Що таке кардіоміопатія?
Кардіоміопатія — це захворювання, яке супроводжується затвердінням, розтягненням, збільшенням, потовщенням міокарда або утворенням рубцевої тканини. У результаті серце не може ефективно перекачувати кров по організму.
Які симптоми кардіоміопатії?
Кардіоміопатія може супроводжуватися задишкою або утрудненням дихання під час фізичної активності або в стані спокою. Інші симптоми кардіоміопатії можуть включати:
- біль у грудях, особливо після фізичних навантажень або рясного прийому їжі;
- сильне або прискорене серцебиття;
- набряк ніг, області живота або вен на шиї;
- кашель у лежачому положенні;
- здуття живота через скупчення рідини;
- порушення сну;
- запаморочення;
- непритомність;
- хронічну втому, яка не минає навіть після тривалого відпочинку.
У деяких людей кардіоміопатія протікає безсимптомно. Іноді симптоми посилюються у міру прогресування захворювання.
Які причини кардіоміопатії?
Кардіоміопатія може розвиватися через генетичні мутації, що передаються у спадок. Інші причини кардіоміопатії можуть включати:
- ішемічну хворобу серця;
- гіпертонію;
- інфаркт міокарда;
- аритмію;
- аутоімунні захворювання (наприклад, хвороби сполучної тканини);
- запалення або інфекції, що уражають серцевий м’яз або клапани;
- цукровий діабет;
- захворювання щитоподібної залози;
- м’язову дистрофію;
- атеросклероз;
- амілоїдоз (накопичення аномальних білків у тканинах);
- саркоїдоз (утворення крихітних скупчень запальних клітин — гранульом у будь-якій частині тіла);
- гемохроматоз (накопичення заліза у серцевому м’язі);
- дефіцит вітаміну В1.
У деяких випадках неможливо встановити точну причину кардіоміопатії. Фактори ризику можуть включати серцеву недостатність, інфаркт або раптову зупинку серця в сімейному анамнезі, зловживання алкоголем або стероїдами, сильний стрес, проходження курсів хіміотерапії або індекс маси тіла вище 30.
Види кардіоміопатії
Кардіоміопатії можуть бути первинними та вторинними. Первинні кардіоміопатії, що уражають тканини серця, мають вроджені або ізольовані причини (наприклад, генетичні мутації або сильний стрес). Вторинні кардіоміопатії — це захворювання, при яких міокард ушкоджується внаслідок супутніх патологій або зовнішніх чинників (наприклад, ішемії, запалення, інфекцій або впливу токсинів). Окрім етіології (механізмів виникнення), класифікація кардіоміопатій також враховує характер змін серцевого м’яза.
| Види кардіоміопатії | |
| Назва | Характеристика |
| Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП) | Камери серця стоншуються та розтягуються, збільшуючись у розмірах. Захворювання зазвичай починається в лівому шлуночку. Дилатаційна (або застійна) кардіоміопатія може вражати людей будь-якого віку, але частіше зустрічається у чоловіків до 50 років. Однією з основних причин дилатаційної кардіоміопатії є генетичні зміни. ДКМП також може розвиватися на тлі ішемічної хвороби серця або інфаркту міокарда. Найпоширенішим типом ДКМП є ішемічна кардіоміопатія, яка виникає через недостатнє кровопостачання серцевого м’яза. Причинами порушення місцевого кровообігу можуть бути ішемічна хвороба серця та інфаркт міокарда. |
| Гіпертрофічна кардіоміопатія | Серцевий м’яз потовщується, що ускладнює роботу серця. Захворювання найчастіше вражає лівий шлуночок. Гіпертрофічна кардіоміопатія може виникнути в будь-якому віці, але найважче протікає, якщо розвивається в дитинстві. Ключовими факторами ризику є генетичні зміни. |
| Рестриктивна кардіоміопатія | М’язова тканина шлуночків втрачає еластичність, здатність розширюватися та наповнюватися кров’ю між серцевими скороченнями. Рестриктивна кардіоміопатія може бути ідіопатичною (виникати без видимої причини) або розвиватися на тлі інших захворювань (наприклад, амілоїдозу). Патологія зустрічається в будь-якому віці, але частіше виявляється у людей похилого віку. |
| Токсична кардіоміопатія | Виникає внаслідок впливу на тканини серця отруйних речовин, зокрема важких металів (кобальту, свинцю, миш’яку) та хіміотерапевтичних препаратів. |
| Алкогольна кардіоміопатія | Форма серця змінюється через розтягнення м’язової тканини на тлі надмірного вживання спиртних напоїв або генетичних мутацій, що уповільнюють метаболізм алкоголю. Вживання щонайменше 80 грамів алкоголю щодня протягом п’яти років може значно підвищити ризик розвитку захворювання. |
| Аритмогенна правошлуночкова кардіоміопатія | Рідкісний тип кардіоміопатії, який зазвичай виникає у віці від 10 до 50 років, часто спричинений генетичними змінами і може супроводжуватися аритмією. В основному уражається м’яз правого шлуночка, який заміщується жировою тканиною, у тому числі з рубцюванням. Іноді захворювання вражає й лівий шлуночок. |
| Транстиретинова амілоїдозна кардіоміопатія | Виникає через скупчення аномальних білків у тканинах серця і може супроводжуватися нерегулярним серцебиттям. До групи підвищеного ризику належать чоловіки старше 65 років із сімейним анамнезом. |
| Синдром розбитого серця (стрес-індукована кардіоміопатія або кардіоміопатія Такоцубо) | Раптова слабкість серцевого м’яза, що є наслідком стресової події. Стрес супроводжується викидом у кров гормонів (зокрема, адреналіну), які можуть пошкодити серцевий м’яз. Захворювання може супроводжуватися задишкою, аритмією, непритомністю, гіпотонією та раптовим сильним болем у грудях. |
| Хіміотерапевтично індукована кардіоміопатія (кардіотоксичність) | Ушкодження серця, що виникає після проходження курсів хіміотерапії. Патологія може розвинутися через роки після лікування раку, особливо у дорослих, які отримували лікування в дитинстві та проходили променеву терапію. Окрім кардіоміопатії, може виникати серцева недостатність. |
| Запальна кардіоміопатія | Характеризується порушенням функції міокарда на тлі запального процесу. Захворювання може розвиватися внаслідок інфекцій (вірусних, бактеріальних, протозойних) або алергічних реакцій. Одним із поширених тригерів захворювання, що впливають на роботу серцевого м’яза, є інфікування вірусами. |
| Дисгормональна кардіоміопатія | Порушення функцій серцевого м’яза внаслідок гормональних збоїв (наприклад, при захворюваннях щитоподібної залози або менопаузі у жінок). |
| Метаболічна кардіоміопатія (дисметаболічна кардіоміопатія) | Метаболічна кардіоміопатія розвивається при порушеннях обміну речовин (наприклад, при цукровому діабеті) або внаслідок дефіциту різних ферментів. |
| Некомпактна кардіоміопатія | Лівий шлуночок розвивається неправильно і характеризується збільшенням губчастого шару серцевого м’яза. Причинами захворювання можуть бути генні мутації, вроджені вади серця, захворювання нирок, серповидноклітинна анемія або важкий перебіг вагітності. |
| Перипартальна (післяпологова) кардіоміопатія | Рідкісне захворювання, яке вражає жінок в останній місяць вагітності або протягом п’яти місяців після пологів. Патологія, що вражає лівий шлуночок, може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше зустрічається у жінок старше 30 років. Факторами ризику можуть бути гормональні зміни або стрес під час вагітності, прееклампсія, анемія, генні мутації, захворювання щитоподібної залози, загострення астми, гіпертонія, діабет, ожиріння, дефіцит селену або цинку. |
Інші типи захворювання відносяться до некласифікованої кардіоміопатії. Вид і ступінь тяжкості кардіоміопатії визначаються під час обстежень.
Як діагностують кардіоміопатію?
При перших ознаках кардіоміопатії необхідно записатися на консультацію до кардіолога. Діагностика кардіоміопатії може включати:
- огляд, збір анамнезу (інформації про переважаючі симптоми, ліки, що приймаються, шкідливі звички та наявність захворювання у близьких родичів);
- аналізи крові (для перевірки рівня заліза, деяких видів білка, оцінки роботи нирок, печінки та щитовидної залози);
- УЗД серця (ехокардіографію);
- рентген грудної клітки (дозволяє оцінити розміри серця);
- електрокардіограму (вимірювання електричної активності серця). Найпоширеніші зміни на ЕКГ при кардіоміопатії включають гіпертрофію лівого шлуночка, інверсію зубця Т, відхилення електричної осі серця вліво, патологічні зубці Q та порушення провідності;
- навантажувальні стрес-тести (наприклад, ходьба на біговій доріжці або обертання педалей велотренажера з оцінкою реакції серця на фізичне навантаження);
- катетеризацію серця. Катетер (тонка трубка) вводиться через пахову ділянку й просувається по кровоносних судинах до серця. Під час обстеження можна виміряти тиск усередині камер серця та ввести контрастну речовину для підвищення чіткості зображення. Також катетеризація серця допомагає виявити закупорку кровоносних судин;
- біопсію (забір невеликого зразка тканини міокарда для аналізу в лабораторії);
- МРТ серця (може призначатися у разі недостатньої інформативності ехокардіографії);
- комп’ютерну томографію серця. Серія рентгенівських знімків використовується для створення зображень серця та грудної клітки. Дослідження показує розміри серця та серцевих клапанів, допомагає виявити закупорку та відкладення кальцію в артеріях.
Також у рамках діагностики може проводитися генетичне тестування або скринінг. У обстеженні зазвичай бере участь не тільки пацієнт, а й родичі першого ступеня споріднення — батьки, брати, сестри та діти.
Як лікують кардіоміопатію?
Терапія кардіоміопатії спрямована на полегшення симптомів, уповільнення прогресування захворювання та профілактику ускладнень. Лікування кардіоміопатії може включати:
- лікарські препарати (наприклад, антикоагулянти, кортикостероїди, антагоністи альдостерону, засоби для зниження рівня холестерину та артеріального тиску);
- організаційні заходи (наприклад, нормалізацію ваги, усунення проблем зі сном, регулярні фізичні вправи, зниження рівня стресу, відмову від куріння, вживання алкоголю та продуктів з високим вмістом жиру й солі);
- пристрої для поліпшення кровообігу та корекції аритмій.
Наприклад, пацієнту можуть встановлювати кардіостимулятори, дефібрилятори або апарати серцевої ресинхронізуючої терапії. В особливо важких випадках може знадобитися хірургічне втручання.
Особливості лікування кардіоміопатії у дітей
Лікування кардіоміопатії у дітей проводиться відповідно до підходів до терапії дорослих пацієнтів. Однак усі препарати призначаються з урахуванням вікових обмежень та з ретельним підбором дозування, яке залежить від стану, площі поверхні тіла та ваги дитини. Також важливе значення має постійне спостереження у дитячого кардіолога.
Чи можна вилікувати кардіоміопатію?
Деякі види кардіоміопатії (наприклад, спричинені вживанням алкоголю або хіміотерапією) піддаються лікуванню, проте в більшості випадків (наприклад, при ДКМП) захворювання залишається невиліковним. Багато пацієнтів із кардіоміопатією, які вчасно звертаються за медичною допомогою та дотримуються рекомендацій лікарів, можуть уникнути ускладнень і жити повноцінним життям.
Як піклуватися про себе, маючи кардіоміопатію?
Щоб піклуватися про себе, маючи кардіоміопатію, рекомендується підтримувати нормальну масу тіла з урахуванням зросту та віку. Інші рекомендації при кардіоміопатії можуть включати:
- проходження медичних оглядів відповідно до рекомендацій лікаря;
- регулярні фізичні вправи;
- відмову від куріння, алкоголю та безконтрольного прийому ліків;
- зниження стресу;
- нормалізацію сну (для зменшення втоми);
- дотримання дієти.
У раціон можна включити фрукти, овочі та цільнозернові продукти. Також важливо зменшити споживання натрію, який міститься в солі (не більше 1500 міліграмів на день).
Можливі ускладнення кардіоміопатії
Кардіоміопатія може призвести до серцевої недостатності, при якій серце не може перекачувати достатній об’єм крові для задоволення потреб організму. Інші ускладнення кардіоміопатії можуть включати:
- дилатацію (патологічне збільшення) лівого передсердя. Одними з симптомів дилатації лівого передсердя є виражена задишка та порушення серцевого ритму;
- тромбоз;
- непритомність;
- інсульт;
- порушення роботи серцевих клапанів, зворотний потік крові через клапани;
- кардіогенний шок.
Також можлива зупинка серця. В особливо важких випадках можуть виникнути незворотні наслідки.
Профілактика кардіоміопатії
Для зниження ризику ускладнень кардіоміопатії необхідно вести здоровий спосіб життя. Профілактика кардіоміопатії може включати:
- відмову від куріння, вживання алкоголю та безконтрольного прийому ліків;
- своєчасне лікування супутніх захворювань (зокрема, гіпертонії, атеросклерозу та цукрового діабету);
- регулярні заняття фізкультурою та спортом;
- усунення порушень сну;
- підвищення стресостійкості.
Також необхідно внести корективи в раціон харчування відповідно до рекомендацій лікаря. Пацієнтам із сімейним анамнезом важливо регулярно спостерігатися у кардіолога.
У нашого блогу є власні канали в Телеграмі, Вайбері, Інстаграмі та Тредсі, у яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Кардіологія в ОН Клінік Чернігів
Кардіологія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Біль у лівому підребер’ї не завжди вказує на проблеми з серцем. Інші причини болю в лівому підребер’ї можуть включати:
- панкреатит;
- рак шлунка або підшлункової залози;
- збільшення селезінки;
- розлад травлення;
- виразку шлунка;
- інфекції або камені в нирках;
- закреп;
- запалення товстої кишки.
Щоб з’ясувати причини болю в лівому підребер’ї, рекомендується записатися на прийом до терапевта або сімейного лікаря. За необхідності пацієнта можуть скерувати на консультацію до гастроентеролога або кардіолога.
Під час консультації кардіолог розпитує пацієнта про скарги, проводить фізичний огляд (вимірює тиск, пульс, прослуховує серце), вивчає історію хвороби та результати попередніх обстежень. За необхідності пацієнт отримує направлення на діагностику (наприклад, аналізи крові, ЕКГ, УЗД серця), за результатами якої складається схема терапії. Наприклад, у рамках лікування ДКМП можуть призначатися препарати, що розширюють судини, уповільнюють серцебиття, захищають міокард від рубцювання та сприяють виведенню солей.
Зрозуміти, що болить серце, можна за відчуттям стягнутості, стиснення або тиску в грудях. Наприклад, при стенокардії тупий біль може віддавати в шию, плечі, щелепу або руку (частіше ліву). При інфаркті міокарда інтенсивний біль у грудях може відчуватися як печіння або тиск на грудну клітку, поширюватися на ліву руку, шию, щелепу, супроводжуватися зблідненням шкіри, різкою задишкою, нудотою або блювотою.
Для деяких видів кардіоміопатії проводилися дослідження, присвячені оцінці тривалості життя пацієнтів. Наприклад, прогноз 15-річної виживаності при дилатаційній кардіоміопатії становить близько 34%. Причинами смерті пацієнтів з дилатаційною кардіоміопатією можуть бути небезпечні порушення ритму або тяжка стадія серцевої недостатності. Ризик незворотних ускладнень дилатаційної кардіоміопатії зростає після 70 років, при систолічному артеріальному тиску вище 120 мм рт. ст. та зниженні фракції викиду лівого шлуночка (зниженні здатності серця перекачувати необхідний об’єм крові) до 35% або нижче. Люди, які зловживають алкогольними напоями щонайменше протягом 10 років, наражаються на ризик смерті від алкогольної кардіоміопатії. Якщо людина не відмовляється від алкоголю, показник виживаності оцінюється в межах від 20% до 60%.
Померти можна не від кардіоміопатії, а від ускладнень захворювання. Наприклад, за відсутності лікування важких форм кардіоміопатії підвищується ризик смерті внаслідок зупинки серця.
