Що таке сальпінгіт?
Сальпінгіт — це запальне захворювання органів малого таза, при якому запалюються одна або обидві маткові (фаллопієві) труби. Фаллопієві труби — це дві парні тонкі трубки, які з’єднують яєчники з порожниною матки. По них дозріла яйцеклітина після овуляції переміщується до матки, де під час зустрічі зі сперматозоїдом може відбутися запліднення.
Запалення маткових труб розвивається внаслідок поширення бактеріальної інфекції переважно з нижніх відділів статевих шляхів (піхви та шийки матки). На початковому етапі відбувається ураження внутрішньої слизової оболонки фаллопієвої труби, що супроводжується запаленням і набряком. У міру прогресування патологічного процесу інфекція поширюється на м’язовий і зовнішній серозний шари труби. У результаті її стінка потовщується, втрачає еластичність, поступово звужується, що ускладнює нормальний відтік секрету.
При звуженні або повній непрохідності маткової труби в її порожнині починає накопичуватися рідина (серозний ексудат). Тривалий перебіг захворювання може призвести до утворення спайок, поширення інфекції на яєчники та інші органи малого таза, а також до розвитку гнійних ускладнень.
Запалення маткових труб (сальпінгіт) нерідко поєднується із запаленням яєчників (оофоритом). У результаті розвивається запалення придатків — сальпінгоофорит. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) сальпінгіт має код Н70, який об’єднує запальні захворювання фаллопієвих труб і яєчників. Коду Н70.0 відповідає діагноз «гострий сальпінгіт та оофорит», а код Н70.1 позначає «хронічний сальпінгіт та оофорит».
Патологія зазвичай розвивається у жінок репродуктивного віку, які ведуть активне статеве життя. У рідкісних випадках сальпінгіт може бути діагностований у дівчат-підлітків.
Які симптоми сальпінгіту?
Симптоми сальпінгіту залежать від типу патології та стадії запального процесу. На ранніх етапах захворювання може протікати безсимптомно. Перші ознаки сальпінгіту починають з’являтися при прогресуванні запального процесу і часто мають схожу симптоматику з іншими гінекологічними захворюваннями. Симптоми сальпінгіту можуть включати:
- гострий або ниючий біль у нижній частині живота, який може віддавати в поперекову ділянку;
- порушення менструального циклу (рясні або мізерні місячні, кров’янисті виділення між менструаціями);
- нетипові вагінальні виділення сірого, жовтого або зеленого кольору з неприємним запахом;
- підвищення температури тіла, озноб;
- нудоту та блювоту;
- прискорене та болісне сечовипускання;
- підвищену втомлюваність;
- загальну слабкість.
Симптоми при запаленні маткових труб можуть посилюватися під час місячних, статевого акту, фізичного навантаження, при переохолодженні. При появі патологічних ознак необхідно записатися на прийом до гінеколога.
Які причини сальпінгіту?
Причиною розвитку сальпінгіту є бактеріальна інфекція. Найчастіше збудники проникають у маткові труби висхідним шляхом через піхву або шийку матки. Інфекція також може поширюватися з сусідніх органів черевної порожнини (наприклад, при апендициті або запальних захворюваннях кишечника). У рідкісних випадках інфікування може відбутися гематогенним (по кровоносних судинах) або лімфогенним (через лімфатичні судини) шляхом.
Найпоширенішими збудниками є Chlamydia trachomatis (хламідії), Neisseria gonorrhoeae (гонококи), а також умовно-патогенні бактерії (стафілококи, стрептококи, мікоплазми). У рідкісних випадках на тлі туберкульозу, спричиненого Mycobacterium tuberculosis, може розвиватися туберкульозний сальпінгіт. Фактори, що сприяють проникненню та поширенню інфекції в статевих шляхах, можуть включати:
- незахищені статеві контакти при частій зміні партнерів;
- запальні захворювання піхви та шийки матки (вагініт, цервіцит);
- раніше перенесені патології органів малого таза (оофорит, ендометрит);
- медичні втручання (аборт, викидень, діагностичне вишкрібання, гістероскопію, лапароскопію, біопсію ендометрія);
- ускладнення після пологів або кесаревого розтину;
- порушення техніки встановлення внутрішньоматкової спіралі або її тривале носіння;
- порушення правил інтимної гігієни;
- часті спринцювання.
Запалення маткових труб може розвиватися на тлі вроджених аномалій розвитку маткових труб (атрезії, агенезії). Зниження імунітету, важкі фізичні навантаження, часті стреси, хронічна перевтома також можуть підвищити ризик розвитку патології.
Якими бувають сальпінгіти?
За характером перебігу захворювання розрізняють гострий і хронічний сальпінгіт. Гостра форма захворювання розвивається раптово й характеризується яскраво вираженою симптоматикою. У жінки можуть з’явитися сильний пульсуючий біль у нижній частині живота, підвищення температури тіла, патологічні виділення з піхви. Відсутність своєчасного лікування може призвести до прогресування патології, розвитку ускладнень та її переходу в хронічну форму.
Хронічний сальпінгіт — це тривале запалення маткових труб, яке часто розвивається внаслідок відсутності або несвоєчасного лікування гострої форми патології. Захворювання зазвичай протікає з періодами загострення та ремісії, коли симптоми можуть бути відсутніми або слабко вираженими. Рецидиви захворювання можуть виникати на тлі стресових ситуацій, емоційного перенапруження, вірусних інфекцій.
Хронічне запалення маткових труб може супроводжуватися тупим, ниючим болем у нижній частині живота, який може посилюватися під час фізичного навантаження або статевого акту. Також можуть спостерігатися постійна втома, нерябкі кров’янисті виділення мажучого характеру. Тривале хронічне запалення маткових труб підвищує ризик утворення спайок і погіршує їхню прохідність, що може призвести до трубно-перитонеального безпліддя.
Залежно від локалізації запального процесу розрізняють односторонній і двосторонній сальпінгіт. Одностороння форма патології уражає праву або ліву маткову трубу. При двосторонньому сальпінгіті запалення розвивається одночасно в обох фаллопієвих трубах.
Методи діагностики сальпінгіту
Для діагностики сальпінгіту необхідно записатися на консультацію до гінеколога. На прийомі лікар проводить гінекологічний огляд, збирає анамнез (інформацію про симптоми, скарги, спосіб життя, статевих партнерів, перенесені ІПСШ, хронічні захворювання, пологи, хірургічні втручання) та призначає діагностичне обстеження. Діагностика сальпінгіту може включати:
- загальні аналізи крові та сечі;
- мазок на флору з піхви та шийки матки;
- аналіз на ІПСШ;
- УЗД органів малого таза;
- діагностичну лапароскопію (ендоскопічне дослідження органів малого таза за допомогою лапароскопа);
- гістеросальпінгографію (рентгенологічне дослідження для оцінки прохідності маткових труб із контрастною речовиною).
Додатково лікар може призначити комп’ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію органів малого таза. За результатами обстеження гінеколог ставить діагноз і підбирає тактику лікування.
Як лікують сальпінгіт?
Лікування сальпінгіту спрямоване на усунення інфекції, полегшення симптомів та запобігання ускладненням. Медикаментозна терапія сальпінгіту може включати:
- антибіотики для знищення збудника інфекції;
- протизапальні препарати для зменшення запалення;
- знеболюючі засоби для полегшення болю внизу живота та поліпшення самопочуття.
Додатково лікар може призначити вітамінно-мінеральний комплекс для зміцнення імунітету. Під час лікування сальпінгіту необхідно утриматися від статевих контактів. Також за призначенням лікаря може знадобитися видалення внутрішньоматкової спіралі (за її наявності). Щоб уникнути рецидиву інфекції, статевому партнеру необхідно пройти діагностику, а за необхідності — і лікування відповідно до рекомендацій уролога. За умови своєчасної діагностики та правильно підібраної терапії сальпінгіт можна повністю вилікувати.
Коли показане хірургічне лікування при сальпінгіті?
Хірургічне лікування при сальпінгіті показане у разі неефективності медикаментозної терапії. Оперативне втручання також може призначатися при появі щільних спайок, рубців, непрохідності маткових труб, гнійних утворень (піосальпінксу, тубооваріального абсцесу), а також при підозрі на розрив абсцесу або поширення інфекції в черевну порожнину.
Хірургічне лікування при сальпінгіті може включати видалення патологічно змінених тканин, розсічення спайок для відновлення прохідності маткових труб, дренування гнійних вогнищ, санацію черевної порожнини. У більшості випадків оперативне втручання здійснюється лапароскопічним методом. Операція полягає у виконанні проколів у шкірі для введення спеціальних інструментів та камери з метою здійснення медичних маніпуляцій. За неможливості виконання лапароскопії може бути проведена відкрита операція (лапаротомія).
Як підготуватися до операції при сальпінгіті?
Підготовка до операції при сальпінгіті починається з консультації гінеколога та проходження передопераційних лабораторно-інструментальних досліджень (загального та біохімічного аналізів крові, загального аналізу сечі, коагулограми, електрокардіограми). За відсутності протипоказань лікар призначає дату проведення операції та надає рекомендації щодо підготовки до неї.
За три-чотири дні до оперативного втручання краще виключити з раціону жирну, гостру, копчену їжу, а також продукти, що викликають підвищене газоутворення (бобові, капусту, цибулю, газовані напої). У разі прийому лікарських препаратів може знадобитися зменшення дози або тимчасове припинення їх прийому за погодженням з лікарем. За шість годин до операції слід відмовитися від їжі, а за дві години — від вживання рідини.
Як проходить операція при сальпінгіті?
Лапароскопічна операція при сальпінгіті проводиться під загальною анестезією. Тривалість операції залежить від обсягу втручання і зазвичай становить від 30 хвилин до двох годин. Етапи проведення лапароскопії при сальпінгіті:
- Введення загальної анестезії.
- Обробка шкіри в ділянці проведення хірургічних маніпуляцій антисептичним розчином.
- Виконання кількох невеликих розрізів (зазвичай довжиною 5–10 мм) на передній черевній стінці.
- Введення лапароскопа (тонкої трубки з відеокамерою), троакара (спеціальної трубки для подачі газу та розширення черевної порожнини для огляду органів) та інших допоміжних інструментів.
- Огляд органів малого таза.
- Виконання хірургічних маніпуляцій (розсічення спайок, видалення гнійного вмісту, дренування абсцесу, висічення патологічно змінених тканин, частини маткової труби або всього каналу).
- Видалення лапароскопа, троакара та інструментів.
- Відведення вуглекислого газу з черевної порожнини.
- Накладення швів та стерильних пов’язок.
Після операції пацієнтка може відходити від наркозу протягом кількох годин. Жінка може перебувати під наглядом медичного персоналу протягом кількох днів.
Відновлення після хірургічного лікування сальпінгіту
Період відновлення після хірургічного лікування сальпінгіту може тривати від кількох днів до кількох місяців, що залежить від обсягу маніпуляцій, загального стану здоров’я пацієнтки та індивідуальних особливостей організму. У перші дні після операції можуть спостерігатися больові відчуття в зоні розрізів, відчуття дискомфорту або здуття живота, кров’янисті виділення з піхви, а також слабкість і сонливість. Симптоми поступово зменшуються у міру загоєння тканин. Для зняття больового синдрому лікар може призначити знеболюючі препарати.
У період відновлення після операції слід утриматися від статевих контактів і фізичних навантажень протягом терміну, рекомендованого лікарем (зазвичай близько двох-трьох тижнів). Необхідно відмовитися від прийому ванн, відвідування саун, лазень і басейнів до повного загоєння ран. Також лікар може рекомендувати щадну дієту, яка виключає вживання гострої, жирної, копченої та смаженої їжі.
За недотримання рекомендацій лікаря підвищується ризик розвитку післяопераційних ускладнень (кровотечі, розходження швів, розвитку інфекцій). При появі високої температури, посилення болю в животі, рясної кровотечі, гнійних виділень або почервоніння, вираженого набряку в ділянці післяопераційної рани необхідно негайно звернутися до лікаря.
Особливості лікування хронічного сальпінгіту
Тактика лікування хронічного сальпінгіту залежить від тяжкості перебігу патології, вираженості симптомів, ступеня ураження маткових труб та наявності ускладнень. Мета терапії полягає в усуненні інфекції, запобіганні подальшому ураженню тканин, зменшенні симптомів, збереженні репродуктивної функції.
При виявленні ознак активної інфекції лікар може призначити антибактеріальну терапію. Для зменшення запалення та больових відчуттів застосовуються протизапальні та знеболюючі препарати. При хронічному сальпінгіті, який супроводжується утворенням спайок, рубців, непрохідністю маткових труб, може знадобитися хірургічне лікування.
Акційні пропозиції та новини
Як лікувати сальпінгіт вдома?
Самостійно лікувати сальпінгіт вдома не можна. Запалення маткових труб часто спричинене бактеріальною інфекцією, лікування якої здійснюється за допомогою антибіотиків, призначених лікарем. Самолікування з використанням народних засобів може призвести до прогресування запального процесу, поширення інфекції та розвитку ускладнень.
Чим небезпечний сальпінгіт?
Сальпінгіт небезпечний розвитком ускладнень, які можуть негативно вплинути на репродуктивне здоров’я жінки. Під час запалення маткових труб відбувається пошкодження їхньої слизової оболонки та війчастого епітелію, який забезпечує просування яйцеклітини. Фаллопієві труби можуть зростатися з яєчником, утворюючи спайки. Наслідком сальпінгіту може стати порушення прохідності маткових труб, що перешкоджає просуванню яйцеклітини та сперматозоїдів одна до одної, ускладнюючи запліднення. Можливі ускладнення сальпінгіту:
- безпліддя через часткову або повну непрохідність труб;
- позаматкова вагітність;
- хронічний тазовий біль;
- порушення менструального циклу.
Під час прогресування захворювання можуть утворюватися гнійні вогнища, що може призвести до дистрофії та некрозу тканин. Без своєчасного лікування інфекція може поширюватися на сусідні органи та тканини, викликаючи тяжкі запальні захворювання.
Профілактика сальпінгіту
Для запобігання сальпінгіту необхідно дотримуватися заходів, спрямованих на зниження ризику інфікування та підтримку здоров’я репродуктивної системи. Профілактика запалення маткових труб може включати:
- уникнення випадкових статевих контактів;
- використання бар’єрних засобів контрацепції;
- дотримання правил особистої гігієни;
- відмову від спринцювання;
- своєчасну діагностику та лікування ІПСШ, захворювань органів малого таза.
Дотримання здорового способу життя (збалансоване харчування, достатня фізична активність, відмова від шкідливих звичок) допоможе зміцнити імунітет, що може знизити ризик розвитку сальпінгіту. Проходження планових гінекологічних оглядів дозволить своєчасно виявити та розпочати лікування гінекологічних патологій, запобігши розвитку ускладнень (безпліддя, позаматкової вагітності).
У нашого блогу є власні канали в Телеграмі, Вайбері, Інстаграмі та Тредсі, у яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Гінекологія в ОН Клінік Одеса (Центр)
Гінекологія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Симптоми запальних захворювань жіночих статевих органів залежать від локалізації та причини запального процесу. Можуть спостерігатися біль і відчуття тяжкості внизу живота, свербіж, печіння та подразнення в ділянці зовнішніх статевих органів, порушення менструального циклу, нетипові вагінальні виділення з неприємним запахом, поколювання у піхві. Для діагностики патологічних симптомів необхідно записатися на консультацію до лікаря.
Щоб зняти біль у промежині, який також може відчуватися у піхві, спочатку потрібно встановити причину його виникнення. Больовий синдром може бути симптомом запальних захворювань органів малого таза, інфекцій сечовивідних шляхів. При появі різкого болю в піхві або іншій ділянці промежини рекомендується звернутися до гінеколога для обстеження та встановлення діагнозу.
Хороших універсальних свічок, які підходять для лікування запальних гінекологічних захворювань, не існує. Вибір препарату залежить від причини запалення, його локалізації та збудника інфекції. Для підбору тактики лікування необхідно звернутися до гінеколога та пройти обстеження. Не рекомендується самостійно застосовувати вагінальні свічки без призначення лікаря. Неправильно підібране лікування може тимчасово зменшити симптоми, але не усунути причину захворювання, що підвищує ризик переходу запального процесу в хронічну форму, поширення інфекції на сусідні тканини й органи, а також розвитку ускладнень.
При болю в ділянці яєчників можна випити знеболювальний або нестероїдний протизапальний препарат, призначений лікарем. Медикаментозна терапія повинна підбиратися гінекологом з урахуванням причини больового синдрому та результатів обстеження. Не слід займатися самолікуванням і безконтрольно приймати знеболювальні препарати. Вони можуть тимчасово зменшити інтенсивність болю, але не усувають причину його виникнення. Якщо больовий синдром спричинений запальним процесом (наприклад, сальпінгітом), відсутність своєчасного лікування може призвести до поширення інфекції, розвитку ускладнень та переходу захворювання в хронічну форму.
Біль у яєчниках може відчуватися в нижній частині живота. Симптом може бути присутнім з одного або з обох боків залежно від локалізації запального процесу. Больові відчуття також можуть віддавати в поперек, пахову ділянку, задній прохід. Симптом може посилюватися під час рухів, менструації, овуляції або статевого акту.
