Що таке температура тіла?
Температура тіла — це показник теплового стану організму, що відображає баланс між виробленням і втратою тепла. Температура тіла підтримується на постійному рівні завдяки терморегуляції, в якій беруть участь різні системи організму, включно з нервовою та ендокринною. Лихоманка — це підвищення температури тіла вище нормального рівня зазвичай у відповідь на інфекцію, запалення або інші патологічні процеси. Лихоманка є захисною реакцією організму, спрямованою на посилення імунної відповіді та створення несприятливих умов для патогенних мікроорганізмів.
Яка температура тіла вважається нормальною?
Поставте своє питання Терапевту «ОН Клінік»
Нормальною температурою тіла зазвичай вважається 37 °C, але діапазон норми може бути ширшим - від 36,1 °C до 37,2 °C. Температура може змінюватися протягом дня під впливом гормонів, рівня активності, емоційного стану. Вранці вона зазвичай нижча, а до вечора може підвищуватися на 0,5-1 °C.
Що таке субфебрильна температура тіла?
Субфебрилітет — це незначне підвищення температури тіла вище за норму, зазвичай у межах 37,5-38,3 °C, яке тримається понад 24 години. Субфебрильна температура означає слабку активацію імунної системи та не завжди пов'язана із серйозними захворюваннями, але може потребувати консультації з лікарем, якщо триває понад три дні або супроводжується іншими симптомами (блюванням, головними болями, м'язовою слабкістю).
Чому «тримається» субфебрильна температура?
Найчастішою причиною субфебрильної температури є вірусні (наприклад, інфекційний мононуклеоз, вірусний гепатит, ВІЛ) або бактеріальні (наприклад, бруцельоз, сифіліс), рідко — паразитарні (наприклад, малярія) інфекції. 70-75% випадків субфебрилітету пов'язані з інфекційними збудниками. Причинами тривалого субфебрилітету неінфекційного походження можуть бути хронічна залізодефіцитна анемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма.
Після курсу лікування антибіотиками гострого інфекційного захворювання може виникати постінфекційний субфебрилітет зі значенням близько 37 °C. Субфебрилітет після ГРВІ не потребує лікування і зазвичай минає самостійно.
У грудних дітей причиною субфебрилітету може бути зараження стафілококом через материнське молоко. Також у немовлят можливе підвищення температури на тлі перегріву або відразу після їди. У дітей шкільного віку та підлітків субфебрилітет буває проявом синдрому Мюнхгаузена на тлі нестабільного психоемоційного стану.
Температура близько 37,2 °C, що фіксується тільки вдень, може бути проявом фізіологічного субфебрилітету, який являє собою короткочасні епізоди підвищення температури до субфебрильних значень без інших симптомів. Фізіологічне підвищення температури до 37 °C може спостерігатися у здорових людей після фізичного навантаження або надмірного впливу сонячного проміння вдень, а до вечора падати, повертаючись до нормальних значень.
Існують також випадки, коли тенденція до постійного невисокого субфебрилітету може бути генетично зумовлена. Вони відомі як конституціональний «звичний» субфебрилітет, зустрічається зрідка у здорових людей і зазвичай реєструється з дитячих років. Нижче більш детально описані поширені причини субфебрильної температури.
Респіраторні інфекції
Респіраторні інфекції можуть бути однією з причин підвищення температури до субфебрильних значень близько 37,5 °C. За зараження вірусами, що спричиняють застуду або грип, організм природним чином підвищує температуру тіла, щоб допомогти знищити патогени. Наприклад, субфебрилітет під час ковіду може зберігатися впродовж кількох тижнів, що пов'язано з тривалою запальною реакцією в організмі.
Прийом деяких ліків
Безсимптомна субфебрильна температура може виникнути як побічний ефект від приймання певних ліків (антибіотиків, антигіпертензивних засобів, антиаритмічних і протисудомних препаратів). Цей стан розвивається приблизно через сім-десять днів після початку лікування і називається лікарською лихоманкою.
Прорізування зубів (у немовлят)
Прорізування зубів у немовлят може супроводжуватися дратівливістю, плачем і субфебрильною температурою вище 37 °C. Однак підвищення температури у дитини до значень, вищих за 38,3 °C, найімовірніше, не пов'язане з прорізуванням зубів і є приводом для консультації педіатра.
Стрес
Субфебрильна температура близько 37 °C без симптомів у дорослих на тлі хронічного емоційного стресу (неврозу) називається психогенною лихоманкою. Психогенна лихоманка найчастіше виникає у молодих жінок з чутливою нервовою системою і тендітною статурою, а також у людей, які страждають на синдром хронічної втоми або фіброміалгію (стан, що спричиняє хронічний біль у м'язах і підвищену втому).
Туберкульоз
Туберкульоз (ТБ) — це інфекційне захворювання, спричинене бактерією Mycobacterium tuberculosis. Бактерії туберкульозу можуть довгий час перебувати в організмі в неактивному стані, не викликаючи симптомів. Однак, якщо імунна система ослаблена, хвороба може перейти в активну форму, проявляючись кашлем з мокротинням або кров'ю, болем під час кашлю, незрозумілою втомою, нічною пітливістю та підвищеною температурою тіла. Туберкульоз часто викликає субфебрилітет, який частіше проявляється в нічний час і супроводжується посиленою пітливістю.
Аутоімунні захворювання
Субфебрилітет може спостерігатися у людей з хронічними аутоімунними захворюваннями (наприклад, розсіяним склерозом, ревматоїдним артритом, системним червоним вовчаком, вузликовим періартеріїтом, хворобою Бехтерева). За аутоімунних патологій температура тіла може підвищуватися до субфебрильних значень аж до 38 °C ввечері та супроводжуватися болями в м'язах і суглобах, втомою та втратою ваги.
Проблеми зі щитоподібною залозою
Причиною субфебрильної температури, яка триває понад тиждень, можуть бути захворювання щитоподібної залози. Наприклад, підгострий тиреоїдит є запальним захворюванням щитоподібної залози та може розвинутися через інфекцію, радіацію, травму, аутоімунні хвороби або приймання деяких ліків, спричиняючи субфебрилітет, ломоту в м'язах, втому, болючість у зоні щитоподібної залози та біль у шиї, який може віддавати у вухо.
Онкологія
Деякі види раку (наприклад, лімфоми та лейкемії), можуть спричиняти постійну субфебрильну температуру близько 37 °C. Хоча субфебрилітет є неспецифічною ознакою та рідко буває єдиним симптомом онкології, постійне підвищення температури тіла є приводом для консультації терапевта або онколога.
Інфекції сечовивідних шляхів
Субфебрильна температура може бути ознакою прихованої інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ). ІСШ викликається бактеріальною інфекцією та може супроводжуватися болем і печінням під час сечовипускання, частими позивами до сечовипускання та змінами кольору сечі (вона стає темною або з домішками крові). Температура під час ІСШ може триматися близько 38 °C впродовж тижня і більше, особливо якщо інфекція проникає в нирки (пієлонефрит).
Захворювання нервової системи
Субфебрилітет може бути ознакою захворювань нервової системи, наприклад, вегетативної дисфункції (ВСД). ВСД може бути спричинена фізичними або психічними травмами, інфекціями, хронічними захворюваннями або впливом шкідливих професійних чинників (наприклад, впливом хімічних реагентів на виробництві або тривалим шумом і вібраціями на роботі). Основні симптоми ВСД включають нестабільність артеріального тиску і пульсу, емоційні перепади, підвищену пітливість і порушення терморегуляції (термоневроз), що проявляються в коливаннях температури тіла і субфебрилітетом близько 37,2 °C.
Також субфебрилітет може бути пов'язаний з ураженням гіпоталамуса, який є основною структурою мозку, що відповідає за регуляцію температури тіла. Коли гіпоталамус пошкоджується (наприклад, унаслідок запалення, пухлини, травми або інфекційного захворювання), його здатність правильно регулювати температуру порушується. У результаті організм може підтримувати підвищену температуру (субфебрилітет) навіть без явної інфекції або запального процесу. Такий стан іноді трапляється при нейрологічних захворюваннях або після травм голови. Також субфебрилітет може бути пов'язаний з органічними захворюваннями нервової системи (менінгітом, енцефалітом, арахноїдитом) і з ураженнями скроневої та лобно-скроневої ділянок мозку та лімбічної системи.
Осередкові інфекції
Деякі інфекції (наприклад, гранульоми на верхівках коренів зубів, хронічний тонзиліт) є частою причиною тривалої субфебрильної температури. Приховані запальні процеси можуть розвиватися навіть у назовні здорових і запломбованих зубах. Тому пацієнтів з постійним субфебрилітетом часто скеровують до стоматолога для перевірки стану порожнини рота та на рентгенологічне обстеження зубів — для виявлення можливих осередків інфекції.
Токсоплазмоз
Субфебрилілет може бути проявом хронічного токсоплазмозу, особливо якщо в пацієнта також спостерігаються офтальмологічні симптоми — фотопсії (зорові відчуття світла без його джерела) і метаморфопсії (викривлення сприйняття форм і розмірів об'єктів). За маніфестної форми токсоплазмозу, крім підвищення температури до значень близько 37 °C, пацієнти також можуть відчувати слабкість, втомлюваність, дратівливість, головний біль, зниження пам'яті, розлади сну, а також м'язові та суглобові болі.
Гайморит і фронтит
Хронічний гнійний гайморит і фронтит можуть давати температуру 37 °C і вище. Хронічні запалення носових пазух можуть протікати без виражених клінічних симптомів, і іноді субфебрилітет є єдиною ознакою.
Патології жіночих статевих органів
Однією з частих причин субфебрилітету є патології жіночих статевих органів, зокрема, придатків матки. У жінок тривалий субфебрилітет може бути наслідком різних гормональних порушень.
Передменструальний синдром
Причиною субфебрильної температури близько 37 °C у жінок може бути передменструальний синдром (ПМС). Зазвичай за сім-десять днів перед місячними у жінок спостерігається не тільки посилення нервово-вегетативних розладів, а й субфебрилітет. Після настання менструації та поліпшення загального стану температура тіла зазвичай нормалізується. Ці зміни температурного режиму пов'язані з гормональними коливаннями в організмі жінки.
Клімакс
Стійкий субфебрилітет нерідко спостерігається у жінок під час клімаксу. Клімактеричний період іноді може протікати досить важко і проявлятися різноманітними симптомами, включно з нервово-вегетативними, психоемоційними та обмінними змінами.
Захворювання шлунково-кишкового тракту
Субфебрильна температура 37 °C, яка тримається тиждень і більше, може бути ознакою захворювань шлунково-кишкового тракту. За хронічного панкреатиту загострення супроводжується болями у верхній частині живота або лівому підребер'ї, здуттям живота, нудотою і порушенням випорожнення. За хронічного холециститу, особливо інфекційного походження, субфебрилітет супроводжується болями в правому підребер'ї, нудотою, блюванням, печією, здуттям живота.
Субфебрильна температура також характерна для неспецифічного виразкового коліту (НВК), що проявляється частими рідкими випорожненнями з домішками гною та крові, болем у животі, слабкістю та втратою ваги, блідістю шкіри й тахікардією. За хвороби Крона, що характеризується хронічним запаленням кишківника, субфебрилітет може супроводжуватися болями в животі, діареєю, анемією.
Захворювання серцево-судинної системи
Субфебрильна температура може спостерігатися за різних захворювань серцево-судинної системи. За інфекційного ендокардиту, крім субфебрилітету, можуть спостерігатися озноб, пітливість у зонах голови та шиї, зниження працездатності, погіршення апетиту, втрата маси тіла. Гарячковий синдром, поряд з загрудинним болем і задишкою, може виникати у пацієнтів з вадами серця. У хворих з міокардитами також можуть спостерігатися субфебрилітет, болі в ділянці серця, задишка і слабкість.
Гельмінтоз
Субфебрильна температура, яка тримається впродовж декількох днів, може бути спричинена гельмінтами (аскаридозом, трихоцефалезом, дифілоботріозом). Підвищення температури тіла близько 37 °C і головний біль без ознак застуди можуть бути причиною глистових інвазій.
До якого лікаря звертатися за субфебрильної температури тіла?
Якщо у дорослої людини температура підвищена понад три дні поспіль або супроводжується іншими симптомами (наприклад, блюванням, болем у грудях, висипом на шкірі, набряком горла), необхідно звернутися до терапевта. Якщо у дитини віком до трьох місяців спостерігається субфебрилітет, необхідно звернутися до педіатра. Для дітей старше трьох місяців немає необхідності в консультації лікаря, якщо температура не тримається більше трьох днів.
Які аналізи та дослідження можуть призначатися при субфебрилітеті?
Діагностика стійкої субфебрильної температури включає медичний огляд, під час якого лікар збирає анамнез, а також з'ясовує, чи відвідував пацієнт нещодавно країни з високим ризиком інфекцій (наприклад, малярії, хвороби Лайма). Для діагностики субфебрилітету можуть бути призначені:
- загальний аналіз крові;
- біохімічний аналіз крові для перевірки функцій печінки, нирок;
- тести на антитіла до різних інфекцій або аутоімунних захворювань;
- тести на наявність інфекцій (наприклад, за підозри на ВІЛ, туберкульоз, хворобу Лайма);
- мазки з носа або горла для перевірки на наявність респіраторних інфекцій;
- аналіз сечі (за підозри на інфекцію сечовивідних шляхів).
За субфебрилітету нез'ясованої етіології (з невідомою причиною або походженням) залежно від історії хвороби та результатів фізичного огляду лікар може направити на додаткові обстеження (наприклад, рентген грудної клітки, УЗД черевної порожнини, ЕКГ, електроенцефалограму, МРТ, КТ, колоноскопію). Також за субфебрилітету нез'ясованого генезу терапевт може дати направлення до лікарів вузької спеціалізації (наприклад, невролога, кардіолога, ревматолога, онколога).
Як лікують субфебрильну температуру?
Лікування субфебрилітету залежить від причин, що його викликали. Щоб вилікувати температуру 37 °C за вірусних інфекцій, зазвичай достатньо відпочинку і рясного пиття, однак за наявності інших симптомів (слабкості, ломоти в тілі) можуть бути рекомендовані жарознижувальні препарати. Якщо субфебрилітет спричинений бактеріальними інфекціями (наприклад, інфекціями сечовивідних шляхів), лікар може призначити антибіотики. Лікарська лихоманка, що виникає внаслідок приймання певних медикаментів, потребує корекції дози або заміни препарату.
Заі хронічного стресу можуть знадобитися психотерапія і протитривожні препарати. За туберкульозу лікування може включати тривалий курс протитуберкульозних препаратів. Аутоімунні захворювання можуть потребувати призначення імуносупресивних і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП).
Лікування субфебрилітету на тлі проблем зі щитоподібною залозою може потребувати призначення НПЗП і замісної гормональної терапії. За онкології підхід до лікування залежить від типу і стадії захворювання та може включати хіміотерапію або радіотерапію.
Що робити за субфебрильної температури в домашніх умовах?
Субфебрильна температура часто минає самостійно. Впоратися з субфебрилітетом у домашніх умовах можуть допомогти:
- купання в теплій воді;
- носіння легкого одягу та використання легких ковдр для укривання;
- рясне пиття (води, бульйонів, соків);
- відпочинок.
Також необхідно уникати вживання холодної води та алкоголю. За прояву інших симптомів (наприклад, ознобу, ломоти в тілі) можна прийняти безрецептурний жарознижувальний засіб. У разі субфебрильної температури, яка тримається кілька днів, необхідно звернутися до лікаря, оскільки вона може бути симптомом серйознішого захворювання або запального процесу.
Особливості лікування субфебрилітету у дітей
Лікування субфебрилітету у дітей залежить від причини його появи. Стан, за якого в дитини температура то опускається, то підвищується, може виникати через перегрівання. Такий стан минає самостійно, якщо привести температуру в дитячій кімнаті до норми й одягати дитину відповідно до погодних умов, уникаючи занадто теплого одягу. Для усунення субфебрилітету після годування або активних ігор рекомендується проводити вимірювання температури через годину-півтори після прийому їжі або фізичної активності.
При субфебрильній температурі, пов'язаній з вживанням концентрованих сумішей або великої кількості солі, рекомендується збільшити обсяг споживаної дитиною рідини або переглянути раціон, зменшивши кількість солі. Якщо причиною субфебрилітету є інфіковане грудне молоко, матері необхідно тимчасово припинити грудне вигодовування та пройти курс лікування антибіотиками.
Субфебрилітет на тлі прорізування зубів або імунізації у немовлят зазвичай лікується жарознижувальними засобами. Дітям давати ліки рекомендується виключно за призначенням педіатра.
За тривалого субфебрилітету в дітей і підлітків, пов'язаного з нервовими розладами або психологічним стресом, можуть призначатися заспокійливі препарати, бути рекомендовані седативні засоби. Також лікар може призначити фізіотерапію та консультації психолога.
Чим небезпечна субфебрильна температура?
Субфебрильна температура зазвичай не є небезпечною для здоров'я, проте вона може свідчити про приховані проблеми в організмі. Так, тривале збереження підвищеної температури може бути ознакою не лише інфекційних захворювань або запальних процесів, але й серйозніших патологій (наприклад, аутоімунних порушень, онкологічних процесів або ендокринних збоїв). Також субфебрилітет може свідчити про реакцію організму на хронічний стрес або перенавантаження нервової системи. Окрім цього, тривала субфебрильна температура може порушувати роботу органів і систем, особливо якщо не визначено її причину. Постійна підвищена температура виснажує ресурси імунної системи, що робить організм більш вразливим до повторних інфекцій.
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Терапія в ОН Клінік Дніпро
Популярні питання
За підвищення температури до значень 37,2 °С рекомендується відпочинок, оскільки субфебрилітет може бути ознакою перевтоми або перевантаження організму фізичною чи розумовою роботою. Також важливо пити достатньо рідини, щоб уникнути зневоднення. Через кілька годин після пиття та відпочинку рекомендується зробити повторне вимірювання температури. За наявності інших симптомів (головного болю, кашлю, нежитю, втоми або болю в м'язах) можна прийняти безрецептурний жарознижувальний засіб. За збереження симптомів і субфебрилітету протягом кількох днів рекомендується звернутися до терапевта.
Залежно від способу вимірювання температури та типу термометра, необхідно тримати градусник різний час. При ректальному вимірюванні термометр слід утримувати близько двох-трьох хвилин. За орального вимірювання рекомендується тримати термометр у роті три-чотири хвилини. Під час вимірювання температури в пахвовій западині градусник необхідно тримати не менше чотирьох-п'яти хвилин. За використання електронного термометра достатньо дочекатися звукового сигналу, який вкаже на завершення вимірювання.
Смертельна температура тіла для людини становить 42,0 °C. Показники температури тіла 41,6-42,0 °C є критично термічним максимумом (КТМ), при досягненні якого в людському організмі можуть розвиватися порушення в роботі життєво важливих органів і систем.
Температура тіла 37 °C вважається нормальною, якщо вона триває менше трьох днів і не супроводжується іншими симптомами. Однак якщо температура 37 °C «тримається» тривалий час або супроводжується головним болем, постійною втомою та іншими тривожними ознаками, що може вказувати на інфекцію або інше захворювання, необхідно звернутися за консультацією до лікаря.
Температура тіла може підвищитися внаслідок перевтоми, особливо при значному фізичному або емоційному перенавантаженні. Перевтома може активізувати симпатичну нервову систему, яка регулює реакції організму на стрес, що призводить до підвищення температури. Також хронічний стрес і перевтома можуть порушити роботу імунної системи, що призводить до субфебрильної температури. Проте підвищена температура внаслідок перевтоми зазвичай не перевищує 37,5°C і зникає після відпочинку.