Що таке дисбактеріоз піхви та як його вилікувати?

Що таке дисбактеріоз піхви?

Дисбактеріоз піхви (бактеріальний вагіноз) — це стан, при якому порушується природний баланс мікрофлори піхви. У нормі домінують лактобацили (Lactobacillus spp.), які підтримують кисле середовище (pH ~3,8–4,5) і захищають від патогенних мікроорганізмів. При дисбактеріозі їх кількість знижується, а умовно-патогенні бактерії починають активно розмножуватися. 

Лактобацили виробляють ряд антимікробних речовин, які ефективно усувають патогени, що потрапляють у статеві органи з навколишнього середовища. Також вони пригнічують ріст умовно-патогенних грибків і бактерій, перешкоджаючи розвитку таких захворювань, як гарднерельоз, уреаплазмоз, вагінальний кандидоз (молочниця) та інших.

Нормальна мікрофлора підтримується імунною системою: вона не атакує лактобактерії та сприяє їх відновленню при незначних порушеннях. Також на стан вагінального мікробіоценозу впливає гормональний фон жінки: протягом місячного циклу кількісне співвідношення мікроорганізмів може змінюватися. Але сильних відхилень бути не повинно: різке падіння кількості лактобацил провокує швидке зростання умовно-патогенної мікрофлори, баланс порушується, і жінка стикається з першими проявами вагінального дисбактеріозу.

Дисбактеріоз піхви — це інфекція, яка передається статевим шляхом?

Дисбактеріоз піхви не вважається інфекцією, що передається статевим шляхом, хоча статева активність може впливати на ризик його розвитку. Це саме дисбаланс мікробіома, а не зараження одним конкретним збудником.

Хто хворіє на дисбактеріоз піхви?

Дисбіоз піхви може розвинутися у жінок у будь-якому віці, незалежно від того, чи веде вона статеве життя чи ні. При тривожних симптомах, нетипових вагінальних виділеннях рекомендується записатися на прийом до гінеколога. Якщо не лікувати дисбактеріоз піхви, стан може перейти в хронічну стадію.

Які виділення при дисбактеріозі піхви?

При дисбактеріозі піхви виділення з піхви зазвичай стають більш рідкими та однорідними. Найчастіше вони мають сіро-білий або молочний колір і можуть бути більш рясними, ніж зазвичай. Характерною ознакою є неприємний «рибний» запах, який може посилюватися після статевого акту. При цьому виділення, як правило, не мають сирної структури і не супроводжуються вираженим свербінням.

Які симптоми дисбактеріозу піхви?

Дисбактеріоз піхви розвивається при зниженні кількості лактобактерій і збільшенні умовно-патогенної флори. Стан може протікати безсимптомно або супроводжуватися помірними змінами самопочуття. Можливі симптоми дисбактеріозу піхви:

• зміна характеру виділень (стають більш рідкими та однорідними);
• сіро-білий або молочний колір виділень;
• поява неприємного «рибного» запаху;
• посилення запаху після статевого акту або під час менструації;
• збільшення кількості виділень;
• легкий свербіж або дискомфорт у піхві;
• помірне печіння;
• дискомфорт під час статевого акту.

На відміну від запальних захворювань, дисбактеріоз піхви зазвичай не супроводжується вираженим свербінням, набряком або почервонінням слизової. Також не характерні густі сирні виділення — зазначені симптоми частіше вказують на грибкову інфекцію. У ряді випадків порушення мікрофлори виявляється випадково, оскільки до 50% жінок можуть не помічати виражених симптомів. Однак зміна мікробіоти може мати клінічне значення, особливо під час вагітності або перед гінекологічними втручаннями, тому рекомендується проходити профілактичний огляд у гінеколога раз на півроку.

Які причини дисбактеріозу піхви?

Найпоширенішою причиною, з якою пов’язують дисбактеріоз піхви, є порушення балансу мікрофлори — зменшення кількості лактобактерій та надмірне розмноження умовно-патогенних анаеробних бактерій. До розвитку дисбактеріозу піхви можуть призвести:

• прийом антибіотиків, що впливають на нормальну мікрофлору;
• гормональні зміни (менструальний цикл, вагітність, прийом гормональних препаратів);
• часта зміна статевих партнерів або новий статевий партнер;
• незахищені статеві контакти;
• спринцювання та часте використання антисептичних засобів для інтимної гігієни;
• застосування внутрішньоматкових засобів контрацепції (наприклад, ВМС);
• зниження місцевого імунітету.

Окремо виділяють фактори, які можуть сприяти рецидивному перебігу стану. Появі хронічного дисбактеріозу піхви можуть сприяти:

• повторні курси антибіотиків;
• порушення правил інтимної гігієни;
• використання агресивних гігієнічних засобів;
• супутні гінекологічні патології.

У ряді випадків дисбактеріозу піхви точну причину встановити неможливо. Стан розглядається як результат багатофакторного впливу, а не однієї конкретної причини. При цьому наявність факторів ризику не означає обов'язкового розвитку захворювання, а їх відсутність — повного захисту від нього.

Як діагностують дисбактеріоз піхви?

Діагностика дисбактеріозу піхви ґрунтується на скаргах пацієнтки, проте остаточний діагноз встановлюється після гінекологічного огляду та аналізів. Основні методи діагностики дисбактеріозу піхви:

• гінекологічний огляд та оцінка характеру виділень;
• вимірювання pH піхви (зазвичай вище 4,5);
• «аміновий тест» (поява або посилення характерного запаху при додаванні лужного розчину);
• мікроскопія мазка з виявленням «ключових клітин»;
• лабораторні методи (ПЛР або інші тести для оцінки складу мікрофлори).

У клінічній практиці часто використовуються діагностичні критерії (критерії Амселя). Діагноз дисбактеріозу піхви ймовірний за наявності щонайменше трьох із чотирьох ознак:

• однорідні сіро-білі виділення;
• pH піхви вище 4,5;
• позитивний аміновий тест;
• наявність «ключових клітин» при мікроскопії.

Альтернативним методом є лабораторна оцінка мікрофлори (наприклад, шкала Нюгента). Вона дозволяє точніше визначити ступінь порушення балансу бактерій.

Методи лікування дисбактеріозу піхви

Лікування дисбактеріозу піхви спрямоване на відновлення нормального балансу мікрофлори та усунення симптомів. Терапія показана при наявності скарг, а також в окремих клінічних ситуаціях (наприклад, під час вагітності або перед гінекологічними втручаннями). Основу лікування дисбактеріозу піхви складають препарати, що пригнічують надмірний ріст анаеробних бактерій. При лікуванні дисбактеріозу піхви найчастіше застосовуються:

• антибактеріальні препарати (наприклад, препарати метронідазол або кліндаміцин);
• вагінальні гелі, креми, свічки від дисбактеріозу піхви;
• системна терапія (таблетки або ліки від дисбактеріозу піхви) за показаннями.

Вибір схеми залежить від клінічної ситуації, наявності симптомів та індивідуальних факторів. Додатково можуть розглядатися заходи, спрямовані на зниження ризику рецидивів при дисбактеріозі піхви:

• обмеження спринцювань та використання агресивних засобів інтимної гігієни;
• використання бар'єрної контрацепції при зміні партнера;
• відмова від самолікування та необґрунтованого застосування антибіотиків;
• застосування пробіотиків.

Лікування статевого партнера зазвичай не потрібне, оскільки дисбактеріоз піхви не належить до класичних інфекцій, що передаються статевим шляхом. При частих рецидивах може знадобитися повторна оцінка та індивідуальний підбір терапії.

Як лікувати хронічний дисбактеріоз піхви?

Хронічний дисбактеріоз піхви — це рецидивуючий або тривалий розлад мікрофлори, при якому епізоди бактеріального вагінозу повторюються або симптоми зберігаються попри лікування. Про рецидивуючий перебіг стану частіше говорять при трьох або більше епізодах дисбактеріозу піхви на рік.

В основі стану лежить нестабільність вагінальної мікробіоти: зниження кількості лактобактерій і повторне зростання анаеробних бактерій після терапії. Це не класична інфекція, а багатофакторне порушення балансу. Причинами, що призводять до розвитку хронічного дисбактеріозу піхви, можуть бути:

• часті або повторні епізоди дисбактеріозу піхви;
• неповне відновлення мікрофлори після лікування;
• повторні курси антибіотиків;
• гормональні коливання;
• спринцювання та використання агресивних засобів інтимної гігієни;
• часта зміна статевих партнерів;
• індивідуальні особливості мікробіоти та місцевого імунітету.

У частини жінок точну причину встановити неможливо — хронічний перебіг розглядається як результат поєднання факторів. Лікування хронічного дисбактеріозу піхви спрямовано не тільки на усунення симптомів, але й на профілактику рецидивів. Терапія хронічного дисбактеріозу піхви може включати:

• повторні курси антибактеріальної терапії;
• підтримуючі схеми лікування (наприклад, тривале використання місцевих препаратів за призначенням лікаря);
• місцеві форми терапії (гелі, креми, свічки);
• індивідуальний підбір схеми при частих рецидивах.

Додатково при лікуванні хронічного дисбіозу піхви можуть бути рекомендовані такі заходи:

• уникати спринцювань та агресивної інтимної гігієни;
• обмежити фактори ризику (наприклад, необґрунтований прийом антибіотиків);
• використовувати бар'єрну контрацепцію при зміні партнера;
• дотримуватися рекомендацій лікаря щодо тривалої підтримуючої терапії.

Хронічний дисбактеріоз піхви вимагає індивідуального підходу. Самолікування часто призводить до повторних рецидивів, тому схема терапії повинна підбиратися на підставі клінічної картини та результатів обстеження.

Як відновити мікрофлору піхви?

Відновлення мікрофлори при дисбактеріозі піхви починається з усунення надмірного росту умовно-патогенних бактерій за допомогою препаратів, призначених лікарем. Після терапії необхідно знизити фактори ризику: уникати спринцювань, агресивної гігієни та необґрунтованого прийому антибіотиків. Додатково можуть застосовуватися підтримуючі схеми терапії (наприклад, застосування пробіотиків). Оптимальна тактика визначається індивідуально на підставі симптомів та результатів обстеження.

Дієта при дисбактеріозі піхви

Дієта при дисбактеріозі піхви не є основним методом лікування, оскільки харчування не може безпосередньо відновити мікрофлору піхви. Однак раціон може опосередковано впливати на загальний стан організму, імунітет і метаболічні процеси, що має значення при схильності до рецидивів. На сьогоднішній день немає суворої «лікувальної дієти» при дисбактеріозі піхви, але рекомендується дотримуватися збалансованого харчування. Раціон при дисбактеріозі піхви може включати:

• достатню кількість овочів і фруктів (джерела клітковини);
• цільнозернові продукти;
• продукти з білком (риба, м'ясо, яйця, бобові);
• кисломолочні продукти (як частина загального здорового харчування);
• достатнє споживання води (півтора-два літри на добу).

Додатково рекомендується обмежити надмірне споживання цукру та простих вуглеводів, ультраоброблені продукти та часте вживання алкоголю. Вживання пробіотиків може бути частиною загального здорового раціону, але не замінює медикаментозне лікування.

Акційні пропозиції та новини

-15%

Полтава

Знижка 15% на первинний прийом акушера-гінеколога без УЗД в «ОН Клінік Полтава»

Знижка діє

з 01.05.26 по 31.05.26

Детальніше

Можливі ускладнення дисбактеріозу піхви

Дисбактеріоз піхви в ряді випадків може протікати без виражених симптомів, однак за відсутності лікування або при рецидивному перебігу він пов'язаний з підвищеним ризиком ускладнень. Основне значення мають не самі симптоми, а вплив порушеної мікрофлори на репродуктивне здоров'я та ризик інфекцій. До можливих ускладнень дисбактеріозу піхви належать:

• підвищений ризик інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ);
• запальні захворювання органів малого таза;
• ускладнення після гінекологічних втручань (наприклад, після встановлення внутрішньоматкових засобів або операцій);
• рецидивуючий перебіг (часті повторні епізоди стану);
• дискомфорт і зниження якості життя.

Особливе значення дисбактеріоз піхви має під час вагітності. Можливі ризики можуть включати передчасні пологи, передчасний розрив плодових оболонок або післяпологові інфекційні ускладнення.

Варто зазначити, що наявність дисбактеріозу піхви не означає обов'язкового розвитку ускладнень. Однак за наявності симптомів, вагітності або планування медичних втручань рекомендується своєчасна діагностика та лікування. Контроль стану та, за необхідності, терапія дисбактеріозу піхви дозволяють знизити ризик несприятливих наслідків.

Профілактика дисбактеріозу піхви

Профілактика дисбактеріозу піхви спрямована на підтримку нормального балансу мікрофлори та зменшення факторів ризику. Не існує універсального способу повністю запобігти порушенню мікрофлори, проте дотримання низки рекомендацій допомагає знизити ймовірність його розвитку та рецидивів. Для профілактики дисбактеріозу піхви рекомендується:

• уникати спринцювань та використання агресивних засобів інтимної гігієни;
• вибирати м'які засоби з нейтральним pH або обмежуватися водою;
• не використовувати антибіотики без призначення лікаря;
• застосовувати бар'єрну контрацепцію при зміні статевого партнера;
• враховувати фактори ризику (наприклад, часту зміну партнерів);
• дотримуватися базових правил інтимної гігієни без надмірності;
• регулярно проходити профілактичні огляди у гінеколога.

Ключовим є розумний підхід до гігієни та медичних втручань, а також своєчасне звернення до лікаря при появі симптомів. Кращого засобу від баквагінозу не існує, терапія підбирається гінекологом з урахуванням індивідуальної картини кожної пацієнтки.