Лікування синдрому Рейно в Одесі

У медичному центрі «ОН Клінік Одеса» відкрилось відділення дієтології

Синдром Рейно — судинне захворювання, за якого спостерігається спазм дрібних артерій, найчастіше в пальцях рук або ніг, у відповідь на холод або стрес. Внаслідок цього кровопостачання тимчасово зменшується, призводячи до зміни кольору шкіри, оніміння, поколювання або болю в уражених ділянках.

Пройти діагностику та медикаментозне лікування синдрому Рейно нижніх і верхніх кінцівок в Одесі можна у відділенні судинної хірургії медичного центру «ОН Клінік Одеса». Запис на прийом до лікаря ведеться цілодобово.

Зміна кольору шкіри на руках при синдромі Рейно

Причини синдрому Рейно

За феномена Рейно (первинного синдрому) тригерами (провокувальними факторами) виступають будь-які впливи, що спричиняють різке звуження судин і, як наслідок, напад. Найчастішими є холод — на вулиці та в кондиціонованих приміщеннях, при контакті з холодними предметами, продуктами або рідинами (наприклад, склянкою крижаної води). Також важливу роль відіграють емоційні тригери: тривога, стрес, переляк або сильне хвилювання. Можливі причини вторинного синдрому Рейно:

• вживання наркотичних речовин;
• часте вживання кофеїновмісних напоїв;
• аутоімунні та системні захворювання сполучної тканини (склеродермія, червоний вовчак, ревматоїдний артрит, синдром Шегрена);
• ендокринні хвороби (наприклад, гіпотиреоз);
• судинні захворювання (хвороба Бюргера, васкуліт, легенева гіпертензія)
• компресійні та неврологічні синдроми (наприклад, синдром зап'ястного каналу);
• онкологічні захворювання.

До розвитку синдрому Рейно може призвести безконтрольне або тривале приймання лікарських препаратів, які впливають на тонус судин і спричиняють їхнє звуження. До медикаментозних засобів, які можуть спричинити синдром Рейно, належать бета-блокатори, таблетки від мігрені, стимулювальні препарати, хіміотерапія.

Синдром Рейно при ревматоїдному артриті виникає як вторинне судинне ускладнення, пов'язане із запальним ураженням судин і порушенням регуляції тонусу судинної стінки. Хронічне запалення при артриті сприяє ушкодженню ендотелію, підвищує чутливість судин до спазмувальних факторів і погіршує мікроциркуляцію. У результаті на тлі ревматоїдного артриту можуть розвиватися епізоди ішемії пальців, що супроводжуються типовими для синдрому Рейно змінами кольору шкіри, онімінням і болем.

Симптоми синдрому Рейно

Характерною ознакою синдрому Рейно є зміна кольору шкіри на білий, синій або фіолетовий, а потім червоний залежно від стадії нападу і ступеня порушення кровотоку. Збліднення виникає за різкого спазму судин і припинення припливу крові, синюшність — за застою і нестачі кисню, а почервоніння — у фазі відновлення кровообігу. Інші симптоми синдрому Рейно:

• відчуття холоду в пальцях;
• оніміння або втрата чутливості в руках і ногах;
• поколювання або печіння шкірних покривів;
• пульсуючий або тупий біль у ділянці ураження;
• зниження температури шкіри на дотик;
• відчуття скутості або слабкості в пальцях.

У важких випадках синдрому Рейно можливий розвиток трофічних ускладнень — тріщин, виразок або некрозу. Вони виникають через тривалий і повторюваний судинний спазм, який порушує живлення тканин і призводить до хронічної ішемії. Без достатнього припливу кисню і поживних речовин шкіра і підшкірні тканини починають руйнуватися. Тріщини з'являються в місцях сухості й натягу шкіри, виразки формуються як глибокі, болючі дефекти, а некроз проявляється як омертвіння тканин із почорнінням і втратою чутливості.

Стадії синдрому Рейно

Залежно від послідовності судинних змін і клінічних проявів під час нападу, виділяють чотири фази (стадії) синдрому Рейно.

Види синдрому Рейно

Залежно від причини виникнення виділяють два види синдрому Рейно — первинний і вторинний. За первинного синдрому Рейно вазоспастичні напади виникають самостійно, без зв'язку з іншими захворюваннями, за вторинного — судинні спазми є наслідком інших патологій, найчастіше аутоімунних або системних захворювань сполучної тканини.

Діагностика синдрому Рейно в Одесі

Діагностика синдрому Рейно починається з аналізу симптомів і збору анамнезу пацієнта для уточнення частоти, тривалості та провокуючих факторів нападів, наявності супутніх захворювань. Лікар також проводить фізикальний огляд, який охоплює оцінку кольору шкіри, температури та стану пальців, виявлення ознак, що вказують на можливу вторинну природу синдрому, — наприклад, шкірних змін, виразок, потовщення шкіри або ознак системного запалення. Лікар може призначити аналізи за синдрому Рейно, включно з:

• загальним аналізом крові (показує наявність запального процесу, анемії або інших загальних відхилень, які можуть вказувати на системне захворювання);
• тестом на швидкість осідання еритроцитів (необхідний для виявлення прихованого запалення і допомагає в діагностиці ревматичних та аутоімунних захворювань);
• аналізом на антинуклеарні антитіла (застосовується для визначення аутоімунної активності, особливо за підозри на системні захворювання сполучної тканини);
• тестом на ревматоїдний фактор (перевіряє наявність антитіл, характерних для ревматоїдного артриту та інших аутоімунних процесів);
• аналізом сечі (дає змогу виявити можливі ураження нирок і супутні системні захворювання, включно із системним червоним вовчаком).

За синдрому Рейно може проводитися капіляроскопія — неінвазивний метод дослідження капілярів (дрібних судин) нігтьового ложа за допомогою спеціального мікроскопа. Діагностичний тест дає змогу візуально оцінити форму, розмір, кількість і структуру капілярів, виявити ознаки пошкодження судинної стінки або порушення мікроциркуляції. Капіляроскопія важлива для диференціації первинного і вторинного синдрому Рейно: за первинної форми капіляри зазвичай нормальні, тоді як за вторинної можуть спостерігатися характерні зміни, що вказують на системні захворювання сполучної тканини.

Медикаментозне лікування синдрому Рейно в Одесі

Курс терапії синдрому Рейно спрямований на усунення судинного спазму і поліпшення периферичного кровопостачання. Медикаментозне лікування синдрому Рейно може включати:

• блокатори кальцієвих каналів. Знижують надходження кальцію в клітини гладкої мускулатури судин, призводячи до розслаблення судинної стінки і розширення артерій. У результаті зменшується вираженість спазмів і покращується кровотік в уражених ділянках, знижуючи частоту і тяжкість нападів;
• альфа-блокатори. Перешкоджають активації альфа-адренорецепторів, які беруть участь у звуженні судин у відповідь на стресові та температурні впливи. Їх блокада сприяє зниженню тонусу судинної стінки та нормалізації кровообігу в кінцівках;
• вазодилататори. Сприяють розширенню судин завдяки різним механізмам, включно з розслабленням гладкої мускулатури і поліпшенням функції ендотелію. У результаті посилюється приплив крові до ішемізованих тканин і зменшуються симптоми, включаючи оніміння, біль і зміну кольору шкіри;
• інгібітори фосфодіестерази-5 (ФДЕ-5). Сприяють накопиченню речовин, що розслаблюють стінки кровоносних судин. Препарати дають змогу судинам розширюватися і покращують кровообіг у дрібних капілярах. Крім того, вони благотворно впливають на внутрішню оболонку судин, знижуючи їхню чутливість до спазмів;
• інгібітори ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ). Зменшують утворення речовин, що спричиняють звуження судин, тим самим сприяючи їхньому розслабленню і поліпшенню кровотоку. Також засоби роблять судинну стінку гнучкішою і знижують запалення, особливо за синдрому Рейно, пов'язаного з іншими хронічними захворюваннями;
• простаноїди. Розширюють судини, зменшують запалення і перешкоджають утворенню згустків крові, а також покращують живлення тканин і циркуляцію крові в уражених ділянках.

За гострого синдрому Рейно судинний хірург може призначити антиагреганти й антикоагулянти. Препарати знижують ризик утворення тромбів у дрібних кровоносних судинах, перешкоджають злипанню тромбоцитів і уповільнюють процеси згортання крові, допомагаючи зберегти прохідність судин і запобігти погіршенню кровообігу.

Лікування первинного синдрому Рейно

Лікування первинного синдрому Рейно (феномена Рейно) спрямоване переважно на усунення провокувальних чинників і полегшення симптомів. Клінічні рекомендації за синдрому Рейно включають:

• відмова від відвідування холодних приміщень (наприклад, місць із сильним кондиціюванням повітря);
• уникнення різких перепадів температури;
• носіння теплого одягу, особливо рукавичок і шкарпеток, навіть у прохолодну погоду;
• використання грілок або термопакетів для зігрівання рук та ніг у разі потреби;
• захист рук під час роботи з віброінструментами та уникнення тривалого тиску на пальці;
• обмеження споживання кофеїну й інших судинозвужувальних речовин;
• управління стресом.

Також за синдрому Рейно важливо відмовитися від куріння, оскільки нікотин та інші компоненти тютюнового диму спричиняють звуження кровоносних судин і погіршують кровообіг, особливо в дрібних артеріях. У результаті посилюється схильність до спазмів судин, підвищується ризик нападів і збільшується їхня тривалість. Куріння також порушує функцію судинної стінки і знижує здатність тканин до відновлення, підвищуючи ймовірність ускладнень, включно з розвитком виразок та ішемії.

За необхідності застосовують судинорозширювальні препарати, найчастіше блокатори кальцієвих каналів, які сприяють розслабленню судинної стінки і поліпшенню кровотоку в пальцях. Вони допомагають зменшити частоту, тривалість і вираженість нападів. Консервативне лікування призначається, якщо напади стають частими, тривалими або спричиняють значний дискомфорт, знижуючи якість життя пацієнта. В окремих випадках можуть застосовуватися інші препарати, включаючи інгібітори фосфодіестерази-5 або альфа-блокатори.

Лікування вторинного синдрому Рейно

Лікування вторинного синдрому Рейно потребує терапії основного захворювання, на тлі якого розвинувся судинний спазм (наприклад, системної склеродермії, червоного вовчака). Усунення або контроль основного патологічного процесу дає змогу значно знизити вираженість судинних порушень. У рамках терапії застосовують не тільки судинорозширювальні препарати, а й протизапальні, імуномодулювальні або антикоагулянтні засоби, залежно від характеру основного захворювання.

Завдання медикаментозної терапії при вторинному синдромі Рейно — знизити активність імунної системи, зменшити запалення судинної стінки і поліпшити кровопостачання тканин. У разі важких форм, що супроводжуються вираженою ішемією і ризиком ураження тканин, можлива терапія простаноїдами. Особлива увага приділяється профілактиці ускладнень — трофічних виразок, інфікування і некрозу тканин, що вимагає комплексного і багатопрофільного підходу.

Профілактика синдрому Рейно ґрунтується на уникненні факторів, що провокують судинний спазм. Рекомендується носити теплий одяг навіть за помірно прохолодної погоди, особливо захищати руки і ноги, уникати контакту з холодною водою, користуватися рукавичками під час роботи з холодильними приладами або на вулиці. Також важливо керувати стресом за допомогою розслаблювальних технік, відмовитися від куріння та обмежити вживання кофеїну.

Записатися на консультацію до судинного хірурга для лікування синдрому Рейно верхніх і нижніх кінцівок в Одесі в медичному центрі «ОН Клінік Одеса» можна за телефоном, вказаним на сайті, або через форму запису на прийом.