Жіноче генітальне каліцтво: де у світі та чому досі роблять жіноче обрізання?

Що таке жіноче обрізання?

Жіноче обрізання, офіційно відоме як жіноче генітальне каліцтво (FGM), — це часткове або повне видалення зовнішніх жіночих статевих органів без медичних показань. Жінці видаляють здорову тканину статевих органів: клiтор або його зовнішню частину, малі та великі статеві губи. Інколи краї шкіри, що залишається, зшивають, внаслідок чого змінюється природна будова жіночих геніталій та істотно обмежуться природні функції тіла. Практику визнають порушенням прав людини та такою, що загрожує здоров’ю дівчат і жінок. ВООЗ підкреслює, що FGM не має жодних медичних переваг і завдає жінці фізичну й психоемоційну шкоду.

У громадах, де практикують FGM, його вважають способом «зробити дівчину чистою» або «приготувати до шлюбу». Часто це роблять задля дотримання старих традицій, які передаються з покоління в покоління, через страх батьків зазнати осуду громади. Деякі вважають, що «контролюють» сексуальність дівчат, хоча твердження немає медичних доказів.

За даними ВООЗ, понад 230 мільйонів дівчат і жінок скалічені процедурою FGM.

Процедуру зазвичай проводять жінки з громади, які мають досвід . У деяких країнах це можуть бути й медичні працівники, але ВООЗ застерігає, що навіть вони не мають медичних підстав для FGM. Зазвичай обрізання виконують дівчаткам віком від кількох тижнів до 15 років. Часто обрізання роблять перед статевим дозріванням або перед шлюбним віком. Інструменти для обрізання найчастіше примітивні — ножиці, леза, бритви, скальпелі або навіть гострі камені. У деяких випадках використовують один інструмент на кілька дівчат, незважаючи на ризик інфікування. Знеболення практично відсутнє: іноді застосовують місцеві рослинні настої або спирт.

Де у світі практикують жіноче обрізання?

Жіноче генітальне каліцтво не обмежується однією країною чи регіоном — це глобальна проблема, але його поширення має чітку географію. Найчастіше йдеться про південні, західні, східні та північно‑східні регіони Африки, окремі країни Близького Сходу та Азії. У цих регіонах FGM є частиною традиційних практик і соціальних норм, часто пов’язаних із культурними уявленнями про чистоту, шлюб і статус жінок у громаді.

За оцінками UNICEF, найбільша частина жінок і дівчат, які зазнали FGM, проживає в Африці — понад 144 мільйони, в Азії — понад 80 мільйонів, у країнах Близького Сходу — близько 6 мільйонів. Імміґранти з цих регіонів у межах своїх спільнот продовжують виконувати FGM у Європі, Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії.

Чому жіноче обрізання досі зберігається в сучасних спільнотах?

Жіноче обрізання досі живе через поєднання культурних норм, страху соціального осуду та помилкових уявлень про «чистоту» і статус дівчини. У більшості громад рішення приймають батьки або старші члени родини. Відмова від процедури трапляється рідко, бо сім’ї бояться громадського розголосу та осуду. 

Дівчина чи батьки, які пробують відмовитися, часто піддаються тиску або погрозам — добровільна відмова у традиційних спільнотах практично неможлива. Батьки бояться, що дівчина «не буде придатна до шлюбу» або що родина втратить соціальний статус. FGM часто вважають обрядом переходу дівчини у доросле життя, способом зберегти культурну ідентичність і передати наступним поколінням звичаї. Багато людей вірять, що FGM потрібне для здоров’я, духовної чистоти або релігійних вимог, хоча жодна основна релігія не зобов’язує проводити обрізання. У деяких країнах існує законодавча заборона на FGM, але на поведінку родин сильніше впливають традиції.

Найвідоміші випадки жіночого обрізання: жінки, які не соромилися розповісти

У багатьох країнах жінки відкрито розповідають про свій досвід FGM, щоб залучати увагу до проблеми і підтримувати тих, хто постраждав. Їхні історії ламають культурне мовчання і показують, що жіноче обрізання є порушенням прав людини.

Фату Балдех, Гамбія

Пережила FGM у дитинстві. Вона стала активісткою, заснувала організацію Women in Liberation & Leadership (WILL) і бореться за припинення практики у своєму регіоні. 

Найс Нейлантеї Ленґ’ете, Кенія

Врятована від обрізання ще дитиною. Тепер активно працює над тим, щоб інші дівчата уникали FGM. Її програми допомогли тисячам дівчат, а сама вона увійшла до списку 100 найвпливовіших людей за версією Time.

Масума Ранальві, Індія

Пережила FGM і заснувала рух We Speak Out, що став платформою для постраждалих жінок у мусульманських громадах Індії. Вона відкрито розповідає про шкоду процедури і працює над її припиненням. 

Варіс Дірі, Сомалі / Великобританія

Колишня модель, яка пережила інфібуляцію у дитинстві. Вона стала всесвітньо відомою активісткою і авторкою книги Desert Flower, присвяченої боротьбі проти FGM, та заснувала Фонд Waris Dirie Foundation. 

Жінки, які пережили FGM, змушені їхати за кордон, щоб зробити реконструктивні операції і полегшити наслідки травми. Реконструкція допомагає відновити функції геніталій, зменшити біль і видалити рубцеву тканину, проте процедура дороговартісна. У деяких країнах, зокрема в Швейцарії, реконструктивні операції після жіночого обрізання безкоштовні.