Що таке аноректальна манометрія?
Аноректальна манометрія — це метод обстеження кишківника, під час якого лікар оцінює роботу м'язів прямої кишки та анального сфінктера, які відповідають за утримання калу й процес дефекації. Під час процедури в пряму кишку вводять тонкий гнучкий катетер з датчиками, що вимірюють тиск в анальному каналі та прямій кишці в стані спокою, під час скорочення м'язів і натужування. Для оцінки стану прямої кишки та проведення манометрії потрібно записатися на консультацію до проктолога.
Навіщо призначають аноректальну манометрію?
Пройти манометричне обстеження прямої кишки потрібно за підозри на порушення роботи анальних сфінктерів, м'язів тазового дна та прямої кишки, які можуть ускладнювати дефекацію або призводити до нетримання калу. Покази до манометрії кишківника:
- хронічні закрепи;
- необхідність сильного натужування під час дефекації;
- відчуття неповного випорожнення кишківника;
- утруднене виведення калу навіть за м'якої консистенції стільця;
- нетримання калу або кишкових газів;
- зниження здатності контролювати позиви до дефекації.
Аноректальну манометрію призначають після операцій на прямій кишці та анальних сфінктерах, щоб оцінити відновлення їхніх функцій. За неврологічних захворювань (наприклад, розсіяного склерозу, хвороби Паркінсона), діабетичної нейропатії та наслідків травм спинного мозку пряму кишку перевіряють для виявлення порушень дефекації та оцінки ефективності лікування.
Аноректальну манометрію дітям можуть призначити за підозри на хворобу Гіршпрунга — вроджену патологію, за якої в певній ділянці кишківника відсутні нервові клітини, що призводить до порушення просування калових мас. Обстеження дає змогу перевірити наявність ректоанального інгібіторного рефлексу, відсутність якого може вказувати на захворювання. Для підтвердження діагнозу потрібна біопсія прямої кишки.
Як підготуватися до аноректальної манометрії?
Підготовка до аноректальної манометрії включає очищення прямої кишки, дотримання рекомендацій щодо харчування та узгодження прийому лікарських препаратів із лікарем. Конкретні вимоги можуть різнитися залежно від протоколу медичного закладу. Загальні рекомендації перед манометрією прямої кишки:
- повідомити лікаря про ліки, які приймає пацієнт, особливо проносні, протидіарейні та препарати, що впливають на моторику кишківника, щоб визначити необхідність їх тимчасового скасування перед обстеженням;
- повідомити лікаря про алергію на латекс, щоб фахівець міг підібрати безпечне обладнання, оскільки деякі катетери та балони для аноректальної манометрії можуть містити зазначений матеріал;
- очистити пряму кишку перед оглядом проктолога за допомогою мікроклізми або звичайної очисної клізми за одну-дві години до обстеження;
- уточнити в проктолога обмеження в харчуванні: зазвичай голодування не потрібне, але деякі клініки рекомендують не їсти за дві-три години до процедури;
- безпосередньо перед обстеженням випорожнити сечовий міхур, щоб зменшити дискомфорт під час процедури.
Також рекомендується взяти із собою результати попередніх обстежень, зокрема колоноскопії, ректороманоскопії, дефекографії, ендоанального УЗД і раніше проведеної ректальної манометрії (за їх наявності). Висновки проктолога та виписки після хірургічних втручань допоможуть лікарю врахувати раніше виявлені порушення, точніше інтерпретувати результати обстеження, встановити діагноз і підібрати оптимальну тактику лікування.
Як відбувається аноректальна манометрія?
Аноректальну манометрію роблять без анестезії, оскільки процедура не спричиняє вираженого болю, а для точної оцінки роботи м'язів пацієнт повинен зберігати чутливість і самостійно виконувати команди лікаря. Етапи ректальної манометрії:
- Пацієнта вкладають на лівий бік зі зігнутими в колінах ногами.
- Через задній прохід у пряму кишку лікар уводить тонкий гнучкий катетер із датчиками тиску та невеликим балоном, попередньо змащений спеціальним гелем для полегшення введення.
- Спочатку проктолог фіксує тиск в анальному каналі в стані спокою. Потім пацієнта просять кілька разів стиснути м'язи заднього проходу, як під час спроби втримати кал, і розслабити їх, щоб оцінити роботу анальних сфінктерів.
- Лікар просить пацієнта натужитися, як під час дефекації. Датчики фіксують зміни тиску в прямій кишці та анальному каналі, дозволяючи оцінити координацію м'язів під час випорожнення кишківника.
- Лікар поступово роздуває балон у прямій кишці невеликими порціями повітря й просить пацієнта повідомляти про відчуття (відчуття наповненості, розпирання або позивів до дефекації). Так визначають пороги чутливості прямої кишки та оцінюють ректоанальний інгібіторний рефлекс.
Після завершення вимірювань фахівець здуває балон і обережно виймає катетер. За потреби додатково проводять тест на виштовхування балона з прямої кишки, щоб оцінити здатність пацієнта до самостійного випорожнення кишківника.
Які відчуття під час аноректальної манометрії?
Під час аноректальної манометрії пацієнт може відчувати легкий тиск або дискомфорт в ділянці заднього проходу під час введення катетера. Під час роздування балона в прямій кишці виникають відчуття розпирання, наповненості кишківника та позиви до дефекації, інтенсивність яких залежить від об'єму введеного повітря. Під час натужування, стискання й розслаблення анальних м'язів можливі відчуття, схожі на звичайне випорожнення кишківника.
Що означають результати аноректальної манометрії?
Аноректальна манометрія дає змогу лікарю виявити порушення роботи прямої кишки та анальних сфінктерів, оцінити їх виразність і визначити можливі причини розладів дефекації. Відхилення, які можна виявити під час аноректальної манометрії:
- зниження тиску в анальному каналі в стані спокою — може вказувати на недостатність внутрішнього анального сфінктера та порушення утримання калу;
- зниження тиску під час довільного скорочення — свідчить про слабкість зовнішнього анального сфінктера, яка може бути пов'язана з нетриманням калу та газів;
- порушення координації м'язів під час натужування — може вказувати на дисинергічну дефекацію, за якої м'язи тазового дна та анальні сфінктери недостатньо розслаблюються або скорочуються замість розслаблення, перешкоджаючи нормальному випорожненню прямої кишки;
- зниження або підвищення чутливості прямої кишки — виявляється зміною об'єму наповнення, за якого виникають перші відчуття розтягнення та позиви до дефекації;
- відсутність ректоанального інгібіторного рефлексу — може свідчити про хворобу Гіршпрунга, проте для підтвердження діагнозу потрібна біопсія прямої кишки.
Результати аноректальної манометрії не є діагнозом, оскільки виявлені відхилення можуть траплятися за різних захворювань і функціональних порушень. Для інтерпретації показників потрібна консультація проктолога, який зіставить їх зі скаргами пацієнта, історією хвороби та результатами інших обстежень, після чого встановить діагноз і підбере курс терапії.
Відновлення після аноректальної манометрії
Після аноректальної манометрії спеціальне відновлення зазвичай не потрібне, оскільки обстеження малоінвазивне та проводиться без анестезії. Пацієнт може одразу повернутися до звичної діяльності, зокрема роботи, прийому їжі та фізичних навантажень. У перші години після процедури можливі дискомфорт в ділянці заднього проходу, відчуття розпирання або хибні позиви до дефекації, які минають самостійно.
Які можуть бути ускладнення після аноректальної манометрії?
Ускладнення після аноректальної манометрії виникають рідко, оскільки обстеження проводиться з використанням тонкого гнучкого катетера. Можливі незначне подразнення слизової оболонки прямої кишки, болючість в ділянці заднього проходу або невеликі кров'янисті виділення, особливо за наявності геморою або анальних тріщин. У рідкісних випадках можливе пошкодження стінки прямої кишки. За алергії на латекс, що входить до складу катетерів або балонів, можливі свербіж, почервоніння, набряк слизової оболонки, а в тяжких випадках — анафілактична реакція.
Протипоказання до аноректальної манометрії
Аноректальна манометрія вважається безпечним діагностичним обстеженням, проте за деяких захворювань і станів проведення процедури може бути протипоказане або потребувати перенесення. Можливі протипоказання до ректальної манометрії:
- запальні та інфекційні процеси в аноректальній ділянці (наприклад, гострий проктит або парапроктит);
- виражена болючість анального каналу (наприклад, за гострої анальної тріщини або тромбозу зовнішнього геморmidального вузла);
- активна ректальна кровотеча, причина якої не встановлена;
- виражене звуження анального каналу або прямої кишки (наприклад, через рубцеві зміни тканин).
Тимчасовим протипоказанням до аноректальної манометрії можуть бути нещодавні хірургічні втручання на прямій кишці або анальних сфінктерах. Введення катетера та роздування балона здатні спричинити болісні відчуття, травмувати тканини, що загоюються, і порушити процес їх відновлення.
Чи можна замінити аноректальну манометрію іншим обстеженням?
Замінити аноректальну манометрію іншим обстеженням не можна, оскільки вона дає змогу виміряти тиск анальних сфінктерів, оцінити чутливість прямої кишки та координацію м'язів під час дефекації. Залежно від симптомів лікар може призначити додаткові діагностичні обстеження для уточнення причин порушень дефекації та нетримання калу. Методи діагностики захворювань прямої кишки, що доповнюють манометрію:
- дефекографія — дає змогу оцінити процес випорожнення прямої кишки та виявити анатомічні й функціональні порушення (наприклад, ректоцеле, випадання прямої кишки або неповне випорожнення);
- ендоанальне УЗД — дає змогу оцінити структуру внутрішнього та зовнішнього анальних сфінктерів, виявити їхні розриви, рубцеві зміни, стоншення м'язів і дефекти сфінктерного апарату;
- електроміографія м'язів тазового дна — реєструє електричну активність м'язів у стані спокою та під час скорочення, допомагаючи виявити порушення їхньої роботи й координації.
Також пацієнтові можуть призначити аноскопію або ректоскопію — ендоскопічні обстеження, що дають змогу візуально оцінити стан слизової оболонки анального каналу та прямої кишки. Зазначені методи допомагають виявити геморmidальні вузли, анальні тріщини, запальні зміни, новоутворення. На відміну від аноректальної манометрії, вони дають змогу виявити структурні зміни тканин, але не оцінюють функцію анального сфінктера.
У нашого блогу є власні канали в Телеграмі, Вайбері, Інстаграмі та Тредсі, у яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Проктологія в ОН Клінік Ужгород
Популярні питання
Менструація не є протипоказанням до аноректальної манометрії, оскільки дослідження проводиться через задній прохід і не зачіпає органи репродуктивної системи. Місячні не впливають на достовірність результатів діагностики, тому переносити процедуру необов'язково. Проте за рясних кровотеч, виражених менструальних болів або поганого самопочуття рекомендується обговорити з лікарем можливість перенесення дослідження на інший день, щоб забезпечити комфорт пацієнтки під час процедури.
Вагітність не є абсолютним протипоказанням до аноректальної манометрії, оскільки процедура не передбачає променевого впливу на організм і проводиться без анестезії. Проте даних про безпеку процедури у вагітних недостатньо, тому планове обстеження рекомендують відкласти до пологів. Якщо діагностика потрібна для ухвалення невідкладних лікувальних рішень, лікар оцінює доцільність манометрії з урахуванням терміну вагітності, стану жінки та можливих ризиків.
Манометрію можна проводити повторно за медичними показаннями, оскільки дослідження не передбачає використання рентгенівського випромінювання та не пошкоджує тканини прямої кишки. Процедуру можуть призначити вдруге, щоб оцінити відновлення функції анального сфінктера або покращення координації м'язів, наприклад, після курсу біологічного зворотного зв'язку (БЗЗ-терапії). Інтервал між дослідженнями лікар визначає індивідуально, враховуючи діагноз і динаміку стану пацієнта.
Залежно від обсягу дослідження та необхідності проведення додаткових функціональних тестів аноректальна манометрія займає 15–45 хвилин. За зазначений час лікар оцінює тиск анальних сфінктерів, координацію м'язів під час дефекації, чутливість прямої кишки та рефлекторні реакції. Якщо додатково проводиться тест на виведення балона, тривалість обстеження може збільшитися приблизно на 5–10 хвилин.
Аноректальна манометрія зазвичай безболісна, оскільки для дослідження використовують тонкий гнучкий катетер, який обережно вводять у пряму кишку. Під час зазначеного методу обстеження прямої кишки можливі легкий дискомфорт, відчуття тиску в задньому проході, розпирання та позиви до дефекації під час роздування балона. Проте інтенсивність відчуттів залежить від індивідуальної чутливості пацієнта та стану аноректальної ділянки.
