Що таке задишка?

У нормі дихання забезпечується завдяки злагодженій роботі дихальної та серцево-судинної систем, що дає змогу забезпечити достатнє постачання киснем усіх тканин і органів. Дихальні м'язи, включаючи діафрагму та міжреберні м'язи, працюють ритмічно, щоб підтримувати газообмін у легенях. Серце ефективно перекачує кров, доставляючи кисень до органів і тканин, запобігаючи відчуттю нестачі повітря.

Задишка (диспное) — це стан, який виникає при нездатності людини отримати достатню кількість повітря для нормального вдиху. Диспное часто супроводжується відчуттям стиснення в грудях.

Які причини та види задишки?

Залежно від характеру та тривалості проблем з диханням виділяють гостру та хронічну задишки. Гостра задишка розвивається раптово, проте триває від кількох хвилин до двох-трьох годин. Хронічна задишка може тривати кілька тижнів або місяців, супроводжується періодами ремісій і загострень. Інші види задишки:

• інспіраторна задишка. Характеризується утрудненим вдихом, зазвичай розвивається за патологій легень, паралічу діафрагми, хвороби Бехтерева;
• експіраторна задишка. Супроводжується порушенням процесу видиху, виникає за ураження нижніх дихальних шляхів (наприклад, внаслідок бронхіту або астми).

Також виділяють змішану задишку, яка характеризується періодичними складнощами з вдихом і видихом. За появи задишки необхідна консультація терапевта.

Залежно від причини виділяють фізіологічну та патологічну задишки. Наприклад, задишка під час фізичного навантаження пов'язана зі збільшенням потреби організму в кисні та посиленою роботою дихальної та серцево-судинної систем. Під час фізичної активності м'язи потребують більше кисню для виробництва енергії, що збільшує об'єм повітря, що вдихається, та частоту серцевих скорочень, призводячи до утрудненого дихання. Причини патологічної задишки:

• серцево-судинні захворювання (наприклад, інфаркт, недостатність);
• патології дихальної системи (зокрема бронхіт, пневмонія, плеврит);
• токсичне отруєння (наприклад, чадним газом);
• раптова втрата крові;
• анемія (зниження концентрації гемоглобіну в циркулюючій крові);
• травматичні ушкодження (наприклад, перелом ребер);
• деформація грудної клітки (зокрема кіфоз, сколіоз);
• синдром Гієна-Барре;
• тривожні розлади;
• важка алергічна реакція;
• неконтрольований прийом медикаментів (наприклад, статинів, бета-блокаторів);
• онкологічні процеси в організмі.

Задишка після їди може розвинутися через збільшення активності серцево-судинної системи під час травлення. Також задишка може бути пов'язана з підвищенням тиску в черевній порожнині, особливо за наявності захворювань шлунково-кишкового тракту (зокрема рефлюксу або грижі стравохідного отвору діафрагми).

Після вживання алкоголю задишка виникає через розширення кровоносних судин у легенях, що призводить до утрудненого дихання. Також алкоголь може пригнічувати центри дихання в мозку, що знижує частоту і глибину дихальних рухів.

Задишка під час розмови зазвичай спричинена патологіями серця або легенів, через які організм не здатен впоратися зі збільшеним споживанням кисню під час спілкування. Психогенна задишка виникає на фоні фізичного або психологічного стресу, занепокоєння та панічних атак.

Задишка за остеохондрозу може бути спричинена компресією (стисканням) нервових структур у ділянці шийного відділу хребта, що призводить до больових відчуттів і скорочення м'язів шиї та плечового пояса. Це може призвести до обмеження рухів грудної клітки і діафрагми, що ускладнює дихання та викликає відчуття задишки.

За неврозу задишка може виникати через дисфункцію автономної нервової системи, яка контролює дихання. Стрес і тривожні стани, характерні для неврозів, можуть призводити до прискореного дихання та відчуття нестачі повітря в спокої, навіть за нормального функціонування легень і серця.

Серцево-судинні захворювання, що спричиняють задишку

Серце підтримує нормальний кровообіг, що дає змогу забезпечити транспортування кисню з легень до тканин і органів. У нормі серцевий викид адаптується до потреб організму, самостійно збільшуючись під час фізичного навантаження та знижуючись у стані спокою. За патологій серця та судин зазначений процес порушується, призводячи до утрудненого дихання. Серцево-судинні хвороби, що призводять до задишки:

• гостра серцева недостатність;
• інфаркт міокарда (серцевий напад);
• ураження серцевого м'яза (кардіоміопатія);
• аритмія (порушення серцевого ритму);
• вроджені вади серця.

Задишка після стентування може бути пов'язана з розвитком ускладнень після операції (наприклад, спазмом коронарних артерій) або реакцією на медикаменти. Також стенти можуть тимчасово викликати запалення в організмі, провокуючи підвищену активність імунної системи та утруднене дихання.

Після встановлення кардіостимулятора задишка може виникнути через додаткове навантаження на серцево-судинну систему, спричинене оперативним втручанням. За використання кардіостимулятора для лікування брадикардії (сповільненого серцебиття) або нерегулярних серцевих скорочень задишка може бути спричинена адаптаційною реакцією організму, що тимчасово змінює дихальні показники та спричиняє утруднене дихання без кашлю.

Запальні захворювання серця (наприклад, ендокардит, перикардит або міокардит) можуть пошкоджувати тканини та порушувати роботу серця. Вони також можуть призводити до накопичення рідини навколо серця (перикардіального випоту) або в легенях, що спричиняє утруднення в диханні та сильну задишку.

Якщо болить серце та важко дихати, не можна робити різкі рухи або займатися фізичною активністю. Необхідно викликати швидку допомогу, оскільки зазначені ознаки можуть вказувати на інфаркт міокарда.

Захворювання легень і дихальних шляхів, що спричиняють задишку

Легені відіграють ключову роль у нормальному диханні, оскільки забезпечують обмін газами між повітрям і кров'ю. Вони дають змогу організму отримувати необхідну кількість кисню та позбуватися вуглекислого газу. Захворювання дихальної системи, що спричиняють задишку:

• хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ);
• ідіопатичний фіброз (ушкодження і рубцювання) легенів;
• плеврит (запалення оболонки, що оточує легені);
• набряк і скупчення рідини в легенях;
• легенева емболія (закупорка кровоносної судини тромбом);
• частковий або повний колапс легенів;
• онкологія (наприклад, рак легенів або плеври).

Задишка за бронхіту зазвичай спричинена запаленням бронхів, що призводить до набряку, збільшення вироблення слизу і утрудненого проходження повітря дихальними шляхами. Задишка при бронхіальній астмі зумовлена обструкцією (звуженням) дихальних шляхів через запалення і скорочення бронхіальних м'язів, а також надлишкового виділення слизу.

За пневмонії задишка зумовлена запаленням тканин легень, що призводить до заповнення альвеолярних сумок рідиною або слизом. Це зменшує поверхню для газообміну та знижує здатність легень постачати достатню кількість кисню в кров. Також запалення викликає реакцію імунної системи, яка може призвести до розширення судин у легенях, що також може впливати на дихання.

Якщо людині важко дихати, причинами також можуть бути вірусні, бактеріальні або грибкові інфекції (наприклад, грип, туберкульоз, круп, кандидоз). Задишка під час і після ковіду може бути спричинена запаленням легень, пошкодженням тканин і розвитком фіброзу, що знижує їх функціональну здатність до газообміну. Також при інфекційному ураженні може спостерігатися тривале запалення судинної системи, що негативно впливає на дихальну функцію.

За саркоїдозу задишка часто виникає через утворення гранульом у легенях, що спричиняє запалення та обмежує обмін газами в альвеолярних сумках. Легенева гіпертензія спричиняє задишку через підвищений опір кровотоку в легеневих артеріях, що зменшує здатність легень ефективно забезпечувати кров киснем, спричиняючи відчуття нестачі повітря.

Задишка, спричинена тривогою

Основною причиною нестачі повітря є гіпервентиляція: у відповідь на тривогу людина починає дихати швидше та глибше, що призводить до виведення з організму надмірної кількості вуглекислого газу. У результаті відбувається звуження кровоносних судин, що обмежує надходження крові та кисню до головного мозку й органів. Тому тривога може спричинити запаморочення, поколювання в руках і ногах, а також утруднене дихання. Інші причини задишки та нестачі повітря:

• м'язова напруга. Тривога призводить до підвищення тонусу м'язів, включно з діафрагмою і міжреберними м'язами. Напружені м'язи обмежують рухи грудної клітки і ускладнюють дихання, викликаючи відчуття стиснення в грудях і нестачі повітря;
• активація симпатичної нервової системи. У людини активується реакція «бий або біжи», що призводить до викиду стресових гормонів (зокрема адреналіну). Адреналін прискорює частоту серцевих скорочень і дихання, щоб підготувати організм до швидкої дії;
• зміна сприйняття. Під час нападу тривоги людина стає гіперчутливою до свого дихання і починає звертати увагу на будь-які зміни в дихальному процесі. Підвищене фокусування на диханні може посилювати відчуття тривоги і створювати враження, що дихати стає важче, навіть якщо з фізіологічної точки зору дихання нормальне.

Стрес і тривога можуть підвищувати чутливість дихальних рецепторів до змін рівня вуглекислого газу та кисню в крові. Негативні емоції (страх або паніка) також можуть посилювати симптоми задишки.

Задишка під час вагітності

У першому триместрі рівень прогестерону в організмі жінки значно збільшується. Прогестерон відіграє ключову роль у підтримці вагітності та впливає на дихальний центр у мозку, стимулюючи його. У результаті жінка може відчувати, що їй не вистачає повітря. Інші причини задишки під час вагітності:

• збільшення об'єму крові. Під час вагітності об'єм циркулюючої крові підвищується на 45% (приблизно до 1 200-1 600 мл). Це потрібно для забезпечення плаценти і плода, що росте, необхідними поживними речовинами і киснем. Збільшення об'єму крові призводить до того, що серце починає працювати інтенсивніше, щоб перекачувати більше крові. У результаті виникає відчуття нестачі повітря, яке посилюється під час фізичної активності;
• зростання матки. У другому і третьому триместрах матка значно збільшується в розмірах, піднімається вгору і починає тиснути на діафрагму — основний м'яз, що бере участь у диханні. Зі зростанням матки об'єм грудної клітки зменшується, легені не можуть повністю розширюватися, що призводить до зниження їхньої ємності. На пізніх термінах жінці стає важко дихати в положенні лежачи;
• анемія (недокрів'я). Розвивається у вагітних жінок через недостатнє споживання продуктів, багатих на вітаміни та мікроелементи (зокрема залізо). Анемія знижує рівень гемоглобіну — білка в червоних кров'яних клітинах, який переносить кисень. Зі зниженим рівнем гемоглобіну тканини організму, включно з м'язами та органами, отримують менше кисню, що спричиняє задишку, втому і слабкість;
• набір маси тіла. Зі збільшенням ваги протягом вагітності зростає навантаження на дихальну та серцево-судинну системи організму. Додаткова вага вимагає більше зусиль для виконання повсякденних дій (наприклад, підйому сходами або тривалої ходьби), що може сприяти появі задишки.

Серце вагітної жінки адаптується до підвищеного навантаження, що може включати збільшення частоти серцевих скорочень і зміни в артеріальному тиску. Зазначені зміни допомагають забезпечити достатнє кровопостачання плаценти та плода, проте часто є причиною утрудненого дихання.

Задишка при надмірній вазі

При надмірній вазі необхідна більша кількість крові для забезпечення всього організму киснем. У результаті створюється додаткове навантаження на серце, яке має працювати інтенсивніше, що призводить до утрудненого дихання. Інші причини задишки при ожирінні:

• обмежений об'єм легеневої тканини. У людей з надмірною вагою часто спостерігається обмеження розширення легень через накопичення жиру навколо грудної клітки і в ділянці черевної порожнини. Це обмежує повноцінне розширення легень під час вдиху, зменшуючи об'єм доступного повітря і погіршуючи обмін газами;
• хронічне запалення. Жирові клітини (особливо в ділянці черевної порожнини) виробляють запальні медіатори (наприклад, цитокіни). Зазначені речовини можуть посилювати запалення в тканинах легень і бронхів, що призводить до погіршення їхньої функції;
• порушення обміну речовин. Надмірна вага пов'язана з резистентністю до інсуліну, погіршенням обміну вуглеводів і жирів. У результаті в організмі накопичуються токсичні метаболіти, що чинить додатковий тиск на дихальну систему та посилює задишку.

Якщо складно дихати при надмірній вазі, важливо зробити три основні кроки: звернутися до дієтолога або нутриціолога, почати харчуватися збалансовано та включити в режим дня фізичну активність. При ожирінні може виникати відчуття, ніби важко дихати і не вистачає повітря, тому важливо робити вправи у «своєму» темпі та уникати надмірних фізичних навантажень.

Задишка під час куріння

Постійний вплив токсичних речовин з диму тютюну спричиняє подразнення і запалення дихальних шляхів, що призводить до їх звуження, погіршує обмін газів і викликає задишку. Інші причини задишки при курінні:

• зниження об'єму легень. Куріння руйнує структуру легень і альвеол, що призводить до зменшення загального об'єму легень. Внаслідок цього знижується здатність легень до постійного надходження і виведення кисню, що може спричинити відчуття задишки під час фізичного навантаження;
• зменшення кисневого потоку в організмі. Дим тютюну містить токсичні речовини (наприклад, чадний газ), які знижують концентрацію кисню в крові. Нестача кисню (гіпоксія) спричиняє задишку як компенсаторну реакцію організму для збільшення надходження кисню в легені;
• погіршення серцевої функції. Куріння збільшує ризик серцево-судинних захворювань (наприклад, атеросклерозу та артеріальної гіпертензії), що впливає на серцеву функцію. Через зниження кровотоку та погіршення кровопостачання легень задишка виникає навіть за мінімальних фізичних навантажень.

Також токсини тютюнового диму підвищують в'язкість слизу в дихальних шляхах і можуть порушувати роботу мукоциліарного кліренсу — механізму очищення бронхів від забруднень. Це призводить до утворення бронхіальної обструкції, що посилює задишку та зменшує ефективність дихальної функції.

Задишка при алергії

Задишка за алергії може бути зумовлена кількома чинниками, пов'язаними з імунною та дихальною відповіддю організму на алергени. Основні причини порушення дихання при алергії:

• запалення дихальних шляхів. Вплив алергенів (наприклад, пилку, пилу, звіриного пуху) на слизову оболонку бронхів спричиняє імунні реакції, включно з вивільненням запальних медіаторів (наприклад, гістаміну). Це призводить до набряку слизової оболонки, посилення секреції слизу та скорочення діаметра бронхів, що ускладнює проходження повітря і викликає задишку;
• бронхоспазм. У відповідь на алерген бронхіальні м'язи можуть скорочуватися, що призводить до звуження дихальних шляхів. Це зменшує просвіт бронхів і погіршує обмін газів, що спричиняє відчуття нестачі повітря та задишку;
• гіперреактивність бронхів. У людей з алергічними реакціями часто спостерігається підвищена чутливість і гіперреактивність бронхів до подразників. Це означає, що навіть незначні алергени або подразники можуть спричиняти сильну реакцію дихальної системи, включно із задишкою;
• зниження об'єму легень через гіперінфляцію (надмірне підвищення «повітряності»). За алергічних реакцій може спостерігатися гіперінфляція легень через зниження їхньої еластичності та зменшення об'єму альвеолярного газу. Це призводить до погіршення функціонального стану легень і збільшує труднощі з диханням, особливо під час фізичної активності.

У деяких випадках розвивається алергічний астматичний синдром, за якого алергени спричиняють напади задишки та спазми бронхів. За підозри на алергію важливо звернутися до алерголога для встановлення діагнозу, визначення типу алергену та підбору курсу терапії.

Які симптоми задишки?

Задишка може відчуватися людьми по-різному, мати різну тривалість та інтенсивність залежно від причини утрудненого дихання. Основні симптоми задишки:

• нездатність зробити глибокий вдих;
• часте і поверхневе дихання;
• стиснення і дискомфорт у грудях;
• прискорене серцебиття;
• свистяче або гучне дихання.

Серцева задишка може супроводжуватися іншими симптомами: тягнучим або гострим болем у грудях, слабкістю, втомою, пульсацією в грудній клітці. За патологій дихальної системи також можуть з'явитися хрипи в легенях, кашель, лихоманка (підвищена температура).

До якого лікаря звертатися в разі задишки?

За нестачі повітря й утрудненого дихання необхідно звернутися до сімейного лікаря. Лікар проаналізує симптоми, збере анамнез, проведе фізикальний огляд, а також призначить лабораторні аналізи та інструментальні дослідження.

Лікар визначить причину частих глибоких вдихів і підбере курс терапії, а за необхідності для постановки діагнозу направить до вузькопрофільного фахівця (наприклад, кардіолога, пульмонолога). За результатами діагностики лікар розповість, що пити при задишці.

Як діагностують задишку?

Запишіться на консультацію по лікуванню задишки

Гапонова Ірина Василівна

Лікар загальної практики - сімейний лікар. Вища категорія.

Стаж роботи 38 років

Орлова Олена Миколаївна

Лікар-терапевт, ендокринолог. Вища категорія.

Стаж роботи 27 років

Катвицька Дар‘я Іванівна

Лікар-терапевт.

Стаж роботи 9 років

Пугач Тетяна Олександрівна

Лікар-терапевт. Вища категорія.

Стаж роботи 25 років

Ясінський Віталій В'ячеславович

Лікар-терапевт. Перша категорія.

Стаж роботи 17 років

Нікуліна Юлія Миколаївна

Лікар-терапевт. Перша категорія.

Стаж роботи 21 рік

Мірошникова Жанна Валеріївна

Лікар терапевт-дієтолог, лікар функціональної діагностики. Друга категорія.

Стаж роботи 16 років

Демченко Наталія Петрівна

Лікар-терапевт. Вища категорія.

Стаж роботи 23 роки

Назаров Владислав Віталійович

Лікар-терапевт.

Стаж роботи 4 роки

Хрипко Катерина Юріївна

Лікар-терапевт.

Стаж роботи 5 років

Мельнікова Фаїна Миколаївна

Сімейний лікар. Дерматолог.

Стаж роботи 7 років

Кантемир Дар’я Андріївна

Сімейний лікар. Друга категорія.

Стаж роботи 10 років

Пластун Наталія Василівна

Лікар-терапевт. Вища категорія.

Стаж роботи 36 років

Дяченко Маріна Олександрівна

Лікар-терапевт.

Стаж роботи 6 років

Препарати від задишки підбирає сімейний лікар або вузькопрофільний фахівець (наприклад, кардіолог) після визначення причини утрудненого дихання. Методи діагностики задишки:

• аналізи крові. Дають змогу оцінити рівень запалення (наприклад, С-реактивний білок, лейкоцити) і функції органів (наприклад, нирок і печінки), що може допомогти виявити системні захворювання або інфекції, які можуть призвести до задишки;
• рентген грудної клітки. Використовується для візуалізації анатомічних структур та оцінки стану легень і грудної клітки. Рентген дає змогу виявити різні патології: запальні процеси (пневмонію), пухлини, травми або патології розвитку. Рентгенівський знімок відображає різні тканини і структури легень з різною щільністю, що дає змогу лікарям визначити наявність і характер змін, допомагаючи поставити діагноз і підібрати найефективніший засіб від задишки;
• комп'ютерна томографія грудної клітки. Під час КТ використовуються рентгенівські промені для створення поперечних зрізів тканин, що дає змогу точніше оцінити структури легень, медіастинальний простір (середостіння) і сусідні органи;
• магнітно-резонансна томографія грудної клітки. МРТ використовує магнітні поля і радіохвилі для створення зображень, що особливо корисно для деталізації м'яких тканин (зокрема серця, судин і міжреберних м'язів), а також для виявлення змін, яких може бути не видно на рентгені або КТ;
• функціональні тести легень. Включають спірометрію (оцінку функції зовнішнього дихання), кисневий тест і тест на дифузійну здатність легень. Вони проводяться для оцінки дихальної функції, виявлення обструкції або пошкодження дихальних шляхів. Функціональні тести дають змогу оцінити загальний об'єм легень, швидкість та об'єми повітряних потоків, здатність до газообміну та наявність дихальних обмежень;
• кардіопульмональний навантажувальний тест. Проводиться для оцінки реакції серця і легенів на фізичне навантаження. Пацієнт зазвичай виконує вправи на біговій доріжці або велоергометрі, а лікар оцінює зміни в пульсі, диханні та артеріальному тиску, кисневе насичення крові, щоб перевірити роботу серцево-судинної та дихальної систем;
• електрокардіографія (ЕКГ). Реєструє електричну активність серця, що допомагає виявити порушення серцевого ритму і зміни в провідності серця, які можуть бути пов'язані із задишкою.

Пульмонолог може скерувати пацієнта на пульсоксиметрію — дослідження, яке допомагає виміряти рівень насичення киснем крові (SpO2) і пульс. Для пульсоксиметрії використовується спеціальний пристрій, який надягають на ділянку з тонкою шкірою (наприклад, кінчик пальця, вухо). Пристрій використовує інфрачервоні промені, щоб визначити рівень кисню в крові, ґрунтуючись на світлопоглинанні крові. За результатами діагностики лікар призначить пігулки, які потрібно приймати від задишки, а також розповість, що робити, коли задихаєшся.

Методи лікування задишки

Прибрати задишку допоможуть медикаментозні засоби, призначені лікарем. Приймати препарати за задишки та нестачі повітря потрібно регулярно, дотримуючись інструкції та рекомендацій лікаря. Методи лікування задишки:

• бронходилататори. За задишки бронхорозширювальні препарати покращують прохідність дихальних шляхів, тому їх призначають у разі обструктивних захворювань легень (наприклад, бронхіальної астми або ХОЗЛ);
• глюкокортикостероїди. Використовуються для зменшення запальних процесів, зниження активності імунної системи, усунення набряку тканин. Препарати приймають за задишки, спричиненої алергічними реакціями або запальними захворюваннями легень;
• діуретики. Допомагають впоратися із задишкою, зменшуючи затримку рідини в організмі. Вони прискорюють виведення зайвої рідини через нирки, що знижує об'єм крові, яка циркулює, і навантаження на серце. Це покращує кровотік і знижує тиск у легеневих судинах, що покращує дихальну функцію і нормалізує дихання. Таблетки зазвичай призначаються від задишки при серцевій недостатності;
• антибактеріальні препарати. Знищують патогенні бактерії, що сприяє швидкому одужанню та поліпшенню дихальної функції. Антибіотики запобігають поширенню інфекції та розвитку ускладнень, що особливо важливо для пацієнтів з ослабленим імунітетом або хронічними захворюваннями легень. Приймати антибіотики при задишці зазвичай потрібно при пневмонії, плевриті, бронхіті.

Для літніх і молодих людей, які мають в анамнезі серцево-судинні захворювання, від задишки призначають ліки для підтримки функції серця. Інгібітори АПФ знижують тиск у легеневих капілярах, поліпшуючи кровообіг і зменшуючи набряки, що сприяє зниженню тиску в легенях і поліпшує дихальну функцію.

Препаратами, що полегшують задишку, також можуть бути бета-блокатори, які зменшують частоту серцевих скорочень і знижують навантаження на серце, що може нормалізувати його роботу і знизити задишку. Таблетками від задишки для літніх є антагоністи альдостерону, які допомагають збалансувати рівні рідини та електролітів в організмі, що може зменшити набряки та покращити загальний стан пацієнта, включно з дихальною функцією.

Прибрати задишку народними засобами не вийде, оскільки для нормалізації дихання важливо знати причину порушення дихальної функції. Лікувати задишку в домашніх умовах можна за допомогою препаратів, призначених лікарем.

Як прибрати задишку в домашніх умовах?

Якщо важко дихати, важливо не панікувати, робити спокійні та глибокі вдихи. Позбутися гострої задишки швидко в домашніх умовах допоможе дихальна гімнастика. Вона спрямована на поліпшення контролю над диханням і розширення легенів. Прості вправи (наприклад, глибокі вдихи через ніс і повільні видихи через рот) допомагають збільшити обсяг легеневої вентиляції та знизити частоту дихання.

Якщо важко дихати, в домашніх умовах можна застосовувати медитації та розслаблювальні техніки, які знижують стрес і сприяють спокійному диханню. Вправи, які можна робити за хронічної задишки:

• кардіовправи низької інтенсивності. Покращують роботу серцево-судинної системи, допомагають знизити тиск і покращують кровообіг. Включають прогулянки на свіжому повітрі, катання на велосипеді в повільному темпі;
• вправи для зміцнення м'язів грудної клітки та дихальних м'язів. Допомагають поліпшити контроль над диханням і знизити частоту та інтенсивність задишки;
• аеробні вправи. Плавання та аквааеробіка полегшують дихання і сприяють зміцненню серцево-судинної системи. Вода створює додатковий опір, що сприяє поліпшенню витривалості та зниженню напруги в дихальних м'язах.

Перед виконанням вправ необхідно проконсультуватися з лікарем. Залежно від причини утрудненого дихання деякі вправи можуть бути протипоказані.

Як зняти задишку в дитини в домашніх умовах?

Задишка у дитини може бути спричинена захворюваннями серця і легенів, алергією та астмою. Якщо дитині важко дихати та не вистачає повітря через бронхіальну астму, яка тимчасово викликає звуження бронхів і набряк слизової оболонки, прибрати задишку допоможе інгалятор. Інгалятор під час нападу бронхіальної астми доставляє бронходилататори або глюкокортикостероїди безпосередньо в дихальні шляхи, швидко знімаючи спазм бронхів, зменшуючи запалення і мінімізуючи задишку.

Зняти алергічну задишку в дитини в домашніх умовах допоможуть антигістамінні препарати, що блокують дію гістаміну, який спричиняє запалення та набряк у дихальних шляхах. За серцево-судинних захворювань можуть призначатися діуретики, бета-блокатори, антагоністи альдостерону, за інфекційних процесів в організмі — антибактеріальні засоби.

Чим небезпечна задишка?

Зазвичай задишка не становить небезпеки для життя, за винятком випадків, коли проблеми з диханням є ознакою серйозної патології (наприклад, серцевого нападу). Ознаки, за яких необхідно звернутися по медичну допомогу:

• нездатність зробити вдих;
• задишка після 30 хвилин перебування у спокої;
• посиніння шкіри, губ і нігтів (ціаноз);
• сильна задишка (нездатність «віддихатися»);
• тяжкість, біль і здавлювання в грудях;
• прискорене або нерегулярне серцебиття;
• висока температура тіла;
• хрипи або свисти під час дихання;
• припухлість або набряк нижніх кінцівок.

У деяких випадках задишка може вказувати на розвиток інфаркту міокарда — небезпечного для життя стану, що розвивається за обмеження або блокування припливу крові до серця. При інфаркті задишка може супроводжуватися болем у грудній клітці, який поширюється на плече, руку або спину, шию, щелепу, зуби, а в рідкісних випадках — на верхню частину живота. Також можливі запаморочення, нудота, виділення холодного поту, печія та розлади шлунка. За вказаних симптомів необхідно терміново викликати швидку допомогу.

Як запобігти задишці?

Запобігти розвитку задишки допоможе контроль хронічних захворювань, що включає регулярний огляд у лікаря, приймання медикаментів, дотримання рекомендацій щодо корекції способу життя. Профілактика задишки:

• підтримання здорової ваги;
• відмова від пасивного й активного куріння;
• обмеження вживання алкогольних напоїв;
• регулярна фізична активність;
• уникнення перебування на вулиці в дуже холодну або спекотну погоду.

Для попередження задишки важливо захищати дихальні шляхи від вдихання подразнювальних речовин (наприклад, хімікатів, добрив, пестицидів, вихлопних газів автомобілів). За наявності алергічної реакції важливо уникати контакту з алергенами (зокрема пилом, пилком, шерстю тварин).

ОН Клінік Одеса (Таїрова)

вул. Корольова, 33б

Таїрова

Графік роботи:

Пн - Пт: 9:00 - 19:00

Сб: 9:00 - 17:00

Нд: 9:00 - 14:00

Популярні питання

Автор: Назаров Владислав Віталійович

Лікар-терапевт.

Стаття перевірена: Ясінський Віталій В'ячеславович

Лікар-терапевт. Перша категорія.