Чим небезпечний гепатит С?

За даними ВООЗ, вірусним гепатитом С заражено 325 млн осіб у всьому світі. Незважаючи на те, що хвороба виліковна, щорічно від неї вмирає близько 1,9 млн людей. Подібна ситуація складається через малу поінформованість населення: люди не знають симптоматику гепатиту, не звертаються за лікарською допомогою за перших ознак захворювання, не проходять профілактику.
Гепатитом називають запалення печінки, що розвивається під дією інфекційних агентів — вірусів чи бактерій. Лікарі виділяють п'ять форм захворювання: А, В, С, D і E, що відрізняються клінічною картиною та можливими ускладненнями.
Незважаючи на те, що кожен тип гепатиту небезпечний, найбільш поширений гепатит С, який викликають віруси, що потрапляють в організм людини внаслідок контакту з зараженою кров'ю. Патогени проникають у клітини печінки, викликаючи гостре чи хронічне запалення. Часто гепатит С називають «лагідний убивця» за тривалий період безсимптомного перебігу. Людина довгі роки може не знати про своє захворювання, залишаючись небезпечною для оточення.
Жовтяницею називають складний комплекс симптомів, за якого шкіра, білки очей, слизові оболонки набувають вираженого жовтого відтінку. Це відбувається через скупчення у тканинах білірубіну — пігменту жовчі. У нормі він присутній у крові у невеликих кількостях, але печінкові хвороби призводять до порушення його виведення з організму.
Жовтяниця свідчить про порушення роботи печінки, але це може бути спричинене не тільки гепатитом, а й іншими печінковими захворюваннями:
Тяжкі форми гепатиту також призводять до жовтяничності тканин. Але без діагностики неможливо визначити, яке захворювання спричинило жовтяницю.
Жовтяниця — це не захворювання, а його симптом, тому передаватися вона не може. Жовтяниця виникає за ураження печінки, яке може бути викликане переродженням тканин у рубцеву, механічним пошкодженням (у разі закупорки проток паразитами, наприклад), вірусами та бактеріями.
Гепатит С передається за контакту із зараженою кров'ю, наприклад, за:
Водночас гепатитом С неможливо заразитися через їжу або в побуті, за використання одного посуду, постільної білизни.
За побутових контактів, до яких належать обійми та поцілунки, заразитися гепатитом С неможливо. Вірус не міститься в слині, тому не можна отримати захворювання і за спільного вживання їжі з людиною, яка страждає на гепатит С.
За деякими даними, у незначних кількостях інфекційний агент може міститися в спермі та вагінальних виділеннях. У 3% випадків зараження відбувається за незахищеного статевого акту. Ризик збільшується, якщо під час сексу стався контакт з кров'ю (за наявності ранок або виразок на статевих органах або випадкового пошкодження слизової оболонки).
Гепатитом С можна заразитися через голки, ножиці, щипчики та інші інструменти, що контактували з зараженою кров'ю. Якщо обладнання не було стерилізовано, то ньому залишається життєздатний вірус. Тому захворіти на гепатит С можна в манікюрному салоні, тату-салоні, на сеансі акупунктури, якщо майстер нехтує правилами дезінфекції та стерилізації. Рекомендуємо відвідувати лише перевірені студії з хорошою репутацією, які можуть гарантувати стерилізацію інструментів після кожного використання.
Головна небезпека гепатиту С полягає у тривалому безсимптомному періоді. Людина може не знати, що хворіє, але водночас становитиме загрозу для оточення. Незважаючи на те, що вірусний гепатиту не передається контактно-побутовим шляхом, є ризик заразити сексуальних партнерів.
Інкубаційний період вірусного гепатиту становить від 2 тижнів до півроку. Найчастіше перші клінічні симптоми з’являються через 2 місяці після зараження. Але у 80% випадків захворювання набуває латентного (прихованого) характеру. Людина довгі роки може не знати, що є носієм вірусу, тоді як її печінка поступово руйнується. У деяких випадках хворий дізнається про свій діагноз випадково, наприклад, за аналізу крові чи спроби стати донором.
За зараження у 80% людей немає жодних симптомів. Якщо захворювання протікає гостро, можуть спостерігатися:
Вірус гепатиту може проникати у ЦНС, тому хворі часто скаржаться на хронічну втому, млявість, апатію, погіршення концентрації.
Діагностикою та терапією гепатиту С займаються інфекціоністи та гепатологи. Оптимально, якщо спеціалізація лікаря — інфекціоніст-гепатолог. Але в більшості випадків хворі звертаються до терапевта зі скаргами на втомлюваність та апатію або до гастроентеролога (за проблем з травленням та болю в животі). Лікарі самі направляють хворого до інфекціоніста-гепатолога за підозри на вірусний гепатит.
Для діагностики гепатиту С призначають аналіз крові на специфічні антитіла. Він є обов'язковим:
Також його регулярно проходять медичні працівники, оскільки входять до групи підвищеного ризику контакту із зараженою кров'ю.
Аналіз на гепатит показує наявність імуноглобулінів, що виробляються організмом у відповідь на потрапляння до тіла вірусних агентів. Якщо антитіла присутні в крові, це ще не говорить про те, що людина хвора на гепатит С. Але в такому випадку призначаються додаткові дослідження:
Вірус гепатиту С добре піддається лікуванню за ранньої діагностики, правильного вибору схеми терапії та відсутності ускладнень. За хронізації процесу гепатит С часто протікає у прихованій формі без видимих симптомів, що призводить до запущеної стадії хвороби, розвитку цирозу чи онкологічних захворювань. У такому разі лікування значно утруднюється.
Лікування гепатиту С підбирається залежно від віку пацієнта, маси його тіла, наявності ускладнень, форми захворювання. Схема терапії може включати прийом різних препаратів, спрямованих на боротьбу з вірусом і підтримання функцій печінки.
Лікування можна проводити навіть під час вагітності. Але при цьому противірусні препарати підбираються з урахуванням мінімізації негативного впливу на плід. Курс терапії розраховується інфекціоністом, що займає від 8 до 24 тижнів. Після чого настає повне одужання.
У 27% випадків гепатит призводить до розвитку цирозу печінки. Цирозом називають хронічну хворобу печінки, за якої її тканини поступово замінюються стромою, внаслідок чого орган не може виконувати свої функції. Хворий скаржиться на постійні болі у правому підребер'ї, у нього з'являється жовтяничність та набряки. За відсутності лікування, цироз призводить до смерті.
Цироз ускладнює лікування гепатиту С. Схема терапії змінюється, збільшується курс прийому противірусних засобів, може бути призначена операція з трансплантації печінки. У разі встановлення діагнозу «вірусний гепатит» хворому рекомендується повністю відмовитися від прийому алкоголю, оскільки це збільшує ризик розвитку цирозу в 100 разів.
У 20% випадків гепатит проходить самостійно. Але це стосується лише гострої форми захворювання, що протікає з яскраво вираженими симптомами. У такому разі хворому рекомендується дотримуватися постільного режиму, пити велику кількість теплої води, збалансовано харчуватися та звернутися до лікаря. Однак у 80% випадків, що залишилися, захворювання не тільки не проходить, а й посилюється.
Тому за підозри на вірусний гепатит необхідно якнайшвидше звернутися за лікарською допомогою. Інфекціоніст направить на аналізи, поставить точний діагноз, визначить форму захворювання та встановить ступінь ушкодження печінки. Після цього буде розроблено схему лікування з урахуванням індивідуальних особливостей організму пацієнта. Тільки це може гарантувати успішне одужання в короткий термін без наслідків для організму.
Вірусний гепатит С — захворювання, що веде до тяжких наслідків. Самолікування неприпустимо: це може призвести до хронізації процесу. Внаслідок хронічного запалення тканини печінки поступово руйнуватимуться, що значно підвищує ризик розвитку цирозу або раку.
У домашніх умовах можна дотримуватись лише профілактичних заходів для попередження зараження. Якщо ж ви помітили у себе чи близьких людей ознаки гепатиту С, запишіться на діагностику до медичного центру.
Вірусний гепатит добре піддається лікуванню на ранніх стадіях. Якщо хворий проходить терапію під контролем інфекціоніста, здебільшого він повністю виліковується без впливу захворювання на тривалість життя.
Водночас гепатит є інфекційною хворобою, від якої помирає найбільша кількість людей у всьому світі. Це пов'язано з поганою поінформованістю населення, а також з тим, що гепатит часто протікає без вираженої симптоматики. Тому необхідно щорічно проходити комплексне обстеження, що включає аналіз крові на антитіла до гепатиту С. Це дозволить вчасно виявити захворювання та розпочати лікування.
Сучасні методи лікування дозволяють пацієнтам повністю вилікуватись від гепатиту С. Однак це не захищає від повторного зараження вірусом, тому необхідно дотримуватись профілактичних заходів.
Оскільки більшість випадків зараження гепатитом С відбувається за контакту із зараженою кров'ю, необхідні такі профілактичні заходи:
Як запобіжний засіб профілактики може бути рекомендована імунізація проти гепатиту А і В, оскільки вакцини зміцнюють місцевий імунітет печінки та скорочують ризик зараження вірусним гепатитом С. Людям, які перебувають у групі ризику (медичним працівникам) необхідно раз на півроку проходити діагностику захворювання.