Рахіт: симптоми, причини та лікування

Що таке рахіт?

Рахіт — це захворювання кісткової системи, яке розвивається у немовлят і дітей раннього віку (від шести місяців) внаслідок дефіциту вітаміну D, кальцію та фосфору. Недостатня мінералізація кісткової тканини призводить до розм'якшення і ослаблення кісток, деформації опорно-рухового апарату, уповільнення росту і порушення формування зубів.

Як зрозуміти, що у дитини рахіт?

Зрозуміти, що у дитини рахіт можна за характерними ознаками, які зазвичай проявляються в період активного розвитку у віці від шести місяців до двох років. Симптоми рахіту у дітей:

• затримка росту;
• деформація кісток черепа. Голова при рахіті може набути квадратної форми. Лоб стає опуклим, а потилиця — плоскою;
• зміна вигину хребта, грудного відділу. Деформація грудної клітки при рахіті сприяє згинанню ребер, які набувають увігнутої або опуклої форми. У дитини також може випирати тільки ліве або праве ребро;
• уповільнення заростання тім'ячка;
• вальгусна (Х) або варусна (О) деформація нижніх кінцівок;
• больові відчуття в кістках і м'язах;
• зниження м'язового тонусу;
• затримка прорізування зубів;
• опуклий «жаб'ячий» живіт;
• м'язові судоми;
• підвищена пітливість;
• потовщення щиколоток, колін і зап'ясть.

Розм'якшення і крихкість кісток при патології підвищує ризик травм і переломів навіть при невеликих навантаженнях. Ознакою рахіту у дітей може бути порушення моторних навичок (повзання, сидіння, переворотів, утримання голови, ходьби). Ослаблення м'язового тонусу негативно позначається на дрібній моториці (точних рухах кистей і пальців).

Які причини рахіту?

Рахіт у дітей в більшості випадків розвивається при нестачі вітаміну D, який необхідний для нормального засвоєння організмом кальцію і фосфору — ключових мінералів для формування кісткової тканини. Вітамін D надходить в організм при його синтезі (утворенні) в шкірному покриві під впливом ультрафіолетового випромінювання, з їжею або біологічно активними добавками. Інші причини рахіту у дітей можуть включати:

• недостатнє перебування дитини на свіжому повітрі, що обмежує вплив розсіяного сонячного світла на шкіру;
• відсутність або недостатня кількість в раціоні вагітної жінки і годуючої мами продуктів, багатих вітаміном D (яєць, молочних продуктів, жирної риби);
• порушення чутливості організму до вітаміну D через прийом ліків (наприклад, протисудомних препаратів);
• генетична схильність;
• відмова від грудного вигодовування і використання неадаптованих молочних сумішей;
• порушення, пов'язані з неправильним введенням прикорму (перебування дитини виключно на грудному вигодовуванні більше шести місяців, несвоєчасне введення овочевих, м'ясних і молочних продуктів);
• незбалансоване харчування дитини (нестача або відсутність в раціоні молочних продуктів, риби, яєць).

Дефіцит вітаміну D, який призводить до виникнення рахіту, часто спостерігається у недоношених новонароджених дітей. У групі ризику також перебувають діти з непереносимістю лактози, темною шкірою, зниженою фізичною активністю. Патологія може розвиватися на тлі захворювань, що негативно впливають на засвоєння вітаміну в організмі (целіакії, кістозного фіброзу, виразкового коліту, хвороби Крона, дисбактеріозу кишківника, хвороб нирок і печінки).

Ступені рахіту

Рахіт у дітей проходить три ступені розвитку, кожен з яких відрізняється характерними симптомами і змінами в організмі. Ступені тяжкості рахіту представлені в таблиці.

За характером перебігу захворювання виділяють гострий, підгострий і рецидивуючий рахіт. Гостра форма патології характеризується швидким прогресуванням захворювання, яке супроводжується вираженим розм'якшенням кісток, порушеннями з боку нервової системи (дратівливістю, порушенням сну і втратою апетиту). Підгострий перебіг рахіту супроводжується повільною деформацією кісток (гіпертрофією лобних і тім'яних горбів, потовщенням реберно-хрящових зчленувань), зниженням м'язового тонусу, затримкою фізичного розвитку дитини.

Рецидивуючий рахіт характеризується чергуванням періодів загострення і ремісії. Форма патології частіше розвивається при недостатньому або нерегулярному лікуванні, а також при тривалому дефіциті вітаміну D. Рецидиви зазвичай виникають в зимово-весняний період або у дітей з хронічними захворюваннями, що порушують всмоктування вітаміну D, кальцію і фосфору.

Виходячи з концентрації кальцію і фосфору в організмі, виділяють кальційпенічний, фосфопенічний і рахіт без виражених змін рівня мінералів у сироватці крові. Класифікація допомагає при постановці діагнозу і призначенні медикаментозного лікування захворювання з урахуванням дефіциту конкретного мінералу.

Як діагностують рахіт?

Діагностика рахіту здійснюється педіатром під час регулярних оглядів немовляти, під час яких лікар визначає можливі відхилення у розвитку від норми з урахуванням віку дитини. При фізикальному огляді особливе значення приділяється голові, ногам і грудній клітці, звертаючи увагу на характерні симптоми рахіту (деформацію кісток, м'язову слабкість).

Для підтвердження рахіту педіатр призначає лабораторну діагностику, яка включає аналізи крові та сечі для визначення рівня кальцію, фосфору і вітаміну D. Для оцінки ступеня ураження кісткової системи може бути показано рентгенівське дослідження кісток. При підозрі на спадкову причину появи рахіту лікар може призначити генетичне тестування.

Як лікують рахіт?

Лікування рахіту спрямоване на заповнення дефіциту вітаміну D, кальцію і фосфору в організмі. Медикаментозна терапія підбирається лікарем, виходячи з характеру перебігу, тяжкості захворювання, віку дитини, наявності супутніх патологій. Лікування рахіту у дитини може включати:

• збільшення споживання продуктів, багатих на вітамін D, кальцій і фосфор (молока, жирної риби, злаків, апельсинового соку);
• збільшення часу перебування на сонці із забезпеченням необхідних заходів захисту (прогулянка в ранкові та вечірні години, використання сонцезахисних засобів);
• прийом вітаміну D у формі крапель, капсул або таблеток залежно від віку дитини;
• фізіотерапевтичні процедури (масаж, лікувальна фізкультура);
• носіння корсета для корекції викривлення кісток.

Додатково лікар може призначити прийом препаратів кальцію або фосфору. При тяжкому перебігу рахіту, який супроводжується вираженою деформацією скелета, може знадобитися хірургічне лікування викривлення.

Як довго лікується рахіт?

Лікування рахіту може зайняти від декількох тижнів до декількох місяців. Тривалість терапії визначається виключно лікарем, виходячи з тяжкості та характеру перебігу захворювання, стану здоров'я та віку дитини. При дотриманні всіх рекомендацій педіатра дефіцит вітаміну D може бути усунутий протягом шести-восьми тижнів. На відновлення порушень кісткових тканин, пов'язаних з деформацією скелета, може знадобитися кілька місяців.

Чи виліковний рахіт?

У більшості випадків при своєчасному зверненні та дотриманні всіх рекомендацій лікаря рахіт повністю вдається вилікувати протягом декількох тижнів або місяців. Якщо патологія викликана генетичними порушеннями, важливо контролювати перебіг хвороби і дотримуватися всіх рекомендацій щодо запобігання дефіциту вітаміну D, кальцію і фосфору в організмі.

Які наслідки рахіту?

Відсутність своєчасного лікування рахіту може призвести до незворотних наслідків. Ускладнення рахіту у дитини можуть включати:

• уповільнення росту;
• деформацію кісток таза, черепа, нижніх кінцівок;
• рахітичну грудну клітку (випирання ребер у дитини);
• хронічний больовий синдром у м'язах і кістках;
• часті переломи кісток;
• порушення постави, викривлення хребта;
• плоскостопість;
• стійку м'язову гіпотонію;
• порушення процесу формування зубної емалі;
• неправильний прикус;
• краніотабес (розм'якшення кісток черепа).

Деформація скелета може призвести до функціональних порушень роботи дихальної, серцево-судинної, травної систем. Рахіт ребер сприяє погіршенню вентиляції легенів, збільшує ризик частих інфекцій дихальних шляхів, сприяє формуванню хронічної дихальної недостатності, підвищує ризик гіпоксії мозку.

Порушення мінерального обміну і дефіцит вітаміну D призводить до неврологічних розладів, які можуть супроводжуватися затримкою мовлення, порушенням координації, судомами. При виражених тазових деформаціях у дівчаток в майбутньому можуть виникати труднощі під час пологів через анатомічне звуження родового каналу.

Чи можна запобігти рахіту?

Запобігти рахіту у дитини можна, дотримуючись комплексу заходів, спрямованих на підтримку в організмі необхідного рівня вітаміну D, кальцію, фосфору. При грудному вигодовуванні важливо виключити дефіцит вітаміну D, кальцію і фосфору у годуючої мами. За призначенням лікаря дитині рекомендується давати вітамін D в профілактичних дозах (400 МО) на день. Слід забезпечити регулярні прогулянки дитини на свіжому повітрі.

Неможливо запобігти рахіту, викликаному генетичною хворобою. У зазначеному випадку рекомендується контролювати перебіг патології для запобігання прогресуванню рахіту і розвитку його ускладнень.

Профілактика рахіту у дітей

Антенатальну (до народження дитини) профілактику рахіту у дітей необхідно починати ще під час вагітності. Майбутня мама повинна повноцінно і збалансовано харчуватися, отримувати достатню кількість вітаміну D, кальцію і фосфору, проводити достатньо часу на свіжому повітрі з безпечним рівнем інсоляції (перебування під сонцем в ранкові та вечірні години, використання сонцезахисного засобу при необхідності). Рекомендації щодо запобігання рахітизму у дітей з перших днів життя можуть включати:

• наявність у раціоні годуючої мами продуктів, що містять вітамін D, кальцій і фосфор (молока, сиру, яєць, риби);
• грудне вигодовування або використання адаптованих сумішей при штучному годуванні;
• регулярні тривалі прогулянки на свіжому повітрі з урахуванням безпечного рівня ультрафіолетових променів;
• своєчасне і правильне введення прикорму;
• фізичну активність дитини;
• масаж і фізичні вправи, спрямовані на підтримку правильного формування кістково-м'язової системи;
• своєчасне лікування патологій шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок, які можуть перешкоджати нормальному засвоєнню вітаміну D і мінералів.

У перші місяці життя за призначенням лікаря дитині рекомендується профілактичний прийом вітаміну D. Подальша схема прийому коригується педіатром індивідуально, виходячи з віку, стану здоров'я, раціону харчування і пори року. Регулярні медичні огляди у педіатра допоможуть своєчасно виявити ранні ознаки рахіту, вжити заходів щодо лікування патології та запобігання її ускладнень.

Рахіт — це дитяча хвороба?

Рахіт є дитячою хворобою. Патологія переважно вражає дітей грудного та раннього віку (до двох років) у період активного росту. У підлітків розвивається не рахіт, а остеомаляція.

Що таке остеомаляція?

Остеомаляція — це хвороба кісткової тканини у людини, яка розвивається внаслідок недостатньої мінералізації кісток. Патологія характеризується надмірною м'якістю і крихкістю кісток, що збільшує ризик переломів. Остеомаляція є формою рахіту, яка розвивається у підлітків і дорослих в результаті дефіциту вітаміну D.

Які причини остеомаляції?

Основною причиною розвитку остеомаляції є нестача вітаміну D, яка призводить до порушення процесу засвоєння організмом кальцію і фосфору. Інші причини остеомаляції:

• хронічні патології нирок (нефротичний синдром, ниркова недостатність);
• генетична схильність;
• нирковий канальцевий ацидоз (порушення нормального кислотно-лужного балансу в організмі);
• ожиріння, що ускладнює засвоєння вітаміну D;
• захворювання печінки (цироз, стеатоз);
• патології шлунково-кишкового тракту (целіакія, запальні захворювання кишківника, резекція тонкої кишки, синдром мальабсорбції).

Остеомаляція може виникнути в результаті вживання деяких лікарських препаратів (протиепілептичних, протигрибкових засобів, кортикостероїдів, препаратів на основі алюмінію). Ризик розвитку патології підвищується з віком (старше 65 років), що пов'язано зі зниженням здатності шкіри синтезувати вітамін D, погіршуючи його метаболізм. Остеомаляція також діагностується в період вагітності та грудного вигодовування.

Які симптоми остеомаляції?

Основним симптомом остеомаляції є біль у кістках, особливо в нижній частині тіла (в області попереку, стегон, таза і ніг). Больові відчуття посилюються при ходьбі, піднятті важких предметів. Інші симптоми остеомаляції:

• зниження м'язового тонусу;
• скутість у м'язах;
• м'язові спазми, судоми;
• парестезія (відчуття поколювання, оніміння, «повзання мурашок» у руках і ногах);
• потовщення зап'ястя;
• деформація хребта, таза, нижніх кінцівок;
• зміна ходи.

Остеомаляція може супроводжуватися труднощами при ходьбі, змінах положення тіла (нахилах, поворотах корпусу), підйомі по сходах, вставанні зі стільця. Патологія викликає загальну слабкість, підвищену втомлюваність. Остеомаляція може призвести до втрати рівноваги, частих падінь, переломів.

Як лікують остеомаляцію у дорослих?

Тактика лікування остеомаляції у дорослих визначається лікарем, виходячи з характеру перебігу патології з урахуванням результатів лабораторних аналізів. Медикаментозна терапія спрямована на заповнення дефіциту вітаміну D, кальцію або фосфору. Лікар може призначити прийом харчових добавок, дозування яких визначається залежно від тяжкості патології. Лікування остеомаляції у дорослих може включати:

• збалансовану дієту, багату кальцієм, фосфором і вітаміном D;
• достатню фізичну активність;
• масаж;
• спеціальні вправи, спрямовані на зміцнення кістково-м'язової системи, підтримку функціональності та загальної рухливості скелета;
• носіння корсета для запобігання подальшої деформації скелета.

Для купірування больового синдрому можуть призначатися нестероїдні протизапальні препарати. Якщо остеомаляція викликана патологіями печінки, нирок або шлунково-кишкового тракту, здійснюється лікування основного захворювання. У важких випадках для корекції деформаційних змін скелета може знадобитися хірургічне втручання.

Педіатрія в Дитячому відділенні в Полтаві