Науковці виявили новий тип діабету: що відомо сьогодні про діабет 5 типу?

Які є типи діабету?

Загальноприйнята міжнародна класифікація діабету з’явилася наприкінці 1970‑х – у 1979 р. у США і була схвалена World Health Organization у 1980 р. Типи діабету:

Діабет 1 типу

Діабет 1 типу зазвичай розвивається раптово, часто в дітей або підлітків, коли імунна система починає атакувати клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Через це його стає дуже мало або зовсім немає. Люди з таким типом помічають, що багато п’ють, часто ходять у туалет, швидко втрачають вагу і відчувають слабкість. Іноді першим проявом є кетоацидоз — стан, коли в організмі накопичуються токсичні продукти розпаду жирів. 

Діабет 2 типу

Діабет 2 типу зустрічається найчастіше у дорослих. Тут проблема полягає в тому, що організм виробляє інсулін, але клітини його не сприймають або його виробляється недостатньо. Часто розвиток відбувається непомітно: людина може відчувати втому, спрагу, часте сечовипускання, повільне загоєння ран, але іноді симптомів майже немає тривалий час. Причинами можуть бути ожиріння, малорухливий спосіб життя, генетика і навіть старіння. 

Гестаційний діабет

Гестаційний діабет виявляють під час вагітності, зазвичай у другому або третьому триместрі. Його причина в тому, що під час вагітності природно підвищується опірність клітин до інсуліну, і якщо підшлункова залоза не справляється, виникає підвищений цукор у крові. Симптоми часто непомітні, тому діабет зазвичай виявляють при планових скринінгах. 

Моногенний діабет (MODY)

Моногенний діабет часто починається у молодому віці і пов’язаний з мутацією в одному конкретному гені, що відповідає за роботу підшлункової залози. 

Вторинний або специфічний діабет

Іноді діабет виникає через інші захворювання або ліки. Наприклад, після запалення підшлункової залози, операцій на органі або прийому певних препаратів може з’явитися підвищений цукор у крові. 

Що таке новий діабет 5 типу?

Діабет 5 типу — це новий тип захворювання, при якому тривале недоїдання та хронічний дефіцит поживних речовин призводять до недостатнього розвитку підшлункової залози та зниження вироблення інсуліну. На відміну від типу 1, тут немає аутоімунної атаки на клітини підшлункової, а відмінність від типу 2 полягає в тому, що у пацієнтів зазвичай відсутня інсулінорезистентність..

Як виявили діабет 5 типу?

Ще кілька десятиліть тому лікарі у Південно-Східній Азії та країнах Африки помічали дивних пацієнтів: молодих, худих людей з діабетом, які не вписувалися у класичні профілі типу 1 або типу 2. У більшості була історія хронічного недоїдання і низької маси тіла, а їхній перебіг захворювання виглядав «нестандартно» для звичних категорій.

У 2022 році група дослідників на чолі з Мередіт Хокінс вирішила дослідити цих пацієнтів більш детально. Вони провели тести на секрецію інсуліну та наявність аутоантитіл і виявили важливі відмінності: дуже низьку вироблення інсуліну, відсутність аутоантитіл і майже повну відсутність інсулінорезистентності. Ці результати показали, що це дійсно окрема форма діабету. 

У січні 2025 року міжнародні експерти запропонували виділити цю форму як «діабет 5 типу», а у квітні 2025 року на конгресі International Diabetes Federation у Бангкоку це рішення було офіційно затверджене. 

Може здатися, що виділення окремої назви нічого особливого не означає. Насправді це важливо, адже назва створює «видимість» — дозволяє лікарям, дослідникам та системам охорони здоров’я визнати проблему, виділити її, моніторити та шукати фінансування для подальших досліджень, бо є важливі відкриті питання. 

Насамперед, не зовсім зрозуміло, що саме запускає процес: чи достатньо тривалого недоїдання, чи інші порушення розвитку підшлункової залози призводять до формування цього типу діабету. Також поки немає чітких рекомендацій щодо лікування. Невідомо достеменно, які саме дози інсуліну є оптимальними, які супутні заходи треба застосовувати, особливо враховуючи високий ризик гіпоглікемії у таких пацієнтів. Немає конкретних даних і щодо поширеності захворювання, а лише попередні оцінки, які говорять про 20–25 мільйонів людей у світі.

Які ранні ознаки можуть вказувати, що у вас діабет?

Ранні симптоми діабету, на які варто звернути увагу:

• Часте сечовипускання. Зростає рівень глюкози в крові, нирки більше фільтрують, і ви можете помічати, що ходите в туалет частіше;
• Сильна спрага. Через втрату рідини і активну роботу нирок ви більше п’єте, але відчуття спраги не минає;
• Постійний голод, навіть після їжі. Через те, що клітини не отримують достатньо глюкози, організм «просить» ще;
• Втома і слабкість. Коли глюкоза не може ефективно проникати в клітини, енергія знижується;
• Розмитий або нечіткий зір. Коливання рівня глюкози можуть впливати на очі та спричиняти тимчасове порушення зору;
• Довго не загоюються порізи або рани. Високий цукор у крові уповільнює загоєння і знижує імунітет;
• Поколювання, оніміння або біль у руках та ногах. Може бути ранніми проявами ураження нервів — нейропатії.

Чи можна вилікувати діабет назавжди?

Сьогодні вилікувати діабет назавжди неможливо. При діабеті 2 типу можлива ремісія (рівень глюкози стабілізується без медикаментів), але це не означає, що захворювання зникло назавжди, адже за певних умов воно може повернутися. Для діабету 1 типу, який має аутоімунну природу, наразі не існує способу повністю усунути хворобу, тому вона залишається хронічною.

Що буде, якщо не лікувати діабет?

Наслідки відсутності лікування діабету можуть бути незворотними. Підвищений рівень глюкози в крові впродовж тривалого часу пошкоджує великі і малі судини, що призводить до серцево‑судинних захворювань, інсульту або хронічної патології нирок. Ураження дрібних судин і нервів веде до втрати зору, нейропатій, поганого загоєння ран і навіть ампутацій ніг. Без лікування можливе стрімке погіршення: наприклад, при діабеті 1 типу може розвинутися кетоацидоз, що загрожує життю. 

При найменшій підозрі на діабет потрібно звернутися до ендокринолога або терапевта чи сімейного лікаря. На первинному прийомі лікар зазвичай призначає аналіз рівня глюкози в крові натще, глікований гемоглобін (HbA1c) та, за потреби, тест толерантності до глюкози, щоб оцінити, як організм переробляє цукор.