Ендоскопія: як вона проводиться та як до неї підготуватися?

Що таке ендоскопія?

Ендоскопія — це діагностична процедура, яка проводиться для детального огляду внутрішніх органів і тканин. Обстеження проводиться за допомогою ендоскопа — довгої тонкої трубки, яка може бути гнучкою або жорсткою. Більшість ендоскопів оснащені джерелом світла та мініатюрною камерою, яка передає зображення на екран.

Показання до ендоскопії

Ендоскопія може проводитися при дискомфорті або болях різної локалізації (наприклад, у грудях або верхній частині живота). Інші показання до ендоскопії можуть включати:

• функціональні розлади (наприклад, хронічну діарею);
• підозру на виразку, кровотечу, пухлину, інфекцію або запалення внутрішнього органу;
• безперервне блювання;
• анемію;
• наслідки отруєння токсичними речовинами;
• непояснювану втрату ваги;
• потрапляння чужорідного тіла в організм;
• профілактичний чекап або віковий скринінг.

Ендоскопію можуть призначати для введення ліків, видалення новоутворень, встановлення стентів, проведення операцій, взяття зразків тканин (біопсії) або біологічних рідин. Обстеження також допомагає перевірити стан здоров’я пацієнта після курсу лікування.

Які захворювання дозволяє виявити ендоскопія?

Ендоскопія дозволяє виявити захворювання, що уражають різні органи та системи. Приклади захворювань, які може виявити ендоскопія:

• шлунково-кишковий тракт: рак або поліпи товстої кишки;
• носоглотка: порушення ковтання, ларингіт;
• суглоби: артрит, розриви, вивихи;
• нервова система: пухлини головного мозку;
• дихальна система: інфекції легенів;
• сечовидільна система: камені в нирках.

У жінок ендоскопія також може виявити аномальні маткові кровотечі, ендометріоз та проблеми з фертильністю. У чоловіків ендоскопія дозволяє виявити наслідки збільшення простати.

Види ендоскопії

Існує безліч видів ендоскопічних процедур, які ґрунтуються на універсальному принципі — введенні ендоскопа через невеликий отвір у тілі. Поширені види ендоскопії:

• артроскопія (оглядається суглоб);
• аноскопія, ректоскопія або проктоскопія (анус і пряма кишка);
• бронхоскопія (трахея та легені);
• колоноскопія (товста кишка);
• цистоскопія (уретра та сечовий міхур);
• ентероскопія (тонка кишка);
• гастроскопія або езофагогастродуоденоскопія (стравохід, шлунок і верхня частина тонкої кишки);
• гістероскопія (матка);
• лапароскопія (органи черевної порожнини та репродуктивної системи);
• ларингоскопія (гортань);
• медіастиноскопія (середостіння — простір між легенями);
• нейроендоскопія (головний мозок);
• сигмоїдоскопія (сигмоподібна кишка та пряма кишка);
• торакоскопія (легені, діафрагма, стравохід та стінки грудної клітки);
• уретроскопія (сечоводи).

Назва ендоскопічного методу дослідження та типу ендоскопа зазвичай відповідає досліджуваному органу. Наприклад, під час колоноскопії (від анатомічного терміна «colon» — товста кишка) використовується колоноскоп.

Гастроскопія

Гастроскопія — це процедура, що дозволяє оглянути верхні відділи шлунково-кишкового тракту, включаючи стравохід, шлунок і дванадцятипалу кишку. Як правило, під гастроскопією мають на увазі ендоскопічний огляд шлунка, а обстеження ділянки травної системи від стравоходу до дванадцятипалої кишки називається панендоскопією. Показаннями до гастроскопії можуть бути:

• біль у животі;
• нудоту, блювання;
• проблеми з ковтанням;
• непояснене зниження ваги;
• печію;
• анемію.

У рамках підготовки до гастроскопії проводиться огляд та консультація гастроентеролога. Лікар може скасувати прийом препаратів, що розріджують кров, а також змінити дозування інших ліків.

Також необхідно утриматися від прийому їжі щонайменше за вісім годин до процедури та від пиття за дві години до обстеження. Етапи гастроскопії (відеогастродуоденоскопії):

1. Розпилення місцевого анестетика в рот і горло (у деяких випадках процедура проводиться під наркозом).
2. Встановлення капи для захисту зубів та запобігання випадковому прикусу шлункового зонда з камерою (гастроскопа).
3. Пацієнт лягає на лівий бік.
4. Лікар обережно вводить ендоскоп через рот у стравохід, шлунок і дванадцятипалу кишку, вивчаючи зображення на моніторі.
5. Взяття зразків тканини для біопсії або проведення лікувальних процедур (за необхідності).
6. Видалення ендоскопа.

Щоб перевірити шлунково-кишковий тракт за допомогою гастроскопії, зазвичай потрібно від 30 до 60 хвилин. Побічні ефекти процедури, які можуть включати легке першіння в горлі, здуття живота та метеоризм, як правило, минають протягом доби. Обстеження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту дозволяє виявити кислотний рефлюкс, запалення (езофагіт, гастрит, дуоденіт), виразку шлунка, порушення ковтання та новоутворення.

Колоноскопія

Колоноскопія — це ендоскопія внутрішньої частини товстого кишківника, включаючи ободову кишку, пряму кишку та анус. Показаннями до колоноскопії можуть бути:

• плановий скринінг колоректального раку (після 45 років);
• контрольний огляд після хірургічних втручань;
• підозра на запальні захворювання кишківника;
• ректальну кровотечу, домішки слизу у випорожненнях;
• хронічну діарею, закреп або нетримання калу;
• постійні болі в животі;
• непояснювану зміну ваги.

Підготовка до колоноскопії передбачає дієту з низьким вмістом клітковини (за два-три дні до обстеження). За добу до процедури рекомендується вживати лише прозорі рідини. Увечері напередодні обстеження потрібно прийняти проносне, щоб очистити кишківник. Колоноскопія проводиться під наркозом. Етапи колоноскопії:

1. Введення колоноскопа через анальний отвір у пряму кишку.
2. Повільне просування трубки з камерою по товстій кишці (для полегшення просування в кищківник подається газ).
3. Вивчення зображень слизової оболонки кишківника на моніторі.
4. Видалення колоноскопа з повторним оглядом.

Тривалість колоноскопії становить близько півгодини. Якщо під час обстеження видаляються поліпи або беруться зразки тканини для біопсії, час процедури може збільшитися. Колоноскопія дозволяє діагностувати коліт, хворобу Крона, виразки, перфорації, ішемію кишківника, дивертикульоз, дивертикуліт, поліпи, рак або непрохідність товстої кишки.

Аноскопія

Аноскопія — це огляд слизової оболонки анального отвору та нижньої частини прямої кишки за допомогою аноскопа. Показаннями до аноскопії можуть бути:

• кров у калі;
• набряк, свербіж або ущільнення навколо анального отвору;
• біль під час дефекації;
• труднощі з випорожненням кишківника;
• нетримання калу;
• виділення з заднього проходу.

Аноскопія також може призначатися для скринінгу раку анального каналу. Перед обстеженням необхідно утриматися від анального сексу та використання ректальних ліків.

Підготовка до процедури також включає випорожнення кишківника та сечового міхура. Етапи аноскопії:

1. Пацієнт приймає рекомендоване положення тіла (наприклад, нахиляється над столом, лягає на живіт або на бік із зігнутими колінами).
2. Лікар проводить первинне пальцеве ректальне обстеження, після якого вводиться місцевий анестетик (за необхідності).
3. Обережне введення аноскопа в анальний отвір і в пряму кишку (на кілька сантиметрів) для огляду.
4. Повільне вилучення аноскопа з повторним оглядом.
5. Під час процедури може проводитися забір тканин або зразка калу для подальших аналізів.

Більшість людей відчуває легкий дискомфорт, пов’язаний із підвищенням тиску в ділянці заднього проходу та нижній частині прямої кишки. Симптоми можуть нагадувати підвищене газоутворення або позиви до дефекації. За допомогою аноскопії можна діагностувати геморой, рак або травму анального каналу, випадання прямої кишки, анальну тріщину, інфекцію, свищ, дисплазію або абсцес.

Ректоскопія

Ректоскопія — це ендоскопічний огляд внутрішньої поверхні прямої кишки та ануса. Ректоскоп довший за аноскоп, тому для огляду більшої частини прямої кишки лікарі використовують саме ректоскопію. Показання до ректоскопії можуть включати:

• підозри на захворювання ануса або прямої кишки;
• ректальну кровотечу;
• хронічну діарею або закреп;
• поліпи або новоутворення;
• скринінг раку або моніторинг стану пацієнтів, які пройшли лікування пухлин прямої кишки.

Перед процедурою необхідно надати лікуючому лікарю перелік ліків, які ви приймаєте, для коригування схем прийому. Зокрема, проктолог або гастроентеролог може скасувати прийом препаратів, що розріджують кров.

Також необхідно ретельно очистити пряму кишку (за допомогою клізми та проносних засобів). Етапи ректоскопії:

1. Пацієнт знімає одяг, нахиляється вперед над оглядовим столом або лягає на бік, зігнувши коліна.
2. Попереднє пальцеве ректальне обстеження.
3. Обережне введення в анус змащеного лубрикантом ректоскопа (можуть виникати позиви до дефекації). Лікар може ввести повітря в пряму кишку, щоб краще розглянути стінки та виявити можливі патології (введення повітря може викликати дискомфорт у вигляді спазмів або відчуття розпирання).
4. Акуратне вилучення ректоскопа.

Обстеження в середньому триває 5–15 хвилин. Незначна кровотеча є нормальною реакцією організму на ректоскопію. Процедура дозволяє виявити геморой, анальні тріщини, новоутворення, ознаки запалення або інфекції анальної області та прямої кишки.

Іригоскопія

Іригоскопія — це рентгенологічне дослідження товстої кишки з контрастною речовиною, яка покращує візуалізацію органів травного тракту. Показання до іригоскопії можуть включати:

• ректальну кровотечу або кров у калі;
• хронічну діарею або закреп;
• біль у нижній частині живота;
• непояснювану втрату ваги.

Окрім коригування схем прийому препаратів, підготовка до іригоскопії передбачає очищення кишківника за допомогою проносних засобів. Також протягом двох-трьох днів перед процедурою необхідно дотримуватися дієти з низьким вмістом клітковини та переважною кількістю прозорих рідин.

Від ретельності підготовки залежить інформативність обстеження. Етапи іригоскопії:

1. Пацієнт роздягається і лягає на бік на оглядовий стіл.
2. Лікар обережно вводить контрастну речовину (наприклад, розчин барію) у кишківник.
3. Пацієнт залишається нерухомим для отримання чітких зображень.
4. Апарат робить рентгенівські знімки.
5. Кишківник наповнюється повітрям, щоб вивести контрастну речовину (можуть виникати помилкові позиви до дефекації або відчуття переповнення).

Щоб перевірити стан кишківника за допомогою іригоскопії, потрібно від 30 до 60 хвилин. Процедура дозволяє виявити поліпи товстої кишки, анальний свищ, дивертикульоз, виразковий коліт та кишкову непрохідність.

Ентероскопія

Ентероскопія — це ендоскопія слизової оболонки тонкої кишки. Показання до ентероскопії можуть включати:

• кровотечу зі шлунково-кишкового тракту;
• відхилення від норми в аналізі крові (наприклад, підвищена кількість лейкоцитів);
• підозру на пухлину або непрохідність тонкої кишки;
• непояснене недоїдання або погане засвоєння поживних речовин;
• сильний пронос.

Під час підготовки до ентероскопії необхідно утриматися від вживання їжі та напоїв за кілька годин до процедури. Точну тривалість періоду обмежень можна уточнити у лікаря.

Також потрібно припинити прийом деяких ліків, зокрема препаратів, що розріджують кров. Етапи ентероскопії:

1. Анестезія або седація.
2. Введення ендоскопа (через рот або пряму кишку).
3. Повільне просування трубки з оглядом слизової оболонки (зображення виводиться на екран монітора).
4. Лікувальні процедури.
5. Видалення ендоскопа.

Обстеження триває від 45 хвилин до двох годин. Після процедури можуть виникнути легкі спазми, відчуття переповнення або здуття в животі, незначна кровотеча, нудота або біль у горлі. Ентероскопія дозволяє виявити причини порушень у роботі травної системи, взяти зразки тканини з тонкої кишки для біопсії, видалити поліп, новоутворення або чужорідне тіло, розширити аномально звужену кишку, а також зупинити кровотечу.

Бронхоскопія

Бронхоскопія — це процедура, яка дозволяє перевірити стан дихальних шляхів і легенів за допомогою бронхоскопа. Показання до бронхоскопії можуть включати:

• задишку;
• сильний кашель;
• кровохаркання;
• підозру на інфекцію, запалення або рак легенів;
• обструкцію (закупорку) або звуження дихальних шляхів.

Підготовка до бронхоскопії включає коригування прийому препаратів (наприклад, від тромбозу або цукрового діабету). Також перед процедурою потрібно утриматися від вживання рідини та їжі.

Під час обстеження може використовуватися гнучкий або жорсткий бронхоскоп. Етапи бронхоскопії:

1. Седація або анестезія (наприклад, лікар може нанести знеболюючий спрей на рот, ніс і горло для зменшення дискомфорту).
2. Введення бронхоскопа в трахею та легені.
3. Огляд органів дихальної системи.
4. Взяття зразків слизу або тканин для відправлення до лабораторії на аналіз або встановлення стента для підтримання прохідності дихальних шляхів (за необхідності).
5. Акуратне вилучення бронхоскопа.

Процедура, що дозволяє діагностувати захворювання органів дихання, зазвичай триває від 30 до 90 хвилин. Протягом доби після обстеження можуть виникати біль у горлі, кашель або осиплість голосу. Пити та приймати їжу дозволяється лише після припинення дії анестезії.

Ларингоскопія

Ларингоскопія — це ендоскопія горла та гортані (голосового апарату). Основні показання до ларингоскопії включають проблеми з мовленням і ковтанням, а також підозри на захворювання горла та гортані. Спеціальна підготовка до процедури не потрібна. Етапи гнучкої ларингоскопії:

1. Обробка ділянки обстеження анестетиком.
2. Акуратне введення ларингоскопа через ніс.
3. Огляд гортані.
4. Видалення ларингоскопа.

Під час прямої ларингоскопії, яка проводиться під наркозом, лікар здійснює огляд за допомогою ендоскопа, що вводиться в рот. Під час процедури може бути взятий зразок тканини для біопсії або видалено новоутворення.

Після гнучкої ларингоскопії може виникати оніміння в горлі, а після прямої ларингоскопії — біль у горлі або охриплість голосу. Ендоскопія дозволяє виявити ларингіт, рак горла, вузлики та поліпи на голосових зв’язках.

Цистоскопія

Цистоскопія — це процедура, під час якої проводиться огляд внутрішньої поверхні сечового міхура та уретри за допомогою цистоскопа. Показання до цистоскопії можуть включати:

• нетримання, підтікання або погіршення відтоку сечі;
• підозру на захворювання уретри або сечового міхура;
• гематурію (кров у сечі);
• дизурію (болісне сечовипускання);
• встановлення або видалення стента, який підтримує сечовід у відкритому стані.

Перед цистоскопією необхідно повідомити лікаря про ліки, які ви приймаєте (деякі препарати можуть бути тимчасово скасовані), та здати аналіз сечі. Також важливо утриматися від прийому їжі за вісім годин до процедури.

Безпосередньо перед обстеженням потрібно сходити до туалету. Етапи цистоскопії:

1. Анестезія або седація.
2. Введення цистоскопа через уретру в сечовий міхур.
3. Введення стерильного розчину через цистоскоп у сечовий міхур. При розтягнутому, наповненому сечовому міхурі полегшується огляд слизової оболонки (можуть виникати позиви до сечовипускання).
4. Огляд внутрішньої поверхні сечового міхура та уретри.
5. Взяття зразків тканин або видалення пухлин за допомогою спеціальних інструментів (за необхідності).
6. Відкачування рідини з сечового міхура (також лікар може попросити пацієнта спорожнити сечовий міхур у туалеті).

Діагностична цистоскопія (без біопсії та лікування) зазвичай триває від п’яти до десяти хвилин. Протягом одного-двох днів після процедури можуть виникати болі в животі, часті та сильні позиви, печіння під час сечовипускання, а також виявлятися домішки крові в сечі. Цистоскопія дозволяє діагностувати цистит, рак, інфекції сечовивідних шляхів, камені в сечовому міхурі або стриктури уретри.

Гістероскопія

Гістероскопія — це ендоскопічна процедура, що дозволяє оглянути внутрішню порожнину матки з метою діагностики або лікування. Показання до гістероскопії можуть включати:

• аномальну маткову кровотечу;
• нерегулярні кров’янисті виділення між менструаціями;
• кров’янисті виділення з піхви після менопаузи;
• уточнення діагнозу після УЗД або гістеросальпінгографії;
• проблеми з фертильністю;
• повторні викидні;
• наявність плацентарної тканини після пологів;
• уточнення місця розташування внутрішньоматкової спіралі.

Підготовка до гістероскопії включає збір анамнезу, корекцію прийому препаратів (зокрема, відміну антикоагулянтів) та тест на вагітність. Також лікар може призначити аналізи крові та сечі.

Обстеження може проводитися з використанням анестетика або седативного засобу. Етапи гістероскопії:

1. Гінекологічний огляд.
2. Розширення шийки матки.
3. Введення гістероскопа через піхву та шийку матки в матку.
4. Введення розчину через гістероскоп для поліпшення огляду матки та маткових труб.
5. Введення хірургічних інструментів для видалення будь-яких аномальних утворень (за необхідності).
6. Обережне вилучення гістероскопа.

Гістероскопія може тривати від п’яти хвилин до години (іноді довше). Діагностична процедура зазвичай займає менше часу. Протягом кількох днів після обстеження можуть виникати невеликі спазми або легка кровотеча. Гістероскопія дозволяє виявити поліпи, міоми, маткові спайки або перегородки.

Артроскопія

Артроскопія — це метод діагностики та лікування різних травм і захворювань суглобів за допомогою артроскопа. Показання до артроскопії можуть включати:

• біль, набряк або скутість у суглобі;
• уточнення діагнозу після рентгенографії;
• оцінку функціональності суглоба;
• загострення хронічних захворювань (наприклад, остеоартрозу);
• необхідність відновлення пошкодженого суглоба.

Підготовка до артроскопії включає медичні обстеження та зміну схем прийому ліків (за рекомендацією лікаря). За день до процедури необхідно утриматися від вживання твердої їжі.

Артроскопія проводиться під анестезією. Етапи артроскопії:

1. Розташування суглоба в потрібному положенні.
2. Виконання невеликого розрізу (довжиною до одного сантиметра).
3. Введення артроскопа та фізіологічного розчину для розширення суглобового простору.
4. Огляд суглоба.
5. Хірургічне втручання (за необхідності).
6. Видалення інструментів.
7. Накладення швів або заклеювання розрізу пластиром.

Тривалість артроскопії може становити одну-дві години. У разі болю та набряків після процедури можна застосовувати метод RICE (відпочинок, компреси з льодом, компресія, підняття кінцівки) та безрецептурні знеболюючі засоби. Розрізи зазвичай загоюються протягом одного-двох тижнів. Артроскопія дозволяє виявити розриви хряща або зв’язок, запалення, нестабільність суглобів, защемлення або синдром компресії нервів. Також під час процедури можуть відновлюватися або видалятися пошкоджені тканини.

Лапароскопія

Лапароскопія — це різновид ендоскопії, який проводиться для огляду черевної порожнини та тазової області. Показання до лапароскопії можуть включати:

• гострий біль у животі;
• внутрішньочеревні травми або пухлини;
• хронічні болі в тазу;
• відхилення в результатах функціональних тестів внутрішніх органів (наприклад, печінки);
• підозра на внутрішньочеревну гіпертензію, не пов’язану з кишковою непрохідністю або кровотечею;
• жіноче безпліддя.

У рамках підготовки до лапароскопії необхідно утриматися від їжі та пиття щонайменше за вісім годин до процедури. Також важливо припинити прийом препаратів, що розріджують кров.

Процедура проводиться під загальною анестезією. Етапи лапароскопії:

1. Виконання невеликого розрізу біля пупка або між ребрами.
2. Заповнення черевної порожнини газом для кращого огляду внутрішніх органів.
3. Введення лапароскопа та інструментів для взяття зразків тканин або проведення хірургічних процедур (за необхідності).
4. Видалення інструментів, випускання газу, накладення швів.

Діагностична лапароскопія зазвичай триває від 30 хвилин до однієї години. Якщо необхідна операція, тривалість процедури може становити від однієї до трьох годин. У разі болю, який є нормальним симптомом, що виникає після припинення дії анестезії, лікар призначає знеболюючі препарати. Ендоскопія дозволяє виявити та видалити новоутворення, грижі, провести біопсію або операцію на органах черевної порожнини, а також видалити позаматкову вагітність, перев’язати та відновити прохідність маткових труб.

Торакоскопія

Торакоскопія — це різновид ендоскопії, який проводиться для огляду поверхні легенів та плевральної порожнини. Показання до торакоскопії можуть включати:

• плеврит;
• накопичення рідини, повітря, крові, лімфи або гною в плевральній порожнині;
• підозру на рак або туберкульоз плеври;
• зменшення об’єму легенів при емфіземі;
• доброякісні новоутворення середостіння;
• пошкодження тканин легенів, плеври або діафрагми (наприклад, внаслідок травм);
• ускладнення після тривалої штучної вентиляції легенів;
• уточнення діагнозу після рентгенографії грудної клітки, комп’ютерної томографії або ультразвукового дослідження.

У рамках підготовки до торакоскопії за кілька днів до процедури необхідно припинити прийом будь-яких ліків, які можуть підвищити ризик кровотечі. Також рекомендується утриматися від вживання рідини та їжі в день проведення торакоскопії.

Процедура проводиться під наркозом. Етапи торакоскопії:

1. Введення трубки в горло для апаратного контролю дихання.
2. Виконання розрізів між ребрами.
3. Введення торакоскопа та інших інструментів у плевральну порожнину.
4. Огляд, хірургічне втручання або взяття зразків тканин (за необхідності).
5. Видалення торакоскопа та інструментів.
6. Встановлення дренажу для видалення повітря.
7. Накладення швів.

Після процедури можуть виникати хрипота, а також біль у горлі та в місцях розрізів. Для полегшення симптомів лікар призначає знеболюючі засоби. Тривалість торакоскопії становить від півгодини до кількох годин, а період реабілітації — від двох до шести тижнів залежно від типу торакоскопії. Обстеження дозволяє виявити пневмоторакс, гемоторакс, запалення, інфекції, абсцеси, пухлини та кісти, що уражають тканини легенів або плевральну порожнину.

Інші види ендоскопії

Існує кілька десятків різновидів ендоскопії. Приклади інших видів ендоскопії:

• риноскопія (ендоскопія порожнини носа та носоглотки, під час якої, наприклад, оцінюється ступінь розростання аденоїдів);
• отоскопія (дослідження зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки);
• кардіоскопія (ендоскопія внутрішніх порожнин і клапанів серця);
• нефроскопія (огляд ниркової миски та чашечок);
• кольпоскопія (обстеження піхви та шийки матки);
• медіастиноскопія (огляд ділянки між легенями, що включає серце, стравохід і трахею);
• нейроендоскопія (дослідження головного мозку);
• ендоскопія чола (різновид підтяжки обличчя).

Нові технології спрямовані на зниження інвазивності процедури. Наприклад, капсульна ендоскопія дозволяє розглянути органи крупним планом без використання класичного гнучкого зонда. Пацієнт проковтує невелику капсулу, всередині якої знаходиться камера. У міру просування по стравоходу, шлунку та тонкій кишці під час ендоскопії капсула робить знімки, які використовуються для більш точної діагностики патологій.

Як підготуватися до ендоскопії?

Особливості підготовки залежать від типу процедури. Підготовка до ендоскопії може включати:

• огляд лікаря;
• припинення прийому або зміну дозування деяких лікарських препаратів;
• лабораторні аналізи (наприклад, аналіз крові та сечі);
• відмову від їжі та пиття (за кілька годин до процедури);
• очищення кишківника.

Лікар також може порекомендувати відмовитися від куріння (за кілька днів до обстеження). Перед деякими ендоскопічними процедурами жінки здають тест на вагітність.

Ендоскопія — це боляче?

Ендоскопія — це не боляче. Анестезія та седативні препарати запобігають виникненню болю під час процедури. Під час проведення деяких процедур (наприклад, під час колоноскопії) може виникати тимчасовий дискомфорт під час введення або переміщення ендоскопа (наприклад, у вигляді відчуття підвищеного тиску).

Як проводиться ендоскопія?

Ендоскопія проводиться в медичному центрі. Записатися на ендоскопію можна по телефону або онлайн (через сайт). Основні етапи ендоскопії:

1. Підготовка (консультація лікаря, огляд, попередні обстеження, виконання отриманих рекомендацій та дотримання обмежень).
2. Анестезія або седація (за необхідності).
3. Введення ендоскопа та огляд.
4. Лікувальні процедури або взяття зразків тканин для лабораторного дослідження (за необхідності).
5. Видалення ендоскопа, накладення швів (якщо виконувалися розрізи шкіри).

У більшості випадків пацієнт може покинути медичний центр одразу після ендоскопії. Винятки становлять обстеження, які проводяться під анестезією або вимагають спостереження лікаря після процедури (наприклад, під час встановлення дренажу після торакоскопії).

Скільки триває ендоскопія?

Ендоскопія може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Тривалість ендоскопії залежить від складності та типу процедури (для діагностики або лікування).

Чи є протипоказання до ендоскопії?

Ендоскопія не проводиться при шокових та гострих станах (наприклад, при перитоніті або інфаркті міокарда). Інші протипоказання до ендоскопії можуть включати:

• перфорацію слизових оболонок;
• нещодавно перенесені операції;
• серцеву аритмію або ішемію;
• підвищений ризик кровотеч (через тривалий прийом антикоагулянтів).

Ендоскопію не проводять без згоди пацієнта. Також процедуру можуть скасувати, якщо пацієнт не дотримався рекомендацій щодо підготовки (наприклад, якщо не було проведено ретельного очищення кишківника перед колоноскопією).

Чим можна замінити ендоскопію?

У деяких випадках ендоскопію можна замінити лабораторними аналізами, УЗД, рентгеном, комп’ютерною або магнітно-резонансною томографією. Однак у кожного методу діагностики стану органів і систем є обмеження та протипоказання, тому іноді ендоскопія є безальтернативною процедурою.