Що таке мононуклеоз?
Мононуклеоз — це інфекційне захворювання, найчастішим збудником якого є вірус Епштейна-Барр (вірус герпесу людини четвертого типу). Для позначення вірусу використовуються абревіатури ВЕБ або EBV (Epstein-Barr Virus). Хвороба може протікати в гострій або хронічній формах.
Як передається мононуклеоз?
Поставте своє питання Інфекціоністу «ОН Клінік»
Вірусна інфекція Епштейна-Барр передається через біологічні рідини (наприклад, слину, кров або сперму). Способи передачі мононуклеозу:
- незахищений секс;
- кашель, чхання, поцілунки;
- переливання крові;
- трансплантація органів.
Також ВЕБ-інфекція може поширюватися через різні поверхні (предмети побуту), посуд, продукти та напої. Додатковим фактором ризику є спільне використання засобів гігієни ротової порожнини (наприклад, зубних щіток, іригаторів або скребків для чищення язика).
Яким буває мононуклеоз?
Мононуклеоз класифікують за типом інфекційних агентів і формою (характером перебігу). Вірус Епштейна-Барр є причиною понад 90% випадків інфекційного мононуклеозу. Інші віруси, що викликають мононуклеоз:
- аденовірус;
- цитомегаловірус;
- гепатити (A, B, C);
- вірус простого герпесу;
- вірус імунодефіциту людини (ВІЛ);
- краснуха;
- токсоплазмоз.
Гостра форма мононуклеозу, що супроводжується яскраво вираженими симптомами, проявляється впродовж кількох тижнів після інфікування вірусом Епштейна-Барр. Якщо захворювання триває понад три місяці, діагностується хронічний мононуклеоз, за якого спостерігається чергування загострень і безсимптомних періодів (ремісій).
Як проявляється мононуклеоз?
Інкубаційний період при зараженні вірусом Епштейна-Барр у середньому становить близько чотирьох-шести тижнів. Симптоми мононуклеозу:
- висока температура (до 39,5-40,5 0C);
- біль у горлі (хворобливі відчуття за мононуклеозу можуть нагадувати ангіну, проте вони не минають після приймання антибіотиків);
- збільшення мигдалин (можуть покриватися білувато-жовтим нальотом);
- фарингіт;
- втрата апетиту;
- висипання на шкірі (висип за мононуклеозу може нагадувати кір);
- головний біль;
- збільшення (лімфаденопатія) та болючість лімфатичних вузлів (за мононуклеозу найчастіше уражаються лімфовузли в паху, пахвах і на шиї);
- збільшення селезінки чи печінки (гепатоспленомегалія);
- м'язовий біль, слабкість і скутість у м'язах;
- сонливість;
- занепад сил.
Симптоми мононуклеозу
Менш поширеними симптомами мононуклеозу в дорослих і дітей є біль у грудях, кашель, жовтяниця, ригідність (підвищений тонус м'язів) шиї, носова кровотеча, прискорене серцебиття, задишка, набряки повік і підвищена чутливість до світла. Як виглядає мононуклеоз, можна побачити на фото.
Мононуклеоз
Який лікар лікує мононуклеоз?
При виявленні симптомів інфекційного мононуклеозу необхідно записатися на консультацію інфекціоніста. Спроби самостійно позбутися проявів мононуклеозу за допомогою самолікування супроводжуються підвищеним ризиком несприятливих наслідків (побічних ефектів).
Як діагностують мононуклеоз?
Лікар-інфекціоніст вивчає анамнез і проводить огляд. Діагностика інфекційного мононуклеозу:
- пальпація лімфатичних вузлів, печінки та селезінки;
- обстеження носоглотки;
- огляд шкірних покривів (характерним симптомом мононуклеозу є висип);
- аналізи крові на мононуклеоз.
Одними з ознак інфікування, які виявляються під час розшифровки аналізу крові на мононуклеоз, є підвищені рівні лейкоцитів і лімфоцитів. Крім цього, за вірусу Епштейна-Барр у крові присутні гетерофільні антитіла й атипові мононуклеари (віроцити) — аномальні імунні клітини. Диференціальна діагностика мононуклеозу, спровокованого вірусом Епштейна-Барр, дає змогу виключити паротит, ВІЛ, краснуху, цитомегаловірус, гепатит B і хворобу Лайма.
Як лікувати мононуклеоз?
Мононуклеоз належить до числа інфекційних захворювань, для яких не існує специфічної терапії. Лікування інфекційного мононуклеозу здебільшого передбачає корекцію способу життя та звичок, наприклад, перегляд режиму дня, здорове харчування та рясне пиття.
Методи лікування хронічного мононуклеозу
Протокол лікування хронічного інфекційного мононуклеозу, спричиненого вірусом Епштейна-Барр, не передбачає застосування противірусних препаратів, оскільки вони не діють на збудників інфекції. Методи лікування мононуклеозу:
- нестероїдні протизапальні препарати (за лихоманки чи болю);
- антибіотики (наприклад, за виникнення супутньої стрептококової інфекції, здатної вразити мигдалини);
- полоскання горла солоною водою (за тонзиліту);
- кортикостероїди (за порушення дихальної функції);
- антигістамінні препарати (за алергічних реакцій, що супроводжують мононуклеоз, наприклад, висипу на обличчі);
- повноцінний відпочинок (для запобігання перевтоми).
За мононуклеозу слід контролювати рівень фізичної активності (зокрема, утримуватися від підняття важких предметів і занять спортом). Надмірні навантаження можуть негативно вплинути на роботу селезінки.
Особливості мононуклеозу в дітей
Близько половини дітей заражаються вірусом Епштейна-Барр у віці до п'яти років (первинна інфекція зазвичай протікає у них безсимптомно). Поширеність захворювання у віковій групі 5-11 років становить близько 55%, від 12 до 18 років — 65-70%.
Інкубаційний період мононуклеозу в дітей дошкільного віку може бути коротшим, ніж у підлітків. Основними скаргами при зверненні до лікаря є висока температура, біль у горлі, шийна лімфаденопатія та гепатоспленомегалія.
Переважаючі симптоми інфекційного мононуклеозу в дітей залежать від віку. Наприклад, у більшості пацієнтів до шести років виявляється закладеність носа, а в старших дітей переважає стомлюваність, пахвова та пахова лімфаденопатія.
Можливі ускладнення мононуклеозу
Одним з наслідків мононуклеозу в дорослих і дітей є хронічна втома (занепад сил, що може проявлятися впродовж кількох місяців або довше). Деяким пацієнтам після зараження вірусом Епштейна-Барр доводиться тимчасово припиняти навчальну чи професійну діяльність. Ускладнення інфекційного мононуклеозу в дорослих і дітей:
- розрив селезінки, що супроводжується раптовим гострим болем у лівій верхній частині живота (внутрішня кровотеча після розриву селезінки може бути небезпечною для життя і потребує екстреного хірургічного втручання);
- гепатит (запалення печінки);
- пожовтіння шкіри та білків очей;
- анемія (зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові);
- запалення серцевого м'яза (міокардит);
- неврологічні порушення (наприклад, судоми, менінгіт, енцефаліт);
- блокування дихання (через опухлі мигдалини).
У жінок ускладнення також можуть виникати на фоні менопаузи. Ризик розвитку ускладнень підвищується за стресів, гормональних порушень та ослабленої імунної системи, тому після мононуклеозу необхідно контролювати перебіг супутніх захворювань і спрямовувати зусилля на оздоровлення способу життя.
Чи потрібна спеціальна дієта при мононуклеозі?
За інфікування вірусом Епштейна-Барр не потрібно дотримуватися суворої дієти, однак внесення змін до раціону харчування за погодженням з лікарем може сприяти полегшенню симптомів. Дієта за мононуклеозу може включати:
- збільшення об'єму споживаної рідини, відмову від кави (для запобігання зневоднення);
- вживання продуктів, багатих на антиоксиданти (наприклад, листових овочів, солодкого перцю, чорниці);
- зниження обсягів споживання рафінованих продуктів (наприклад, цукру та білого хліба);
- переважання рідкої чи пюреподібної їжі в меню (за болю в горлі).
Для запобігання запаленню тканин печінки за мононуклеозу слід утримуватися від вживання спиртних напоїв. За захворювань нирок, печінки чи серця питний режим потрібно узгоджувати з лікарем.
Профілактика мононуклеозу
Вакцини від вірусу Епштейна-Барр не існує, тому для запобігання зараження мононуклеозом рекомендується дотримуватися правил гігієни. Профілактика мононуклеозу включає:
- обмеження контактів і спільного використання предметів побуту з людьми, у яких є ознаки вірусних інфекцій (наприклад, висока температура чи кашель);
- використання презервативів під час сексу;
- регулярне миття рук.
Також слід дотримуватися правил індивідуального використання засобів гігієни та косметики (наприклад, зубної щітки або помади). Необхідно пам'ятати, що вірус Епштейна-Барр може залишатися життєздатним поза організмом протягом кількох годин.
Інфектологія в ОН Клінік Одеса
Популярні питання
Основу лікування інфекційного мононуклеозу в дитини складають достатній відпочинок і підтримуюча терапія. Лікування передбачає адекватну гідратацію (підтримання водного балансу), прийом нестероїдних протизапальних препаратів, а також розсмоктування пастилок і застосування спреїв (за болю в горлі). За необхідності лікар призначає постільний режим. Госпіталізація може знадобитися за сильного набряку селезінки, високого ризику порушення прохідності дихальних шляхів, зневоднення, тромбоцитопенії, анемії, а також неврологічних ускладнень. Під час лікування мононуклеозу слід враховувати вікові протипоказання до медикаментів, що використовуються (наприклад, прийом аспірину в дитячому віці може викликати синдром Рея і печінкову недостатність). Підвищені фізичні навантаження виключаються щонайменше протягом місяця після зникнення симптомів.
Атипові мононуклеари чи віроцити — це аномальні з погляду будови лімфоцити чи моноцити, що можуть з'являтися в крові за інфекційних (передусім, вірусних) або аутоімунних захворювань. Різні види атипових мононуклеарів, що містяться в крові, можуть сильно відрізнятися від інших клітин за розміром і формою.
У нормі кількість віроцитів має становити менше ніж 10% від загальної кількості лімфоцитів. Збільшення концентрації атипових мононуклеарів у крові у дітей і дорослих є одним з проявів мононуклеозу, який виявляється під час лабораторних досліджень.
За відсутності ускладнень мононуклеозу температура у дорослих і дітей нормалізується протягом двох тижнів з моменту виникнення перших симптомів мононуклеозу. Однак повернення до повсякденної діяльності має відбуватися під контролем лікаря.
Основное отличие паротита (свинки) от других инфекционных заболеваний заключается в том, что эта болезнь провоцируется вирусом, который принадлежит к группе парамиксовирусов и в основном поражает околоушные железы. Мононуклеоз, как правило, развивается на фоне заражения вирусом Эпштейна-Барр. Свинка может вызывать симптомы, напоминающие мононуклеоз (например, головную боль, высокую температуру и упадок сил), поэтому при подозрении на одну из вирусных инфекций следует сдать анализы и провести дифференциальную диагностику.
Більшість людей, які страждають на інфекційний мононуклеоз, повністю позбуваються симптомів без довгострокових ускладнень. Зазвичай поліпшення стану спостерігається впродовж двох-чотирьох тижнів після появи лихоманки. Незважаючи на те, що вірус Епштейна-Барр залишається в організмі на все життя (мононуклеоз невиліковний), повторні загострення захворювання є малоймовірними.
Ольга
6 днів тому
