Що таке ВІЛ і СНІД та як вони передаються?

Що таке ВІЛ?

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) — вірус, який атакує імунну систему. За ВІЛ-інфекції насамперед уражаються специфічні клітини — CD4-лімфоцити чи Т-хелпери — які відіграють важливу роль у підтримці імунної системи, боротьбі з інфекціями та хворобами. При появі перших симптомів ВІЛ у чоловіків і жінок необхідно звернутися до сімейного лікаря, терапевта чи інфекціоніста для початку лікування на ранніх стадіях.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) від початку епідемії вірус імунодефіциту було діагностовано у 85,6 млн людей у світі. Від ВІЛ померло близько 40,4 млн людей.

Що таке СНІД?

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — це стан організму, спричинений вірусом імунодефіциту людини. СНІД розвивається внаслідок тривалого прогресування ВІЛ-інфекції, коли імунна система організму настільки ослаблена, що стає нездатною ефективно боротися з інфекціями та пухлинами.

Чим ВІЛ відрізняється від СНІДу?

Різниця між ВІЛ та СНІДом полягає в тому, що синдром набутого імунодефіциту є наслідком вірусної інфекції. Коли кількість CD4-лімфоцитів падає до низького рівня, організм стає вразливим перед різними інфекціями та пухлинами, які зазвичай легко контролюються здоровим імунітетом, що призводить до розвитку імунодефіциту.

Які симптоми ВІЛ?

На ранніх стадіях симптоми ВІЛ у жінок і чоловіків можуть бути відсутні чи бути нечітко вираженими, оскільки рівень вірусного навантаження в крові невисокий, а імунна система ще не виробляє достатню кількість антитіл для появи ознак. Симптоми вірусу імунодефіциту людини з'являються після закінчення інкубаційного періоду, який за ВІЛ становить від одного до шести тижнів.

Перші симптоми ВІЛ у жінок і чоловіків нагадують гостру респіраторну вірусну інфекцію. Основні ознаки ВІЛ:

• виражена слабкість і втома;
• суглобовий та м'язовий біль (ломота в тілі);
• нічна пітливість та озноб;
• поява виразок і відкритих ран у ротовій порожнині;
• різка втрата ваги;
• запалення та збільшення лімфовузлів на шиї;
• сухий нападоподібний кашель;
• утруднене дихання чи задишка;
• часті діареї;
• сплутаність свідомості;
• погіршення пам'яті;
• судоми нижніх і верхніх кінцівок;
• порушення рівноваги;
• зміна поведінки та перепади настрою;
• погіршення зору.

Симптомом ВІЛ у чоловіків і жінок може бути часта поява дріжджових інфекцій у ротовій порожнині, горлі чи в зоні статевих органів через ослаблення імунної системи. На ранніх стадіях симптомом ВІЛ може бути себорейний дерматит — захворювання, яке вражає волосяну частину голови та обличчя.

ВІЛ проявляється підвищенням температури тіла (лихоманкою), яке відбувається через реакцію організму на вірус і дефіцит клітин імунітету. Температура при ВІЛ може досягати 37-38 градусів. При ВІЛ-інфекції температура зазвичай тримається не більше тижня, що не відрізняє вірус імунодефіциту від гострих респіраторних вірусних інфекцій.

За ВІЛ може з'являтися гострий біль у горлі, який посилюється під час жування та ковтання їжі. Через ослаблення імунної системи за ВІЛ часто спостерігається розвиток інфекцій горла (фарингіту чи стрептококової інфекції), що можуть проявлятися дискомфортом, болем, свербежем, почервонінням або виразками на слизових оболонках ротової порожнини.

Колір язика за ВІЛ може змінюватися в разі розвитку на фоні захворювання дріжджової інфекції (кандидозу) та набувати сірувато-білого кольору, однак у більшості випадків у хворого на вірус імунодефіциту язик залишається рожевого кольору. За ВІЛ підвищується ймовірність ураження очей і розвитку кон'юнктивіту (запалення кон'юнктиви), що може проявлятися почервонінням, свербінням, відчуттям «піску» в очах, підвищеною чутливістю до світла, сльозотечею та виділеннями з очей.

Дізнатися, що в тебе ВІЛ за симптомами може бути складно, оскільки більшість із них характерні для інших бактеріальних і вірусних інфекцій, аутоімунних і запальних захворювань. Тому зрозуміти, що в тебе ВІЛ, можна тільки після проходження тестування на вірус імунодефіцит людини.

Як ВІЛ і СНІД проявляються на шкірі?

Характерним симптомом ВІЛ і СНІД є висип, з яким стикається понад 90% інфікованих людей. Можливі варіанти висипань при ВІЛ:

• макулопапульозний висип. При ВІЛ висип може з'являтися через три тижні після зараження, коли імунна система виробляє специфічні білки (антитіла). На шкірі можуть з'являтися плями (плоскі знебарвлені чи червоні ділянки) та папули (невеликі підняті над здоровою шкірою шишки);
• себорея. Розвивається на ранніх стадіях, коли кількість Т-хелперів у крові становить близько 400 клітин/мм3. Захворювання спричиняє появу білих або жовтих лусочок (лупи), почервоніння, свербіж, печіння та подразнення шкірних покривів;
• еозинофільний фолікуліт. Виникає у пацієнтів із ВІЛ, коли рівень CD4-лімфоцитів опускається нижче 250 клітин/мм3. Характерною ознакою є червоні гулі, наповнені гноєм, усередині та навколо волосяних фолікулів, які виникають на обличчі, шкірі голови, шиї та тулубі;
• папульозний сверблячий висип. Частіше зустрічається на пізніх стадіях вірусу імунодефіциту, коли кількість CD4 у людини опускається нижче 200 клітин/мм3. Характеризується сверблячими папулами на руках, ногах, обличчі та тулубі;
• ксеротична (астеатотична) екзема. Може виникнути за зниження Т-хелперів до 200 клітин/мм3, супроводжується надлишковою сухістю та свербінням шкірних покривів. При прогресуванні імунодефіциту висип може доповнюватися набутим іхтіозом і синдромом виснаження.

Ознаки СНІДу на шкірі з'являються під час розвитку опортуністичних інфекцій, які рідко вражають людей зі здоровим імунітетом, але важко протікають за синдрому імунодефіциту. Ризик опортуністичних інфекцій підвищується при зниженні CD4-лімфоцитів нижче 100 клітин/мм3.

У пацієнтів може розвинутися цитомегаловірусний висип, який проявляється невеликими, піднятими над ділянками здорової шкіри, пурпуровими або червонуватими папулами та плямами. Може розвинутися вузлувате пруриго Гайда — захворювання шкіри, що спричиняє сильний свербіж і симетричні папулонодулярні ураження, які зазвичай локалізуються на розгинальних поверхнях рук і ніг.

Які стадії вірусу імунодефіциту?

Ознаки вірусу імунодефіциту людини наростають поступово залежно від концентрації вірусу в організмі.

Як передається ВІЛ?

ВІЛ передається через рідини організму, зокрема через ректальні та вагінальні виділення, сперму та преякулят, кров, а також грудне молоко (під час лактації). Можливі шляхи передачі ВІЛ:

• вагінальний, анальний чи оральний секс без презерватива;
• використання інфікованих шприців та голок;
• переливання зараженої крові донора здоровому реципієнту;
• від матері до дитини (під час вагітності, проходження дитини через родові шляхи, під час грудного вигодовування).

Як передається ВІЛ

Заразитися ВІЛ можна через подряпину, рану чи поріз на шкірних покривах і слизових оболонках. Ймовірність заразитися ВІЛ велика, якщо інфікована кров потрапила на рану здорової людини.

Як можна заразитися СНІДом?

На відміну від вірусу імунодефіциту, яким можна інфікуватися через статеві акти чи кров, заразитися СНІДом не можна. СНІД не передається від людини до людини, він є наслідком прогресуючої ВІЛ-інфекції.

Який відсоток заразитися ВІЛ без презерватива?

Існує міф про те, що шанс заразитися ВІЛ без презерватива високий, проте ця думка є помилковою. Дослідження показують, що шанс заразитися ВІЛ при одноразовому контакті становить приблизно 0,1%.

Чи можна заразитися ВІЛ від людини, яка приймає терапію?

Ймовірність зараження ВІЛ від людини, яка приймає антиретровірусну терапію (АРТ), дуже низька. При правильному прийомі ліків рівень вірусного навантаження стає недостатнім для передачі вірусу іншим людям. АРТ зміцнює імунну систему, що додатково зменшує ймовірність передачі ВІЛ.

Як часто потрібно обстежуватися на ВІЛ?

Центр з контролю та профілактики захворювань рекомендує пройти тестування на ВІЛ кожній людині віком від 13 до 64 років хоча б раз у житті. Категорії людей, яким тест на вірус імунодефіциту потрібно здавати щорічно:

• люди, які мають вагінальний чи анальний секс з ВІЛ-позитивною людиною;
• жінки та чоловіки, які мають інше венеричне захворювання (наприклад, сифіліс, гонорею);
• пацієнти з діагностованим гепатитом або туберкульозом;
• люди, які використовують нестерильні голки та шприци для прийому наркотичних речовин.

Перевіритися на вірус імунодефіциту потрібно людям, які часто змінюють статевих партнерів. Здавати аналізи на ВІЛ раз на три-шість місяців потрібно гомосексуальним або бісексуальним чоловікам.

Які бувають тести на ВІЛ?

Існує кілька типів тестів на ВІЛ і СНІД, включно з імуноферментним аналізом (ІФА), що виявляє антитіла до вірусу, та імунохроматографічним тестом (ІХТ), який також визначає наявність антитіл, але може бути виконаний у домашніх умовах. Також існують молекулярні тести (наприклад, полімеразна ланцюгова реакція), які виявляють наявність вірусної РНК у крові.

Під час загального аналізу крові не можна виявити ВІЛ. Однак загальний аналіз крові при ВІЛ може показати різні зміни, пов'язані зі станом імунної системи та наявністю можливих ускладнень. За ВІЛ може зменшитися кількість лейкоцитів і тромбоцитів, а також рівень гемоглобіну. Рівень запальних маркерів і швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) за ВІЛ можуть підвищуватися.

Домашні експрес-тести

Дізнатися, що у тебе ВІЛ, можна в домашніх умовах за допомогою самотестування. Принцип роботи домашніх експрес-тестів на ВІЛ заснований на виявленні антитіл до вірусу (зазвичай у зразку слини або крові).

Для проведення орального експрес-тестування на ВІЛ необхідно спеціальним тампоном провести по яснах для забору мазка, а потім протестувати зразок згідно з інструкцією. Також домашній тест на ВІЛ може передбачати перевірку крові на наявність вірусу, для проведення тесту необхідно проколоти палець і нанести краплю крові на тест. Результати експрес-тесту зазвичай готові впродовж 20-30 хвилин.

Тест на антитіла й антигени

Тест на антитіла й антигени дає змогу виявити наявність вірусу ще до того, як організм почне активно виробляти антитіла до нього. Зазначений підхід робить тест на антитіла та антигени більш чутливим на ранніх стадіях інфекції та дає змогу швидко отримати результати. Для проведення тесту кров береться з вени.

У нормі антитіла до ВІЛ відсутні. Якщо за результатами тесту антитіла до ВІЛ виявлені - це означає, що людина була інфікована вірусом імунодефіциту.

Імунний блот

Імунний блот — це лабораторний метод, який використовується для підтвердження результатів тестів на ВІЛ. При використанні зазначеного методу зразок крові обробляється таким чином, щоб розділити його на складові частини, включно з антигенами (білками).

Потім білки переносяться на спеціальну смужку і об'єднуються з антитілами до ВІЛ. За наявності у зразку антитіл до ВІЛ, вони будуть «зв'язуватися» з відповідними білками на смужці.

ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція)

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) на ВІЛ — це метод молекулярної діагностики, що використовується для виявлення вірусної РНК або ДНК в організмі. ПЛР на ВІЛ зазвичай застосовують для діагностики інфекції на ранніх стадіях, оскільки він здатний виявити вірусне навантаження вже через кілька тижнів після зараження. Для дослідження береться венозна кров.

Наскільки точний експрес-тест на ВІЛ?

Точність експрес-тестів на ВІЛ за правильного використання зазвичай становить близько 92%, проте відсоток може варіюватися залежно від виробника. Ризик хибнонегативного результату вищий при проходженні тесту відразу після контакту з інфікованою людиною, оскільки антитіла в організмі не встигають виробитися.

Через скільки аналіз покаже ВІЛ?

Аналіз покаже ВІЛ після завершення «періоду вікна» — часу між контактом і моментом, коли вірус може бути виявлений у крові. Час виявлення вірусу залежить від типу використовуваного тесту. «Періоди вікна» для різних аналізів на ВІЛ:

• тести на антитіла. Зазвичай дають змогу виявити ВІЛ через 23-90 днів після зараження;
• експрес-тест на антигени чи антитіла до ВІЛ. Передбачає дослідження крові з пальця, дає змогу виявити вірус через 18-90 днів після інфікування;
• лабораторний тест на антиген або антитіло. Проводиться з використанням венозної крові, зазвичай дає змогу виявити ВІЛ через 18-45 днів після зараження;
• тест на нуклеїнову кислоту. У більшості випадків дає змогу виявити вірус імунодефіциту людини через 10-33 дні після інфікування.

За отримання негативного результату відразу після контакту з інфікованою людиною, тест на ВІЛ потрібно пройти повторно після завершення «періоду вікна». Найшвидше отримати точний результат допоможе тестування на нуклеїнову кислоту.

Точність тестів на антигени та антитіла ВІЛ становить 99,6%. Хибнопозитивний тест на ВІЛ можливий через несправність тесту, неправильне маркування або плутанину зі зразками крові в лабораторіях. Експрес-тест на ВІЛ також може помилитися за участі людини в дослідженнях вакцини від вірусу імунодефіциту, наявності діагностованих аутоімунних захворювань.

Чи можна перевіритися на ВІЛ анонімно?

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», перевіритися на вірус імунодефіциту людини можна анонімно. Після здачі аналізу результати мають бути передані людині без попередньої оцінки співробітниками медичного закладу.

Де в Україні можна здати тест на ВІЛ?

Безкоштовні тести на ВІЛ можна здати в спеціалізованих центрах, знайти які можна за допомогою точного пошукового запиту в Інтернеті з зазначенням міста. Також безкоштовні варіанти тестування пропонують різні українські та міжнародні організації.

Наприклад, Фундація АнтиСНІД-США в Україні (AHF Ukraine) пропонує отримати безоплатні презервативи та пройти експрес-тест у їх центрах у Києві, Львові чи Одесі. Мешканці інших міст можуть безплатно обстежитися, звернувшись до партнерських пунктів тестування, знайти які можна на інтерактивній карті на офіційному сайті Фонду.

Чи існують препарати, які можуть запобігти зараженню ВІЛ?

Запобігти зараженню вірусом імунодефіциту допоможе доконтактна профілактика, яку часто призначають людям з груп підвищеного ризику (наприклад, тим, хто живе з ВІЛ-інфікованою людиною). За даними Центру з контролю та профілактики захворювань, прийом препаратів допоможе знизити ризик зараження ВІЛ статевим шляхом приблизно на 99% і від ін'єкційного вживання наркотиків — щонайменше на 74%.

Що робити після сексу, щоб знизити ймовірність заразитися ВІЛ-інфекцією?

Не заразитися ВІЛ під час незахищеного контакту допоможе постконтактна профілактика, призначена лікарем. Згідно з австралійськими національними рекомендаціями, після вагінального чи анального статевого акту не можна спринцюватися, щоб знизити ризик інфікування вірусом імунодефіциту людини. Інші рекомендації, які допоможуть зменшити ймовірність зараження після контакту з ВІЛ-інфікованим:

• ротова порожнина: виплюнути кров або інші рідини та обполоснути рот водою;
• очі: акуратно промити їх фізіологічним розчином або проточною водою;
• пошкоджені ділянки шкіри: промити їх теплою проточною водою з милом;
• виразки на шкірі: обробити ушкодження антисептичним засобом на основі спирту.

За потрапляння крові, сперми чи вагінальних виділень інфікованої людини на рани потрібно утриматися від здавлювання ушкоджень. У разі можливого потрапляння заражених біологічних рідин на слизові оболонки важливо ретельно промити їх водою.

Що робити, якщо був контакт із ВІЛ-інфікованим?

Якщо був контакт із ВІЛ-інфікованим, необхідно записатися на прийом до лікаря, який після оцінки ризиків призначить постконтактну профілактику. Прийняти антиретровірусний препарат потрібно впродовж 72 годин, тривалість прийому зазвичай становить 28 днів.

Який вигляд має негативний аналіз на ВІЛ?

На отримання негативного результату аналізу на ВІЛ при здачі експрес-тесту зазвичай вказує одна смужка. При проходженні лабораторного дослідження у висновку вказується норма антитіл і антигенів, відхилення від якої може вказувати на наявність вірусу імунодефіциту.

Що робити, якщо у мене тест на ВІЛ позитивний?

При отриманні позитивного результату тесту на ВІЛ необхідно записатися на прийом до сімейного лікаря чи інфекціоніста. Лікар призначить повторне тестування для підтвердження результатів, підбере курс терапії для зниження вірусного навантаження та підтримання імунітету за ВІЛ, дасть рекомендації щодо зміни способу життя.

Як лікують ВІЛ?

ВІЛ не лікується повністю, курс терапії підбирають для контролю симптомів, підтримки імунної системи та запобігання розвитку синдрому набутого імунодефіциту. Для лікування ВІЛ призначаються противірусні препарати, які можуть включати антагоністи CCR5 або інгібітори (наприклад, нуклеозидні, протеази або інтегрази, злиття).

За ослаблення імунітету та розвитку ускладнень курс терапії доповнюється іншими медикаментозними засобами. Наприклад, у разі бактеріальних інфекцій призначають антибіотики, у разі дріжджових — противірусні засоби.

Чи можна вилікувати ВІЛ на ранніх стадіях?

На сьогодні немає відомого способу повного лікування від ВІЛ, навіть на ранній стадії, оскільки вірус інтегрується в геном людини, що робить його складним для повного знищення. За своєчасного початку терапії можна істотно знизити вірусне навантаження в організмі, що допомагає зберегти здоров'я і запобігти розвитку СНІДу. Ранній початок АРТ сприяє збереженню функції імунної системи і покращує прогноз захворювання, даючи змогу людям з ВІЛ вести повноцінне життя.

До яких хвороб я стаю сприйнятливим з діагнозом ВІЛ?

Сприйнятливість до інфекцій і захворювань підвищується при прогресуванні ВІЛ і розвитку СНІДу. Синдром імунодефіциту людини діагностують за зниження Т-хелперів до рівня менше 200 клітин/мм3 чи розвитку опортуністичних інфекцій. Можливі захворювання, супутні ВІЛ:

• цитомегаловірусна інфекція;
• неходжкінські лімфоми;
• позалегеневий кокцидіоїдомікоз або криптококоз;
• лімфома Беркітта або саркома Капоші;
• криптококовий менінгіт;
• туберкульоз;
• прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія, що прогресує;
• хронічний кишковий цистоізоспороз чи криптоспоридіоз;
• енцефалопатія (захворювання головного мозку);
• інвазивний рак шийки матки;
• токсоплазмоз головного мозку;
• пневмоніт, бронхіт або езофагіт;
• запалення сітківки ока, яке може призвести до втрати зору (CMV ретиніт);
• первинна лімфома головного мозку;
• кандидоз бронхів, трахеї, легенів і стравоходу.

До розвитку опортуністичних інфекцій призводять патогенні мікроорганізми (бактерії, грибки, віруси та паразити). При СНІДі інфекція через ослаблену імунну систему може призвести до смерті.

Чи потрібно розповідати своєму партнеру, що у мене ВІЛ?

Розповісти партнеру про позитивний статус ВІЛ важливо для забезпечення його безпеки. За свідоме поставлення в небезпеку чи зараження ВІЛ іншої людини також передбачена кримінальна відповідальність згідно зі ст. 130 Кримінального кодексу України.

Для запобігання інфікування вірусом імунодефіциту потрібно використовувати презервативи під час сексу. Також важливо уникати контакту з кров'ю.

Чи повинен я говорити на роботі, що в мене ВІЛ?

Відповідно до чинного українського законодавства кандидати та співробітники не повинні повідомляти роботодавцю про позитивний ВІЛ-статус. Перелік професій, де не можна працювати з ВІЛ, на законодавчому рівні не закріплений.

Згідно з Рекомендацією Міжнародної організації праці від 02.06.2010 року №200 щодо ВІЛ/СНІДу та сфери праці, встановлена заборона на дискримінацію та стигматизацію («таврування») працівників і претендентів на робочі місця через вірус імунодефіциту людини. Заборона на дискримінацію за станом здоров'я також закріплена українським законодавством (зокрема Конституцією України та Кодексом законів про працю України).

Повний перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, закріплений Постановою КМУ від 23 травня 2001 р. № 559. Однак звільнення або відмова в прийнятті на роботу людини з ВІЛ, яка за станом здоров'я може виконувати професійні обов'язки, є незаконними і можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Чи можна народити здорову дитину з ВІЛ?

При правильному лікуванні жінки з ВІЛ можуть мати дітей і годувати грудьми без побоювань передачі вірусу дитині. Під час планування вагітності важливо досягти максимального зниження вірусного навантаження в організмі, що можливо за умови правильного прийому препаратів, призначених лікарем.

Після народження дітям зазвичай призначають ліки від ВІЛ, приймати які потрібно впродовж чотирьох тижнів. Дитину перевіряють на наявність вірусу імунодефіциту людини впродовж 48 годин після народження, через шість тижнів, три місяці та півтора року. За перебування дитини на грудному вигодовуванні лікарем може бути встановлена інша регулярність здачі аналізів.

Чи можна жити повноцінним життям з ВІЛ?

Сучасні методи лікування, включно з антиретровірусною терапією, дають змогу людям з ВІЛ жити повноцінним життям. АРТ пригнічує активність вірусу, знижує вірусне навантаження до мінімального рівня та зменшує ризик передачі інфекції.

Як підвищити імунітет за ВІЛ-інфекції?

Підвищити імунітет за ВІЛ-інфекції допоможе антиретровірусна терапія, яка спрямована на придушення вірусної активності та зниження вірусного навантаження в організмі. Прийом препаратів допомагає зберегти та відновити функцію імунної системи, що зменшує ризик розвитку опортуністичних інфекцій. АРТ також може сприяти збільшенню рівня CD4-лімфоцитів.

Підтримати імунну систему за вірусу імунодефіциту допоможе дотримання дієти. Основні правила харчування при ВІЛ:

• дотримання дієти з високим вмістом овочів, фруктів, цільнозернових і бобових;
• включення в раціон джерел білка з низьким вмістом жиру (наприклад, курячого філе);
• обмеження солодощів, безалкогольних напоїв і продуктів із додаванням цукру;
• включення білків, вуглеводів і корисних жирів в основні прийоми їжі та перекуси.

Чоловікам із ВІЛ та СНІД потрібно споживати 100-150 г білків на день, жінкам — від 80 до 100 г. До 30% калорій рекомендується отримувати з жирів: мононенасичених (горіхів, авокадо, риби) та поліненасичених (рослинних олій, насіння льону). Споживання насичених жирів, які містяться в жирній птиці, кокосовій і пальмовій оліях, жирному м'ясі, потрібно звести до мінімуму.

Вітаміни та мінерали також допоможуть відновити пошкоджені клітини та підтримати загальне здоров'я організму. Корисні мікроелементи для людей з ВІЛ:

• вітамін А і бета-каротин (темно-зелені, жовті, помаранчеві або червоні овочі та фрукти, печінка, яйця; молоко);
• вітаміни групи B (м'ясо, риба, курка, зернові, горіхи, біла квасоля, авокадо, броколі та зелені листові овочі);
• вітамін С (лимони, апельсини, ківі);
• вітамін Е (зелені листові овочі, арахіс і рослинні олії);
• селен (цільнозернові продукти, горіхи, птиця, риба, яйця та арахісова олія);
• цинк (м'ясо, птиця, риба, боби, арахіс, молоко).

Рекомендується уникати жирної та гострої їжі, споживання продуктів із різким запахом, оскільки вони можуть викликати нудоту. Їсти рекомендується невеликими порціями кожні одну-дві години.

Що не можна при ВІЛ?

За ВІЛ не можна вступати в статеві контакти з партнерами без їх попереднього інформування про можливість зараження інфекцією. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», інфікованим людям також не можна бути донором крові та її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, тканин та органів для їх використання в медичній практиці.

Де в Україні я можу отримати інформацію та підтримку з діагнозом ВІЛ?

Центр громадського здоров'я МОЗ України для отримання перевіреної інформації про вірус імунодефіциту людини рекомендує використовувати сайти для ВІЛ-позитивних arv.phc.org.ua або prozdorovia.in.ua. Центр за підтримки проєкту «Інновації з подолання епідемії ВІЛ» також розробив платформу та чат-бот у Telegram для отримання безкоштовної антиретровірусної терапії.

Матеріальна допомога ВІЛ-інфікованим, згідно з чинним законодавством, не надається. За прогресування патології Медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) може бути прийнято рішення про встановлення інвалідності. При отриманні ВІЛ-інфікованим інвалідності людині буде виплачуватися пенсія.

Скільки живуть з ВІЛ?

При своєчасно поставленому діагнозі та дотриманні всіх рекомендацій лікаря з лікування ВІЛ, тривалість життя з вірусом імунодефіциту практично не відрізняється від здорової людини. Згідно зі знаковим дослідженням, проведеним 2013 року, 20-річний підліток, який своєчасно почав лікуватися від ВІЛ, може дожити до 70 років.

Скільки можна прожити з ВІЛ без лікування?

За відсутності лікування вірусу імунодефіциту людини СНІД розвивається приблизно за 10 років. У середньому люди з ВІЛ 4 стадії або синдромом імунодефіциту без лікування живуть три роки.

Як НЕ може передаватися ВІЛ?

ВІЛ-інфекція не передається через слину. У більшості випадків цілуватися з ВІЛ-інфікованим безпечно, проте мінімальний ризик зараження залишається за наявності відкритих ран або виразок у ротовій порожнині. Способи, за яких інфікування вірусом імунодефіциту неможливе:

• дотики чи обійми;
• спільне використання столових приборів (чашок, ложок, тарілок);
• відвідування громадських басейнів, саун і лазень;
• кашель або чхання;
• дотик до поверхонь, з якими контактувала ВІЛ-інфікована людина.

Інфікування вірусом імунодефіциту неможливе побутовим шляхом, оскільки вірус не здатний вижити поза людським організмом. Тому заразитися ВІЛ не можна під час використання сидіння унітазу або рушників спільно з інфікованою людиною.

Які існують методи профілактики ВІЛ?

Знизити ризик інфікування захворюваннями, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), зокрема вірусом імунодефіциту, допоможе використання бар'єрних методів контрацепції (латексних презервативів) під час вагінального, орального та анального сексу. Інші способи профілактики ВІЛ:

• відмова від використання презервативів, виготовлених із продуктів тваринного походження (наприклад, з овчини);
• застосування змазок (лубрикантів) на водній основі;
• регулярні обстеження на статеві інфекції в разі незахищеного сексу;
• своєчасне лікування діагностованих венеричних захворювань;
• ретельний контроль за застосуванням одноразових шприців і голок для забору крові в лабораторіях і медичних центрах;
• відмова від вживання наркотичних речовин.

Також може використовуватися доконтактна профілактика ВІЛ, яка полягає у прийнятті антиретровірусних препаратів. Зазначений спосіб профілактики використовується в разі підвищеного ризику контакту з інфікованою кров'ю, спермою чи вагінальними виділеннями.

Ймовірність інфікування вірусом імунодефіциту більша в чоловіків, оскільки крайня плоть, що покриває голівку статевого члена, схильна до пошкоджень під час сексу. Дослідження підтверджують, що видалення крайньої плоті статевого члена (обрізання) допоможе знизити ризик зараження ВІЛ-інфекцією.