Трихомоніаз: симптоми та лікування

Трихомоніаз може проявлятися розвитком:

• вульвіту (запалення зовнішніх статевих органів у жінок);
• кольпіту (запалення слизової оболонки піхви);
• уретриту (запалення слизової оболонки сечівника у чоловіків і жінок);
• циститу (запалення слизової оболонки сечового міхура).

Збудник трихомоніазу

Збудником трихомоніазу є трихомонада (T. vaginalis). Трихомонада - це одноклітинні найпростіші грушоподібної форми, які паразитують в органах репродуктивної та сечовидільної системи. Трихомонада є патогенним паразитом і не може бути представником нормальної мікрофлори піхви або уретри (сечовипускального каналу). До зараження трихомонадами більше схильні жінки.

Шляхи передачі трихомоніазу

Трихомоніаз є захворюванням, що передається статевим шляхом (ЗПСШ). Єдиний можливий шлях зараження трихомоніазом - статевий (за статевих контактів без бар'єрних засобів контрацепції). Цією інфекцією неможливо заразитися під час купання у водоймах або басейнах, через засоби особистої гігієни або контактним шляхом.

Симптоми трихомоніазу в жінок і чоловіків

Трихомоніаз може тривало протікати безсимптомно як у чоловіків, так і у жінок. Типові симптоми трихомоніазу частіше розвиваються в жінок і включають:

• виділення з піхви (виділення за трихомоніазу пінисті, жовто-зеленого кольору, супроводжуються появою неприємного рибного запаху);
• дискомфорт і свербіння в області вульви (зовнішніх статевих органів) та піхви;
• набряклість, почервоніння і чутливість вульви;
• дискомфорт і хворобливість під час статевого акту;
• неприємні відчуття під час сечовипускання і ріжучий біль внизу живота (за розвитку трихомонадного циститу - запалення сечового міхура).

Симптоми трихомоніазу в чоловіків також можуть включати дискомфорт під час сечовипускання, почервоніння в області крайньої плоті статевого члена і появу виділень з уретри (жовто-зелених або гнійних). Трихомоніаз у чоловіків часто протікає абсолютно безсимптомно або ознаки трихомоніазу виражені незначно, тому чоловіки частіше є переносниками даного захворювання.

За підозри на трихомоніаз у жінок необхідна консультація гінеколога. Для діагностики гострого і хронічного трихомоніазу в чоловіків слід звертатися за консультацією до лікаря-уролога. Для виявлення безсимптомного носійства збудників трихомоніазу як чоловікам, так і жінкам важливо проходити профілактичні обстеження один раз на 6 місяців.

Діагностика трихомоніазу ґрунтується на типових скаргах, характері виділень, огляді гінеколога або уролога. Для підтвердження діагнозу беруть мазки для мікроскопічного виявлення трихомонад (мазки з піхви у жінок і з уретри у чоловіків). У чоловіків, а також при наявності ознак циститу у жінок, може проводиться аналіз сечі на трихомоніаз.

Трихомоніаз може розвиватися одночасно з іншими статевими інфекціями (гонореєю, хламідіозом, уреаплазмозом, мікоплазмозом), тому за підозри на трихомоніаз проводиться загальна діагностика ЗПСШ. Як і за всіх ЗПСШ, за трихомоніазу обстеження повинні проходити статеві партнери хворого. Для виявлення ускладнень трихомоніазу проводять ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого таза, сечовидільної системи та простати.

Методи лікування трихомоніазу

Медикаментозне (за допомогою лікарських препаратів) лікування трихомоніазу проводять антибіотиками, які впливають на найпростіші мікроорганізми. Тривалість лікування і комбінацію антибактеріальних препаратів призначає лікар. Лікування трихомоніазу статеві партнери повинні проходити одночасно, навіть якщо в одного з них захворювання протікає безсимптомно.

Самостійне лікування трихомоніазу народними засобами неефективне. За появи симптомів запальних захворювань репродуктивної системи необхідно звертатися до лікаря.

Профілактика трихомоніазу в жінок і чоловіків

Основним методом профілактики трихомоніазу як захворювання, що передається статевим шляхом, є використання бар'єрних засобів контрацепції (чоловічих і жіночих презервативів). Перед початком статевого життя з новим статевим партнером без засобів запобігання рекомендується пройти обстеження на ЗПСШ. Важливо пам'ятати, що небар'єрні методи захисту від настання небажаної вагітності (таблетовані оральні контрацептиви, внутрішньоматкові спіралі) не захищають від інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Наслідки трихомоніазу

За правильного підбору антибактеріальних препаратів і одночасного лікування статевих партнерів вдається повністю позбутися трихомоніазу. Для контролю за ефективністю лікування проводять повторні аналізи на виявлення трихомонади. На час лікування слід утримуватися від статевих контактів. До статевого життя можна повернутися після лабораторного (за допомогою аналізів) підтвердження одужання обох партнерів. Відсутність симптомів не є ознакою позбавлення від трихомонад і за ведення статевого життя до закінчення процесу лікування партнери можуть повторно заражати один одного.

Наслідком нелікованого трихомоніазу є хронізація запального процесу. Хронічне запалення піхви у жінок може висхідним шляхом поширюватися на органи малого таза (матку та її придатки), тим самим приводячи до розвитку хронічного ендометриту і сальпінгоофориту. Хронічні інфекції органів малого таза можуть у свою чергу призвести до безпліддя або проблем під час виношування вагітності. Хронічний трихомоніаз у чоловіків іноді може ускладнюватися розвитком трихомонадного простатиту.

Наслідки безсимптомного носійства трихомоніазу полягають у тривалому зараженні статевих партнерів. До зараження ЗПСШ більш схильні жінки через особливості фізіології репродуктивної системи (сперма, яка містить інфекційні агенти потрапляє всередину статевих шляхів).

Автор: Ліщінська Тетяна Вілховна

Лікар акушер-гінеколог. Перша категорія. Досвід роботи 39 років.