Які симптоми везикуліту і як його можна вилікувати?

Що таке везикуліт?

Везикуліт (застарілий термін — сперматоцистит) — це урологічне запальне захворювання, що вражає сім'яні пухирці (везикули або сім'яні залози). Везикули — це невеликі парні органи чоловічої репродуктивної системи. Вони розташовуються по обидва боки від простати, позаду сечового міхура, але попереду прямої кишки. Везикули виробляють до 50–80% об'єму сім’яної рідини.

Секрет сім'яних пухирців містить фруктозу, аскорбінову кислоту і білок, які служать основними джерелами енергії і поживних речовин для сперматозоїдів, забезпечуючи їх рухливість і життєздатність. Сім'яні пухирці також беруть участь у процесі сім'явиверження. Запалення сім'яних пухирців призводить до збільшення їх розмірів і набряку органів. Везикули починають чинити надмірний тиск на простату і уретру, провокуючи порушення їх функцій.

Які причини запалення сім'яних пухирців у чоловіків?

Запалення сім'яних пухирців у чоловіків може відбуватися на тлі інших інфекційно-запальних захворювань органів чоловічої сечостатевої системи (простатиту, уретриту, епідидиміту). Патогенні мікроорганізми (кишкова паличка, ентерокок, протей, анаеробні бактерії) проникають висхідним шляхом по вивідних протоках з вогнищ інфекції (наприклад, уретри або простати). При простатиті нерідко розвивається простатовезикуліт (запалення передміхурової залози і сім'яних пухирців). Також інфікування везикул може відбуватися через лімфу або кров. Інші можливі причини везикуліту:

• камені або кісти в сім'яних пухирцях;
• новоутворення в везикулярних залозах;
• інфекції, що передаються статевим шляхом (наприклад, гонорея, яка викликає гонорейний везикуліт);
• вроджені аномалії сечостатевої системи;
• ослаблений імунітет при хронічних патологіях різної локалізації (наприклад, при цукровому діабеті, ВІСІ, туберкульозі);
• часті переохолодження;
• удари і травми пахової області;
• часті закрепи;
• малорухливий спосіб життя або тривале сидіння, що може сприяти застою крові в області таза.

Патологія сім'яних пухирців може розвиватися при підвищеній сексуальній активності або тривалому утриманні в результаті мікротравм або застою секрету відповідно. Везикуліт може виникнути після інвазивних медичних процедур (наприклад, біопсії простати, катетеризації, цистоскопії).

Які симптоми вказують на везикуліт?

Симптомами, що вказують на везикуліт у чоловіків, можуть бути біль над лобком, в промежині, яка віддає в пах, поперек або крижі. Больові відчуття часто посилюються при сечовипусканні або дефекації. Інші можливі симптоми везикуліту:

• болісна і передчасна еякуляція (виділення еякуляту зі статевого члена);
• домішки слизу, крові або гною в спермі;
• зміна обсягу і консистенції насіннєвої рідини;
• розлад сечовипускання (нетримання, затримка сечі, часті позиви в туалет);
• дискомфорт під час статевого акту;
• порушення потенції.

Запалення сім'яних пухирців може супроводжуватися підвищенням температури тіла, ознобом. Неспецифічними ознаками можуть бути головний біль, загальна слабкість і втома.

Які бувають види везикуліту у чоловіків?

Залежно від характеру перебігу патології виділяють два види везикуліту у чоловіків: гострий і хронічний. Гостра форма часто розвивається на тлі активної бактеріальної інфекції і характеризується яскраво вираженою симптоматикою. Патологія починається раптово, проявляючись сильним болем, високою температурою тіла, ознобом. Хронічний везикуліт відрізняється повільним перебігом з вираженими періодами загострення і ремісії. Патологія часто розвивається в результаті відсутності або неправильного лікування гострого запалення сім'яних пухирців.

За характером запального процесу виділяють катаральний, глибокий і поширений везикуліт. Катаральна форма захворювання може протікати безсимптомно або з маловираженою симптоматикою. Патологія проявляється запаленням і набряком слизової оболонки сім'яних пухирців, невеликим збільшенням їх розмірів.

При глибокому (гнійному) везикуліті запальний процес посилюється. У сім'яних пухирцях може накопичуватися гній. Поширена форма патології відрізняється прогресуванням запалення, яке може зачіпати суміжні тканини і сусідні органи сечостатевої системи.

За локалізацією запалення виділяють односторонній або двосторонній везикуліт. При односторонній патології запальний процес зачіпає один сім'яний пухирець — лівий або правий. Захворювання може протікати з менш вираженою симптоматикою, особливо на ранніх стадіях. Двосторонній везикуліт характеризується запаленням обох сім'яних пухирців і зазвичай супроводжується більш вираженими симптомами. Дана форма патології частіше зустрічається при затяжному інфекційно-запальному процесі за відсутності своєчасного правильного лікування.

Які ознаки вказують на хронічний везикуліт?

На хронічний везикуліт можуть вказувати періодичні больові відчуття ниючого характеру, часте або утруднене сечовипускання. При тривалому запаленні сім'яних пухирців може виникати дискомфорт під час статевого акту, еякуляції. Прогресування патології може призвести до еректильної дисфункції (порушення потенції), зниження лібідо, абсцесів, формування кіст, новоутворень та інших структурних змін сім'яних пухирців.

При хронічній формі захворювання погіршується якість і склад сперми, знижується рухливість і життєздатність сперматозоїдів. Везикуліт негативно позначається на чоловічій фертильності (здатності до зачаття), що може стати причиною труднощів з настанням вагітності у партнерки або призвести до безпліддя.

Як діагностують везикуліт?

Для діагностики везикуліту необхідно записатися на огляд до уролога. На прийомі лікар збирає анамнез (інформацію про скарги, симптоми, хронічні захворювання, спосіб життя), проводить ректальну пальпацію передміхурової залози і сім'яних піхурців з метою виявлення ознак запалення (набряклості, збільшення розмірів). Для уточнення діагнозу уролог може призначити лабораторні та інструментальні дослідження.

Для оцінки стану, структури та розміру сім'яних піхурців, виявлення ознак і характеру запалення показано трансректальне УЗД простати, везикул і сечового міхура. Додатково для більш детальної діагностики везикуліту лікар може призначити КТ або МРТ.

Які аналізи допомагають підтвердити запалення сім'яних пухирців?

Лабораторні аналізи при діагностиці везикуліту можуть включати:

• загальний та біохімічний аналіз крові (для виявлення запального процесу);
• бактеріологічне та цитологічне дослідження сечі (для виявлення збудника інфекції);
• спермограму (для оцінки якості сперми, виявлення наявності крові, гною в біоматеріалі);
• мікроскопію мазка з уретри (для виявлення запалення в органах малого таза).

Додатково може бути призначений ПЛР-аналіз (полімеразна ланцюгова реакція). Тест допомагає виявити захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), які могли спровокувати запалення сім'яних пухирців.

Чим лікувати везикуліт?

Тактика лікування везикуліту підбирається лікарем залежно від типу, характеру та причин розвитку патології. Для лікування гострої катаральної форми захворювання зазвичай призначається консервативна терапія. При гнійному везикуліті може бути показано хірургічне лікування. Консервативна терапія везикуліту може включати:

• прийом ферментів, флеботоніків, антибіотиків, протизапальних, знеболюючих, імуностимулюючих лікарських препаратів;
• фізіотерапевтичні процедури (лазерну, магнітну, ударно-хвильову терапії, вібромасаж, електрофорез);
• масаж сім'яних пухирців;
• лікувальну фізкультуру (вправи Кегеля, плавання, біг, спортивну ходьбу).

Лікарські препарати для лікування везикуліту підбираються виключно лікарем, виходячи з симптомів і характеру перебігу захворювання. В рамках комплексного лікування везикуліту може бути показана дієтотерапія. Необхідно виключити вживання жирних, гострих, солоних страв, копченостей, газованих напоїв, алкоголю. У раціон харчування при везикуліті треба додати більше овочів, фруктів, ягід, горіхів, риби та морепродуктів. Важливо забезпечити достатній питний режим, випиваючи не менше двох літрів рідини на день.

У яких випадках при везикуліті призначають операцію?

Операція при везикуліті призначається при скупченні гною в сім'яних пухирцях. Процедура може здійснюватися за допомогою пункції везикул з подальшим їх дренуванням або везикулотомії (резекції везикулярних залоз). При наявності каменів, кіст, новоутворень в органі може застосовуватися малоінвазивна хірургія (наприклад, везикулоскопія). Для лікування ускладнених форм патології може знадобитися везикулектомія — повне видалення сім'яних пухирців.

Як запобігти везикуліту?

Для запобігання везикуліту важливо своєчасно проводити лікування інфекційно-запальних захворювань органів чоловічої сечостатевої системи. Інші рекомендації щодо профілактики везикуліту можуть включати:

• зміцнення імунітету;
• достатню фізичну активність;
• уникнення переохолодження;
• збалансоване харчування;
• відмова від шкідливих звичок;
• уникнення травм пахової області;
• регулярний секс;
• використання засобів контактної контрацепції;
• дотримання питного режиму.

Для запобігання везикуліту необхідно регулярно проходити медичні огляди (не рідше одного разу на рік). При появі перших симптомів патології слід звернутися до лікаря.

Чим лікувати везикуліт в домашніх умовах?

Самостійне лікування везикуліту в домашніх умовах може погіршити симптоми, сприяти прогресуванню захворювання, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Безконтрольний прийом лікарських препаратів при везикуліті, особливо антибіотиків, може призвести до формування стійкості мікроорганізмів до терапії, спотворення клінічної картини захворювання і переходу запального процесу в хронічну форму.