Що таке проктосигмоїдит?
Проктосигмоїдит — це запальне захворювання кишківника, при якому відбувається ураження слизової оболонки сигмоподібної та прямої кишки. За характером перебігу виділяють гострий і хронічний проктосигмоїдит. Гострий проктосигмоїдит розвивається раптово і супроводжується вираженими симптомами запалення. Хронічний проктосигмоїдит характеризується тривалим перебігом з періодами загострення і ремісії. Раніше проктосигмоїдит поділяли на форми (поверхневий, катаральний, ерозивний, виразковий, геморагічний, атрофічний, гіпертрофічний) залежно від характеру змін слизової оболонки. Однак у сучасній клінічній практиці класифікація вважається застарілою.
Проктосигмоїдит може розвиватися в будь-якому віці. Якщо він пов'язаний з виразковим колітом, захворювання найчастіше починається у віці 15–30 років, а другий, менш виражений пік припадає на 50–70 років. Виразковий коліт приблизно однаково часто трапляється у чоловіків і жінок.
Чому розвивається проктосигмоїдит?
Точні причини розвитку проктосигмоїдиту до кінця не вивчені. Однією з найчастіших причин його розвитку є виразковий коліт, при якому запальний процес починається в прямій кишці і безперервно поширюється вгору на сигмоподібну кишку. Захворювання часто розвивається внаслідок порушення роботи імунної системи. Фактори, які підвищують ризик розвитку проктосигмоїдиту, можуть включати:
- генетичну схильність;
- перенесені кишкові інфекції;
- порушення мікрофлори кишківника;
- прийом деяких лікарських препаратів (наприклад, нестероїдних протизапальних препаратів, антибіотиків, оральних контрацептивів).
Проктосигмоїдит може виникнути на тлі травм прямої кишки. Зловживання алкоголем і куріння можуть погіршити перебіг запального захворювання кишківника, посилити симптоми і підвищити ризик рецидивів.
Які симптоми вказують на проктосигмоїдит?
Основними симптомами, які вказують на проктосигмоїдит, є біль і спазми в лівій нижній частині живота, а також діарея. Вираженість ознак залежить від активності запального процесу. Інші симптоми проктосигмоїдиту можуть включати:
- часті позиви до дефекації;
- відчуття неповного спорожнення кишківника;
- хибні позиви до дефекації;
- домішки слизу та крові в калових масах;
- здуття живота;
- підвищене газоутворення;
- свербіж, печіння в ділянці заднього проходу;
- різке зниження ваги;
- втрату апетиту;
- слабкість і підвищену втомлюваність.
Запалення слизової оболонки кишківника може супроводжуватися підвищенням температури тіла, ознобом і ознаками зневоднення (сильною спрагою, сухістю в роті, запамороченням, рідким сечовипусканням), пов'язаними з частою діареєю. При прогресуванні захворювання може спостерігатися ректальна кровотеча, яка підвищує ризик розвитку анемії. У деяких випадках проктосигмоїдит може супроводжуватися болем у суглобах, почервонінням, свербіжем і печінням в очах, появою шкірного висипу. Позакишкові прояви зумовлені системною імунною відповіддю, яка окрім кишківника може уражати суглоби, очі, шкіру, а також печінку та жовчовивідні шляхи.
Коли необхідно терміново звернутися до лікаря при симптомах проктосигмоїдиту?
При появі сильного болю в нижній частині живота, частій діареї, ректальній кровотечі, ознаках зневоднення необхідно терміново звернутися до лікаря. Записатися на консультацію до проктолога також слід при появі домішок слизу або крові в калових масах, частих або хибних позивах до дефекації, незрозумілій втраті маси тіла.
Як діагностують проктосигмоїдит?
Для діагностики проктосигмоїдиту необхідно звернутися до проктолога. На прийомі лікар проводить фізикальний огляд періанальної ділянки, пальпацію живота і пальцеве дослідження прямої кишки. Лікар також збирає анамнез (інформацію про симптоми, скарги, спосіб життя, хронічні захворювання) і призначає діагностичне обстеження. Діагностика проктосигмоїдиту може включати:
- загальний і біохімічний аналізи крові;
- аналіз калу;
- аналіз на кальпротектин у калі;
- колоноскопію (діагностичне дослідження порожнини товстої кишки за допомогою колоноскопа). Може виконуватися колоноскопія з біопсією;
- ректороманоскопію (ендоскопічне дослідження прямої та сигмоподібної кишки).
За необхідності для оцінки стану кишківника, виявлення ускладнень або виключення інших захворювань лікар може призначити комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. За результатами обстеження лікар ставить діагноз і підбирає тактику лікування.
Методи лікування проктосигмоїдиту
Метод лікування проктосигмоїдиту підбирається виключно лікарем з урахуванням причини захворювання, вираженості запального процесу, тяжкості симптомів і наявності супутніх захворювань. Комплексна терапія проктосигмоїдиту зазвичай передбачає прийом лікарських препаратів у формі таблеток або капсул, застосування місцевих засобів (свічок, ректальної піни, клізм), а також дотримання дієти. Медикаментозне лікування проктосигмоїдиту може включати:
- аміносаліцилати;
- глюкокортикостероїди;
- імуномодулятори;
- таргетні синтетичні препарати;
- генно-інженерні біологічні препарати;
- антибактеріальні препарати;
- спазмолітики.
Медикаментозна терапія спрямована на зменшення запалення, запобігання прогресуванню захворювання, зниження ризику розвитку ускладнень і рецидивів. Для локального впливу на запалену слизову оболонку при лікуванні проктосигмоїдиту застосовуються препарати 5-аміносаліцилової кислоти у формі ректальних клізм (суспензій) або піни, а при переважному ураженні прямої кишки — у формі супозиторіїв (свічок). Місцева терапія сприяє зменшенню запалення, загоєнню слизової оболонки кишківника і зниженню вираженості симптомів захворювання.
Для відновлення балансу кишкової мікрофлори лікар може призначити пробіотики. При виявленні дефіциту поживних речовин можуть бути показані препарати заліза, вітамін D, фолієва кислота, вітамін B12 та інші мікроелементи.
При тяжкому перебігу захворювання, неефективності медикаментозної терапії та розвитку ускладнень може знадобитися хірургічне лікування проктосигмоїдиту. Обсяг операції визначається лікарем індивідуально залежно від поширеності запального процесу і наявності ускладнень.
Дієта при проктосигмоїдиті
Спеціальної дієти при проктосигмоїдиті немає. Однак для зниження навантаження на кишківника, зменшення вираженості симптомів необхідно дотримуватися різноманітного і збалансованого харчування, яке забезпечує організм необхідною кількістю білків, корисних жирів, складних вуглеводів, вітамінів і мінералів.
Під час загострення проктосигмоїдиту перевагу слід віддавати легкозасвоюваним продуктам, які не чинять вираженого подразнювального впливу на слизову оболонку кишківника. Їжу рекомендується вживати невеликими порціями п'ять-шість разів на день, уникаючи тривалих перерв і переїдання. У раціон слід включати нежирні сорти м'яса, риби, каші на воді, супи на овочевому бульйоні, кисломолочні продукти. Перевагу слід віддавати тушкованим, вареним, запеченим або приготованим на парі стравам.
На час активного запалення слизової оболонки товстої кишки необхідно обмежити або виключити продукти з високим вмістом грубої клітковини, жирні, гострі смажені та копчені страви, які можуть посилювати симптоми захворювання. Меню при проктосигмоїдиті слід підбирати з урахуванням індивідуальної переносимості продуктів, що дозволить запобігти посиленню симптомів і погіршенню загального стану.
При запаленні слизової оболонки товстої кишки важливо підтримувати достатній питний режим, що дозволить запобігти зневодненню, особливо при частій діареї. Пити бажано очищену негазовану воду, трав'яні чаї, нежирні кисломолочні напої (наприклад, йогурт, кефір, ряжанку). Необхідно виключити вживання алкогольних, газованих, енергетичних напоїв.
Чим небезпечний проктосигмоїдит?
Небезпека проктосигмоїдиту полягає в розвитку ускладнень, які можуть погіршити якість життя. За відсутності своєчасного лікування постійне запалення слизової оболонки кишківника може призвести до порушення всмоктування поживних речовин, хронічної крововтрати, зниження маси тіла, а також дефіциту вітамінів і мікроелементів. Ускладнення проктосигмоїдиту можуть включати:
- ректальну кровотечу;
- залізодефіцитну анемію;
- тяжке зневоднення;
- поширення запального процесу на інші відділи товстої кишки;
- перфорацію (отвір) у товстій кишці;
- стриктури (звуження просвіту сигмоподібної або прямої кишки).
У рідкісних випадках при тяжкому перебігу проктосигмоїдиту може розвиватися токсичний мегаколон, який супроводжується розширенням товстої кишки і порушенням її функції, що потребує невідкладної медичної допомоги. При тривалому хронічному запаленні слизової оболонки товстої кишки підвищується ризик розвитку колоректального раку.
Чи можна повністю вилікувати проктосигмоїдит?
Проктосигмоїдит є хронічним захворюванням, яке неможливо повністю вилікувати. Однак при своєчасній діагностиці, правильно підібраній терапії та корекції способу життя прогноз при проктосигмоїдиті в більшості випадків сприятливий. При дотриманні схеми лікування і всіх рекомендацій лікаря вдається досягти тривалої ремісії, зменшити вираженість симптомів, запобігти прогресуванню захворювання і знизити ризик розвитку ускладнень.
Акційні пропозиції та новини
Як запобігти рецидивам проктосигмоїдиту?
Запобігти рецидивам проктосигмоїдиту може допомогти підтримувальна терапія, призначена лікарем, корекція способу життя та харчування. Профілактика загострень проктосигмоїдиту може включати:
- збалансований раціон;
- своєчасне лікування кишкових та інших інфекційних захворювань;
- прийом лікарських препаратів виключно за призначенням лікаря;
- відмова від надмірного вживання алкоголю;
- достатню фізичну активність;
- повноцінний відпочинок і здоровий сон.
Хоча відмова від куріння важлива для загального здоров'я, пацієнтам з проктосигмоїдитом не слід різко кидати курити в період нестабільної ремісії без консультації з гастроентерологом, оскільки різка відмова від нікотину може спровокувати рецидив запалення. Емоційне перенапруження і хронічний стрес можуть сприяти погіршенню самопочуття і підвищенню ризику загострення захворювання.
Для зниження рівня стресу можуть бути корисні дихальні вправи, медитація, йога та інші методи релаксації. Проходження регулярних медичних оглядів дозволить своєчасно виявити ознаки загострення проктосигмоїдиту, скоригувати лікування і запобігти розвитку ускладнень.
У нашого блогу є власні канали в Телеграмі, Вайбері, Інстаграмі та Тредсі, у яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Проктологія в ОН Клінік Миколаїв
Проктологія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Виразковий коліт — це хронічне запальне захворювання кишечника, пов'язане з порушенням імунної відповіді, тоді як проктосигмоїдит позначає локалізацію запалення — пряму і сигмоподібну кишку. При виразковому коліті проктосигмоїдит є однією з можливих форм захворювання.
Проктосигмоїдит не проходить самостійно. При появі симптомів захворювання необхідно записатися на консультацію до проктолога. Тактика лікування підбирається виключно лікарем з урахуванням результатів обстеження. Медикаментозна терапія дозволяє досягти стійкої ремісії, зменшити вираженість симптомів і знизити ризик повторних загострень.
Тривалість лікування залежить від причини проктосигмоїдиту, тяжкості захворювання, поширеності запального процесу та індивідуальних особливостей організму. При своєчасній і правильно підібраній терапії вираженість симптомів захворювання може знизитися протягом кількох днів або тижнів. Для досягнення і підтримання ремісії важливо дотримуватися схеми лікування, призначеної лікарем, і не припиняти прийом препаратів самостійно, навіть при поліпшенні самопочуття. Тривалість терапії та необхідність подальшого спостереження визначаються проктологом індивідуально.
Різниця між проктосигмоїдитом і проктитом полягає в локалізації запального процесу. При проктиті запалення обмежується слизовою оболонкою прямої кишки. Проктосигмоїдит характеризується поширенням запального процесу на пряму і сигмоподібну кишку.
Клінічні дослідження, які б підтверджували, що народні засоби (наприклад, домашні клізми, відвари, настої трав, ефірні олії) можуть допомогти при лікуванні проктосигмоїдиту, відсутні. Лікування захворювання здійснюється за допомогою медикаментозної терапії, призначеної лікарем. Самолікування з використанням народних засобів може призвести до подразнення слизової оболонки кишечника, алергічних реакцій, посилення діареї, болю і кровотеч. У результаті захворювання може прогресувати, що підвищує ризик розвитку ускладнень і погіршення загального стану пацієнта.
