Що таке інсулін?
Інсулін — це гормон, що виробляється острівцевими клітинами підшлункової залози. Інсулін регулює рівень глюкози (цукри) у крові та допомагає клітинам організму її засвоювати для отримання енергії.
Що таке інсулінорезистентність?
Поставте своє питання Сімейній медицині «ОН Клінік»
Інсулінорезистентність — це патологічний стан, при якому порушується засвоюваність інсуліну клітинами організму (зокрема, печінки, м'язової та жирової тканини). В результаті порушується утилізація глюкози, а підшлункова залоза збільшує вироблення інсуліну, щоб допомогти глюкозі проникнути у клітини. Інсулінорезистентність може призвести до метаболічного синдрому, неалкогольної жирової хвороби печінки та цукрового діабету другого типу, який зазвичай розвивається впродовж кількох років або десятиліть.
Інсулінорезистентність — це діабет?
Інсулінорезистентність — це не діабет. Але вона може передувати розвитку цукрового діабету другого типу. Хвороба, що супроводжується стабільно високим рівнем цукру в крові (гіперглікемією), є наслідком недостатнього вироблення інсуліну підшлунковою залозою або його неефективного використання (неповне засвоєння на клітинному рівні). Діабет першого типу — це хронічне аутоімунне захворювання, при якому підшлункова залоза не може виробляти інсулін.
Інсулінорезистентність також не є переддіабетом, але може бути однією з причин його розвитку. Переддіабет — це стабільно підвищений вміст цукру в крові, який не є достатньо високим, щоб діагностувати діабет другого типу. Показники концентрації глюкози у крові при переддіабеті перебувають у межах 100-125 мг/дл (5,6-6,9 ммоль/л).
Які причини провокують розвиток інсулінорезистентності?
Точні механізми розвитку патології невідомі. Серед причин виникнення інсулінорезистентності можуть бути:
- ожиріння;
- малорухливий спосіб життя;
- переважання в раціоні харчування продуктів з високим вмістом вуглеводів та насичених жирів;
- побічні ефекти прийому медикаментів (наприклад, стероїдів, антипсихотиків, ліків від ВІЛ, артеріальної гіпертензії);
- гормональні порушення (наприклад, синдром Кушинга, акромегалію, гіпотиреоз);
- спадкові генетичні порушення (наприклад, міотонічну дистрофію, синдроми Альстрема чи Вернера);
- високий кров'яний тиск, підвищений рівень холестерину в крові, інсульт;
- наявність цукрового діабету у близьких родичів.
До групи підвищеного ризику належать люди віком від 45 років. У жінок ймовірність виникнення інсулінорезистентності підвищується при синдромі полікістозних яєчників.
Які симптоми інсулінорезистентності?
При нормальному рівні цукру в крові інсулінорезистентність може протікати у прихованій (безсимптомній) формі. Симптоми інсулінорезистентності у жінок та чоловіків можуть включати:
- незрозумілу втрату ваги;
- занепад сил;
- підвищену спрагу чи голод;
- часте сечовипускання;
- затуманений зір;
- потемніння шкіри в пахвових западинах, на шиї чи спині;
- дріжджові інфекції.
Через відсутність проявів патології не завжди можна зрозуміти, що виникла інсулінорезистентність. У багатьох випадках ознаки інсулінорезистентності можуть не проявлятися впродовж кількох років.
Які симптоми інуслінорезистентності?
В чому небезпека інсулінорезистентності?
Якщо не лікувати інсулінорезистентність, патологія може перерости у цукровий діабет другого типу. Інші ускладнення інсулінорезистентності можуть включати:
- метаболічний синдром;
- ретинопатію;
- нефропатію;
- ниркову недостатність;
- периферичну нейропатію;
- деменцію;
- нестійкість ходи.
Також резистентність до інсуліну може призвести до порушення функціонування серцево-судинної системи. Наприклад, за наявності патології підвищується ризик інсульту, інфаркту, кардіоміопатії та стенокардії.
Коли потрібно перевіряти рівень інсулінорезистентності?
Перевіряти рівень інсулінорезистентності потрібно при виникненні симптомів, що насторожують (наприклад, різкої втрати ваги, прискореного сечовипускання) або наявності схильності до патології (наприклад, ожиріння, сімейного анамнезу). Тимчасові інтервали між тестами на резистентність до інсуліну визначаються лікарем. За відсутності скарг та факторів ризику рекомендується проходити обстеження не рідше одного разу на три роки, а після 45 років — щорічно.
Які аналізи допомагають діагностувати інсулінорезистентність?
Перелік аналізів для діагностики інсулінорезистентності призначає сімейний лікар чи ендокринолог. Попередньо може проводитися огляд терапевта та збір анамнезу (уточнення інформації про скарги, історію хвороби, ліки та наявні захворювання у пацієнта та членів його сім'ї).
| Аналізи на інсулінорезистентність | ||
| Назва | Характеристика | Ознаки інсулінорезистентності |
| Загальний аналіз крові на глюкозу | Поточний рівень цукру в крові (як правило, проводиться вранці натще) | 100-125 мг/дл (5,6-6,9 ммоль/л) |
| Тест на глікований гемоглобін | Середній вміст цукру в крові за останні три місяці | 5,7-6,4% |
| Ліпідна панель (ліпідний профіль) | Концентрація жирів у крові (тригліцеридів та холестерину) | Рівень тригліцеридів — понад 150 мг/дл (8,3 ммоль/л), рівень ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ) — менше 50 мг/дл (2,8 ммоль/л) у жінок та менше 40 мг/дл (2,2 ммоль/л) у чоловіків |
Одним із найбільш інформативних обстежень є глюкозотолерантний тест. Ознакою інсулінорезистентності є вміст цукру в крові в діапазоні 140-199 мг/дл (7,8-11,1 ммоль/л) через дві години після вживання склянки теплої води з розчиненою глюкозою (75 г).
Аналізи на інсулінорезистентність
Аналогічно проводиться тест на інсулін. Його вміст у крові вимірюють натще і через певні інтервали часу після вживання глюкози.
| Таблиця норми інсуліну у крові | |
| Час проведення тесту | Норма інсуліну |
| натщесерце | менше 25 мМЕ/л (174 пмоль/л) |
| через 30 хвилин після вживання глюкози | 30-230 мМЕ/л (208-1597 пмоль/л) |
| за годину | 18-276 мМЕ/л (125-1917 пмоль/л) |
| за дві години | 16-166 мМЕ/л (111-1153 пмоль/л) |
| за три години | менше 25 мМЕ/л (174 пмоль/л) |
Офіційні норми інсуліну у жінок та чоловіків, а також таблиці з мінімальними та максимальними значеннями за віком не розроблені через недостатню кількість профільних наукових досліджень. Як орієнтир для дітей гранично допустимим можна вважати вміст інсуліну в крові 15 мМЕ/л (104 пмоль/л) натще і 75 мМЕ/л (521 пмоль/л) через дві години після вживання глюкози.
Таблиця норми інсуліну в крові
Жоден аналіз не дозволяє визначити наявність інсулінорезистентності без додаткових обстежень. Для встановлення діагнозу лікар враховує результати всіх тестів.
Як підготуватися до аналізу на інсулінорезистентність?
Для підвищення точності результатів перед здаванням аналізу на інсулінорезистентність необхідно відмовитися від їжі за 8-12 годин до тесту (дозволяється пити негазовану воду). Винятком є тест на глікований гемоглобін, який може проводитись без спеціального підготування.
Чи можна вилікувати інсулінорезистентність?
При своєчасному зверненні до лікаря можна позбутися набутої інсулінорезистентності, яка піддається лікуванню. Але не всі фактори ризику можна усунути (наприклад, вік або спадкову схильність до патології).
Як знизити рівень інсулінорезистентності?
Знизити інсулінорезистентність можна за рахунок зміни способу життя та прийому медикаментів. Лікування інсулінорезистентності може включати:
- дієтотерапію;
- уникнення стресу;
- щоденну фізичну активність.
Регулярні фізичні навантаження сприяють звільненню від зайвої ваги завдяки збільшенню витрати калорій, а також підвищенню чутливості м'язової тканини до інсуліну. Також лікар може призначити препарати для лікування інсулінорезистентності, дія яких спрямована на зниження артеріального тиску, концентрацію глюкози та холестерину в крові.
Якої дієти дотримуватись при інсулінорезистентності?
Коригування раціону харчування при інсулінорезистентності є важливим елементом лікування. Дієта при інсулінорезистентності:
- обмеження споживання продуктів із високим глікемічним індексом, тобто підвищеним вмістом цукру чи вуглеводів (наприклад, при інсулінорезистентності не рекомендується зловживати білим хлібом, картоплею, кондитерськими виробами, солодкими фруктами, такими як кавун чи фініки);
- включення до раціону продуктів з низьким глікемічним індексом (при інсулінорезистентності можна їсти несолодкі фрукти та ягоди, бобові, спаржу, цвітну капусту, листову зелень, горіхи, рибу, гречку, булгур, нежирні молокопродукти);
- мінімізація споживання солоної, жирної та висококалорійної їжі (наприклад, червоного м'яса, фастфуду).
Однією з переваг дотримання дієти є зниження навантаження на підшлункову залозу. Також дієтотерапія допомагає нормалізувати вагу при ожирінні за рахунок зменшення калорійності раціону.
Як інсулінорезистентність пов'язана з ожирінням?
Ожиріння є доведеним фактором ризику інсулінорезистентності. Однак точні механізми, що описують взаємозв'язок між зайвою вагою і резистентністю до інсуліну, потребують подальшого вивчення під час наукових досліджень.
Деякі вчені дійшли висновку, що надлишок жирової тканини призводить до підвищення концентрації вільних жирних кислот, вивільнення активних форм кисню, системного запалення та окислювального стресу. В результаті порушується метаболізм глюкози та погіршується здатність клітин засвоювати інсулін.
Як схуднути при інсулінорезистентності?
Щоб знизити вагу при інсулінорезистентності, рекомендується зменшити калорійність раціону та збільшити витрати енергії (підвищити фізичну активність). Рекомендації для схуднення при інсулінорезистентності:
- підрахунок калорій;
- дотримання дієти, призначеної лікарем;
- підтримка водного балансу (у середньому добова норма споживання очищеної негазованої води для дорослої людини становить близько двох літрів);
- щоденні фізичні навантаження (не менше 30-60 хвилин аеробної активності, яка, наприклад, може включати ходьбу, біг, плавання, їзду на велосипеді);
- нормалізація сну (недосипання є однією із причин зайвої ваги, оскільки калорійність добового меню, як правило, пропорційна кількості годин щодобового неспання).
Для оцінки динаміки схуднення, окрім моніторингу ваги, можна вести облік змін індексу маси тіла (ІМТ). Щоб дізнатися ІМТ, необхідно вагу в кілограмах розділити на квадрат росту в метрах (ІМТ у межах 18,5-24,9 — нормальна вага, 25-29,9 — надмірна вага, 30 і більше — ожиріння).
Як запобігти розвитку інсулінорезистентності?
Профілактичні заходи спрямовані на запобігання набутій резистентності до інсуліну, оскільки медицина не може вплинути на вроджену форму патології. Профілактика інсулінорезистентності може включати:
- зниження зайвої ваги (за рахунок здорового харчування та підвищення фізичної активності);
- усунення порушень сну;
- відмова від куріння.
Також необхідно проводити своєчасну терапію захворювань, що супроводжуються високим тиском та підвищеним рівнем холестерину в крові. Крім цього, рекомендується регулярно здавати аналізи крові на інсулінорезистентність при перебуванні в одній з груп ризику або появі незвичних симптомів (безпричинної втрати ваги, частого сечовипускання, «туману» перед очима).
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Сімейна медицина в ОН Клінік Миколаїв
Сімейна медицина ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Безпека та ефективність народних засобів, що знижують цукор у крові, не доведена науковими дослідженнями. У разі підвищеного рівня глюкози, резистентності до інсуліну або переддіабету рекомендується пройти обстеження і дотримуватися лікарських приписів, які можуть охоплювати дієту, приймання препаратів, що знижують інсулінорезистентність, заняття фізкультурою і корекцію способу життя.
Деякі наукові дослідження інсулінорезистентності дали змогу встановити взаємозв'язок між помірним споживанням алкоголю (30 г на день) і підвищенням концентрації ЛПВЩ, а також поліпшенням чутливості клітин до інсуліну. Хоча помірне споживання алкоголю в деяких випадках допомагає знизити концентрацію інсуліну в крові, використання спиртних напоїв з лікувальною метою може призвести до алкоголізму та супутніх ускладнень (наприклад, цирозу печінки). Через ризик побічних ефектів пити алкоголь у разі інсулінорезистентності не рекомендується.
При резистентності до інсуліну підвищується ризик плацентарної ішемії. Інші ускладнення інсулінорезистентності під час і після вагітності можуть включати:
- передчасні або ускладнені пологи;
- надлишкове харчування плода (надходження глюкози та ліпідів), що може призвести до метаболічного синдрому, цукрового діабету, гіпертонії, гіперліпідемії та серцево-судинних захворювань у перші роки життя дитини або в старшому віці;
- гестаційний діабет та прееклампсію, що виявляється в матері артеріальною гіпертензією та протеїнурією (наявністю білка в сечі) у другій половині вагітності.
Найменш сприятливою є прогресуюча патологія, за якої рівень інсуліну в крові підвищується з кожним триместром. У разі виявлення інсулінорезистентності вагітній жінці необхідно постійно спостерігатися у лікаря протягом усієї вагітності та після пологів.
Найпоширеніші симптоми, які можна сплутати з ознаками інсулінорезистентності, включають зміну ваги тіла, підвищену стомлюваність, прискорене сечовипускання, затуманення зору і гіпертензію. У разі виникнення будь-якого із симптомів, які можуть вказувати на резистентність до інсуліну, рекомендується записатися на консультацію до сімейного лікаря.
Якщо виявити інсулінорезистентність на ранніх стадіях, можна знизити ризик ускладнень, одним з яких є цукровий діабет. Крім цього, запущені форми патології важче піддаються лікуванню.
Михайло
2 тижні тому
