Що таке хвороба Паркінсона?
Хвороба Паркінсона — це хронічна прогресуюча дегенеративна хвороба головного мозку. При захворюванні уражається чорна субстанція — структура середнього мозку, в якій виробляється більша частина дофаміну (нейромедіатора). Основні функції дофаміну:
- регуляція настрою та емоцій. Дофамін впливає на загальне відчуття благополуччя та емоційний стан. Він діє як хімічний посередник, який передає сигнали між нейронами в мозку. Низький рівень дофаміну може призвести до депресії, тривожності та апатії;
- мотивація та винагорода. Дофамін активує систему винагороди головного мозку. Наприклад, коли людина їсть смачну їжу, займається сексом або отримує похвалу за роботу, дофамін вивільняється в певних ділянках мозку (вентральній ділянці покришки і прилеглому ядрі). Це створює відчуття задоволення та спонукає людей повторювати приємні дії. Низький рівень дофаміну може призвести до ангедонії — нездатності відчувати задоволення;
- контроль рухів. У базальних гангліях мозку дофамін регулює діяльність нейронів, що відповідають за рух. Нестача дофаміну пов'язана з хворобою Паркінсона, яка проявляється у вигляді тремору, ригідності м'язів і порушень координації;
- когнітивні функції. Дофамін впливає на роботу префронтальної кори головного мозку, яка відповідає за виконавчі функції: планування, ухвалення рішень і контроль імпульсів. Дослідження демонструють, що оптимальний рівень дофаміну покращує когнітивні функції, в той час як його дефіцит може призвести до порушень (зокрема, до синдрому дефіциту уваги та гіперактивності);
- регуляція гормонів. Дофамін регулює виділення деяких гормонів в організмі. Наприклад, нейромедіатор інгібує (сповільнює) виділення пролактину (гормону, що відповідає за вироблення молока в жінок) з гіпофіза;
- контроль сну і неспання. Дофамін впливає на циркадні ритми, тому високий рівень нейромедіатора сприяє бадьорості та активності, низький — прискорює засинання та покращує якість сну. Порушення в дофаміновій системі призводять до розладів сну (наприклад, безсоння або синдрому неспокійних ніг);
- регуляція апетиту. Дофамін взаємодіє з іншими нейротрансмітерами та гормонами (наприклад, лептином і греліном), які регулюють апетит. Низький рівень дофаміну може призвести до зниження апетиту й анорексії, в той час як його надлишок може сприяти переїданню й ожирінню.
Дофамін впливає на розслаблення та звуження кровоносних судин, збільшує виведення натрію та сечі з організму, знижує вироблення інсуліну в підшлунковій залозі. Також дофамін уповільнює рух вмісту ШКТ, захищає його слизову оболонку, знижує активність лімфоцитів в імунній системі.
У нормі клітини чорної субстанції гинуть поступово та повільно, тому порушення когнітивних здібностей, втрата рівноваги та тремор не з'являються або мають слабкий прояв навіть у літньому віці. У деяких випадках втрата клітин відбувається в кілька разів швидше, що призводить до появи симптомів хвороби Паркінсона в людей різного віку (в тому числі, молодих). Ознаки хвороби Паркінсона починають проявлятися, коли гине 50-60% клітин чорної субстанції.
Яка різниця між хворобою Паркінсона та паркінсонізмом?
Поставте своє питання Неврологу «ОН Клінік»
Паркінсонізм і хвороба Паркінсона не є синонімами. Синдром паркінсонізм — це узагальнювальний термін, який використовується для позначення патологічних станів головного мозку, що спричиняють уповільнені рухи, ригідність (скутість) м'язів і тремор. За статистикою, хвороба Паркінсона становить близько 80% усіх випадків паркінсонізму.
| Відмінності паркінсонізму від хвороби Паркінсона | ||
| Критерій | Паркінсонізм | Хвороба Паркінсона |
| Характеристика | Група захворювань, що включає хворобу Паркінсона, мультисистемну атрофію, кортикобазальну дегенерацію | Дегенеративне захворювання головного мозку, що призводить до руйнування клітин чорної субстанції та порушення вироблення нейромедіатора дофаміну |
| Причини | Мутації генів, травматичне або токсичне пошкодження мозку, порушення притоку крові до головного мозку, нормотензивна гідроцефалія, енцефаліт | Генетична схильність, фактори довкілля, порушення роботи головного мозку |
| Виліковність | Залежно від причини захворювання може вилікуватися повністю | На даний момент захворювання не лікується, курс терапії призначається для контролю симптомів |
Паркінсонізм може мати відмінні від хвороби Паркінсона ознаки. Наприклад, характерним симптомом судинного паркінсонізму є рефлекс Бабинського, що виникає у відповідь на штрихове подразнення стопи та проявляється в розгинанні великого пальця та розчепірюванні «віялом» інших чотирьох пальців.
Класифікація паркінсонізму включає: юнацький, вторинний і атиповий. Юнацький паркінсонізм є рідкісним захворюванням, яке розвивається у віці до 20 років. Вторинний паркінсонізм — захворювання головного мозку, спричинене ліками, цереброваскулярними захворюваннями, травмою, перенесеним енцефалітом. Атиповим паркінсонізмом є нейродегенеративне порушення, яке може супроводжуватися множинною системною атрофією, прогресуючим над'ядерним паралічем, деменцією з тільцями Леві.
Які симптоми хвороби Паркінсона?
Згідно з дослідженнями, хвороба Паркінсона призводить до порушень у хімічній активності мозку в міру погіршення роботи базальних гангліїв — скупчення нервових клітин (нейронів). Основні моторні симптоми хвороби Паркінсона:
- брадикінезія (уповільнені рухи);
- ригідність (скутість) м'язів;
- тремор (тремтіння) у кінцівках;
- погіршення рівноваги (може призводити до падінь);
- порушення постави.
Симптоми хвороби Паркінсона
Зміни мовлення при хворобі Паркінсона пов'язані з порушеннями м'язового контролю. Це призводить до слабкості, ригідності та сповільнених рухів м'язів, що беруть участь у мові, спричиняючи монотонність, невиразність і уповільнення мовлення, а також тихий голос.
Симптомом хвороби Паркінсона у літніх і молодих також є труднощі з писанням рукою. Через тремор, скутість м'язів і сповільнення рухів м'язів рук виникає мікрографія — зміна характеру почерку, що характеризується зменшенням розміру літер і втратою чіткості письма. У результаті почерк стає нерозбірливим.
Маскоподібний вираз обличчя за хвороби Паркінсона виникає через слабкість лицьових м'язів, які втрачають здатність до нормальних мімічних рухів, роблячи вираз обличчя нерухомим і невиразним. У людини можуть виникнути слинотеча, проблеми з морганням, жуванням і ковтанням (дисфагія). Також при хворобі Паркінсона можуть з'явитися складнощі з виконанням автоматичних рухів (наприклад, розмахуванням руками під час ходьби).
При хворобі Паркінсона може розвинутися постуральна нестійкість — це порушення рівноваги та координації, через яке людині важко підтримувати стійку позу. Це відбувається через втрату рефлексів, які контролюють баланс, і нестачу дофаміну, що впливає на моторні функції.
Зрозуміти та перевірити, чи є в тебе хвороба Паркінсона або підвищений ризик її розвитку, допоможуть немоторні симптоми. Згідно з дослідженнями, вони є попереджувальними знаками, які можуть виникнути за кілька років або десятиліть до появи моторних ознак захворювання. Немоторні симптоми хвороби Паркінсона:
- хронічні закрепи;
- часте сечовипускання або нетримання сечі;
- порушення статевої функції (наприклад, еректильна дисфункція, передчасна еякуляція);
- різкі перепади настрою або депресія;
- аносмія (втрата нюху);
- синдром неспокійних ніг;
- нічний міоклонус (синдром періодичних рухів кінцівками);
- розлад поведінки зі швидким рухом очей;
- порушення концентрації та мислення;
- підвищена пітливість (гіпергідроз);
- запаморочення та епізоди втрати свідомості;
- нечіткість зору;
- зорові галюцинації;
- різка втрата ваги;
- зміни особистості або психоз.
Також ознакою хвороби Паркінсона може бути знижений кров'яний тиск (особливо при різкій зміні положення тіла). За підозри на розвиток захворювання головного мозку необхідна консультація невролога.
Що болить за хвороби Паркінсона?
За хвороби Паркінсона біль може виникати в різних частинах тіла, включно з шиєю, спиною, верхнім плечовим поясом і нижніми кінцівками через скутість м'язів і суглобів, які стають напруженими і втрачають свою рухливість та еластичність. Крім того, тремор і мимовільні рухи можуть спричиняти м'язові судоми. Порушення постави та моторики також призводять до неправильного розподілу навантаження на м'язи та суглоби, що посилює дискомфорт і больові відчуття.
Які причини та фактори ризику хвороби Паркінсона?
Точна причина захворювання невідома. Вважається, що хвороба Паркінсона передається у спадок, проте генетика є причиною розвитку захворювання лише у 10% хворих. Дослідження показують, що існує принаймні сім різних генів, успадкування яких підвищує ризик хвороби Паркінсона. Деякі з генів призводять до розвитку хвороби Паркінсона в молодих. Інші причини хвороби Паркінсона:
- наявність тілець Леві. Це мікроскопічні включення в нервових клітинах мозку, які є маркерами хвороби Паркінсона. Вони можуть бути причиною нейродегенерації та смерті нейронів, що призводить до клінічних симптомів хвороби;
- альфа-синуклеїн. Це нормальний білок, який зазвичай міститься в нервових клітинах і відіграє роль у регуляції вивільнення нейротрансмітерів. При хворобі Паркінсона альфа-синуклеїн злипається та утворює тверді структури, які клітини не здатні зруйнувати. Зазначені патологічні утворення впливають на функціонування нейронів, особливо в ділянках мозку, що контролюють рухи. Також білок альфа-синуклеїн може з'являтися у спинномозковій рідині.
Фактором ризику є вік: у більшості випадків хвороба Паркінсона починається після 60 років. Захворювання проявляється до 50 років лише в 5-10% випадків. Ймовірність розвитку хвороби Паркінсона в дітей і дорослих підвищується при впливі токсинів (наприклад, пестицидів або ртуті), а також за проживання в місцях з високим рівнем забруднення повітря.
Нейротоксична речовина 1-метил-4-феніл-1,2,3,6-тетрагідропіридин (МФТП) також спричиняє хворобу Паркінсона, проникаючи в мозок і перетворюючись на токсичну сполуку, що вибірково ушкоджує та знищує дофамінергічні нейрони в чорній субстанції. Це призводить до різкого зниження рівня дофаміну і появи характерних для хвороби Паркінсона симптомів (тремору, ригідності та брадикінезії).
Стадії хвороби Паркінсона
На основі рівня клінічної інвалідності 1967 року було описано п'ять стадій хвороби Паркінсона, кожна з яких вказує на певний ступінь рухових симптомів.
| Стадії хвороби Паркінсона | |
| Стадія | Характеристика |
| Перша | Початкова стадія, за якої у людини спостерігаються легкі симптоми, які зазвичай не заважають повсякденній діяльності. Рухові симптоми (наприклад, тремор) виникають лише на одній стороні тіла, проходять самостійно при змінах пози, ходи та вираженні обличчя. |
| Друга | Ознаки захворювання починають поступово погіршуватися. Тремор кінцівок і ригідність м'язів зачіпають обидві сторони тіла або середню лінію (наприклад, шию та тулуб). У пацієнта можуть з'являтися проблеми з ходьбою та порушитися постава. Людина все ще може жити одна, але виконання щоденних завдань стає складнішим і займає більше часу. |
| Третя | Відмінною ознакою є втрата рівноваги (наприклад, при різкому повороті), що призводить до частих падінь. Рухові симптоми погіршуються. Функціонально людина стає більш обмеженою у повсякденній діяльності, але все ще фізично здатна вести самостійне життя. На третій стадії інвалідність легка чи помірна. |
| Четверта | Ознаки захворювання виражені, можливості людини значно обмежені. Людина може ходити та стояти без сторонньої допомоги, але для безпеки їй може знадобитися пересування з тростиною або ходунками. Пацієнту потрібна постійна допомога у повсякденному житті. |
| П’ята | Остання стадія хвороби Паркінсона, коли скутість у ногах може призвести до неможливості стояти чи ходити. Через порушення функції м'язів пацієнт може постійно перебувати в інвалідному візку або в ліжку. Для всіх видів діяльності потрібен цілодобовий догляд (у тому числі для вживання їжі, пиття, купання). |
Як діагностують хворобу Паркінсона?
Для постановки діагнозу невролог проводить диференціальну діагностику, оскільки хвороба Паркінсона може мати схожі ознаки з іншими захворюваннями (наприклад, деменцією, хворобою Гантінгтона). Консультація невролога починається з аналізу скарг і збору анамнезу. Діагностика хвороби Паркінсона:
- фізикальний огляд. Лікар оцінює рухові симптоми: тремор, ригідність, сповільненість рухів і постуральну нестійкість. Також перевіряються рефлекси, координація та м'язовий тонус. Фізикальний огляд допомагає визначити наявність і ступінь рухових порушень, характерних для хвороби Паркінсона;
- генетичне тестування. Використовується для виявлення мутацій у генах, пов'язаних зі спадковими формами хвороби Паркінсона. Це особливо корисно для пацієнтів з сімейним анамнезом захворювання;
- треморографія. Відіграє ключову роль у діагностиці та моніторингу тремору при різних неврологічних захворюваннях, включно з хворобою Паркінсона. Треморографія дає змогу точно вимірювати й аналізувати параметри тремору: частоту, амплітуду та характеристики залежно від положення тіла або виконання заданих рухів. Отримані дані допомагають лікарям розрізняти типи тремору та визначати його походження, що важливо для правильного призначення лікування та оцінки ефективності терапії;
- комп'ютерна томографія. КТ-сканування допомагає виключити інші структурні проблеми мозку (наприклад, пухлини, інсульти або гідроцефалію), які можуть спричиняти паркінсонізм;
- магнітно-резонансна томографія. МРТ використовується для виключення інших нейродегенеративних захворювань або структурних порушень мозку. У деяких випадках МРТ може виявити атрофію чорної субстанції, але зазвичай зміни неспецифічні для хвороби Паркінсона;
- позитронно-емісійна томографія (ПЕТ). ПЕТ-сканування дає змогу візуалізувати активність дофамінергічних нейронів у мозку. Дослідження може показати зниження дофамінової активності, характерне для хвороби Паркінсона, і допомогти відрізнити захворювання від інших форм паркінсонізму (наприклад, множинної системної атрофії).
Також дослідники знайшли два можливих способи для виявлення білка альфа-синуклеїну, який є індикатором хвороби Паркінсона. Лікар може призначити пацієнтові спинномозкову пункцію (для виявлення білка в рідині, взятій із простору навколо спинного мозку) та біопсію шкіри (для оцінки наявності альфа-синуклеїну в поверхневій нервовій тканині).
Аналізи крові не можуть діагностувати хворобу Паркінсона безпосередньо, але допомагають виключити інші форми паркінсонізму та захворювання, що можуть спричиняти схожі симптоми (наприклад, порушення функції щитоподібної залози, дефіцит вітамінів або інфекції).
Як лікують хворобу Паркінсона?
Правильно підібраний курс терапії допоможе купірувати або зменшити частоту та інтенсивність нападів при хворобі Паркінсона, а також мінімізувати рухові та немоторні ознаки. Навіть нові препарати для лікування хвороби Паркінсона не здатні вилікувати захворювання повністю. Препарати для лікування хвороби Паркінсона:
- агоністи дофаміну. Імітують дію дофаміну, зв'язуючись із дофаміновими рецепторами в мозку. Препарати покращують рухові функції, що може знижувати тремор, ригідність та сповільнення рухів у пацієнтів із хворобою Паркінсона;
- блокатори метаболізму дофаміну. Уповільнюють розпад дофаміну в мозку, збільшуючи його рівень і тривалість дії;
- інгібітори метаболізму леводопи. Уповільнюють метаболізм леводопи (попередника дофаміну), що збільшує її рівень у мозку;
- блокатори аденозину. Блокують аденозинові рецептори в мозку, що може чинити нейропротективний ефект і впливати на регуляцію дофамінергічних систем;
- інгібітори моноаміноксидази. Зменшують руйнування дофаміну та інших нейротрансмітерів у мозку, що сприяє збільшенню їхнього рівня в головному мозку;
- антихолінергічні препарати. Блокують ацетилхолін у центральній і периферичній нервових системах, знижуючи його активність. Препарати можуть бути корисними для зменшення рухових і немоторних симптомів (наприклад, слинотечі);
- антагоністи аденозинових рецепторів. Блокують аденозинові рецептори, застосовуються для зменшення тремору кінцівок;
- спазмолітики. Знеболювальні при хворобі Паркінсона використовуються для полегшення больових симптомів, які можуть виникати у зв'язку з м'язовою ригідністю або патологіями суглобів.
Масаж за хвороби Паркінсона може бути корисним для зняття м'язової напруженості, поліпшення циркуляції крові та загального самопочуття пацієнта. Він допомагає розслабити м'язи, зменшити жорсткість і підвищити рухливість, що сприяє поліпшенню якості життя.
За хвороби Паркінсона може застосовуватися глибока стимуляція мозку — оперативний метод лікування, який передбачає імплантацію (прикріплення) електродів у певні ділянки. Електроди підключаються до імплантованого підшкірного генератора, який генерує імпульси електричного струму для стимуляції тканин головного мозку.
Процедура допомагає поліпшити контроль над руховими симптомами хвороби Паркінсона. Стимуляція мозку блокує або модулює (змінює) аномальну активність нейронів, що дає змогу знизити дози ліків або зменшити їхню кількість, мінімізуючи ризик побічних ефектів від медикаментів.
Наразі тривають дослідження щодо можливості застосування трансплантації стовбурових клітин у головний мозок для заміни пошкоджених нейронів здоровими. Деякі види терапії також спрямовані на купірування генних мутацій, які підвищують ризик хвороби Паркінсона.
Чи можна вилікувати хворобу Паркінсона назавжди?
Хворобу Паркінсона не можна вилікувати назавжди через її складний неврологічний, постійно прогресуючий характер. Дегенерація дофамінергічних нейронів у чорній субстанції мозку призводить до незворотних змін у моторній функції. Хворобу Паркінсона не можна перемогти, проте правильно підібраний курс терапії допоможе сповільнити розвиток хвороби.
Можливі ускладнення або побічні ефекти під час лікування хвороби Паркінсона
Препарати для лікування хвороби Паркінсона можуть мати побічні ефекти, які впливають на фізичне та емоційне благополуччя людини. Можливі побічні ефекти терапії при хворобі Паркінсона:
- дискінезія (мимовільні рухи м'язів);
- виснаження організму;
- зорові галюцинації або марення;
- імпульсивна та компульсивна поведінка;
- підвищена тривожність;
- сплутаність свідомості;
- зміни сексуальної поведінки.
За появи побічних ефектів або ускладнень необхідно звернутися до лікаря. Лікар скоригує дозу, підбере альтернативний препарат або призначить інший медикаментозний засіб для контролю симптомів. Наприклад, для боротьби з маренням можуть знадобитися антипсихотичні препарати, а для зменшення симптомів манії — засоби з літієм у складі.
Як подбати про себе за хвороби Паркінсона?
За хвороби Паркінсона важливо регулярно приймати лікарські засоби, призначені лікарем. Інші рекомендації для людей з хворобою Паркінсона:
- Регулярно виконуйте фізичні вправи. Ходьба, плавання, йога та розтяжка покращують загальну рухливість, силу та координацію. Фізичні вправи допомагають зменшити ригідність і поліпшити баланс, що знижує ризик падінь, а також сприяють підвищенню настрою і загального самопочуття.
- Збалансовано харчуйтеся. Раціональне та здорове харчування допомагає підтримувати енергію та покращує роботу кишківника. Антиоксиданти з фруктів та овочів можуть допомогти боротися з окислювальним стресом у нейронах, а вітаміни та мінерали — уникнути дефіциту поживних речовин.
- Не нехтуйте фізичною терапією. Фізіотерапевти розробляють індивідуальні програми вправ для поліпшення сили, гнучкості та рівноваги. Це допомагає зменшити ригідність, покращує ходу та знижує ризик падінь.
- Отримуйте психологічну підтримку. Хвороба Паркінсона часто супроводжується депресією, тривожністю, занепокоєнням і страхом. Психологічна підтримка допомагає справлятися з емоційними аспектами хвороби, покращує якість життя та дає інструменти для подолання труднощів.
- Створіть безпечне середовище вдома. Усунення перешкод і встановлення поручнів знижує ризик падінь і травм, що особливо важливо при порушеннях рівноваги та координації. Це допомагає зберегти незалежність і безпеку на тривалий термін.
- Будьте соціально активними. Соціальна активність допомагає підтримувати емоційне та психічне здоров'я, запобігає почуттю ізоляції та депресії. Спілкування з друзями та участь у громадському житті сприяють загальному благополуччю та підтримці.
Регулярні візити до лікаря дають змогу відстежувати прогресування хвороби, коригувати лікування та своєчасно вирішувати медичні проблеми, що виникли. Це допомагає оптимізувати терапію та поліпшити якість життя пацієнта.
Як доглядати за людиною з хворобою Паркінсона?
Догляд за людиною з хворобою Паркінсона вимагає уваги до фізичних, емоційних та медичних потреб. Рекомендації для забезпечення правильного догляду за пацієнтами з хворобою Паркінсона:
- Слідкуйте за прийомом ліків. Допомагайте людині приймати ліки за розкладом, щоб контролювати симптоми. Також потрібно стежити за можливими побічними ефектами, інформуючи лікаря за потреби.
- Створіть безпечне домашнє середовище. Переконайтеся, що будинок вільний від перешкод (наприклад, килимів, загнутого лінолеуму, порогів), які можуть призвести до падінь. Потрібно встановити поручні у ванній і на сходах, використовувати нековзкі килимки та забезпечити максимальне освітлення в темних місцях.
- Допомагайте з повсякденними завданнями. Підтримуйте пацієнта у виконанні повсякденних завдань (наприклад, одяганні, купанні, приготуванні їжі).
- Підтримуйте соціальну активність. Допомагайте пацієнту підтримувати соціальні контакти та брати участь у суспільному житті. Залежно від стану людини можна запросити додому друзів, сходити в кіно або до книжкового клубу, в якому обговорюють прочитані книги.
- Забезпечте емоційну підтримку. Будьте терплячі, підтримуйте пацієнта емоційно, слухайте й обговорюйте його почуття. За пригніченого стану або депресії рекомендується розглянути можливість консультацій із психологом.
- Використовуйте допоміжні технології. Розгляньте можливість використання тростини, ходунків або спеціальних підйомників, щоб полегшити пересування і підвищити безпеку.
Догляд за пацієнтом може бути емоційно та фізично виснажливим. Приділяйте час власному відпочинку та турботі про своє здоров'я, щоб уникнути вигорання та зберігати здатність допомагати людині з хворобою Паркінсона.
Які вправи корисні за хвороби Паркінсона?
Пацієнтам з хворобою Паркінсона важливо підтримувати регулярну фізичну активність. Види вправ при хворобі Паркінсона:
- аеробні вправи (ходьба, їзда на велосипеді або плавання). Сприяють поліпшенню серцево-судинної витривалості, зменшенню жорсткості м'язів і підвищенню загального рівня енергії;
- вправи на гнучкість і розтяжку. Допомагають зменшити м'язову ригідність і поліпшити діапазон рухів;
- силові вправи. Включають підйоми ніг, вправи з гантелями або роботу з гумовими стрічками. Вправи допомагають зміцнювати м'язи і покращувати загальну силу, що особливо важливо для підтримання стійкості та запобігання падінням;
- вправи на координацію (наприклад, балансування на одній нозі). Сприяють поліпшенню координації та контролю рухів;
- танцювальні та ритмічні вправи. Допомагають поліпшити ритм і координацію рухів, а також сприяють психологічному благополуччю.
За хвороби Паркінсона слід уникати інтенсивних вправ, які можуть збільшити ризик падінь і травм. Наприклад, різкі повороти або стрибки можуть бути небезпечними через ризик втрати рівноваги та координації. Також варто уникати вправ, що вимагають високого фізичного навантаження або довгострокового натягу м'язів, щоб запобігти погіршенню симптомів і швидкій стомлюваності.
Що не можна робити за хвороби Паркінсона?
За хвороби Паркінсона не можна робити дії та виконувати вправи, які можуть призвести до травм (наприклад, переломів). Не рекомендується вести сидячий спосіб життя, вживати алкогольні напої, їсти фастфуд і солодощі у великій кількості.
Пацієнтам з хворобою Паркінсона також важливо контролювати, які препарати вони приймають, оскільки деякі з них можуть посилити симптоми захворювання або послабити дію призначеної лікарем медикаментозної терапії. Діючі речовини препаратів, які протипоказані при хворобі Паркінсона:
- хлорпромазин;
- флуфеназин;
- перфеназин;
- трифлуоперазин;
- флюпентиксол;
- галоперидол;
- метоклопрамід;
- прохлорперазин.
Також пацієнтам з хворобою Паркінсона не можна ігнорувати нові симптоми та пропускати прийом ліків. Важливо проходити контрольні огляди, регулярність яких встановлюється неврологом.
Ускладнення хвороби Паркінсона
За неправильного лікування або повної його відсутності підвищується ризик розвитку ускладнень. Можливі наслідки хвороби Паркінсона:
- відсутність енергії, втома, сонливість;
- біль і ломота в усьому тілі;
- зниження сексуального потягу (лібідо);
- нездатність розрізняти запахи;
- труднощі з ковтанням;
- когнітивні порушення;
- розлади сну;
- емоційні зміни (депресія, страх).
Через ураження м'язів рота з'являються труднощі з жуванням і ковтанням, що може призвести до обмеженого харчування або задухи під час прийому їжі. У разі прогресування хвороби можуть виникнути зміни артеріального тиску, закрепи, проблеми із сечовим міхуром.
Скільки живуть з хворобою Паркінсона?
Тривалість життя при хворобі Паркінсона становить понад 14,5 років після постановки діагнозу. Оскільки захворювання зазвичай розвивається після 60 років, тривалість життя скорочується незначно. Якщо діагноз був поставлений у молодому віці (близько 30 років), при хворобі Паркінсона пацієнти можуть прожити ще близько 40 років. Однак точні цифри залежать від безлічі факторів, серед яких дотримання рекомендацій лікаря, відповідь організму на терапію.
Чи можна запобігти хворобі Паркінсона?
Оскільки точну причину захворювання не встановлено, запобігти йому неможливо. Однак дослідження підтверджують, що для профілактики Паркінсона потрібно регулярно робити аеробні вправи. Наукові дані підтверджують, що вживання кофеїновмісних напоїв також може знизити ризик хвороби.
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Неврологія в ОН Клінік Миколаїв
Популярні питання
Паркінсонічний тремор виникає через дегенерацію дофамінергічних нейронів у чорній субстанції мозку. Коли рівень дофаміну знижується, мозок втрачає здатність нормально контролювати і координувати рухи м'язів. Це призводить до мимовільних м'язових скорочень і тремтіння, які найчастіше починаються в пальцях рук, а потім поступово поширюються по всьому тілу.
Тремор у пальцях особливо помітний у стані спокою. Тремтіння зменшується при виконанні будь-яких дій, тому що рухи задіюють моторні ланцюги мозку, частково компенсуючи нестачу дофаміну і допомагаючи тимчасово стабілізувати м'язову активність.
За прогресування хвороби Паркінсона тремтіння тіла може виникати під час сну, оскільки нейронні дисфункції та низький рівень дофаміну продовжують впливати на моторні функції навіть у стані спокою. Також при хворобі може хитати під час ходьби.
За хвороби Паркінсона необхідно виключити з раціону деякі продукти, оскільки вони можуть посилити симптоми захворювання. Перелік продуктів і напоїв, від яких потрібно відмовитися за хвороби Паркінсона:
- газовані та алкогольні напої;
- консервовані та мариновані продукти;
- готові сніданки (наприклад, пластівці);
- фастфуд (чіпси, сухарики, картопля фрі);
- солодкі продукти (цукерки, торти).
За хвороби Паркінсона рекомендується скоротити споживання білка, оскільки він може негативно вплинути на ефективність лікарських засобів. Також слід обмежити споживання насичених жирів і солі.
Для зменшення нудоти, яка може виникнути за хвороби Паркінсона, гарячу та холодну їжу потрібно вживати окремо. Також слід відмовитися від переїдань і замінити три великі прийоми їжі на п'ять-шість маленьких.
Харчування за хвороби Паркінсона має бути здоровим і збалансованим, включати продукти, багаті на клітковину, вітаміни та мінерали. За хвороби Паркінсона в раціон потрібно включити продукти:
- що містять залізо (червоне м'ясо, печінка);
- що є джерелами вітаміну В1 (горох, банани, апельсини);
- ті, що містять вітамін С (перець, цитрусові, броколі, картопля, полуниця);
- багаті цинком (молюски, м'ясо, зародки пшениці);
- ті, що містять вітамін D (яєчні жовтки, жирну рибу).
Дослідження підтверджують, що омега-3 жирні кислоти можуть допомогти зменшити запалення, поліпшити нейротрансмісію (електричні рухи в синапсах) і уповільнити відмирання клітин головного мозку. Жирні кислоти також можуть поліпшити здоров'я серцево-судинної системи та функцію мозку, уповільнити швидкість зниження когнітивних функцій. У раціон харчування потрібно включити лосось, скумбрію, оселедець, устриці, сардини, анчоуси.
Також за хвороби Паркінсона корисні продукти, багаті на антиоксиданти, оскільки вони допомагають контролювати вільні радикали (нестабільні молекули, що спричиняють окислювальний стрес в організмі). Раціон харчування повинен достатньою мірою містити капусту, шпинат, какао-продукти, петрушку і куркуму, горіхи (бразильські, волоські, пекан), ягоди (виноград, малину, журавлину, чорницю і виноград).
Захворювання не є смертельним, однак за хвороби Паркінсона смерть може настати через її ускладнення. За хвороби Паркінсона пацієнт може померти через ядуху, пневмонію, травми, серцево-судинні патології (інфаркт або інсульт).
Перші симптоми хвороби Паркінсона індивідуальні. Однак основні ознаки захворювання можуть включати тремтіння та судоми кінцівок, сутулість, порушення сну, проблеми з рухом або ходьбою, запаморочення, зниження гучності голосу. Тривожність, постійне відчуття втоми, проблеми з сечовипусканням і дефекацією, ригідність м'язів також можуть вказувати на розвиток патології.
Таблетки від Паркінсона спрямовані на збільшення рівня дофаміну в мозку або на поліпшення чутливості дофамінергічних рецепторів. Правильно підібрані схеми лікування хвороби Паркінсона допомагають поліпшити контроль рухів, зменшити тремор, ригідність. Однак препарати не можуть вилікувати хворобу, а ефективність медикаментозних засобів може з часом змінитися.
Єлізавета
1 місяць тому
