуральними діуретиками?
До натуральних діуретиків належать продукти та трави, які сприяють виведенню зайвої рідини з організму, покращуючи роботу нирок. Серед сечогінних продуктів найефективнішими є огірки, кавун, селера, петрушка, лимон, ананас і журавлина, тому що вони містять багато води та природних речовин, що стимулюють сечоутворення. Серед трав часто використовують ромашку, хвощ, мучницю, брусничний лист і кульбабу, що мають м'який сечогінний ефект.
Кава й алкоголь також мають сечогінний ефект, оскільки впливають на гормони, що регулюють водний баланс. Кофеїн блокує дію антидіуретичного гормону (вазопресину), що збільшує виведення рідини нирками, спричиняючи прискорене сечовипускання. Алкоголь діє аналогічно, пригнічуючи вироблення вазопресину, що призводить до втрати великої кількості води та електролітів, спричиняючи зневоднення. Однак зазначений ефект тимчасовий, у разі регулярного вживання спиртного організм може частково адаптуватися, знижуючи вираженість сечогінної дії.
Які сечогінні препарати не виводять калій?
Сечогінні препарати, які не виводять калій, називаються калійзберігаючими діуретиками. До них належать засоби, які перешкоджають виведенню калію з сечею, зберігаючи його рівень в організмі. Зазначені препарати найчастіше застосовують у разі серцевої недостатності, гіпертонії та набряків, але їх не можна використовувати за високого рівня калію в крові (гіперкаліємії). Незважаючи на їхню м'яку дію, вони потребують контролю електролітного балансу та регулярного спостереження лікаря.
Чим можуть бути небезпечні сечогінні препарати?
Сечогінні препарати можуть бути небезпечними в разі неправильного або тривалого застосування, спричиняючи зневоднення, порушення електролітного балансу (дефіцит калію, натрію, магнію), різке зниження артеріального тиску та перевантаження нирок. Прийом сечогінних може призвести до слабкості, запаморочення, судом, аритмії та погіршення роботи серця. Також деякі діуретики підвищують рівень цукру та сечової кислоти в крові, що може посилити цукровий діабет і подагру. Тому їхній прийом має бути під контролем лікаря з регулярним моніторингом аналізів і тиску.
Чому можуть не діяти сечогінні препарати?
Сечогінні препарати можуть не діяти через звикання організму за тривалого прийому або неправильного підбору діуретика. Також їхня ефективність знижується за надмірного споживання солі, яка затримує воду, та за нестачі білка в організмі (наприклад, у разі цирозу). У деяких випадках зниженню дії сприяє супутнє приймання інших препаратів, що впливають на водно-сольовий баланс, наприклад, протизапальних засобів (НПЗЗ).
Як відновитися після прийому сечогінних препаратів?
Після прийому сечогінних препаратів важливо відновити водно-електролітний баланс, щоб уникнути зневоднення та нестачі мінералів. Для швидкого відновлення організму в домашніх умовах після сечогінних рекомендується пити достатню кількість води, поповнювати запаси калію, магнію і натрію за допомогою збалансованого харчування (банани, горіхи, зелень, молочні продукти) або за призначенням лікаря приймати електролітні розчини. Якщо прийом діуретиків був тривалим, необхідно контролювати рівень тиску та здати аналізи крові для оцінки стану організму.
Коли слід звернутися до лікаря під час прийому діуретиків?
При прийомі діуретиків або вазоактивних препаратів рекомендується звернутися до лікаря при появі тривожних симптомів. Можливі побічні ефекти діуретиків і народних сечогінних засобів:
- розлад шлунка (наприклад, діарея);
- підвищене газоутворення;
- погіршення або втрата апетиту;
- випадання волосся;
- головні болі;
- виражена втома;
- подагра (відкладення кристалів сечової кислоти в тканинах);
- труднощі з досягненням ерекції (статева дисфункція);
- низький рівень калію;
- м'язові судоми;
- підвищений рівень цукру в крові у людей з діабетом;
- незбалансовані електроліти.
Діуретики збільшують виведення рідини через нирки, знижуючи об'єм циркулюючої крові та рівень води в організмі. При надмірному або безконтрольному прийомі може розвинутися зневоднення, особливо якщо не заповнювати втрату рідини. У результаті організм втрачає важливі електроліти (натрій, калій, магній), що може спричинити слабкість, запаморочення, судоми, зниження тиску і порушення роботи серця.
Сечогінні чаї та пігулки можуть призводити до закрепів, оскільки вони виводять рідину з організму, зменшуючи її вміст у кишківнику та роблячи випорожнення твердішими. Крім того, порушення електролітного балансу, особливо дефіцит калію і магнію, може сповільнювати перистальтику кишківника, що ускладнює його спорожнення. Щоб запобігти закрепам під час прийому діуретиків, важливо підтримувати водний баланс, вживати більше клітковини та за необхідності коригувати рівень електролітів під контролем лікаря.
Прискорене серцебиття і запаморочення при прийомі діуретиків можуть вказувати на зневоднення, порушення електролітного балансу (дефіцит калію, натрію, магнію) або різке зниження артеріального тиску. Зазначені стани можуть призвести до серйозних ускладнень, включаючи аритмію або непритомність, тому при їх появі необхідно негайно звернутися до лікаря.
Також проконсультуватися з лікарем потрібно під час вагітності та грудного вигодовування, оскільки діуретики можуть знижувати об'єм циркулюючої крові, порушувати водно-електролітний баланс і впливати на вироблення грудного молока. Деякі сечогінні препарати здатні проникати через плаценту або в грудне молоко, що може негативно позначитись на розвитку дитини. Тому їхній прийом у зазначений період допускається тільки за суворими медичними показаннями та під контролем фахівця. Прийом сечогінних без рецепта може бути небезпечним для здоров'я матері та плода.
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Популярні питання
За затримки сечі сечогінні препарати зазвичай не рекомендують, оскільки проблема частіше пов'язана не з надлишковою рідиною в організмі, а з порушенням відтоку сечі (наприклад, у разі аденоми простати, сечокам'яної хвороби, неврологічних розладів). У зазначених випадках сечогінні можуть погіршити стан, збільшуючи навантаження на нирки і сечовий міхур. Важливо виявити й усунути причину затримки сечі — за допомогою катетеризації, медикаментів або хірургічного втручання.
Під час прийому сильних діуретиків важливо підтримувати оптимальний водний баланс, щоб уникнути зневоднення і порушення електролітного складу крові. Кількість води залежить від типу діуретика, дозування та індивідуальних особливостей організму. Під час прийому сечогінних у середньому рекомендується випивати 1,5-2,5 літра води на день, але за сильного сечогінного ефекту та спекотної погоди об'єм може збільшуватися. Однак краще узгодити споживання рідини з лікарем, особливо в разі захворювань серця і нирок.
Серед сечогінних трав найвідоміші мучниця, хвощ польовий, петрушка, ортосифон (нирковий чай), лист брусниці та кукурудзяні приймочки. Діуретики рослинного походження сприяють виведенню зайвої рідини, зменшуючи набряки та навантаження на нирки. Природні діуретики працюють м'якше, ніж синтетичні, і часто використовуються в народній медицині та фітотерапії. Однак при захворюваннях нирок, серця або прийомі ліків важливо консультуватися з лікарем перед вживанням рослинних сечогінних препаратів, оскільки вони можуть вплинути на баланс електролітів і кров'яний тиск.
Кава має сечогінний (діуретичний) ефект, оскільки містить кофеїн, який стимулює роботу нирок і збільшує виведення рідини. Кофеїн блокує аденозинові рецептори, збільшуючи кровотік у нирках і знижуючи реабсорбцію натрію, що призводить до підвищеного утворення сечі. Однак зазначений ефект виражений лише за високого споживання кофеїну і знижується у людей, які регулярно п'ють каву, оскільки організм адаптується. У помірних кількостях кава не спричиняє значного зневоднення.
Діуретики допомагають від високого тиску не миттєво, а залежно від їхнього типу і механізму дії. Петльові діуретики починають працювати майже одразу після прийому і надають швидкий, але короткочасний ефект, тому їх застосовують за термінової необхідності, наприклад, під час нападу артеріальної гіпертензії. Тіазидні та калійзберігаючі діуретики за гіпертонії діють повільніше — зниження тиску стає помітним за кілька днів або тижнів регулярного приймання, оскільки вони поступово зменшують об'єм рідини в організмі та знижують судинний опір. Зазначені сечогінні можна пити для довгострокового контролю артеріального тиску.
Катерина
4 дні тому
