Що таке гідроторакс або рідина в легенях?
Гідроторакс (рідина в легенях, плевральний випіт) — це аномальне накопичення рідини в плевральній порожнині (зоні між двома шарами тонкої оболонки, що покриває легені). У нормі плевральна порожнина містить близько 0,1-0,3 мл рідини в перерахунку на кілограм маси тіла. За перевищення допустимого діапазону діагностується гідроторакс.
Гідроторакс — це рак?
Поставте своє питання Хірургу «ОН Клінік»
Гідроторакс не належить до числа онкологічних захворювань. Однак ракові хвороби (зокрема, злоякісні пухлини легень) є одними з причин виникнення плеврального випоту.
Які симптоми гідротораксу?
Плевральний випіт може протікати безсимптомно та виявлятися випадково під час проведення рентгенографії грудної клітки. Симптоми гідротораксу можуть включати:
- задишку (є одним з найпоширеніших симптомів при гідротораксі);
- ортопное (зрозуміти, що в легенях рідина, можна за утрудненим диханням у положенні лежачи);
- сухий кашель;
- порушення сну;
- біль у грудях, який може бути постійним або посилюватися під час кашлю та глибокого дихання.
Крім грудної клітки, біль може поширюватися на верхню частину живота, шию та плечі. Інтенсивність больового синдрому може знижуватися в міру накопичення рідини в легенях.
Які причини накопичення рідини в легенях?
Гідроторакс у молодих і літніх людей може розвиватися на тлі серцевої недостатності або захворювань нирок. Також рідина в легенях може накопичуватися після пневмонії або туберкульозу. Інші причини гідротораксу можуть включати:
- тромбоемболію легеневої артерії;
- гемоторакс (скупчення крові в плевральній порожнині);
- онкологічні хвороби (лімфому, рак легенів, молочної залози або яєчників);
- інфекційні та запальні захворювання органів грудної клітки або черевної порожнини (наприклад, перикардит або панкреатит);
- асцит;
- аутоімунні захворювання (наприклад, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит);
- операції на черевній порожнині або серці (за різними оцінками рідина накопичується в легенях після операції на серці в 3,1-63% випадків);
- хілоторакс (вихід хілусу, що відрізняється високою концентрацією жиру, з лімфатичної системи після травми);
- отруєння азбестом;
- розрив стравоходу;
- цироз печінки;
- синдром гіперстимуляції яєчників;
- хімічну та променеву терапію;
- куріння;
- гіпоальбумінемію (стан, за якого організм не виробляє достатньої кількості білка альбуміну, що відповідає за утримання рідини в кровоносних судинах);
- перитонеальний діаліз (метод лікування ниркової недостатності, за якого для фільтрації крові задіюється очеревина);
- кровотечу через травму грудної клітки.
Ще однією причиною надмірного скупчення рідини в легенях може бути безконтрольне приймання ліків. Ризик виникнення патології збільшується під час використання антибіотиків, нейролептиків, міорелаксантів, протипухлинних, антиаритмічних, протисудомних, імуномодулювальних і судинорозширювальних препаратів.
Яким буває гідроторакс?
Класифікація гідротораксу заснована на локалізації патології. При визначенні типу гідротораксу також може враховуватися склад рідини навколо легень.
| Види гідротораксу | |
| Назва | Локалізація |
| Правосторонній гідроторакс | Права легеня (до факторів ризику виникнення правостороннього малого гідротораксу відноситься цироз печінки) |
| Лівосторонній гідроторакс | Гідроторакс локалізується зліва, тобто вражає ліву легеню |
| Двосторонній гідроторакс | Права та ліва легені (однією з причин двостороннього гідротораксу є застійна серцева недостатність) |
Ексудативний (багатий на білок) гідроторакс розвивається, коли через дрібні кровоносні судини проходить надто багато рідини або лімфатична система недостатньо ефективно її дренує (наприклад, за раку, пневмонії, туберкульозу, травм і запалень). Лабораторними ознаками ексудативного гідротораксу є підвищена концентрація білка, лактатдегідрогенази (ферменту, що бере участь у розщепленні глюкози для отримання енергії) та холестерину в плевральній рідині.
Транссудативний гідроторакс, схожий на воду в легенях, виникає внаслідок надмірного тиску рідини в плевральній порожнині (наприклад, за цирозу печінки, нефротичного синдрому або серцевої недостатності). Ступені тяжкості гідротораксу:
- малий гідроторакс (об'єм рідини в легенях не перевищує 500 мл);
- середній гідроторакс (500-1000 мл);
- великий гідроторакс (понад 1000 мл).
За тотального гідротораксу рідина, яка візуалізується на УЗД, покриває всю площу легені. Якщо плевральний випіт відділений спайками від сусідніх тканин, діагностується осумкований гідроторакс.
Спонтанний гідроторакс може виникнути раптово, без будь-якої відомої причини або ознак захворювань легень. Іноді він може бути спричинений іншою легеневою патологією, наприклад, хронічною обструктивною хворобою легень. Травматичний гідроторакс виникає внаслідок травми грудної клітки.
Як діагностують гідроторакс?
За виявлення ознак скупчення рідини в плевральній порожнині слід записатися на прийом до пульмонолога. Методи діагностики гідротораксу можуть включати:
- збір анамнезу (даних про супутні захворювання, ліки, які приймають, і потенційні чинники, які могли спровокувати плевральний випіт);
- фізикальне обстеження та аускультацію (вислуховування дихальних шумів);
- рентген грудної клітки;
- аналізи крові та сечі;
- комп'ютерну томографію;
- УЗД грудної клітки.
Ще одним способом діагностики плеврального випоту є торакоскопія. Діагностична торакоскопія належить до числа мінімально інвазивних методів дослідження плеври.
Що таке торакоскопія та кому вона показана за гідротораксу?
Торакоскопія — це процедура, яка використовується для огляду та виявлення патологій у легенях та інших органах грудної клітки. Огляд поверхні легень, плевральної порожнини, а також грудної стінки, діафрагми та стравоходу здійснюється компактною відеокамерою з підсвічуванням (торакоскопом). Показання до торакоскопії:
- травми легень;
- гідроторакс і гідропневмоторакс (аномальне скупчення повітря та рідини в плевральному просторі);
- пневмонія;
- туберкульоз;
- онкологічні захворювання стравоходу, легенів або вилочкової залози;
- підготовка до операцій на легенях;
- введення ліків безпосередньо в досліджувані тканини.
Також торакоскопію проводять за недостатньої інформативності УЗД, комп'ютерної томографії або рентгенографії грудної клітки. Торакоскопія може супроводжуватися біопсією (взяттям зразків легеневих тканин для їх подальшого дослідження в лабораторних умовах).
Як підготуватися до торакоскопії?
Перед процедурою потрібно припинити приймання медикаментів відповідно до приписів пульмонолога (наприклад, відмовитися від використання ліків, які можуть посилити кровотечу). Підготовка до торакоскопії:
- консультація терапевта;
- надання лікарю інформації про наявні захворювання;
- голодування (з вечора напередодні та в день процедури);
- відмова від пиття (за дві години до торакоскопії);
- електрокардіограма;
- рентген або комп'ютерна томографія грудної клітки.
Також перед торакоскопією проводяться аналізи сечі та крові. Лабораторні дослідження крові включають загальний аналіз, біохімію, коагулограму, тести на резус-фактор і групу крові, сифіліс, ВІЛ, Covid, гепатити B і C.
Як проходить торакоскопія?
Торакоскопію проводять під ендотрахеальним або внутрішньовенним наркозом. Етапи торакоскопії:
- Підключення обладнання для контролю дихання, пульсу, артеріального тиску та концентрації кисню в крові.
- Антисептична обробка шкіри.
- Створення двох-трьох міжреберних надрізів.
- Введення торакоскопа і допоміжних інструментів у плевральну порожнину через розрізи.
- Огляд тканин внутрішніх органів.
- Проведення хірургічних маніпуляцій (за необхідності).
- Вилучення інструментів.
- Встановлення дренажу в плевральну порожнину (дренування плевральної порожнини при гідротораксі необхідне для відведення повітря і запобігання колапсу легені).
- Накладання швів і пов'язок.
Тривалість торакоскопії в середньому становить близько години. Після процедури пацієнт залишається в стаціонарі медичного центру під лікарським наглядом (три-сім днів).
Відновлення після торакоскопії
Болі та дискомфорт у горлі та зоні надрізів є нормальними симптомами, що виникають після торакоскопії. Відновлення після торакоскопії:
- носіння дренажної трубки (близько двох днів);
- накладення швів після видалення дренажу;
- контрольний рентген грудної клітки;
- нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП).
Повернутися до повсякденної діяльності можна впродовж двох тижнів після процедури. Післяопераційний період при торакоскопії, необхідний для повного відновлення організму, зазвичай триває від чотирьох до шести тижнів. За ускладнень після торакоскопії (кровотеч, набряків, лихоманки, наповнення плевральної порожнини рідиною або повітрям, утрудненого дихання, припухлості або сильного болю в грудях) слід звернутися до лікаря.
Методи лікування гідротораксу
Терапія плеврального випоту спрямована на видалення надмірної кількості рідини з плевральної порожнини та запобігання її повторному скупченню в легенях. Методи лікування гідротораксу можуть включати:
- діуретики та препарати, що сприяють відновленню функцій серця (призначаються для терапії гідротораксу в разі серцевої недостатності);
- антибіотики (можуть використовуватися для лікування гідротораксу в разі пневмонії, спричиненої бактеріальними інфекціями);
- хіміотерапію, променеву терапію або інфузію ліків у грудну клітку (застосовують для терапії гідротораксу за онкології);
- лікувальну пункцію легені (дренування плеврального випоту).
Також можуть проводитися малоінвазивні операції з видалення фіброзного матеріалу з поверхні легені, що заважає їй нормально розширюватися. За рецидивуючого злоякісного плеврального випоту, що рецидивує, може встановлюватися плевральний катетер, який дає змогу вивести рідину, що скупчилася в легенях.
Коли та кому показана пункція легені?
Пункція — це лікувально-діагностична процедура, яка передбачає прокол тканин голкою з метою їхнього забору для досліджень, видалення надлишків рідини, а також введення медичних препаратів. Показання до пункції легені включають:
- гідроторакс, пневмоторакс;
- плеврит;
- загострення симптомів рідини в легенях (наприклад, утруднення дихання через застій у легенях).
Процедура може призначатися за інфекційних захворювань легень (наприклад, пневмонії, туберкульозу). Плевральну пункцію також роблять у разі підозри на пухлину в легенях або грудній клітці.
Як підготуватися до пункції легені?
Перед пункцією легені слід надати лікарю інформацію про наявні захворювання (зокрема, алергію на ліки та шкірні хвороби). Підготовка до пункції легені:
- консультації хірурга та терапевта;
- корекція схем прийому медикаментів (відповідно до рекомендацій лікаря);
- вимірювання артеріального тиску та рівня кисню в крові;
- ЕКГ;
- клінічний аналіз сечі;
- лабораторні дослідження крові (на гепатит B, C, коронавірус, ВІЛ, сифіліс, групу крові та резус-фактор, коагулограма, клінічний і біохімічний аналізи).
Пункція легені
Для візуалізації гідротораксу можуть застосовуватися УЗД, рентген або комп'ютерна томографія. Пункцію не проводять за гідротораксу, який супроводжується неконтрольованим кашлем.
Пункція легені — це боляче?
Пункція легені є безболісною процедурою, яка може супроводжуватися незначним дискомфортом. Для запобігання болю використовується місцева анестезія.
Як проходить пункція легені?
Пункція являє собою прокол грудної клітки та плеври для діагностики, визначення ступеня тяжкості захворювання та проведення лікувальних процедур. Для підвищення точності пункція легені може проводитися під контролем ультразвуку. Етапи плевральної пункції при гідротораксі:
- Пацієнт зберігає нерухомість у положенні сидячи з невеликим нахилом уперед або лежачи на боці й періодично затримує дихання за вказівкою лікаря.
- Обробка шкіри антисептиком.
- Ін'єкція анестетика.
- Введення голки та відкачування рідини через спеціальну трубку.
- Видалення голки та накладення стерильної пов'язки.
Тривалість пункції легені, під час якої можуть використовуватися голки різних діаметрів, у середньому становить близько 15 хвилин. Кашель, пов'язаний з зовнішнім впливом на легеневі тканини, є нормальним наслідком після відкачування рідини з легень. Щоб уникнути набряку легень за важкої форми гідротораксу, допускається відкачувати не більше 1500 мл рідини на добу.
Відновлення після пункції легені
Після пункції легені пацієнт перебуває в медичному центрі під наглядом лікаря (не більше доби). Відновлення після пункції легені обмежується використанням НПЗП для зняття болю та дискомфорту. Кашель, що супроводжує відновлення нормального об'єму легень, зазвичай минає впродовж години.
Для своєчасного виявлення побічних ефектів пункції легень може призначатися контрольна рентгенографія. За сильної задишки або болю в грудях слід проконсультуватися з лікарем.
Як лікувати гідроторакс удома?
Медикаментозне лікування гідротораксу (приймання препаратів за схемами, призначеними лікарем) може проводитися вдома. Терапія може доповнюватися регулярними фізичними навантаженнями (наприклад, щоденними пішими прогулянками). Лікування гідротораксу народними засобами протипоказане через непередбачуваність наслідків застосування методів, ефективність і безпека яких не підтверджена науковими дослідженнями. Щоб прибрати рідину з легень за допомогою торакоскопії або пункції, необхідно відвідати медичний центр (у домашніх умовах лікувальні процедури не проводяться).
Чи можна вилікувати гідроторакс?
Гідроторакс можна вилікувати за одну процедуру відкачування надлишкової рідини з легень за відсутності передумов для рецидивів. Імовірність рецидивів гідротораксу залежить від своєчасності лікування основного захворювання, яке спровокувало плевральний випіт (наприклад, туберкульозу, серцевої недостатності або пневмонії).
Чим небезпечний гідроторакс?
Гідроторакс небезпечний скупченням інфікованої рідини в плевральній порожнині. Інші ускладнення гідротораксу можуть включати:
- пошкодження тканин і рубцювання слизової оболонки легені;
- порушення дихальної функції;
- зниження об'єму або колапс легені.
Особливо небезпечний гідроторакс, супроводжуваний інфекційними вогнищами й абсцесами. Якщо об'єм інфікованої води в легенях збільшується, може виникнути сепсис (зараження всього організму), який є небезпечним для життя ускладненням гідротораксу.
Профілактика гідротораксу
Для запобігання гідротораксу слід проводити своєчасне лікування хвороб, які можуть спровокувати скупчення рідини в плевральній порожнині. Способи профілактики гідротораксу:
- відмова від куріння та алкоголю;
- уникнення контактів із хімікатами та канцерогенами (зокрема, з азбестом);
- вакцинація проти пневмонії та грипу;
- підтримання щоденної фізичної активності;
- використання засобів захисту органів дихання на робочих місцях із потенційним впливом небезпечних речовин;
- здорове харчування.
Дієта при гідротораксі включає контроль споживання рідини, солі, жиру і цукру (згідно з лікарськими приписами). У раціон рекомендується додавати фрукти, овочі, цільнозерновий хліб, знежирені молочні продукти, бобові, пісне м'ясо і рибу.
За наявності супутніх захворювань дихальної та серцево-судинної систем необхідно регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнтам з груп ризику рекомендується не рідше одного разу на рік проходити рентгенографію грудної клітки.
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Хірургія в ОН Клінік Харків Левада
Популярні питання
Дізнатися, скільки коштує торакоскопія, можна, зателефонувавши за телефоном, який вказано на сайті медичного центру «ОН Клінік Харків». Уточнити ціну торакоскопії також можна за допомогою однойменної кнопки (далі достатньо заповнити поля форми, що відкрилася).
Уточнити вартість відкачування рідини з легень можна за телефоном, вказаним на сайті медичного центру «ОН Клінік Харків». Для уточнення вартості процедури також можна скористатися формою запису на прийом, розміщеною на сайті.
Рідину з легень можна відкачувати одноразово або багаторазово залежно від показань і динаміки стану пацієнта. Максимальна частота процедури — один раз на кілька днів.
Ризик для життя присутній тільки в разі, коли скупчення рідини в легенях спричинене раком. За гідротораксу, ускладненого онкологією, прогноз несприятливий. Тривалість життя пацієнтів зі злоякісним плевральним випотом у середньому становить 3-12 місяців залежно від типу і стадії онкологічного захворювання.
Точні дані про тривалість життя після відкачування рідини з легень відсутні. Рівень смертності під час медичної торакоскопії становить 0,3%, а ризик ускладнень — 2-11%.
Ніна
2 тижні тому
