Що таке мігрень і чим вона відрізняється від звичайного головного болю

Мігрень є хворобою, точну природу якої досі не виявили. Однак важливо, що вона відрізняється від звичайного головного болю як за характером прояву, так і за походженням. Частий головний біль – це часто симптом інших розладів. Він трапляється у випадку застуди, лихоманки, гіпертонічного кризу, перевтоми, високого тиску, тощо. Натомість мігрень – самостійне окреме захворювання.

Наразі вважається, що мігрень виникає у випадку порушення нейронних мереж центральної нервової системи. Це означає, що взаємодія нервових клітин у мозку порушена. Внаслідок цього людина стає вкрай чутлива до різних подразників: сильних запахів, яскравого світла, гучних звуків. Дослідники помітили, що спадковість – досить істотний фактор ризику появи мігрені. Однак випадки мігрені можуть починатися як приступи незалежно від факторів, що їх провокують. Тому є інша версія – гормональні зміни. Досі точна причина мігрені не встановлена.

Сам недужий може досить легко відрізнити мігрень від звичайного болю. Є чотири ознаки:

1. Біль інтенсивний і триває довго, можливо, годинами.
2. Відчуття болю може супроводжуватися пульсацією.
3. Біль може мати асиметричний характер.
4. Дискомфорт посилюється під час роботи.

Додатковими симптомами мігрені, що проявляються індивідуально, але трапляються досить часто, є нудота, світлові плями перед очима та інші незначні порушення зору під час нападу хвороби.

Не завжди у хворого на мігрень наявні всі ці симптоми. Однак якщо під час приступів болю спостерігаються хоча б деякі з них і цей стан не супроводжується розладами та порушеннями роботи інших систем органів (тобто біль не є наслідком, скажімо, травми), то пацієнт має запідозрити у себе мігрень. Точно встановити діагноз може лікар-невролог.

Перші симптоми мігрені

Є чотири основні фази приступу мігрені, і що цікаво, власне біль є лише третім:

1. Перша фаза характеризується зміною ритмів роботи нервової системи приблизно за добу до спалаху болю. Деякі пацієнти відчувають пригніченість, інші – навпаки, гіперактивність; іноді спостерігається незначне зниження працездатності, часте безпричинне позіхання. Оскільки ця фаза виражена досить слабко, її рідко помічають – хіба хворі на мігрень, які вже роками звикли боротися з недугою та помітили певні закономірності, які передують нападу. Крім того, перша фаза взагалі трапляється лише у половини хворих.
2. Короткочасні та незначні розлади зору, які проявляються у вигляді мерехтливих плям та спалахів перед очима, спостерігаються близько в 30% пацієнтів. Ця фаза попереджає про атаку болю за годину до початку.
3. Третя фаза – власне біль. Часто має певну локалізацію, характерну для конкретної особи. Однак оскільки приступ може тривати годинами, біль ніби мігрує і переміщується з однієї зони голови на іншу, з чим і пов’язана назва хвороби. Біль інтенсивний, пульсуючий, але з часом може ставати здавлюючим або розпираючим. Звичайні знеболювальні, що допомагають за больового синдрому, переважно не діють.
4. Четверта фаза – відновлення. Триває від години до доби. Деякі пацієнти в цей період відчувають сонливість, інші – навпаки, ейфорію, яка не заважає міцному та здоровому сну.

Індивідуальність у проявах та часто слабка інтенсивність всіх фаз, крім третьої, робить мігрень складною для діагностування. Її часто плутають з іншими видами болю.

Що може спровокувати напад мігрені

Є чимало факторів ризику, які можуть спровокувати напад. До них належать:

• стресові стани;
• різка зміна інтенсивності праці. Тобто спровокувати напад може і неочікуване перевантаження і, навпаки, різке розслаблення після довгого періоду роботи;
• сенсорні подразники високої інтенсивності, про які було згадано вище. Це сильні запахи, різкі звуки, спалахи, яскраве світло;
• деякі продукти (чутливість індивідуальна);
• голодування;
• порушення сну;
• швидка зміна погодних умов.

У більшості хворих спостерігається чутливість лише до деяких із перелічених факторів. Також слід сказати, що ця хвороба частіше трапляється в жінок (приблизно у кожної п’ятої), ніж у чоловіків (приблизно в одного з 15). І у випадку з жінками до факторів, які провокують напад, також належать стани, що супроводжуються зміною гормонального фону: менструація, овуляція та штучні зміни гормонального фону, викликані прийомом протизаплідних пігулок.

Що таке мігрень з аурою?

У контексті питання мігрені, аурою називають ті незначні розлади зору, які характеризують другу фазу. Аура може набувати різних форм і виглядів. Іноді вона майже не заважає, іноді людині складно щось бачити. У будь-якому разі вона триває недовго – від хвилини і до години.

Важливо пам’ятати, що більш тривале збереження світлових плям перед очима є ознакою ускладнення хвороби – мігренозного інсульту. Якщо ж аури немає, іноді трапляється так званий мігренозний статус – інше ускладнення хвороби, що характеризується інтенсивним болем голови, який може тривати довше, ніж три доби. Ускладнення вимагають термінової госпіталізації.

Чи доцільно використовувати триптани?

Оскільки звичайні знеболювальні під час нападів мігрені здебільшого не діють, були розроблені спеціальні засоби допомоги для покращення стану хворого. Один із них – триптани. Альтернатива для них – ерготамін.

Специфічна терапія мігрені – це результат досить довгого пошуку результату. Так само, як симптоматика захворювання має індивідуальні вираження, так і лікування має спиратися на особливості конкретного пацієнта. Те, що допомагає одному, не допоможе іншому. Тому, по-перше, для ефективного лікування мігрені важлива тривала співпраця лікаря-невролога та пацієнта, а по-друге, на підбір дієвого засобу проти приступу може піти чимало часу.

Перший етап – це проба звичайними анальгетиками, наприклад, парацетамол, анальгін, ібупрофен тощо. У деяких випадках вони дійсно допомагають. Якщо ні, лікар підбирає препарат і курс, який буде діяти якісно. І на це може піти близько шести приступів, під час яких пацієнт буде приймати ліки, котрі не діятимуть. Важливо не здаватися і не думати, ніби від мігрені не може допомогти взагалі нічого. 

Чи можливо назавжди позбутись мігрені?

Способи боротьби з мігренню індивідуальні. Необхідно проконсультуватися з сімейним лікарем. Ефективність продемонструвала, наприклад, акупунктура. Загальна порада, яка може допомогти мінімізувати ризик виникнення нападу, – змінити спосіб життя так, щоб не виникали (або майже не виникали) фактори ризику.

Автор: Яковлєва Ірина Миколаївна

Лікар-невролог. Вища категорія. Досвід роботи 21 рік.