Що таке вульвовагініт?
Вульвовагініт — це запальний процес, що одночасно вражає слизову оболонку піхви (виникає вагініт) і вульву (виникає вульвіт). Збудниками інфекції можуть бути різні мікроорганізми (бактерії, гриби, віруси, паразити). Запалення статевих губ може розвиватися внаслідок алергічних реакцій, впливу хімічних та механічних подразників.
Які причини вульвовагініту?
Поставте своє питання Гінекологу «ОН Клінік»
Нормальна мікрофлора піхви, яку населяють безліч мікроорганізмів (переважно лактобактерій) необхідна для підтримки здоров'я жіночої репродуктивної системи. Вплив різних факторів може негативно вплинути на склад мікрофлори піхви, сприяючи розвитку патологічних процесів, зокрема вульвовагініту. Ймовірні причини вульвовагініту:
- інфекція (вірусна, бактеріальна, грибкова, паразитарна);
- недотримання правил особистої гігієни зовнішніх статевих органів (часте спринцювання, використання агресивних засобів для інтимної гігієни);
- часта зміна статевих партнерів;
- алергічні реакції на засоби особистої гігієни, латекс, пральний порошок;
- відмова від використання бар'єрних контрацептивів (презервативів);
- метаболічні патології, за яких порушується обмін речовин (ожиріння, цукровий діабет, гіпотиреоз);
- гормональні зміни (дисбаланс гормонів у підлітковому періоді, у фазі менопаузи, під час вагітності);
- прийом медикаментів (антибіотиків, кортикостероїдів);
- шкірні захворювання (екзема, псоріаз);
- зниження імунітету.
Вульвовагініт може розвиватися внаслідок тривалого носіння тісної білизни чи наявності сторонніх предметів (тампонів) у піхві. Запальний процес можуть спровокувати механічні пошкодження статевих органів, наприклад, внаслідок їзди на велосипеді або верхової їзди.
Які бувають симптоми та види вульвовагініту?
Захворювання статевих губ характеризується ознаками локального запалення. Симптоми вульвовагініту можуть включати:
- свербіж, печіння у піхву та вульві, які можуть посилюватися при сечовипусканні;
- подразнення, набряк статевих губ, їх почервоніння;
- рясні нетипові виділення з піхви сирного, гнійного характеру молочного, сірого, жовтого або зеленого кольору з неприємним запахом;
- підвищення температури тіла, слабкість;
- тягнучий біль внизу живота;
- часте сечовипускання;
- болісні відчуття під час статевих актів;
- сухість піхви;
- кров'янисті виділення з піхви після статевого акту
Симптоматика запального процесу слизової оболонки піхви та вульви може відрізнятись залежно від типу патології. Гострий вульвовагініт протікає із яскраво вираженими симптомами. Підгострий вульвовагініт може розвиватися внаслідок неправильного лікування або його відсутності. Симптоматика може бути менш вираженою, ніж при гострій формі, але тривалішою.
Для хронічного вульвовагініту характерні періоди ремісії та загострення. Симптоматика посилюється часто після переохолодження, недотримання правил особистої гігієни після прийому антибіотиків, що сприяє порушенню мікрофлори піхви. Залежно від причини запального процесу слизової оболонки піхви та збудника також виділяють інфекційний та неінфекційний типи захворювання.
| Види вульвовагініту | |
| Інфекційні типи | |
| Назва | Характерні симптоми |
| Кандидозний (грибковий, дріжджовий) вульвовагініт. Збудники: дріжджоподібні гриби Candida. | Рясні білі сирні виділення з піхви. |
| Бактеріальний вульвовагініт (гарднереллез). Збудники: бактерії Gardnerella vaginalis. | Рясні рідкі виділення білого або сірого кольору з піхви з неприємним рибним запахом при вульвовагініті. |
| Гонорейний вульвовагініт. Збудники: бактерії Neisseria gonorrhoeae. | Слизово-гнійні виділення з піхви, часто жовтуватого або зеленуватого кольору. Інфекція передається статевим шляхом. |
| Трихомонадний вульвовагініт (трихомоніаз). Збудники: Trichomonas vaginalis. | Рясні вагінальні виділення жовто-сірого чи зеленого кольору. Інфекція передається статевим шляхом. |
| Вірусний вульвовагініт. Збудники: вірус простого герпесу (герпетичний вульвовагініт), вірус папіломи людини, цитомегаловірус, коксакі. | Болючі ранки (виразки) та бородавки на статевих губах. Інфекція передається статевим шляхом. |
| Аеробний (неспецифічний) вульвовагініт. Збудники: Enterococcus faecalis, Escherichia coli, стрептококи групи В, золотистий стафілокок . | Рясні, жовті або жовто-зелені виділення із запахом гнилі. Інфекція розвивається внаслідок надмірного зростання мікроорганізмів, які можуть поширюватися з прямої кишки в піхву при неправильному проведенні гігієнічних процедур після відвідин туалету. |
| Неінфекційні типи | |
| Атрофічний вульвовагініт. | Відчуття сухості, печіння у піхву без свербежу та виділень, часті та болючі сечовипускання. |
| Алергічний (атопічний) вульвовагініт | Почервоніння та набряклість зовнішніх статевих органів, що супроводжується сильним свербежем, який посилюється при контакті з подразниками. |
Постменопаузний атрофічний вульвовагініт найчастіше діагностується у жінок у період менопаузи, що пов'язано зі зниженим рівнем естрогенів. В результаті гормональних та вікових змін порушується живлення слизової оболонки піхви, що призводить до витончення її стінок.
Атопічний вульвовагініт розвивається внаслідок гіперчутливості слизової оболонки піхви та вульви до засобів інтимної гігієни (прокладок, тампонів, мила, гелю, пінки, спрею), побутової хімії (пральних порошків, туалетного паперу), латексу. Носіння синтетичної нижньої білизни, використання вагінальних свічок та інтимних змазок також можуть спровокувати алергічну реакцію, яка може перерости у запальний процес.
Вульвовагініт у дітей
Вульвовагініт у дитини частіше діагностуються у препубертатний період (у віці від двох до 10 років). До початку періоду статевого дозрівання, коли організм не виробляє естроген, слизова оболонка піхви та вульви дівчинки тонша і більш чутлива до подразників та інфекцій. Розвитку вульвовагініту у дівчаток сприяють анатомо-фізіологічні особливості статевих органів (близькість ануса до вульви, синехії (зрощення) малих статевих губ, відсутність лобкового волосся). Можливі причини вульвовагініту у дітей:
- недотримання правил особистої гігієни;
- використання агресивних засобів особистої гігієни (мила, гелів, лосьйонів);
- сторонні предмети у піхві;
- купання у річках, басейнах;
- вживання антибіотиків;
- аутоімунні захворювання (наприклад, склерозуючий лишай).
Спровокувати розвиток вульвовагініту у дитини можуть паразити — гострики. Паразити, перебуваючи в кишківнику та прямій кишці, можуть відкладати яйця в ділянці заднього проходу, викликаючи свербіж та подразнення. При роздряпуванні сверблячого місця паразити потрапляють у промежину, викликаючи запалення. У дитини можуть свербіти статеві губи від носіння тісної білизни із синтетичних тканин.
Вульвовагініт у новонароджених може виникнути від постійного перебування в підгузках. Інфікування може трапитися й при природних пологах — дитина проходить через родові шляхи матері, які можуть бути уражені різними патогенними мікроорганізмами.
При перших симптомах запалення слизової оболонки піхви та вульви у дівчаток необхідний огляд дитячого гінеколога . Лікар призначить діагностичне дослідження для виявлення причин запалення та призначить лікування вульвовагініту у дитини залежно від типу збудника.
Вульвовагініт при вагітності
Вульвовагініт у вагітних може виникнути внаслідок гормональних змін та зниження захисних властивостей організму. Підвищений рівень естрогенів та прогестерону створюють сприятливе середовище для розмноження грибків та бактерій. Під час вагітності імунна система жінки пригнічується для запобігання імунному конфлікту між матір'ю та плодом, а тому стає більш сприйнятливою до інфекцій.
При вагітності найчастіше розвивається бактеріальний, кандидозний, неспецифічний типи вульвовагініту, що пов'язано з порушенням балансу мікрофлори піхви. Підвищується ризик ускладнень вагітності (викидня, передчасних пологів). Вульвовагініт може призвести до розвитку ендометриту та інших післяпологових інфекцій (уретриту, сепсису).
Вульвовагініт при клімаксі
У період менопаузи в організмі жінки відбувається значне зниження рівня естрогенів, що призводить до атрофічних змін — стоншення та сухості слизової оболонки піхви та вульви. Зменшується кількість лактобактерій, які підтримують кисле середовище піхви, захищаючи від розвитку патогенних мікроорганізмів, що збільшує ризик розвитку інфекцій.
В результаті гормональних та вікових змін у жінок при клімаксі може розвиватися атрофічний вульвовагініт. Інфекція супроводжується дискомфортом у промежині. Симптоми (свербіж, печіння) посилюються при ходьбі, під час сечовипускання чи статевого акту. Атрофічний вульвовагініт також може виникнути на тлі штучного клімаксу, що настав після гормонального лікування раку або видалення репродуктивних органів.
Як діагностують вульвовагініт?
Для діагностики вульвовагініту необхідно записатися на консультацію до гінеколога . Лікар збирає анамнез, в якому враховує скарги, симптоми, інформацію про супутні захворювання, гінекологічні процедури та хірургічні втручання.
Гінеколог оглядає зовнішні статеві органи, піхву, шийку матки, оцінюючи еластичність тканин, наявність запального процесу, розмір статевих губ. Діагностика вульвовагініту може включати:
- мікроскопію вагінального мазка для виявлення інфекції;
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- кольпоскопію (мікроскопічне дослідження піхви та шийки матки);
- тест на алергени;
- аналіз на інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорею, хламідіоз та трихомоніаз).
При підозрі на інфекції органів малого таза може бути призначене гінекологічне УЗД . За результатами обстеження обирається лікування, спрямоване на усунення причин розвитку вульвовагініту.
Як відбувається лікування вульвовагініту?
Вибір тактики лікування залежить від типу вульвовагініту та ступеня вираженості симптомів. Лікування бактеріального та трихомонадного вульвовагініту здійснюється за допомогою антибіотиків, які можуть мати форму таблеток, мазей або свічок. Антибактеріальна терапія доповнюється вживанням пробіотиків для відновлення мікрофлори кишківника. Для зняття подразнення між ногами у жінок можуть використовуватися антисептичні розчини.
Для лікування кандидозного вульвовагініту призначається медикаментозна терапія, яка передбачає преоральний прийом антимікотичних препаратів. При лікуванні вульвовагініту можуть використовуватися місцеві засоби (мазі, креми, вагінальні свічки). Також можуть бути показані протигрибкові препарати при вульвовагініті.
Для лікування атрофічного вульвовагініту може застосовуватися гормональна терапія, яка полягає у використанні вагінального естрогену, доступного у вигляді вагінальних препаратів, мазей, кремів або кілець. Також можуть призначатися негормональні препарати для лікування вульвовагініту у вигляді змазок або зволожуючих засобів. Лікування атопічного вульвовагініту передбачає усунення контакту з алергеном та симптоматичну терапію, що включає прийом антигістамінних препаратів.
Чи можна вилікувати вульвовагініт у домашніх умовах?
Лікування вульвовагініту в домашніх умовах повинно здійснюватися після попередньої консультації з гінекологом. Для зменшення запалення, зняття набряку малих губ у домашніх умовах можна використовувати ванни з содою. Для зменшення свербежу та печіння в промежині в домашніх умовах необхідно підмиватися теплою водою з гіпоалергенним туалетним милом. Зняти подразнення, почервоніння вульви, свербіж у паху при вульвовагініті можна за допомогою гідрокортизонової або цинкової мазі. Для лікування грибкового вульвовагініту може використовуватися протигрибковий крем або вагінальні свічки. Дозування та тривалість курсу лікування встановлюється лікарем індивідуально.
Що буде, якщо не лікувати вульвовагініт?
При ігноруванні симптомом вульвовагініту та відсутності своєчасного лікування захворювання може перейти у хронічну форму з чергуванням періодів ремісії та загострення. Запальний процес може поширитись на прилеглі органи. Можливі ускладнення вульвовагініту:
- запальні гінекологічні захворювання (ендометрит, оофорит, сальпінгоофорит);
- патології сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит, уретрит);
- нориці у сфері зовнішніх статевих органів;
- опущення органів малого тазу.
Вульвовагініт знижує захисні властивості піхвової екосистеми, що підвищує ризик розвитку захворювань, що передаються статевим шляхом (хламідіозу, трихомоніазу, вірусу герпесу). Запалення слизової оболонки піхви та вульви може негативно вплинути на лібідо жінки, спричинити розвиток тривожності, депресії.
Як уникнути рецидивів вульвовагініту після лікування?
Щоб уникнути рецидивуючого (циклічного) вульвовагініту, який може розвиватися повторного після лікування, необхідно суворо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря. Заходи профілактики для запобігання циклічному вульвовагініту:
- корекція режиму харчування. Необхідно додати в раціон кисломолочні продукти, обмеживши споживання цукру та простих вуглеводів;
- використання засобів для інтимної гігієни з нейтральним рН без ароматизаторів;
- дотримання гігієни в період місячних (своєчасна заміна прокладок та тампонів);
- уникнення постійного використання щоденних прокладок, які створюють парниковий ефект, що сприяє розмноженню мікроорганізмів.
Після лікування вульвовагініту необхідно пройти контрольне обстеження, що дозволить переконатися у відсутності запального процесу. Виявлення залишкових ознак інфекції або дисбалансу мікрофлори допоможе своєчасно вжити заходів для запобігання рецидиву та ускладненням.
Методи профілактики вульвовагініту
Профілактика вульвовагініту полягає у дотриманні правил інтимної гігієни. Щоденне підмивання, використання засобів для інтимної гігієни без агресивних компонентів, регулярна зміна спідньої білизни дозволить запобігти розвитку запального процесу органів жіночої репродуктивної системи. Також важливо правильно очищати задній прохід після дефекації. Підтирання треба робити в напрямку від піхви до анального отвору. Профілактика вульвовагініту також включає:
- зміцнення імунітету (регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування, достатній сон, уникнення стресу);
- уникнення спринцювання, що може порушити рН піхви;
- носіння білизни із натуральних тканин;
- прання нижньої білизни та рушників порошками без агресивних засобів;
- своєчасне лікування запальних хвороб жіночих статевих органів (вульвіта, вагініту);
- використання бар'єрних контрацептивів під час сексу з різними партнерами.
Для профілактики розвитку гінекологічних патологій важливо щорічно проходити огляд у гінеколога. При перших ознаках вульвовагініту необхідно записатися на консультацію до лікаря.
Як правильно підмиватися жінкам?
Гігієна жіночих статевих органів має здійснюватися щодня. Гігієнічні процедури під час місячних повинні проводитися частіше, супроводжуючись змінною прокладкою кожні три-чотири години, тампона — кожні чотири-шість годин. Підмиватися також потрібно після статевого контакту. Рекомендації жінкам щодо проведення гігієнічних процедур:
- перед підмиванням необхідно вимити руки з милом;
- підмиватися треба теплою проточною водою, виконуючи рухи спереду назад. Омиваються тільки зовнішні статеві органи, не торкаючись слизової оболонки піхви;
- засоби особистої гігієни потрібно обирати з нейтральним рН (4,2-5,6). Звичайне мило, гелі для душу можуть викликати свербіж та печіння статевих органів;
- для підмивання не можна використовувати мочалки або губки, щоб не травмувати слизову оболонку вульви;
- після гігієнічної процедури необхідно промокнути статеві органи м'яким рушником.
За відсутності можливості підмитися можна скористатися серветками для інтимної гігієни без ароматизаторів. Своєчасне підмивання та дотримання правил інтимної гігієни знижують ризик розмноження хвороботворних мікроорганізмів, що дозволяє запобігти розвитку гігієнічних патологій (наприклад, кандидозу, вульвовагініту).
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Гінекологія в ОН Клінік Дніпро
Гінекологія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Одним із типом вульвовагініту є кандидозний (дріжджовий) вульвовагініт, який у народі називають молочницею. Збудниками запального ураження слизової оболонки піхви та вульви є дріжджоподібні гриби роду Кандида. Назву інфекція отримала завдяки характерному прояву у вигляді рясних білих виділень пухкої, сирнистої консистенції, які мають неприємний запах.
Тривалість лікування вульвовагініту залежить від типу захворювання і вираженості патологічного процесу. За правильно підібраної терапії симптоми зменшуються протягом кількох днів після початку лікування, але повне одужання може зайняти від одного до кількох тижнів. Лікування вимагає комплексного підходу і спрямоване на усунення причин патології, підвищення імунітету і мінімізацію ризику рецидиву. Тривалість терапії індивідуальна.
Вульвовагініт може минути самостійно, якщо він викликаний алергічною реакцією на засіб інтимної гігієни, пральний порошок, латекс. Після припинення контакту з алергенами симптоми можуть минути через кілька днів. Якщо симптоми зберігаються протягом п'яти-семи днів, необхідно звернутися до лікаря для виявлення причин інфекції та лікування запального процесу.
У разі трихомонадного, гонорейного або вірусного типів вульвовагініту в жінки, патогенні мікроорганізми, що спровокували інфекцію, можуть передатися чоловікові після незахищеного статевого контакту з ним. Кандидозний вульвовагініт може призвести до грибкового ураження статевого члена чоловіка, спровокувавши розвиток кандидозного баланіту.
Вульвіт — це запалення вульви, тобто зовнішніх жіночих статевих органів (малих і великих статевих губ, клітора, присінка піхви). Вульвовагініт є поєднанням запального процесу слизової оболонки вульви та піхви.
Лілія
3 місяці тому
