Що таке парапроктит?
Парапроктит — це гнійно-запальне захворювання тканин, що оточують пряму кишку, яке розвивається внаслідок проникнення інфекції з анальних залоз у навколопрямокишкову клітковину. Зазвичай запальний процес починається з інфікування анальної крипти та залози, після чого бактерії поширюються в навколишні м’які тканини, викликаючи утворення гнійного вогнища. За Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) парапроктит належить до класу хвороб органів травлення, маючи код К61.
Які симптоми парапроктиту?
Симптоми парапроктиту залежать від локалізації гнійного вогнища, стадії запального процесу та форми захворювання (гострої або хронічної).
| Види та симптоми запалення прямої кишки | ||
| Вид | Особливості | Ознаки |
| Гострий парапроктит (за МКХ-10 код К61) | Гострий парапроктит — це захворювання, яке характеризується утворенням гнійного вогнища в навколопрямокишковій клітковині та швидким розвитком запального процесу | Симптоми гострого парапроктиту включають різкий біль і поколювання в задньому проході в ділянці ануса або промежини, почервоніння та набряк тканин, підвищення температури тіла, озноб, слабкість, посилення болю під час сидіння та дефекації |
| Хронічний парапроктит (за МКХ-10 код К60) | Розвивається внаслідок перенесеного гострого парапроктиту та супроводжується утворенням свища прямої кишки, через який періодично витікає запальний вміст | Періодичні сукровичні або гнійні виділення з заднього проходу, подразнення шкіри навколо ануса, дискомфорт, періодичні болі та загострення з підвищенням температури тіла |
| Підшкірний парапроктит | Гнійник розташовується безпосередньо під шкірою біля анального отвору | Виражений гострий біль у задньому проході, почервоніння шкіри, набряк, болюче ущільнення, підвищення температури тіла |
| Підслизовий парапроктит | Абсцес розташований під слизовою оболонкою прямої кишки і зазвичай протікає легше, ніж глибокі форми захворювання | Біль у задньому проході після випорожнення, відчуття тиску в прямій кишці, помірне підвищення температури, дискомфорт в області ануса |
| Ішіоректальний парапроктит | Гнійне вогнище розташоване в сіднично-прямокишковій ямці, тому зовнішні ознаки запалення з’являються не відразу | Пульсуючий біль у промежині, відчуття розпирання в задньому проході, підвищення температури тіла, озноб, слабкість, посилення болю під час сидіння та дефекації |
| Пельвіоректальний парапроктит | Запалення розвивається в клітковині малого таза і належить до найважчих форм захворювання | Висока температура тіла, виражена інтоксикація, біль у нижній частині живота, тазу або прямій кишці, утруднення сечовипускання та дефекації, виділення рідини з заднього проходу |
| Ретроректальний парапроктит | Абсцес розташовується позаду прямої кишки, через що захворювання може тривалий час протікати без виражених зовнішніх проявів | Сильний біль у глибині таза, крижах або промежині, підвищення температури тіла, погіршення загального самопочуття |
Симптоми парапроктиту 
Як виглядає парапроктит?
Парапроктит виглядає як припухлість у задньому проході, що супроводжується почервонінням та набряком шкіри. У міру прогресування запалення ануса ущільнення збільшується в розмірах, стає напруженим і болючим при дотику, а шкіра над ним може набувати яскраво-червоного або синюватого відтінку. Якщо гнійник самостійно розкривається, на шкірі з’являється отвір із виділенням гною, сукровиці або слизу з заднього проходу у жінок або чоловіків.
Які причини парапроктиту?
До запалення навколопрямокишкової клітковини можуть призвести кишкова паличка, стафілококи, стрептококи, синьогнійна паличка, які проникають у тканини через протоки анальних залоз і викликають гнійно-запальний процес. Інші причини та фактори ризику розвитку парапроктиту:
- анальні тріщини;
- внутрішній або зовнішній геморой;
- криптит (запалення анальних крипт);
- травми слизової оболонки прямої кишки;
- хронічні закрепи або часта діарея;
- запальні захворювання кишківника (наприклад, хвороба Крона);
- цукровий діабет;
- стани, що супроводжуються зниженням імунітету (наприклад, вірус імунодефіциту);
- недотримання правил інтимної гігієни;
- перенесені операції або травми в зоні промежини та прямої кишки.
Фактором ризику парапроктиту у жінок можуть бути травми промежини, отримані під час пологів, особливо при глибоких розривах або епізіотомії (хірургічному розтині промежини). Пошкодження тканин створює умови для проникнення патогенних бактерій і розвитку запального процесу, однак саме по собі не є причиною захворювання — парапроктит виникає при приєднанні інфекції.
Парапроктит і свищ — у чому різниця?
Парапроктит і свищ прямої кишки — різні стадії одного патологічного процесу. Парапроктит — це гнійне запалення навколопрямокишкової клітковини з утворенням аноректального абсцесу, тоді як свищ є хронічним ускладненням захворювання. Після самовільного розкриття або хірургічного дренування гнійника між просвітом прямої кишки та шкірою біля ануса може сформуватися патологічний канал — свищевий хід.
Як діагностують парапроктит?
Для виявлення гнійного парапроктиту проводиться диференціальна діагностика, що дозволяє відрізнити запалення ануса від інших захворювань зі схожими симптомами, зокрема геморою, анальної тріщини, епітеліального куприкового ходу, кіст та пухлин. Діагностика парапроктиту включає:
- огляд проктолога. Дозволяє виявити почервоніння, набряк, болюче ущільнення, зовнішній отвір свища, прозорі або жовті виділення з заднього проходу та інші ознаки запального процесу в періанальній ділянці;
- пальцеве дослідження прямої кишки. Допомагає визначити локалізацію та поширеність запального процесу, виявити болючий інфільтрат, внутрішній отвір свища, а також оцінити стан анального каналу та прямої кишки;
- аноскопія. Дозволяє виявити запалення анальних крипт, внутрішній отвір свища, зміни слизової оболонки анального каналу та виключити інші захворювання ануса;
- ректороманоскопія. Допомагає оцінити стан слизової оболонки прямої та сигмоподібної кишки, виявити ознаки запальних захворювань кишківника або новоутворень, які могли спричинити гниття ануса;
- УЗД прямої кишки. Дозволяє визначити локалізацію, розміри та глибину абсцесу, виявити свищові ходи, додаткові гнійні порожнини та оцінити їхній зв’язок з навколишніми тканинами;
- магнітно-резонансна томографія (МРТ) малого таза. Дозволяє детально візуалізувати розташування абсцесу та свищевих ходів, визначити їхню протяжність, взаємозв’язок зі сфінктерним апаратом, виявити приховані вогнища запалення та поширення інфекції в глибокі клітинні простори.
Також лікар може призначити загальний аналіз крові для підтвердження запального процесу та оцінки його вираженості. Дослідження допомагає виявити зміни, характерні для бактеріальної інфекції, зокрема підвищення рівня лейкоцитів, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та інші запальні показники.
Як лікують парапроктит?
Консервативне лікування парапроктиту без операції можливе на ранніх стадіях запального процесу, коли гнійна порожнина ще не сформувалася. Ліки від парапроктиту:
- антибактеріальні препарати. Антибіотики від запалення прямої кишки призначаються при бактеріальній інфекції, поширенні запального процесу, підвищеному ризику ускладнень або після хірургічного лікування. Вони допомагають пригнітити ріст бактерій і запобігти подальшому поширенню інфекції;
- нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Використовуються для зменшення болю, запалення та зниження температури тіла;
- знеболюючі препарати. Допомагають зменшити вираженість больового синдрому та поліпшити самопочуття пацієнта під час лікування та після операції;
- місцеві антисептичні засоби. Застосовуються для обробки післяопераційної рани та зниження ризику інфікування тканин, сприяючи їх очищенню та загоєнню;
- проносні препарати або засоби, що розм’якшують калові маси. Можуть призначатися для профілактики закрепів, зменшення травмування тканин під час дефекації та створення сприятливих умов для загоєння після операції.
При парапроктиті проктолог може призначити мазі, що містять антибактеріальні, протизапальні та ранозагоювальні компоненти. Вони використовуються для місцевого лікування рани після операції з приводу парапроктиту, зменшують вираженість запального процесу, знижують ризик вторинного інфікування та сприяють відновленню тканин.
Особливості лікування парапроктиту у дітей
Парапроктит у дитини найчастіше розвивається через проникнення бактерій у тканини через анальні залози. У немовлят парапроктит може бути пов’язаний з особливостями будови залоз ануса, незрілістю імунної системи та підвищеною сприйнятливістю до інфекції. Основним методом лікування парапроктиту є розтин і дренування гнійного вогнища, також призначаються антибіотики та місцева обробка післяопераційної рани.
Особливості лікування хронічного парапроктиту
Хронічний парапроктит зазвичай супроводжується утворенням свища прямої кишки, тому основним методом лікування є операція з видалення свищового ходу та усунення внутрішнього джерела інфекції. Консервативна терапія може застосовуватися для зменшення запалення, лікування загострень та підготовки до операції, однак не дозволяє усунути свищ і запобігти рецидивам парапроктиту у чоловіків та жінок.
Коли показано хірургічне лікування парапроктиту?
Хірургічне лікування парапроктиту показано у разі утворення гнійного абсцесу в навколопрямокишковій клітковині. Інші показання до операції при парапроктиті:
- хронічний парапроктит з утворенням свища прямої кишки;
- рецидивуючий перебіг захворювання з повторним утворенням абсцесів;
- поширення гнійно-запального процесу на сусідні тканини.
Також операція призначається при високому ризику розвитку ускладнень, включаючи поширення інфекції та сепсис. У зазначених випадках хірургічне втручання дозволяє усунути гнійне вогнище, запобігти подальшому поширенню запального процесу та знизити ймовірність розвитку тяжких наслідків.
Як підготуватися до операції на свищі прямої кишки?
Перед операцією на свищі прямої кишки необхідні консультація проктолога та обстеження для визначення розташування й складності свищового ходу, вибору методу хірургічного лікування та оцінки загального стану пацієнта. Перед хірургічним видаленням свища ануса необхідно:
- здати призначені лікарем лабораторні аналізи (загальний та біохімічний аналізи крові, коагулограму, загальний аналіз сечі, тести на гепатит, ВІЛ);
- повідомити лікаря про всі лікарські препарати, що приймаються, наявність алергії та хронічних захворювань;
- дотримуватися рекомендацій щодо підготовки кишківника (за необхідності);
- відмовитися від прийому їжі та рідини у терміни, зазначені лікарем або анестезіологом.
За кілька днів до операції рекомендується відмовитися від вживання алкоголю та утриматися від куріння. Алкоголь може порушувати згортання крові та взаємодіяти з анестезією й лікарськими препаратами, а куріння погіршує кровопостачання тканин, уповільнює їх загоєння та підвищує ризик післяопераційних інфекційних ускладнень.
Акційні пропозиції та новини
Як проходить операція при свищі прямої кишки?
Операція з видалення свища прямої кишки проводиться під місцевою, регіонарною або загальною анестезією — вибір методу знеболювання залежить від складності свища, обсягу втручання та загального стану пацієнта. Етапи хірургічного лікування свища ануса:
- Після обробки операційного поля антисептичними розчинами лікар проводить анестезію та отримує доступ до ділянки свища.
- Хірург визначає розташування зовнішнього та внутрішнього отворів свища, а також напрямок і протяжність свищового ходу за допомогою спеціальних інструментів.
- Під візуальним контролем лікар висікає свищовий хід, одночасно усуваючи внутрішнє джерело інфекції.
- За наявності гнійних порожнин проводиться їх розтин, очищення та дренування для повноцінного відтоку запального вмісту.
- Після завершення основного етапу операції хірург контролює гемостаз і обробляє операційну рану.
Залежно від обсягу хірургічного втручання рана може бути частково зашита або залишена відкритою для дренування та поступового загоєння, що знижує ризик повторного скупчення гною. За необхідності встановлюється дренаж для забезпечення відтоку ранового виділення, який видаляють після зменшення запального процесу.
Реабілітація після видалення свища прямої кишки
Реабілітація після видалення свища прямої кишки спрямована на прискорення загоєння післяопераційної рани, профілактику ускладнень та зниження ризику рецидиву. Рекомендації щодо відновлення після хірургічного лікування свища:
- приймати лікарські препарати, призначені проктологом;
- робити перев’язки та дотримуватися рекомендацій щодо догляду за післяопераційною раною;
- дотримуватися гігієни періанальної ділянки після кожної дефекації;
- дотримуватися достатнього питного режиму;
- уникати підйому важких предметів та інтенсивних фізичних навантажень;
- відмовитися від відвідування сауни, лазні, басейну та прийому гарячих ванн до повного загоєння тканин;
- відвідувати контрольні огляди у проктолога та дотримуватися всіх рекомендацій щодо післяопераційного спостереження.
Також потрібно дотримуватися дієти, спрямованої на профілактику закрепів та забезпечення м’якого регулярного випорожнення, щоб зменшити навантаження на післяопераційну рану та створити сприятливі умови для її загоєння. У раціон рекомендується включити продукти, багаті на харчові волокна (овочі, фрукти, цільнозернові крупи), кисломолочні продукти. На період відновлення слід обмежити вживання гострих страв, алкоголю та продуктів, які можуть викликати закрепи або подразнення кишківника.
Як загоюється парапроктит?
Після хірургічного лікування загоєння рани після парапроктиту відбувається поступово: рана очищується від запалених тканин, заповнюється грануляційною тканиною, а потім покривається новим епітелієм. Залежно від обсягу операції, розмірів гнійного вогнища та індивідуальних особливостей організму процес загоєння парапроктиту може тривати до двох-трьох тижнів.
Як лікувати парапроктит у домашніх умовах?
Для лікування парапроктиту в домашніх умовах потрібно приймати призначені лікарські препарати, дотримуватися правил гігієни та рекомендацій щодо харчування. Використання народних засобів, зігрівальних компресів або спроби самостійно розкрити гнійник неприпустимі, оскільки вони можуть призвести до поширення інфекції, розвитку важких ускладнень та відстрочки необхідного хірургічного лікування.
Що робити, якщо парапроктит лопнув сам?
Якщо парапроктит розкрився самостійно, потрібно записатися на прийом до проктолога. Після відтоку гною ниючий біль у задньому проході, набряк і відчуття розпирання можуть тимчасово зменшитися через зниження тиску в гнійній порожнині. Однак мимовільне розкриття абсцесу не означає повного усунення вогнища інфекції, тому ризик повторного нагноєння, утворення свища прямої кишки та інших ускладнень зберігається.
Чи може парапроктит пройти сам?
Парапроктит не може пройти самостійно, оскільки при цьому захворюванні в навколопрямокишковій клітковині формується гнійний вогнище, яке організм не здатний повністю усунути без лікування. У міру накопичення гною запальний процес продовжує поширюватися на навколишні тканини, що може призвести до збільшення абсцесу, утворення свища прямої кишки, поширення інфекції та розвитку інших ускладнень.
Як уникнути рецидиву парапроктиту?
Щоб знизити ризик рецидиву парапроктиту, потрібно пройти курс лікування та дотримуватися рекомендацій проктолога в післяопераційному періоді. Важливу роль також відіграють регулярна гігієна періанальної області, профілактика закрепів, контроль хронічних захворювань, які можуть підвищувати ризик розвитку інфекції. При появі колючого болю в задньому проході, ущільнення, набряку або інших симптомів запалення слід звернутися до лікаря, не чекаючи прогресування захворювання.
Профілактика парапроктиту
Для профілактики парапроктиту рекомендується дотримуватися правил інтимної гігієни, своєчасно лікувати захворювання аноректальної області, уникати хронічних закрепів і звертатися до проктолога при появі перших ознак запалення (наприклад, неприємних відчуттів у задньому проході). Також важливо контролювати хронічні захворювання, які можуть підвищувати ризик розвитку інфекції, зокрема цукровий діабет.
У нашого блогу є власні канали в Телеграмі, Вайбері, Інстаграмі та Тредсі, у яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Проктологія в ОН Клінік Черкаси
Проктологія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Причинами болю в анусі можуть бути анальна тріщина, геморой, парапроктит, проктит, свищ прямої кишки, тромбоз гемороїдального вузла, травми слизової оболонки, запальні захворювання кишківника, спазм м’язів тазового дна. Біль може бути гострим, пульсуючим, пекучим або ниючим, виникати або посилюватися під час або після дефекації. Больовий синдром може поширюватися на промежину, сідниці, крижі або нижню частину живота, супроводжуватися кров’янистими або гнійними виділеннями, лихоманкою та погіршенням загального самопочуття.
Почервоніння шкіри навколо заднього проходу у дитини може бути пов’язане з подразненням через часті випорожнення, тривалий контакт шкіри з калом або сечею, недостатню або надмірну гігієну, а також з алергією на засоби догляду чи підгузки. Крім того, причинами можуть бути анальна тріщина, грибкова та бактеріальна інфекція, ентеробіоз (гострики), запальні захворювання шкіри та проктологічні захворювання, зокрема парапроктит у дітей.
Ішіоректальний абсцес потребує хірургічного лікування, оскільки самостійно не розсмоктується, а накопичений гній неможливо усунути за допомогою антибіотиків. Основний метод лікування — розтин і дренування гнійника, під час якого хірург видаляє гній і створює умови для повноцінного відтоку вмісту. За необхідності додатково призначаються антибактеріальні та знеболюючі препарати, а також мазі для догляду за післяопераційною раною.
Свищ заднього проходу виглядає як отвір або крапка на шкірі біля ануса, через яку виділяються гній, кров’яна рідина або невелика кількість рідини з неприємним запахом. Через постійні виділення шкіра навколо зовнішнього отвору часто червоніє, подразнюється та стає вологою, іноді покривається кірочками або слідами засохлого виділення. При тривалому перебігу захворювання або частих рецидивах у ділянці зовнішнього отвору свища можуть утворюватися рубці або ущільнення.
Після операції на парапроктит можна їсти манну кашу на воді, вівсянку, відварену рибу, котлети на парі, супи. Також потрібно пити достатню кількість води. Слід виключити з раціону харчування гостру, смажену, солону їжу та продукти, що сприяють розвитку закрепу (рис, банани, картопля, чорний чай).
Загоєння рани після висічення нориці прямої кишки триває близько 2-3 тижнів. Для того, щоб післяопераційна рана загоїлася повністю, необхідно виконувати всі рекомендації лікаря.
Парапроктит плутають із гемороєм та злоякісними новоутвореннями прямої кишки. Для встановлення діагнозу необхідна консультація проктолога.
Парапроктит та нориця прямої кишки небезпечні деформацією м'язів промежини та анального сфінктера, нетриманням калу, проривом гнійного інфільтрату в черевну порожнину та розвитком сепсису. Також за відсутності лікування парапроктит може малігнізуватися.
Для того, щоб витягнути гній з нориці, проктолог проводить оперативне втручання: видаляє гнійний вміст і фістулу прямої кишки. Лікування парапроктиту вдома небезпечне розвитком ускладнень (проривом гнійного інфільтрату в інші органи, сепсисом).
