Хто такий бойовий медик?
Бойовий медик — це особа без медичної освіти, яка пройшла фахову підготовку та здобула необхідні навички. Після фахової підготовки бойові медики — це вже люди з сержантським рівнем компетенції, а не солдати. Бойові медики — це сержанти, які навчалися в спеціальних центрах, пройшли базову загальну військову підготовку (БЗВП), проявили необхідний рівень знань і компетенцій в плані медицини, а також закінчили сержантські (лідерські) курси.
В багатьох країнах світу (навіть в Україні до повномасштабної війни) фахове навчання бойового медика — це освіта 68W або її ще називають«68 віски». 68Wiskey — це 68 тижнів навчання, підготовки на фах бойового медика. Але в умовах повномасштабної війни вказаний період був скорочений, тобто зараз в українській армії він складає 35 навчальних днів.
Хто може стати бойовим медиком?
Поставте своє питання Терапевту «ОН Клінік»
Бойовим медиком може стати будь-який військовослужбовець (навіть без медичної освіти), що визначений на цю посаду. Але обов’язково необхідно пройти відповідну фахову підготовку.
Чим займається бойовий медик?
Після фахового навчання бойові медики займають відповідні посади, можна сказати, що вони знаходяться в рівних умовах з бійцями. Однак саме вони займаються всім медичним забезпеченням і наданням медичної допомоги на передовій. Тобто все — від окопів і до етапу евакуації — забезпечується бойовими медиками в підрозділах. По факту, вони — перші медичні фахівці з поглибленими знаннями, які будуть знаходитися біля пораненого та будуть надавати йому допомогу.
Бойові медики забезпечують першу медичну допомогу. Тобто вони уже можуть ставити інфузії, капати кров та плазму пораненому. Вони вже використовують медикаменти для знеболення, медичні препарати для надання допомоги пораненим, професійно працюють з дихальними шляхами. Військові медики також проводять конверсії турнікетів, переоцінки поранень.
Що повинен вміти бойовий медик?
Рекомендації, які значно полегшують роботу з бойовою травмою на передовій. Must-have навичок для бойового медика в зоні бойових дій:
- бойовий медик — це такий самий воїн, як всі, тому необхідні загальні знання вогневої підготовки, тактики, копання окопів тощо;
- курси ACM, CLS, щоб розуміти, що відбувається з пораненим ДО моменту участі медпрацівників на наступному етапі та як на це реагувати;
- фаховий ВОС 878 або ж курс бойового медика;
- догляд за потерпілими при тривалій неможливості евакуації;
- важливо пройти інструкторський курс з тактичної медицини/ лідерства /сержантські курси, адже бойовий медик також контролює рівень знань в підрозділі, де він знаходиться;
- додатковий акцент на вміння постановки венозного/внутрішньовенного доступу, конверсії/переміщення турнікета, тампонування ран, перев'язки, трансфузії;
- навички розгортання пункту сортування поранених.
А ще лопата… Це теж важливий інструмент у зоні бойових дій.
Хто такий медик евакуації?
Медик евакуаційних команд — це фельдшер або лікар невідкладних станів, який займається транспортуванням поранених, наприклад, від якоїсь «броні» (транспорту, на якому здійснюється евакуація) з точки перевантаження до стабілізаційних пунктів. Задача медика — транспортування поранених, яким потрібна невідкладна медична та фахова медична допомога.
Хто може стати медиком евакуації?
Медиком евакуаційної команди зазвичай може стати людина з медичною освітою (наприклад, фельдшер, медичний брат евакуаційного відділення, лікар невідкладних станів). Проте іноді в деяких підрозділах за відсутності достатньої кількості спеціалістів медиком евакуаційної команди може бути старший бойовий медик, тобто особа без медичної освіти, але яка пройшла фахову підготовку. Тож іноді досвідчених старших бойових медиків можуть ставити на «медеваки» працювати.
Зараз у країні є курси, які так і називаються «Медевак» (Medevac), — це тижнева програма навчання з надання допомоги на евакуаційному транспорті. Але згадані курси не можна розглядати як заміну медичній освіті чи кваліфікації. Тобто «Медевак» — це курси в форматі «освіжити» свої знання, вивчити якісь нові протоколи й елементи, які з’являються в роботі евакуаційної команди, але вони не замінюють медичної освіти фельдшера чи лікаря невідкладних станів, які повинні евакуювати важких поранених.
Чим займається медик евакуації?
Медики евакуації займаються транспортуванням постраждалих бійців в медустанову або до лікарів підрозділу, в тому числі важкопоранених, яким потрібна невідкладна медична фахова допомога. Тобто медики евакуації забезпечують професійне знеболення, інтубації поранених, вміють працювати з різною респіраторною (дихальною) апаратурою, яка знаходиться в автомобілі, гелікоптері чи іншому транспортному засобі, яким буде здійснюватися медична евакуація.
В Україні єдина професія, яка частково має схожі функції та обов'язки до медика евакуації, — це парамедик. Він здобув освіту у вищому медичному закладі (кілька років навчаються на парамедиків). Рівень компетенції схожий на фельдшера за кваліфікацією, але все-таки парамедик — це людина, яка працює в сфері невідкладної допомоги у каретах швидкої допомоги у цивільній сфері. Тобто є аналогія до медичного «еваку», про який ми говоримо на фронті.
Так, багато парамедиків зараз працюють у нас в підрозділах. Тому не є коректним твердження, коли осіб після коротких курсів називають парамедиками. Адже парамедик — це зазвичай людина з медичною освітою, яка має відповідні навички та компетенції.
Що повинен вміти медик евакуації?
Рекомендації, які значно полегшують роботу з бойовою травмою на передовій. Must-have навичок для медиків евакуації у зоні бойових дій:
- усі компетенції попереднього рівня (бойового медика);
- володіння навичками рівня СРР включно з трансфузією крові, роботою з важкими дихальними шляхами, апаратами ШВЛ, аортальним турнікетом;
- основи фармакології евакуації;
- знання Pocus;
- основи деконтамінації та роботи з хімічним і радіаційним забрудненням;
- навички ЕКГ та моніторингу (аускультації, вимірювання рівня глюкози, оксигенації тощо).
Може здатись, що мова йде про універсальних солдатів із численними навичками. Насправді ж, це ті вміння, які необхідні для виконання завдань на службі.
Хто такий терапевт у зоні бойових дій?
Терапевт у зоні бойових дій — це лікар загальної практики або фахівець будь-якої іншої медичної спеціальності, крім хірургії та анестезіології. Тобто зазвичай — це лікар широкого профілю, який займається абсолютно всім і лікує абсолютно всіх і все, починаючи від дизентерії, діареї, закрепів, прищиків, застуд, грипу до колін і болю в спині.
Хто може стати терапевтом у зоні бойових дій?
Терапевтом у зоні бойових дій може стати людина з повною медичною освітою. Зазвичай всі лікарські спеціальності (крім хірургів та анестезіологів) виконують роль лікаря загальної практики у підрозділах.
Чим займається терапевт у зоні бойових дій?
Терапевти повинні вміти аналізувати симптоми, скарги, проводити діагностику, розбирати й оцінювати дані УЗД, виявляти зміни на рентгенограмах (наприклад, коли робиться флюорографія), вони повинні вміти слухати людину. Тобто весь спектр основних загальних захворювань в них має бути на високому рівні. Крім того, часто на терапевтів у зоні бойових дій «лягає» вся інфекційна патологія у підрозділах, і вони займаються веденням акубаротравми, контузії та всіх соматичних захворювань. Тому всі лікарські спеціальності, які мобілізуються (крім хірургів і анестезіологів), майже всі вони виконують загальну терапевтичну роль у підрозділах.
Що повинен вміти терапевт у зоні бойових дій?
Рекомендації, які значно полегшують роботу з бойовою травмою на передовій. Must-have навичок для терапевтів у зоні бойових дій:
- курси тактичної медицини рівня CLS, СМС;
- курси PHTLS, ATLS;
- навички в областях компетенції: ЛОР, офтальмологія, кардіологія, неврологія (зазвичай лікар загальної практики чи терапевт є універсальним бійцем, що відповідає за всіх «нехірургічних», а їх насправді багато);
- попередній пункт не виключає компетенції в лікуванні срачки/болячки/соплей тощо;
- фармакологія (на терапевтах часто тримається «фарма» і «дати таблеточку» в підрозділі);
- усі варіанти обстежень (ЕКГ, УЗД, розшифровка даних ЗАК, БАК тощо).
Тут не перераховано ще багато технічних побутових навичок, починаючи від основ звʼязку до навичок будівництва та монтажу при розгортанні нових медичних пунктів. Але немедичні навички знадобляться всім медикам, а не лише терапевтам у зоні бойових дій.
Хто такий анестезіолог у зоні бойових дій?
Анестезіолог у зоні бойових дій — це, як кажуть, бог військової медицини (в прямому та переносному значеннях). Анестезіолог несе велику відповідальність за підтримку життя потерпілого від моменту надходження до лікаря до моменту виписки або переведення на наступний етап лікування.
Військова медицина — це коли ти поважаєш військових анестезіологів і рахуєшся з ними. Я сам хірург і розумію, що від ефективності їхньої роботи залежить можливість і ефективність моєї роботи як хірурга.
Хто може стати анестезіологом у зоні бойових дій?
Анестезіологом у зоні бойових дій може стати людина з медичною освітою відповідного рівня. Однак для ефективного виконання своїх обов'язків лікарю необхідно здобути низку додаткових навичок, зокрема тактичної медицини, надання допомоги пораненим при травмах, роботи з різноманітною медичною апаратурою.
Чим займається анестезіолог у зоні бойових дій?
Щоб стати анестезіологом у цивільному житті, треба вивчитися на анестезіолога у медичному університеті. Однак, щоб стати військовим анестезіологом, потрібно мати широкий набір додаткових компетенцій. Необхідні знання тактичної медицини, надання допомоги пораненому при травмі, вміння працювати з дихальними шляхами та апаратурою, з УЗД та ЕКГ-апаратурою, володіння навичками блокад — знеболювання окремих нервів (наприклад, щоб знеболити кінцівку після ампутації чи після поранення). Компетенція анестезіолога у зоні бойових дій — це значний обсяг знань, а також забезпечення контролю пацієнта на всьому етапі лікування.
Також від потреб анестезіологів формуються медичні бригади, які працюють на стабілізаційних та евакуаційних пунктах. Адже від анестезіологічних команд і того, як вони будуть забезпечувати підтримку життєдіяльності пораненого, відштовхуються всі, хто працює з ними.
Що повинен вміти анестезіолог у зоні бойових дій?
Рекомендації, які значно полегшують роботу з бойовою травмою на передовій. Must-have навичок для анестезіологів у зоні бойових дій:
- курси тактичної медицини рівня CLS, СМС;
- курси PHTLS, ATLS, ALS (важливі як знаннями, розумінням травми, так і навичками, які можна вдосконалити. Окремий акцент — на вмінні працювати в команді);
- курс DCR чи HEST A (добре структурують отримані знання та взаємодію з хірургами);
- знання важких дихальних шляхів, катетеризації центральних судин, регіональної анестезії під УЗД-контролем (часто це окремі курси, які є вкрай важливими для анестезіолога);
- володіння POCUS, Reboa, капнографією, аналізатор газів крові;
- менеджмент крові.
Додатково необхідно зробити акцент на загальну пропедевтику захворювань. Адже в армії срачка та соплі постійно.
Хто такий хірург у зоні бойових дій?
Хірург у зоні бойових дій — це лікар, який надає невідкладну хірургічну допомогу пораненим, часто працюючи в екстремальних умовах з обмеженими ресурсами. Треба розуміти, що військовий хірург і цивільний хірург — це дві зовсім різних людини. Набір навичок і компетенцій у них є абсолютно різний. І людина, наприклад, яка прекрасно себе реалізувала у військовій хірургії, часто може не досягти успіху в цивільній медицині. Так само людина, яка висококваліфікована та затребувана в цивільній медицині, може бути абсолютно неефективною у військовій травмі.
Хто може стати хірургом у зоні бойових дій?
Хірургом у зоні бойових дій може стати людина з медичною освітою відповідного рівня. Однак для ефективного виконання своїх обов'язків лікарю необхідно здобути додаткові навички, працювати в екстремальних умовах без можливості провести передопераційну підготовку та скласти план операції.
Чим займається хірург у зоні бойових дій?
Найскладніше у роботі хірурга у зоні бойових дій — це здатність зробити життєво необхідний мінімум втручань пацієнту за мінімальний час і далі передати його на наступний етап. Тобто одному пораненому може надавати допомогу десяток хірургів на різних етапах, і ця допомога буде розмежована, відтермінована настільки, наскільки це можливо. Тому що зазвичай в цивільній медицині пацієнт надійшов до відділення, йому надали допомогу, і він спокійно був виписаний і пішов додому. У військовій медицині одного пацієнта спостерігають різні лікарі на різних етапах. І завдання військових хірургів за максимально короткий час врятувати саме життя, а не пролікувати. Крім того, необхідно врятувати життя максимальній кількості людей, при цьому використовуючи мінімум ресурсів. Адже вже через кілька хвилин у тебе може бути новий поранений, якому треба приділити увагу. Тому у зоні бойових дій часто швидкість і точність твоїх рухів набагато важливіші за делікатність маніпуляцій, бо тут і зараз вирішується питання життя твого пацієнта. Якщо в цивільній медицині в нас є час підготувати людину, зробити якусь передопераційну підготовку, спланувати операцію, то у військовій медицині все відбувається тут і зараз. Ти побачив свого пацієнта, ти оцінив травми й вже за лічені хвилини ти можеш розпочати оперативне втручання. Інколи в хірурга буває час, поки анестезіолог готує пацієнта, але часто цього часу немає і доводиться одразу робити щось, щоб людина вижила.
Хірург також повинен володіти всіма можливими методами діагностики, сам повинен вміти користуватися УЗД, за потреби робити рентген, пальпувати пацієнта, слухати, оцінювати травму і приймати прості та складні рішення. Часто у житті хірургів перші складні випадки у практиці трапляються у зоні бойових дій, коли нікого немає поруч, і ти просто інтуїтивно робиш те, що рятує людині життя. Інколи ні. Але тут, як то кажуть, головне всі невдачі переводити в досвід і в подальшому їх не допускати.
Разом з тим, часто на хірургів лягає завдання організації роботи медичних пунктів, груп невідкладної допомоги, тому що в них якраз буває потрібний зазор часу, поки анестезіологи готують та приводять до тями пацієнта. Хірурги також між операціями можуть підготувати якусь документацію, організувати евакуацію потерпілого тощо. Тому зазвичай керівниками даних груп стають хірурги.
Як кажуть практично всі мої колеги, в цивільній медицині ти допомагаєш людям, лікуєш їх від їхніх недугів, а у військовій медицині ти себе відчуваєш «десницею бога», адже твоїми руками вирішується життя чи смерть пораненого. Це той момент, якого не відняти, і той момент, якого, напевно, дуже часто не вистачає усім військовим хірургам, які потім починають займатися цивільною практикою.
Що повинен вміти хірург у зоні бойових дій?
Рекомендації, які значно полегшують роботу з бойовою травмою на передовій. Must-have навичок для хірургів у зоні бойових дій:
- курси тактичної медицини рівня CLS, СМС;
- курси PHTLS, ATLS;
- курси DCS / MEHAD / HEST (навчання практичних хірургічних навичок, які необхідні хірургам різних спеціальностей від рівня бригади до госпіталю);
- володіння POCUS, Reboa, xRay.
Додатковий акцент, як і анестезіологам, слід зробити на загальну пропедевтику захворювань (бо в армії срачка та соплі частіше рани). Також необхідні базові знання травматології, проктології та урології.
До чого треба бути готовим, обираючи професію медпрацівника в зоні бойових дій?
Важливо розуміти, що зараз йде війна, не все буває ідеально, умови бувають різні. Інколи доводиться й анестезіологам робити якусь хірургічну роботу, а хірургам — знеболювати пацієнтів і виконувати анестезіологічні процедури, поки твій колега зайнятий іншим пораненим. А кількість постраждалих на одного лікаря може бути значною, тому що специфіка військової медицини полягає в тому, що неможливо передбачити, скільки буде поранених, і який буде їх стан.
Неодноразово бувало таке — не те, що неодноразово, майже завжди — коли повідомляють про «легкого» пораненого, а він прибуває у важкому стані. Або передають на етапах евакуації, що везуть тяжко пораненого, а його стан є легким і майже не потребує допомоги. Тобто всі подібні ситуації оцінюються безпосередньо лікарями на стабілізаційних пунктах. Тому дуже важливо, щоб кожен зі спеціалістів знав навички хоча б на базовому рівні компетенцій своїх колег для підстраховки та допомоги їм у критичних ситуаціях.
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.