Що таке гістамін?
Гістамін — це біогенна амінна сполука в організмі людини. Гістамін допомагає передавати сигнали між нервовими клітинами, регулює кровотік, впливаючи на звуження та розширення судин, та викликає запалення при пошкодженнях або алергії.
Навіщо потрібен гістамін?
Поставте своє питання Алергологу «ОН Клінік»
Гістамін бере участь у різних процесах організму, включаючи імунний захист, функціонування нервової системи, роботу травного тракту. Він також необхідний для підтримання внутрішнього балансу, включаючи стабільність температури, рівня pH, концентрації солей, води, глюкози та інших важливих показників.
| Функції гістаміну | |
| Назва | Опис |
| Медіатор запалення та алергії | Гістамін є ключовим учасником запальних та алергічних реакцій. При контакті з алергенами він вивільняється і взаємодіє з Н-рецепторами, викликаючи розширення судин, підвищення їх проникності і вихід рідини в тканини, призводячи до набряку, почервоніння і свербіння. Він також активує сенсорні нервові закінчення, викликаючи подразнення та болісні відчуття, характерні для алергічних реакцій. |
| Регуляція судинного тонусу та кровообігу | Гістамін розширює дрібні кровоносні судини (капіляри), знижуючи кров'яний тиск та збільшуючи приплив крові до тканин. Реакція важлива при запальних процесах, оскільки посилений кровообіг сприяє транспортуванню імунних клітин до місця ушкодження. Однак надмірне розширення судин при масивному викиді гістаміну (наприклад, при анафілактичному шоку) може призвести до різкого падіння артеріального тиску та небезпечного стану. |
| Передача нервових імпульсів (нейромедіаторна функція) | Гістамін виконує роль нейромедіатора у центральній нервовій системі. Він бере участь у регуляції неспання і циклу сну, активуючи кору головного мозку і сприяючи підтримці стану неспання. Дефіцит гістаміну пов'язаний із сонливістю, а його надмірна активність — з безсонням. |
| Регулювання секреції шлункового соку | У шлунку гістамін стимулює H₂-рецептори обкладувальних клітин слизової оболонки, активуючи виділення соляної кислоти. Вона необхідна для травлення їжі, але надмірне вироблення кислоти під дією гістаміну може призвести до розвитку гастриту, виразкової хвороби та рефлюксу. |
| Контроль імунних реакцій | Гістамін регулює активність імунних клітин, включаючи тучні клітини, макрофаги та Т-лімфоцити, впливаючи на запалення та захисні механізми організму. Він може як посилювати, так і пригнічувати імунну відповідь. Наприклад, при алергіях він надмірно активує імунну систему, а за хронічних запальних захворювань може зменшувати інтенсивність імунної відповіді. |
| Вплив на гладку мускулатуру | Гістамін викликає скорочення гладких м'язів бронхів, кишківника та матки. У дихальних шляхах його активність може призводити до бронхоспазму, що є причиною нападів бронхіальної астми. У кишківнику він впливає перистальтику, а в матці може сприяти скороченню м'язів. |
| Участь у терморегуляції | Гістамін впливає на механізми терморегуляції, змінюючи тонус кровоносних судин. Він може викликати розширення судин шкіри, сприяючи втраті тепла та зниженню температури тіла, або навпаки, звужувати судини, зменшуючи тепловіддачу. Зазначений ефект відіграє роль у жарознижувальних та гарячкових реакціях організму. |
| Регуляція апетиту та метаболізму | У гіпоталамусі гістамін взаємодіє з нейронами, що регулюють відчуття голоду. Він пригнічує апетит та бере участь в енергетичному обміні, впливаючи на жировий метаболізм. Зниження активності гістамінергічної системи може сприяти розвитку ожиріння, а стимуляція гістамінових рецепторів — схудненню. |
Де виробляється гістамін?
Гістамін виробляється в організмі з амінокислоти гістидину під дією ферменту гістидиндекарбоксилази. Основними його сховищами є базофіли та тучні клітини, які розташовані в сполучних тканинах по всій темі, особливо під шкірою, поряд з кровоносними та лімфатичними судинами, на нервах, слизових оболонках дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту.
При дії алергенів, інфекцій чи травм білі кров'яні клітини вивільняють гістамін, викликаючи запальні реакції. У головному мозку гістамін синтезується в специфічних нейронах гіпоталамуса і бере участь у регуляції неспання, пам'яті та терморегуляції. У шлунку його виробляють ентерохромаффіноподібні клітини, стимулюючи виділення соляної кислоти для травлення.
Яка норма гістаміну у крові?
Норма загального гістаміну в крові становить 50–60 нг/мл, у плазмі – 0,3–0,4 нг/мл. Референтні значення можуть відрізнятися в залежності від лабораторії та способу проведення аналізу на гістамін.
Що таке гістамінова непереносимість?
Алергія на гістамін (гістаміноз) — це патологічний стан, при якому організм не може ефективно розщеплювати надлишок гістаміну через дефіцит ферменту діаміноксидази (ДАО) або порушення його метаболізму. Можливі симптоми непереносимості гістаміну:
- нудота та блювання;
- здуття живота;
- виражені головний біль;
- утруднене дихання чи задишка;
- свербіж шкірних покривів;
- закладеність носа чи нежить;
- почервоніння або висипання на шкірі;
- знижений артеріальний тиск;
- нерегулярний чи прискорений серцевий ритм;
- набряк губ, язика чи горла.
При харчовій непереносимості гістаміну діарея виникає через його вплив на кишківник. Гістамін стимулює скорочення гладких м'язів шлунково-кишкового тракту, прискорюючи перистальтику, що призводить до пришвидшеного випорожнення. Крім того, він збільшує проникність кишкової стінки, викликаючи запалення та підвищене виділення рідини в кишківник, що посилює діарею.
Гістамінова алергія або непереносимість у жінок може спричинити болісні місячні (дисменорею) через вплив на гладкі м'язи матки. Також гістамін впливає на гормональний баланс, підвищуючи рівень естрогену у крові. Надлишок статевого гормону може посилювати запалення та викликати підвищену чутливість до болю під час менструації.
Чому розвивається непереносимість гістаміну?
Гістамінова непереносимість розвивається через недостатню активність або дефіцит ферменту діаміноксидази. Також непереносимість гістаміну можуть спричинити порушення роботи гістамін-N-метилтрансферази — ферменту, який розкладає гістамін у центральній нервовій системі та печінці, перетворюючи його на неактивні метаболіти.
Які причини підвищеного гістаміну?
Причиною викиду гістаміну є активація тучних клітин та базофілів у відповідь на вплив алергену, стресу, травми або інфекції. Клітини руйнуються або активують спеціальні механізми екзоцитозу — процесу, при якому клітини викидають речовини, що містяться в них назовні через злиття мембранних бульбашок (везикул) з клітинною мембраною.
В результаті гістамін вивільняється в навколишні тканини та кров, де він зв'язується з відповідними рецепторами та запускає запальну або імунну реакцію. Можливі причини підвищення гістаміну в крові:
- атопічний дерматит (екзема);
- алергічний риніт (сінна лихоманка);
- контактний дерматит;
- алергічна астма;
- кон'юнктивіт (запалення слизової оболонки ока);
- гастрит та виразкова хвороба шлунка;
- гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);
- розлад шлунка (диспепсія);
- хвороби опасистих клітин (мастоцитоз);
- аутоімунні патології (наприклад, системний червоний вовчак).
Рівень гістаміну підвищений при нейродегенеративних та психічних захворюваннях, оскільки він бере участь у регуляції передачі нервових імпульсів та запальних процесів у центральній нервовій системі. Наприклад, при хворобі Паркінсона високий рівень гістаміну може бути пов'язаний із компенсаторною реакцією на дефіцит дофаміну, а при шизофренії — з дисбалансом нейромедіаторів, включаючи глутамат та ацетилхолін.
Які симптоми підвищеного рівня гістаміну?
Виділяють чотири основні рецептори гістаміну — Н1, Н2, Н3 та Н4, кожен з яких викликає певні симптоми при активації.
| Симптоми надлишку гістаміну | ||
| Назва рецептора | Локалізація та функції | Ознаки активації рецептора |
| H1 | Знаходяться в нейронах головного мозку, гладких м'язах дихальних шляхів та кровоносних судин. Відповідають за алергічні реакції, анафілаксію, регуляцію сну, температури тіла, емоцій та пам'яті. | Свербіж, розширення судин (вазодилатація), гіпотонія, тахікардія, почервоніння, бронхоспазм, біль, підвищена проникність судин, нежить. |
| H2 | Розташовані в клітинах шлунка, що виділяють кислоту, гладких м'язах та клітинах серця. Беруть участь у секреції шлункового соку, стимуляції слизових залоз дихальних шляхів, судинної проникності та регуляції кровотоку. | Виділення шлункового соку, стимуляція слизу в дихальних шляхах, проникність судин, гіпотонія, почервоніння, біль голови, тахікардія, бронхоспазм. |
| H3 | Є в нейронах центральної нервової системи. Регулюють вивільнення гістаміну та нейромедіаторів (дофаміну, норадреналіну, ацетилхоліну). | Порушення когнітивних функцій (пам'яті, уваги, навчання), головний біль, порушення сну, підвищена тривожність, запаморочення, гіперактивність або, навпаки, загальмованість. |
| H4 | Знаходяться в кістковому мозку та кровотворних клітинах. Беруть участь у формуванні клітин крові, відіграють роль у запальних процесах та аутоімунних захворюваннях. | Посилення запальних процесів, хронічна втома, запальні реакції шкіри, загострення аутоімунних захворювань, підвищена чутливість до болю. |
Чим небезпечний підвищений рівень гістаміну?
Підвищений рівень гістаміну в крові та сечі може призвести до запальних та алергічних реакцій. Він також впливає на серцево-судинну систему, викликаючи гіпотонію (зниження артеріального тиску), тахікардію (прискорене серцебиття) та розширення судин, що може призвести до головного болю та запаморочення.
Вплив на нервову систему проявляється у вигляді тривожності, безсоння, мігрені та когнітивних порушень. Тривале підвищення рівня гістаміну сприяє розвитку хронічних запалень, може посилювати аутоімунні та нейродегенеративні захворювання.
Коли потрібно перевіряти рівень гістаміну в організмі?
Перевіряти рівень гістаміну в організмі треба за наявності симптомів, що вказують на його надлишок або непереносимість, включаючи шкірні висипання, свербіж, набряки, хронічний головний біль або мігрені, порушення травлення, прискорене серцебиття, тривожність і безсоння. Також аналіз крові на гістамін може бути необхідним при підозрі на гістаміноз, дефіцит ферменту ДАО або при тяжких алергічних реакціях.
Діагностика рівня гістаміну важлива для людей із хронічними запальними, аутоімунними чи нейродегенеративними захворюваннями. Також дослідження необхідне людям, які відчувають погіршення самопочуття після вживання продуктів, багатих на гістамін (сирів, помідорів, цитрусових).
Як перевірити рівень гістаміну?
Визначити рівень гістаміну в організмі, виявити його можливий надлишок чи дефіцит, а також оцінити ефективність його метаболізму допоможуть лабораторні дослідження. Аналізи використовуються для діагностики гістамінової непереносимості, алергічних реакцій, запальних та неврологічних захворювань.
Які аналізи можуть підтвердити непереносимість гістаміну?
Аналізи крові на гістамін може призначити терапевт, сімейний лікар, алерголог, гастроентеролог, невролог. Лабораторні тести на гістамін:
- дослідження крові на рівень гістаміну. Визначає концентрацію гістаміну в крові та допомагає виявити його надлишок. Тест може проводитися натще або після провокації продуктами гістаміну, щоб оцінити реакцію організму на гістамін;
- аналіз крові на активність діаміноксидази Визначення рівня ДАО у крові допомагає виявити дефіцит ферменту, що є однією з основних причин непереносимості гістаміну. Низька активність ДАО може призвести до накопичення гістаміну та появи симптомів, включаючи шкірні висипання, головний біль та розлади травлення;
- аналіз сечі на метаболіти гістаміну Дослідження виявляє рівень продуктів розпаду гістаміну (наприклад, метилгістаміну). Проба допомагає оцінити, наскільки ефективно організм розщеплює гістамін та видаляє його з організму. Високі рівні метаболітів можуть свідчити про підвищену активність гістамінової системи або порушення виведення гістаміну;
- імунологічні тести на гістамін-індуковані реакції. Включають шкірні проби та тести на вивільнення гістаміну з опасистих клітин. Дослідження допомагають виявити підвищену чутливість до гістаміну та визначити ступінь вираженості реакцій організму. Їх використовують у діагностиці алергій та гістамінової непереносимості.
Також може проводитись генетичний аналіз на мутації ферментів метаболізму гістаміну. Дослідження визначає генетичні варіації, що впливають на активність ДАО та гістамін-N-метилтрансферази (HNMT). Мутації генів можуть призводити до уповільненого розщеплення гістаміну та підвищеної чутливості до його дії.
Як підготуватися до аналізу гістаміну в організмі?
Аналіз на гістамін рекомендується здавати кров натще, уникаючи прийому їжі за 8-12 годин до дослідження. За кілька днів до тесту треба виключити продукти, багаті на гістамін (ферментовані, копчені, витримані продукти, алкоголь), а також антигістамінні препарати (за погодженням з лікарем). Фізичні навантаження, стрес та алергічні реакції можуть вплинути на рівень гістаміну, тому за добу до здачі аналізу слід мінімізувати фізичну активність та уникати контакту з потенційними алергенами.
Що робити при підвищеному рівні гістаміну чи його надлишку?
При підвищеному рівні гістаміну чи надлишку в організмі необхідно записатися на консультацію до алерголога. Лікар поставить діагноз і підбере медикаментозні препарати, а за потреби (наприклад, при виключенні алергічної реакції) — скерує до гастроентеролога або дерматолога.
Як вивести гістамін із організму?
Зменшити рівень гістаміну в крові допоможуть лікарські препарати, тип та дозування яких підбираються залежно від причини, тяжкості симптомів, індивідуальної чутливості організму та наявності супутніх захворювань. Медикаментозні засоби, які допомагають вивести гістамін із організму:
- H1-антигістамінні препарати. Блокують H1-рецептори, знижуючи вплив гістаміну на шкіру, слизові оболонки та нервову систему. Антигістамінні мазі та таблетки використовуються при алергії, кропив’янці та анафілактичних реакціях. Деякі засоби проникають через гематоенцефалічний бар'єр (між кровоносною системою та головним мозком) і викликають сонливість, тоді як сучасні препарати діють лише на периферичні рецептори та не мають седативного ефекту;
- H2-антигістамінні препарати. Антагоністи гістаміну блокують H2-рецептори в слизовій оболонці шлунка, зменшуючи вироблення соляної кислоти. Вони використовуються при гастриті, виразковій хворобі та гастроезофагеальному рефлюксі, допомагаючи захистити слизову оболонку шлунка від надмірної кислотності. Хоча вони не впливають безпосередньо на алергічні реакції, зниження рівня гістаміну в шлунку може допомогти пацієнтам із чутливістю до біогенної сполуки, знижуючи її системний вплив;
- кортикостероїди. Пригнічують активність імунної системи, зменшуючи вивільнення гістаміну з тучних клітин. Вони ефективні при тяжких алергічних реакціях, бронхіальній астмі, аутоімунних захворюваннях та шкірних запаленнях. Кортикостероїди працюють на більш глибокому рівні, ніж антигістамінні препарати, запобігаючи каскаду імунних реакцій, спричинених гістаміном, але при тривалому застосуванні можуть викликати побічні ефекти.
При тяжких симптомах алергії пацієнтам вводиться адреналін, який є екстреним засобом при анафілактичному шоці, коли висока концентрація гістаміну викликає сильне розширення судин, падіння артеріального тиску та бронхоспазм. Він діє швидко, звужуючи судини, підвищуючи кров'яний тиск, розслаблюючи дихальні шляхи та стабілізуючи серцевий ритм. Хоча адреналін не руйнує гістамін, він ефективно нейтралізує його небезпечні ефекти, запобігаючи критичним ускладненням, включаючи набряк гортані та зупинку дихання.
Дослідження показують, що добавки вітаміну C та В6, міді можуть допомогти знизити рівень гістаміну. Вітамін C прискорює розщеплення гістаміну, підвищуючи активність ферментів, що беруть участь у його метаболізмі, і має антиоксидантні властивості, зменшуючи запалення. Мідь необхідна для функціонування ферменту діаміноксидази, який розщеплює гістамін у кишечнику та крові, запобігаючи його накопиченню. Вітамін B6 бере участь у синтезі ДАО, сприяючи його виробленню та покращуючи здатність організму контролювати рівень гістаміну.
Дієта при гістаміновій непереносимості необхідна для зниження рівня гістаміну в організмі і запобігання загострень симптомів. Оскільки у людей з непереносимістю порушено розщеплення гістаміну, вживання продуктів з його високим вмістом може викликати шкірні реакції, головний біль, розлади травлення та дихальні проблеми. Споживання продуктів, що пригнічують вироблення гістаміну, допоможе зменшити навантаження на організм та покращити загальне самопочуття.
Які продукти багаті на гістамін?
Високий вміст гістаміну в деяких продуктах обумовлено процесами ферментації, тривалого дозрівання, бродіння або розкладання білків, у ході яких утворюється та накопичується біогенна амінна сполука. Продукти, які містять гістамін:
- алкоголь (особливо вино, пиво та шампанське);
- оброблене м'ясо;
- витримані сири;
- квашена капуста;
- овочі (помідори, баклажани та шпинат);
- тропічні фрукти (ананас, банани, папайя);
- цитрусові (лимони, лайми, апельсини);
- деякі ягоди та фрукти (наприклад, полуниця, банани, вишня);
- горіхи (мигдаль, фундук, фісташки) та шоколад;
- бобові (нут, сочевиця, горох);
- барвники та консерванти.
Риба (скумбрія, тунець, сардини, оселедець) та молюски містять гістамін через високий рівень амінокислоти гістидину. При неправильному зберіганні, особливо при кімнатній температурі, бактерії активно розкладають гістидин, що призводить до накопичення гістаміну в рибі. Теплова обробка не руйнує гістамін, тому важливо правильно зберігати рибу та морепродукти за низьких температур (наприклад, у холодильнику).
Які продукти містять мало гістаміну?
Продукти, що блокують гістамін, допомагають при непереносимості, зменшуючи його вивільнення з тучних клітин та сприяючи його розщепленню в організмі. Вони містять природні антигістамінні речовини, включаючи вітамін С, кверцетин та біофлавоноїди, які стабілізують клітини, знижують запалення та запобігають різким викидам гістаміну.
При дотриманні гістамінової дієти важливо відмовитися від алкоголю і оброблених продуктів, барвників і консервантів. Продукти без гістаміну:
- зернові продукти (рис, хліб);
- деякі види риб (хек, форель);
- свіжі фрукти (наприклад, яблука, персики) та соки з них;
- овочі (за винятком помідорів, баклажанів та шпинату);
- трав'яні чаї;
- свіже пастеризоване молоко та молочні продукти;
- мед.
До продуктів, що знижують гістамін, також належать альтернативне молоко — мигдальне, рисове, кокосове, гречане, соєве. Правильно підібрати або скоригувати дієту при алергії на гістамін допоможе алерголог.
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Алергологія в ОН Клінік Миколаїв
Алергологія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Згідно з дослідженням 2014 року, опублікованим в American Journal of Physiology, кофеїн стимулює викид гістаміну в задньому гіпоталамусі, посилюючи неспання, але водночас може блокувати фермент діаміноксидазу, який розщеплює надлишок гістаміну. У результаті підвищується ризик накопичення гістаміну, спричиняючи симптоми непереносимості, включно з головним болем, шкірними реакціями та запальними процесами. Деякі дослідження також пов'язують кофеїн із гістамін-опосередкованою астмою, що робить його потенційним тригером для чутливих людей.
Високий рівень гістаміну в крові може спричиняти підвищену збудливість, тривожність, порушення сну і головний біль. Гістамін, діючи як нейромедіатор, стимулює неспання, посилює когнітивні функції та регулює стресові реакції, але його надлишок може призвести до безсоння, дратівливості та посиленої чутливості до стресу. Також підвищений рівень гістаміну пов'язаний із запальними процесами в головному мозку, що може посилювати неврологічні та психічні розлади.
Алкоголь може значно підвищувати рівень гістаміну, оскільки сам по собі містить біологічно активну сполуку і одночасно блокує дію ферменту діаміноксидази. У результаті гістамін накопичується в організмі, що може спричиняти алергоподібні реакції. Найбільша кількість гістаміну міститься в червоному вині, пиві, сидрі та шампанському, найменша — у горілці, текілі, джині та ромі.
У медичній практиці гістамін може використовуватися для діагностики та тестування реакцій організму. Його застосовують в алергопробах, щоб оцінити шкірну реактивність і визначити рівень чутливості до алергенів. У гастроентерології гістамін іноді використовують для стимуляції секреції шлункового соку, допомагаючи діагностувати порушення в його виробленні. У рідкісних випадках препарати з гістаміном можуть застосовувати в терапевтичних цілях для розширення кровоносних судин у разі певних судинних захворювань (наприклад, у разі мігрені).
Лариса
3 тижні тому
