Що таке лейоміома матки?
Лейоміома матки — це доброякісна пухлина, яка розвивається з гладком'язових клітин м'язового шару матки (міометрія). Вона є одним з найпоширеніших гінекологічних захворювань у жінок репродуктивного віку і частіше відома під назвою міома матки. Розміри лейоміоми можуть варіюватися від декількох міліметрів до декількох сантиметрів і більше.
Лейоміома матки 
Які симптоми лейоміоми матки?
Симптоми лейоміоми матки залежать від розміру, кількості та розташування міоматозних вузлів. У багатьох жінок захворювання протікає безсимптомно і виявляється випадково під час профілактичного гінекологічного огляду або УЗД. Найпоширенішими симптомами лейоміоми матки є:
- рясні та тривалі менструації;
- міжменструальні кров'янисті виділення;
- біль або відчуття тиску внизу живота;
- відчуття тяжкості в області малого таза;
- часте сечовипускання при тиску вузла на сечовий міхур;
- закрепи при здавленні кишківника;
- болісні менструації;
- біль під час статевого акту;
- труднощі з зачаттям або виношуванням вагітності.
Вираженість симптомів не завжди залежить від розміру лейоміоми. Тому рекомендується проходити планові огляди у гінеколога не менше одного разу на рік.
Які причини лейоміоми матки?
Точні причини розвитку лейоміоми матки до кінця не встановлені. Згідно з сучасними даними, захворювання виникає в результаті поєднання генетичних факторів, гормонального збою та особливостей росту клітин м'язового шару матки. Інші причини лейоміоми матки:
- спадкова схильність;
- підвищена чутливість тканин матки до естрогену та прогестерону;
- ранній початок менструацій;
- відсутність пологів в анамнезі;
- ендокринні порушення;
- неконтрольований прийом гормональних контрацептивів.
До факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку лейоміоми матки, належать також жінки старше 30 років і пацієнтки з артеріальною гіпертензією, а також з дефіцитом вітаміну D.
До групи ризику розвитку лейоміоми матки входять жінки з малорухливим способом життя, ожирінням, нерегулярним статевим життям. Провокуючим фактором захворювання також є стрес, оскільки надмірне вироблення глюкокортикоїдів, зокрема кортизолу, призводить до порушення обміну речовин і гормонального дисбалансу.
Лейоміома є гормонозалежним утворенням: її ріст зазвичай відбувається в репродуктивному віці, коли рівень жіночих статевих гормонів є найвищим. Після настання менопаузи міоматозні вузли часто перестають збільшуватися і можуть зменшуватися в розмірах.
Класифікація лейоміоми матки
Залежно від кількості утворень лейоміома може бути поодинокою та множинною (кілька вузлів різного розміру). Також лейоміоми класифікують за структурою та напрямком росту міоматозного вузла.
| Види лейоміоми матки | |
| Інтрамуральна (міжм’язова) | Вузол розташовується в товщі м’язового шару матки і є найпоширенішим типом міоми. |
| Субмукозна (підслизова) | Виникає на тлі гормонального дисбалансу та зміни чутливості гладком'язових клітин міометрія до дії жіночих статевих гормонів. Вузол утворюється в тілі матки або її шийці, його ріст спрямований у порожнину матки. |
| Субсерозна (підчеревна) | Вузол розташовується під зовнішньою оболонкою матки і росте в бік черевної порожнини. |
| Педункульована (на ніжці) | Міоматозний вузол з'єднаний зі стінкою матки тонкою ніжкою. |
| Шийкова | Вузол розвивається в області шийки матки. |
Визначення типу лейоміоми має важливе значення при виборі тактики лікування, оскільки різні види міоматозних вузлів можуть по-різному впливати на менструальний цикл, фертильність і перебіг вагітності.
Що таке субмукозна лейоміома матки?
Субмукозна лейоміома матки — це доброякісний міоматозний вузол, який росте під слизовою оболонкою матки (ендометрієм) і виступає в її порожнину. Цей тип міоми зустрічається рідше за інші, але частіше викликає симптоми навіть при невеликих розмірах. Субмукозна лейоміома може проявлятися:
- рясними та тривалими менструаціями;
- міжменструальними кровотечами;
- залізодефіцитною анемією внаслідок крововтрати;
- переймоподібними болями внизу живота;
- труднощами із зачаттям та виношуванням вагітності.
Для діагностики зазвичай використовують трансвагінальне УЗД, соногістерографію або гістероскопію. Тактика лікування залежить від розміру вузла, вираженості симптомів та репродуктивних планів жінки. За наявності скарг субмукозні міоми нерідко видаляють гістероскопічним методом через піхву без розрізів на животі.
Що таке вузлова лейоміома матки?
Вузлова лейоміома матки — це форма міоми матки, при якій пухлина представлена одним або декількома чітко обмеженими вузлами, що складаються з гладком'язових клітин. По суті, більшість лейоміом матки є саме вузловими, тому термін часто використовується як синонім міоми матки.
Розмір і розташування вузлів можуть відрізнятися. Залежно від локалізації виділяють субмукозні (ростуть у порожнину матки), інтрамуральні (у товщі м'язової стінки) та субсерозні (ростуть у бік черевної порожнини) вузли. Вузлова лейоміома може не викликати жодних симптомів або проявлятися:
- рясними менструаціями;
- міжменструальними кровотечами;
- болями та відчуттям тиску внизу живота;
- частим сечовипусканням;
- закрепами;
- труднощами із настанням вагітності.
Діагноз зазвичай встановлюється на підставі гінекологічного огляду та ультразвукового дослідження. Вибір методу лікування залежить від розмірів і кількості вузлів, симптомів, віку жінки та її репродуктивних планів.
Лейоміома матки під час вагітності
Вузлова міома матки не завжди перешкоджає настанню та виношуванню вагітності. У багатьох випадках вагітність протікає благополучно, однак наявність міоматозних вузлів вимагає більш ретельного спостереження з боку акушера-гінеколога. При виявленні лейоміоми під час вагітності рекомендується:
- регулярно проходити контрольні огляди та УЗД;
- дотримуватися рекомендацій лікаря щодо режиму фізичної активності;
- своєчасно повідомляти про появу болю, кров'янистих виділень або інших незвичайних симптомів;
- не приймати лікарські препарати без узгодження з лікарем;
- відвідувати всі планові обстеження, призначені під час вагітності.
Тактика ведення вагітності залежить від розміру, кількості та розташування міоматозних вузлів. У більшості випадків лейоміому під час вагітності не видаляють, а лікування проводять після пологів, якщо в цьому зберігається необхідність. При появі болю в животі, кровотечі або ознак загрози переривання вагітності слід негайно звернутися за медичною допомогою.
Як діагностують лейоміому матки?
Діагностика лейоміоми матки починається з консультації гінеколога, збору скарг та вивчення медичного анамнезу. Під час огляду лікар може запідозрити наявність міоматозних вузлів за збільшенням розмірів або зміною форми матки. Для підтвердження діагнозу та оцінки характеристик лейоміоми можуть використовуватися такі методи:
- гінекологічний огляд;
- гінекологічне УЗД (абдомінальне або трансвагінальне);
- соногістерографія (УЗД з введенням рідини в порожнину матки);
- гістероскопія;
- магнітно-резонансна томографія (МРТ) за необхідності уточнення розташування та розмірів вузлів;
- лабораторні аналізи для оцінки можливої анемії при рясних кровотечах.
Основним методом діагностики лейоміоми матки вважається ультразвукове дослідження, яке дозволяє визначити кількість, розміри та локалізацію міоматозних вузлів. Результати обстеження допомагають лікарю обрати оптимальну тактику спостереження або лікування.
Методи лікування лейоміоми матки
Лікування лейоміоми матки може проводитися оперативними та неоперативними методами. Гінеколог призначає лікування, враховуючи результати обстежень (розміри та розташування міоматозних вузлів, швидкість їхнього зростання, наявність ускладнень), репродуктивний вік та індивідуальні особливості організму.
Медикаментозне лікування лейоміоми проводиться на ранній стадії захворювання (при невеликих розмірах пухлини). Консервативне лікування включає в себе прийом оральних препаратів або встановлення внутрішньоматкових контрацептивів, що перешкоджають росту пухлини та патологічному поділу її клітин. Також терапія може доповнюватися знеболювальними та протизапальними засобами. Хірургічне лікування лейоміом може проводитися малоінвазивними методами. Методи видалення міоматозних вузлів:
- емболізація маткових артерій (блокування кровопостачання пухлини);
- гістероскопія (ендоскопічне висічення через цервікальний канал);
- міомектомія (хірургічне видалення міоматозних вузлів із збереженням матки);
- гістеректомія (видалення матки) за наявності показань та відсутності планів щодо вагітності.
Мета лікування полягає в усуненні симптомів, поліпшенні якості життя жінки та збереженні репродуктивної функції, якщо це необхідно. Гістологічне дослідження при лейоміомі матки проводиться для виключення атипових (передракових) та ракових клітин.
Чи можна лікувати лейоміому народними засобами?
Ефективність народних засобів у лікуванні лейоміоми матки не підтверджена науковими дослідженнями. Трави, настоянки, спринцювання та інші методи альтернативної медицини не здатні зменшити міоматозні вузли або зупинити їх ріст. Більше того, відмова від рекомендованого лікарем лікування може призвести до прогресування захворювання та розвитку ускладнень (наприклад, маткової кровотечі). При наявності лейоміоми тактику лікування слід обговорювати з гінекологом на підставі результатів обстеження.
Чи може лейоміома матки пройти сама?
Повністю самостійно лейоміома матки зникає рідко. Однак після настання менопаузи, коли знижується рівень естрогену і прогестерону, міоматозні вузли часто перестають рости і можуть зменшуватися в розмірах. У жінок репродуктивного віку лейоміома зазвичай зберігається і вимагає спостереження, навіть якщо не викликає симптомів.
Чим небезпечна лейоміома матки?
У багатьох випадках лейоміома матки не становить безпосередньої загрози для життя і може тривалий час протікати безсимптомно. Однак при збільшенні розмірів або певному розташуванні міоматозних вузлів захворювання здатне викликати ускладнення та істотно знижувати якість життя. Можливі наслідки лейоміоми матки:
- рясні менструальні кровотечі;
- труднощі із зачаттям та виношуванням плоду (через деформацію матки);
- анемія (на тлі рясних менструальних виділень);
- менструальна дисфункція (аномальні маткові кровотечі призводять до нерегулярності місячних);
- хронічний тазовий біль;
- часте сечовипускання або закрепи;
- ускладнення під час вагітності та пологів;
- відчуття тиску на кишківник.
Лейоміоми можуть частково здавлювати сечовивідний канал і порушувати відтік сечі, що призводить до її застою і може спровокувати інфекції сечовивідних шляхів та ниркову недостатність. Крім того, новоутворення матки є небезпечним гострим станом при виникненні перекруту ніжки міоматозного вузла та його некрозу, що супроводжується сильним болем у животі та матковою кровотечею і вимагає термінової госпіталізації.
Акційні пропозиції та новини
Як запобігти появі лейоміоми?
На сьогоднішній день не існує методів, які гарантовано запобігають розвитку лейоміоми матки. Оскільки на її виникнення впливають генетичні та гормональні фактори, повністю виключити ризик захворювання неможливо. Але можна знизити ймовірність її розвитку, враховуючи фактори ризику. Профілактика лейоміом матки включає:
- підтримання нормальної маси тіла;
- регулярну фізичну активність;
- своєчасне лікування гінекологічних та ендокринних захворювань;
- збалансоване харчування;
- профілактичні огляди у гінеколога.
Хоча зазначені заходи не гарантують захисту від лейоміоми, вони сприяють загальному зміцненню здоров'я та дозволяють своєчасно виявити захворювання на ранній стадії. Регулярні гінекологічні огляди особливо важливі, оскільки багато міом тривалий час не викликають симптомів.
У нашого блогу є власні канали в Телеграмі, Вайбері, Інстаграмі та Тредсі, у яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Гінекологія в ОН Клінік Одеса (Центр)
Гінекологія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Міома матки практично ніколи не переростає в рак. Лейоміома (міома) є доброякісною пухлиною, а злоякісна пухлина м'язового шару матки — лейоміосаркома — вважається окремим захворюванням, яке зазвичай не розвивається з існуючої міоми.
Міома матки видаляється різними способами залежно від розміру, кількості та розташування міоматозних вузлів. Якщо вузли знаходяться в порожнині матки, їх часто видаляють гістероскопічним методом через піхву та шийку матки без розрізів. При більших або глибоко розташованих міомах може проводитися лапароскопічна операція через невеликі проколи черевної стінки або відкрите хірургічне втручання.
При лейоміомі матки виділення залежать від розміру, розташування та кількості міоматозних вузлів. Найбільш характерними є рясні та тривалі менструації, а також кров’янисті виділення між менструаціями. У деяких жінок можуть спостерігатися мажучі коричневі виділення до або після місячних. Будь-які незвичайні кров'янисті виділення не є специфічною ознакою лише лейоміоми і можуть виникати при інших гінекологічних захворюваннях.
Найчастіше лейоміома розвивається в жінок репродуктивного віку, як правило, вона локалізується на тілі матки або її шийці. Однак патологія може вражати слизові оболонки травної системи (стравохід, шлунок), нирки, легені та шкіру.
Лейоміома — це не рак, а доброякісна пухлина. Ризик малігнізації (переродження в злоякісне новоутворення) мінімальний — близько одного відсотка. Симптоми лейоміоми і злоякісної пухлини матки на ранніх стадіях однакові (болі в животі та попереку, що посилюються під час важких фізичних навантажень і статевого акту, рясні та болісні місячні, загальна слабкість). Визначити характер новоутворення може гінеколог після обстеження.
Лейоміома може рости повільно (кілька міліметрів на рік), а також інтенсивно (кілька сантиметрів на місяць). Активний ріст пухлини відбувається через гормональний вплив (наприклад, під час гормональної перебудови під час вагітності або в період менопаузи, під час приймання гормональних препаратів).
Міома не відрізняється від лейоміоми. По суті, міома — це загальна назва доброякісних пухлин у матці. Залежно від структури утворення, бувають фіброміоми і лейоміоми. Фіброміома складається з клітин фіброзної тканини, лейоміома — з клітин гладкої мускулатури.
