Що таке туберкульоз?
Туберкульоз — це хронічне інфекційне захворювання, збудниками якого є мікобактерії Mycobacterium tuberculosis. Найчастіше хвороба вражає легені, проте в міру прогресування паличка Коха може поширюватися по організму. Іноді туберкульоз називають сухотою. Однак сухота — це застарілий термін.
Які симптоми туберкульозу?
Однією з зовнішніх ознак туберкульозу є сильний кашель (іноді з кров'ю або мокротою). Інші поширені симптоми туберкульозу можуть включати:
- біль у грудях;
- високу температуру;
- озноб;
- нічну пітливість;
- погіршення апетиту;
- незрозумілу втрату ваги;
- занепад сил.
Серед симптомів туберкульозу у жінок можна виділити порушення менструального циклу (наприклад, місячні можуть припинятися або ставати більш мізерними). Додаткові прояви активної (відкритої) форми туберкульозу залежать від зони ураження. При неактивній (закритій) формі туберкульозу симптоми можуть бути відсутні.
Поставте своє питання Інфекціоністу «ОН Клінік»
Який кашель при туберкульозі?
При туберкульозі переважає тривалий (не менше трьох тижнів) нападоподібний кашель, який може бути сухим або супроводжуватися виділенням мокротиння (в тому числі з кров'ю). Також при кашлі може посилюватися біль у грудях.
Первинна інфекція туберкульозу
Причиною первинної інфекції туберкульозу є вдихання мікроскопічних заражених частинок, досить дрібних, щоб подолати захисні бар'єри верхніх дихальних шляхів і осісти в легеневій тканині. Розвиток захворювання зазвичай починається з потрапляння мінімальної кількості мікобактерій в дихальні шляхи.
Імунна система може повністю знищити паличку Коха. Однак деякі збудники можуть виживати і зберігати здатність до розмноження.
Стадії туберкульозу
Виділяють чотири стадії туберкульозу: первинну, латентну, активну та позалегеневу. Близько 95% первинних інфекцій протікають безсимптомно. У деяких людей може спостерігатися стомлюваність і субфебрильна температура без сильного кашлю. На первинній стадії патогени не передаються оточуючим.
Первинне інфікування
Первинне інфікування — це перша стадія, для якої характерне потрапляння мікобактерій туберкульозу в організм здорової людини. Особливість первинного інфікування полягає у відсутності клінічних проявів протягом тривалого часу, проте проба Манту може бути позитивною. Інкубаційний період туберкульозу зазвичай становить від декількох місяців до двох років (іноді довше).
Латентний туберкульоз
Латентний (неактивний) туберкульоз — це стадія захворювання, при якій макрофаги (імунні клітини) поглинають і оточують туберкульозну паличку, утворюючи бар'єрну оболонку (гранулему), завдяки чому запобігається поширення патогену в організмі. Зазвичай неактивний туберкульоз діагностують на підставі результатів аналізів крові або шкірних проб, а рентген і мазки можуть не показувати відхилення від норм.
Латентний туберкульоз не поширюється на оточуючих, тому ізоляція пацієнтів не потрібна. Хоча латентний період після зараження може тривати роками та навіть десятиліттями, при відсутності терапії існує високий ризик розвитку активної форми туберкульозу протягом двох років після інфікування. Своєчасне лікування дозволяє знизити ймовірність переходу латентної туберкульозної інфекції в активну форму.
Активний туберкульоз
Активна або відкрита форма туберкульозу розвивається, коли імунна система не контролює інфекцію. Туберкульозна паличка розмножується, вражає легені та може поширюватися по організму. У результатах рентгенографії грудної клітки, мазків або посівів мокротиння часто виявляються ознаки інфікування навіть при відсутності зовнішніх симптомів туберкульозу легенів. Наприклад, на рентгені туберкульоз може виглядати як інфільтрати (світлі ділянки, що відповідають областям запалення) та порожнини (темні ділянки, що вказують на розпад легеневої тканини).
Люди з відкритим туберкульозом можуть заражати оточуючих. Без лікування активний туберкульоз може призвести до незворотних ускладнень.
Активний туберкульоз поза легенями
Активний туберкульоз поза легенями супроводжується інфікуванням різних органів, тканин і частин тіла. Зони ураження при позалегеневій формі туберкульозу можуть охоплювати:
- нирки;
- печінку;
- гортань;
- спинномозкову рідину;
- лімфатичні вузли;
- стінки кровоносних судин;
- міокард;
- геніталії;
- шкіру;
- кістки і суглоби.
Симптоми захворювання залежать від зони ураження. Наприклад, біль у спині характерний для активного туберкульозу хребта, сплутаність свідомості може вказувати на інфікування головного мозку, кров у сечі є однією з ознак туберкульозу нирок, а охриплість голосу — наслідком поширення інфекції на гортань.
Як передається туберкульоз?
Основним способом передачі туберкульозу є повітряно-крапельний шлях. Паличка Коха може потрапити в повітря, коли людина з активною формою туберкульозу кашляє, чхає, розмовляє, сміється або співає.
Збудники захворювання можуть зберігатися в повітрі протягом декількох годин, залежно від характеристик навколишнього середовища. Ймовірність поширення інфекції вища в місцях з поганою циркуляцією повітря (наприклад, у закритих приміщеннях або транспортних засобах). Туберкульоз не передається при рукостисканні, спільному вживанні їжі або напоїв, через зубні щітки, сидіння унітазів або постільну білизну.
Як передається туберкульоз закритої форми?
Туберкульоз закритої форми не передається між людьми. Ризик інфікування існує тільки при активній формі захворювання.
Наскільки поширений туберкульоз?
Щорічно в усьому світі на туберкульоз хворіють близько 10 мільйонів людей. За оцінками ВООЗ, близько чверті населення світу інфіковано паличкою Коха. Приблизно у 5-10% носіїв туберкульозу з часом розвиваються симптоми захворювання.
Біла ромашка є символом боротьби з туберкульозом 
Хто знаходиться в групі ризику щодо туберкульозу?
На туберкульоз може захворіти будь-яка людина, але у людей з груп ризику захворювання частіше переходить у відкриту форму. Фактори та групи ризику щодо туберкульозу:
- проживання з людиною, хворою на активну форму туберкульозу;
- поїздки в регіони з високим рівнем поширення туберкульозу (наприклад, в деякі країни Латинської Америки, Африки або Азії);
- тісні контакти з інфікованими людьми, пов'язані з професійною діяльністю (наприклад, робота в медичних установах, які обслуговують пацієнтів з туберкульозом).
У групі ризику також знаходяться діти віком до п'яти років і люди з ослабленою імунною системою. Імунологічні порушення можуть виникати після трансплантації органів, при ВІЛ, діабеті, важких захворюваннях нирок, недоїданні, дефіциті ваги, раку, хіміотерапії, тривалому застосуванні стероїдів або імунодепресантів, курінні або зловживанні алкоголем.
Види туберкульозу
Крім класифікації за стадіями, вид туберкульозу визначають з урахуванням локалізації та характеру перебігу хвороби. Найчастіше діагностують туберкульоз легенів. Якщо збудники поширюються по організму, виникає міліарний туберкульоз. Приклади міліарного туберкульозу:
- туберкульозний менінгіт (вражає оболонку головного мозку);
- хвороба Потта (туберкульоз хребта або туберкульозний спондиліт);
- гепатит (запалення печінки, інфікованої паличкою Коха);
- хвороба Аддісона (розвивається при ураженні надниркових залоз);
- скрофула (туберкульоз шийних лімфовузлів);
- туберкульоз шкіри (одна з рідкісних форм хвороби).
В окрему категорію виділяють лікарсько-стійкий туберкульоз. Захворювання викликається паличкою Коха, стійкою до медикаментів, що ускладнює терапію.
Якщо мікобактерії Mycobacterium tuberculosis, що потрапили в організм при первинному інфікуванні, реактивуються, розвивається вторинний туберкульоз, який часто протікає в інфільтративній формі з вогнищами запалення (інфільтратами) в тканині легені. На рентгені вогнищевий туберкульоз зазвичай проявляється невеликими затемненнями, що нагадують вузлики. Багаторазові загострення, що чергуються з періодами ремісії, вказують на перехід захворювання в рецидивуючу форму.
Як визначити туберкульоз в домашніх умовах?
Зрозуміти, що у тебе туберкульоз, можна за тривожними симптомами (наприклад, хронічним кашлем, болем у грудях, підвищеною температурою або нічним потовиділенням). Однак достовірно визначити туберкульоз в домашніх умовах неможливо, оскільки для ідентифікації збудників захворювання потрібні лабораторні тести. Необхідно звернутися до лікаря, який проведе огляд і при необхідності призначить обстеження.
Як лікарі діагностують туберкульоз?
Крім огляду, на прийомі лікар вивчає анамнез (інформацію про переважаючі симптоми, контакти з інфікованими людьми, супутні захворювання і прийняті медикаменти). Діагностика туберкульозу також може включати:
- прослуховування дихання за допомогою стетоскопа;
- пальпацію лімфовузлів;
- аналізи (при підозрі на туберкульоз можуть проводитися лабораторні дослідження крові, мокротиння і легеневої рідини);
- рентген грудної клітки (важливий етап діагностики туберкульозу легенів);
- біопсію, УЗД або комп'ютерну томографію частини тіла, яка може бути уражена туберкульозом;
- шкірний тест (реакцію Манту).
Для проведення тесту на туберкульоз невелика кількість спеціального розчину, що викликає специфічну місцеву реакцію, вводиться під шкіру з внутрішньої сторони передпліччя. Впродовж 48-72 годин проводиться перевірка місця ін'єкції на наявність набряку. Позитивний результат тесту (збільшення діаметра піднятої ділянки шкіри) може означати наявність латентної, активної форми туберкульозу або підтверджувати проходження вакцинації.
Як лікують туберкульоз?
Туберкульоз лікують антибіотиками. Для посилення ефекту підбираються комбінації з декількох ліків від туберкульозу. Якщо туберкульоз поширився на головний мозок, спинний мозок або серцеву оболонку, терапія може доповнюватися стероїдами.
Скільки лікується туберкульоз?
Тривалість курсу лікування туберкульозу підбирається індивідуально та в середньому становить від трьох місяців до року. Щоб вилікувати лікарсько-стійкий туберкульоз, може знадобитися кілька років.
Важливо приймати антибіотики до повного завершення курсу терапії, навіть після нормалізації самопочуття. При порушенні призначеної схеми лікування або передчасному припиненні прийому протитуберкульозних препаратів підвищується ризик рецидивів.
Особливості лікування туберкульозу у дітей
Туберкульоз у дітей лікують під постійним наглядом лікаря комбінаціями антибіотиків у безпечних дозах, які залежать від віку та ваги дитини. Капсули та таблетки від туберкульозу, як правило, не відпускаються без рецепта. Однак навіть безрецептурні препарати можна давати дітям тільки за погодженням з лікарем.
Терапію, тривалість якої в середньому становить 3-12 місяців, можна призначати дітям будь-якого віку. Дітям віком до п'яти років, які контактували з хворими на туберкульоз, рекомендується пройти профілактичний курс навіть при негативних результатах аналізів.
Чи можна вилікувати туберкульоз?
У більшості людей туберкульоз можна вилікувати курсом з декількох (наприклад, з чотирьох) протимікробних препаратів. Однак деякі форми туберкульозу важко піддаються лікуванню через підвищену стійкість збудників до антибіотиків.
Чи може туберкульоз пройти сам по собі?
Туберкульоз не може пройти сам по собі. Хоча тривалість латентної фази може досягати декількох років або десятиліть, при відсутності лікування завжди існує ризик переходу захворювання в активну форму.
Можливі ускладнення туберкульозу
Прогресуючий туберкульоз може спровокувати пневмонію, бронхоектатичну хворобу (патологічне розширення бронхів), емпієму плеври (скупчення гною в плевральній порожнині) або бронхоплевральний свищ (патологічний канал між бронхом і плевральною порожниною). Інші ускладнення туберкульозу можуть включати:
- обструкцію дихальних шляхів;
- кровохаркання;
- менінгіт;
- остеомієліт;
- перитоніт;
- гепатит;
- перфорацію або непрохідність кишечника;
- серцеву недостатність;
- інсульт;
- відкриті виразки на шкірі;
- абсцеси;
- септичний шок;
- кому.
У жінок туберкульоз геніталій є однією з причин хронічного тазового болю та позаматкової вагітності. Також захворювання входить до числа факторів ризику безпліддя.
Чи існує вакцина від туберкульозу?
У деяких країнах використовується протитуберкульозна вакцина — бацила Кальметта-Герена (БЦЖ). Вакцина від туберкульозу, яка виробляється з ослабленої форми бактерії Mycobacterium bovis, подібної до збудників туберкульозу, може допомогти імунній системі виробити антитіла для знищення палички Коха. Особливості вакцинації від туберкульозу:
- вакцина вводиться ін'єкцією у верхню зовнішню частину лівого плеча;
- в основному проводиться дітям, які ніколи не хворіли на туберкульоз, що проживають у регіонах з високим рівнем захворюваності (також може проводитися і дорослим, але ефект від вакцинації нижчий, ніж у дитячому віці);
- показана при тісних контактах з людьми, інфікованими туберкульозом;
- щеплення підсилює захист від активної форми туберкульозу (наприклад, туберкульозного менінгіту), але не виліковує захворювання і не впливає на результати аналізу крові;
- вакцинацію від туберкульозу необхідно провести тільки один раз;
- при негативних результатах шкірної проби на туберкульоз через два-три місяці після першого щеплення БЦЖ може знадобитися повторна вакцинація;
- захисний ефект вакцинації з часом слабшає.
Основними протипоказаннями до вакцинації є інфекції шкіри, висока температура, діагностований або перенесений туберкульоз, ослаблена імунна система, індивідуальна непереносимість вакцини (схильність до алергії), а також вагітність. Поширені побічні ефекти вакцинації, які можуть тривати від декількох днів до п'яти місяців, включають набряки шкіри, збільшення пахвових лімфовузлів, лихоманку, занепад сил, болі в ногах, м'язові болі і втрату апетиту.
Профілактика туберкульозу
Одним зі способів, що допомагають знизити ймовірність розвитку туберкульозу у здорових людей, є вакцинація. Профілактика туберкульозу також включає:
- уникнення тривалого перебування в місцях масового скупчення людей;
- ретельне та часте миття рук;
- прикривання рота під час кашлю;
- своєчасне лікування захворювань, ускладнення яких можуть послабити імунну систему.
При діагностуванні латентної форми туберкульозу важливо повністю пройти призначений лікарем курс терапії, який дозволить запобігти переходу захворювання в активну стадію. У разі позитивного тесту на відкриту форму туберкульозу необхідно мінімізувати ризик передачі інфекції оточуючим за рахунок самоізоляції в окремій, регулярно провітрюваній кімнаті (особливо в перші два-три тижні після зараження). Всім членам сім'ї рекомендується проявляти максимальну обережність і носити захисні маски.
Висновки
Туберкульоз — хронічна інфекція, спричинена Mycobacterium tuberculosis, частіше вражає легені, але може зачіпати будь-які органи; він протікає стадійно: первинна, латентна (не заразна), активна і позалегенева. Основний шлях передачі – повітряно-крапельний від людей з активною формою; тривалий кашель ≥3 тижнів (іноді з кров'ю), лихоманка, нічна пітливість, втрата ваги і слабкість — типові ознаки, позалегеневі симптоми залежать від зони ураження. Домашніми методами діагноз не підтверджується: потрібні лікарський огляд і дослідження (проби, аналізи, рентген/КТ, мікробіологія). Лікування – тривалі схеми з декількох антибіотиків; при лікарсько-стійкому туберкульозі терапія складніша і довша, переривати курс не можна. Профілактика включає вакцинацію БЦЖ (особливо у дітей), дотримання гігієни та вентиляції, завершення терапії при латентній формі та ізоляцію з масковим режимом при активній формі.
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Інфектологія в ОН Клінік Миколаїв (Аркасівська)
Інфектологія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Люди з активною формою туберкульозу живуть від декількох місяців до декількох десятиліть. На тривалість життя пацієнта з туберкульозом впливає багато факторів, зокрема, час початку терапії, стан імунної системи, наявність ускладнень та інших захворювань. Латентна (безсимптомна) форма зазвичай не впливає на тривалість життя.
Туберкульоз з'являється в результаті зараження паличками Коха, які виживають в організмі і можуть розмножуватися. Прояви туберкульозу залежать від локалізації вогнищ інфікування і стадії захворювання. Зазвичай при туберкульозі в першу чергу уражаються легені, а захворювання проявляється тривалим кашлем (іноді з кров'ю), болем у грудях, слабкістю, схудненням, нічним потовиділенням і температурою (до 38 °C і вище).
Якщо туберкульоз не лікувати, особливо при наявності ускладнень або серйозних супутніх захворювань (наприклад, ВІЛ), захворювання може призвести до летального результату протягом декількох місяців або років. Більш точний прогноз може скласти лікуючий лікар за результатами діагностики.
Туберкульозом можна заразитися при тісних контактах з хворою людиною. Передача збудників захворювання в основному відбувається через мікроскопічні краплі, які потрапляють у повітря під час кашлю або чхання. У групі підвищеного ризику інфікування знаходяться люди з ослабленим імунітетом.
Одними з перших ознак туберкульозу є слабкість і стомлюваність. Також туберкульоз може проявлятися болем у грудях, лихоманкою, незрозумілою втратою ваги, посиленням нічного потовиділення, кашлем з мокротою або кров'ю тривалістю більше трьох тижнів. На ранніх стадіях виражені симптоми туберкульозу можуть бути відсутні.
Відповідь на питання, чи лікується туберкульоз, позитивна, проте важливо проводити терапію на ранніх стадіях і під контролем лікаря. Як правило, захворювання можна вилікувати шестимісячним курсом прийому протимікробних препаратів (наприклад, таблеток або капсул від туберкульозу).
Точні статистичні дані, що показують, скільки живуть з туберкульозом кісток, відсутні. Однак при ранньому виявленні та лікуванні туберкульозу кісток прогноз сприятливий. Наприклад, до 95% пацієнтів з діагностованим туберкульозом хребта, які пройшли лікування на ранній стадії, одужують.
Людина, яка перехворіла на туберкульоз, може бути небезпечною тільки при активній формі захворювання, яка підтверджується в ході обстежень. Якщо відкрита форма не діагностується, людина, яка перехворіла на туберкульоз, вважається безпечною для оточуючих.
Виживаність при важких формах туберкульозу залежить від віку, стану здоров'я пацієнта, наявності супутніх ускладнень і результатів лікування. Після проходження курсу терапії десятирічна виживаність може досягати 60-70%.
Щоб перевіритися на туберкульоз, необхідно записатися на прийом до сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Лікар проведе огляд і, за необхідності, направить пацієнта на обстеження або консультацію фтизіатра.
Перш ніж піти, оцініть статтю – нам важливо знати вашу думку!
Дякуємо за вашу оцінку!
Антон
5 годин тому
