Що таке електроліти та навіщо вони потрібні організму?

Що таке електроліти в організмі?

Електроліти — це речовини, які при розчиненні у воді розпадаються на атоми з позитивним або негативним електричним зарядом (іони). Тіло дорослої людини приблизно на 60% складається з води, тому практично в кожній рідині і клітині організму містяться електроліти.

Навіщо потрібні електроліти організму?

Електроліти допомагають організму регулювати хімічні реакції та підтримувати баланс між рідинами всередині та зовні клітин. Інші функції електролітів:

• участь в обміні речовин (в клітини надходять поживні речовини, а продукти життєдіяльності виводяться з клітин);
• вплив на кислотно-лужне середовище (pH);
• проведення електричних зарядів для скорочення м'язів;
• регуляція роботи нервів;
• підтримка стабільного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень;
• збереження здоров'я кісток і зубів.

Організм отримує електроліти або їх компоненти з їжі та напоїв. Надлишок електролітів, відфільтрованих нирками, виводиться з сечею. Також електроліти втрачаються з потом. Рівень електролітів є одним з діагностичних критеріїв для широкого спектру захворювань.

Які бувають електроліти в організмі?

Електроліти з позитивним електричним зарядом називаються катіонами, з негативним зарядом — аніонами. Катіони позначаються знаком «+», аніони — знаком «-». Основні види електролітів:

• натрій (+);
• магній (+);
• калій (+);
• кальцій (+);
• хлор (-);
• фосфат (-);
• бікарбонат (-).

Розчини електролітів можна класифікувати за впливом на pH (кислотність або лужність) біологічних рідин. Кислотні розчини мають pH менше семи, лужні — більше семи, нейтральні — близько 7,0. Природний pH крові людини становить від 7,36 до 7,44, що відповідає слаболужному середовищу.

Назва стану, при якому в організмі присутня надмірна кількість будь-якого електроліту, починається з «гіпер-». Дефіцит електроліту описується терміном, який починається з «гіпо-».

Натрій

Натрій (позначення у формулах — Na⁺) — найпоширеніший електроліт, який відіграє важливу роль у підтримці балансу рідини в клітинах, сприяє засвоєнню поживних речовин на клітинному рівні, підтримці нормальної роботи нервів і м'язів. Більша частина натрію міститься в крові та позаклітинній рідині. Норма натрію в крові становить від 136 до 144 ммоль/л.

Гіпернатріємія (надлишок натрію)

Гіпернатріємія — це надмірна концентрація натрію в крові. Симптоми гіпернатріємії можуть включати:

• сильну спрагу;
• сплутаність свідомості;
• підвищену тривожність;
• тахіпное (прискорене дихання);
• судоми;
• кому.

Одними з поширених причин гіпернатріємії є надмірне споживання солі та зневоднення. Наприклад, надлишок натрію може виникнути через недостатній обсяг споживання рідини (менше двох літрів на добу), діарею, блювання, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок або прийом діуретиків.

Гіпонатріємія (нестача натрію)

Гіпонатріємія — це стан, при якому рівень натрію в крові нижчий за норму. Симптоми гіпонатріємії можуть включати:

• нудоту, блювання;
• головний біль;
• сонливість;
• занепад сил;
• неспокій, дратівливість;
• м'язову слабкість, судоми або спазми;
• сплутаність свідомості.

Гіпонатріємія може розвиватися на тлі серцевої або ниркової недостатності, гормональних збоїв, цирозу печінки, гіпотиреозу, зловживання алкоголем або безконтрольного прийому медикаментів (наприклад, антидепресантів або знеболюючих препаратів). Додатковими факторами ризику є інтенсивні фізичні навантаження або надмірне споживання води.

Магній

Магній (Mg²⁺) — внутрішньоклітинний катіон, який допомагає клітинам перетворювати поживні речовини в енергію. Магній бере участь у формуванні кісток і зубів, вивільненні нейромедіаторів, нормальному функціонуванні м'язів, нервової системи та головного мозку, а також у метаболізмі кальцію та калію. Норма магнію в крові — 0,75-0,95 ммоль/л.

Гіпермагніємія (надлишок магнію)

Гіпермагніємія — це рідкісне електролітне порушення, яке характеризується підвищеним рівнем магнію в крові. Симптоми гіпермагніємії можуть включати:

• аритмію;
• зниження артеріального тиску (гіпотонію);
• ослаблення рефлексів;
• утруднене дихання;
• запаморочення;
• нудоту;
• сплутаність свідомості;
• занепад сил.

Причинами гіпермагніємії можуть бути ниркова недостатність, надниркова недостатність, важкий перебіг діабету, гіпотиреоз, хвороба Аддісона, гемоліз (руйнування еритроцитів), гіперкальціємія, запальні захворювання кишечника, травми та опіки. Патологія також може розвиватися при тривалому прийомі препаратів або вживанні великої кількості продуктів, що містять магній.

Гіпомагніємія (нестача магнію)

Гіпомагніємія — це патологія, яка діагностується при аномально низькому рівні магнію в крові. Гіпомагніємія може супроводжуватися нудотою, блювотою, сонливістю, слабкістю, м'язовими спазмами, судомами, тремором, втратою апетиту, аритмією і ністагмом (мимовільним рухом очних яблук). Причини гіпомагніємії можуть включати:

• дефіцит магнію в раціоні (наприклад, через сувору дієту або голодування);
• зловживання алкоголем;
• мальабсорбцію (порушення засвоєння поживних речовин в кишечнику);
• хронічну діарею;
• гострий панкреатит;
• гормональні збої;
• видалення прищитоподібних залоз;
• важкий перебіг цукрового діабету.

Ризик гіпомагніємії зростає при прийомі медикаментів, що активізують виведення магнію з організму (наприклад, діуретиків або протигрибкових препаратів). Деякі засоби (наприклад, інгібітори протонної помпи) можуть порушувати засвоєння магнію.

Запишіться на консультацію по аналізам на електроліти

Сортувати:

за містами

Усі міста

Біла Церква

Дніпро

Кропивницький

Миколаїв

Одеса

Полтава

Суми

Ужгород

Харків

Черкаси

5 з 5

2 відгука

Єременко Ірина Сергіївна

Медична сестра. Друга кваліфікаційна категорія.

5 з 5

1 відгук

Кужель Наталія Олександрівна

Медична сестра. Вища категорія.

Стаж роботи 26 років

5 з 5

1 відгук

Кортель Антоніна Валеріївна

Медична сестра.

5 з 5

1 відгук

Козяр Оксана Мінулівна

Медична сестра. Вища кваліфікаційна категорія.

Стаж роботи 30 років

0 з 5

0 відгуків

Репянчук Дар’я Володимирівна

Медична сестра.

0 з 5

0 відгуків

Іщенко Тетяна Юріївна

Медична сестра.

0 з 5

0 відгуків

Коваленко Марина Олександрівна

Медична сестра. Вища кваліфікаційна категорія.

0 з 5

0 відгуків

Сєргєєва Євгенія Вікторівна

Головна медична сестра. Вища кваліфікаційна категорія.

0 з 5

0 відгуків

Кузьо Аліна Йосипівна

Медична сестра.

Стаж роботи 5 років

0 з 5

0 відгуків

Тюх Наталія Михайлівна

Сестра медична. Вища категорія.

Стаж роботи 27 років

Калій

Калій (K⁺) — електроліт, необхідний для підтримки нормальної роботи нервів, м'язів, травної системи, серцевого ритму та профілактики коливань артеріального тиску. Норма калію в крові — 3,5-5,2 ммоль/л.

Гіперкаліємія (надлишок калію)

Гіперкаліємія — це стан, при якому рівень калію в крові перевищує допустиму норму. Симптоми гіперкаліємії можуть включати:

• м'язову слабкість;
• оніміння кінцівок;
• біль у животі або в грудях;
• нерегулярне або прискорене серцебиття;
• діарею;
• нудоту, блювання.

Одними з небезпечних ускладнень патології є незворотні пошкодження тканин серця. Найбільш часта причина гіперкаліємії — захворювання надниркових залоз і нирок, що супроводжуються порушенням фільтрації крові. Фактори ризику також включають безконтрольний прийом медикаментів (наприклад, для лікування підвищеного артеріального тиску), зловживання алкоголем, хворобу Аддісона, великі опіки, застійну серцеву недостатність, ВІЛ та діабет.

Гіпокаліємія (нестача калію)

Гіпокаліємія — це патологія, що супроводжується низьким рівнем калію в крові. Симптоми гіпокаліємії можуть включати:

• закреп;
• прискорене серцебиття;
• м'язову слабкість, спазми, судоми;
• поколювання й оніміння в кінцівках;
• занепад сил;
• гіпотонію;
• запаморочення, непритомність;
• аритмію;
• поліурію (підвищене утворення сечі);
• полідипсію (надмірну спрагу).

Без лікування важкі форми гіпокаліємії можуть призвести до дисфункції нирок, паралічу та дихальної недостатності. Причинами нестачі калію можуть бути блювання, діарея, гіпергідроз, нервова булімія, гіпомагніємія, захворювання надниркових залоз, нирок, прийом проносних, діуретиків, антибіотиків або кортикостероїдів.

Кальцій

Кальцій (Ca²⁺) — це електроліт, який бере участь у секреції гормонів, передачі нервових імпульсів, скороченні м'язів, згортанні крові, регуляції серцевого ритму та артеріального тиску. Також кальцій необхідний для формування і зміцнення кісток і зубів. Нормальна концентрація кальцію в крові становить від 2,2 до 2,6 ммоль/л.

Гіперкальціємія (надлишок кальцію)

Гіперкальціємія — це стан, при якому рівень кальцію в крові стає занадто високим. Симптоми надлишку кальцію можуть включати:

• сильну спрагу;
• часті позиви до сечовипускання;
• біль у животі;
• зниження апетиту;
• нудоту, блювання;
• закреп;
• болі в кістках і суглобах;
• м'язову слабкість або судоми;
• зниження концентрації уваги, сплутаність свідомості, дратівливість, сонливість, занепад сил;
• депресію;
• аритмію;
• головні болі.

При високому рівні кальцію в крові підвищується ризик розвитку сечокам'яної хвороби, остеопорозу, ниркової недостатності, деменції та коми. Причинами гіперкальціємії можуть бути онкологічні захворювання, зневоднення, надмірне вироблення гормонів паращитовидними залозами, хвороби легенів, тиреотоксикоз, тривала нерухомість, прийом надмірної кількості добавок кальцію та вітаміну D.

Гіпокальціємія (нестача кальцію)

Гіпокальціємія — це стан, який діагностується при занадто низькому рівні кальцію в крові. Симптоми гіпокальціємії можуть включати:

• сухість, лущення шкіри;
• ломкість нігтів;
• жорсткість волосся;
• м'язові судоми (особливо в спині та ногах);
• порушення пам'яті;
• дратівливість, неспокій;
• депресію;
• галюцинації.

Важка гіпокальціємія може супроводжуватися м'язовим перенапруженням, ларингоспазмом, аритмією, серцевою недостатністю, поколюванням губ, язика, пальців рук або ступень. Зниження концентрації кальцію в крові може бути наслідком гормонального дисбалансу, дефіциту вітаміну D, магнію, гіпопаратиреозу, панкреатиту, ниркової недостатності, генетичних мутацій або безконтрольного прийому ліків (наприклад, протисудомних препаратів).

Хлор

Хлор (Cl⁻) — це електроліт, який відіграє ключову роль у підтримці внутрішнього і зовнішнього балансу рідини в клітинах, а також кислотно-лужної рівноваги. Нормальний рівень хлору в крові — від 96 до 106 ммоль/л.

Гіперхлоремія (надлишок хлору)

Гіперхлоремія — це стан, при якому рівень хлору в крові перевищує допустиму норму. Надлишок хлору може проявлятися нудотою, блювотою, занепадом сил, утрудненим диханням або сплутаністю свідомості. Гіперхлоремія в поєднанні з гіперкаліємією може спровокувати ниркову недостатність, з гіпокаліємією — порушення роботи сечовивідних шляхів. Причини гіперхлоремії можуть включати:

• зневоднення;
• діарею;
• хвороби нирок;
• синдром Кушинга;
• кетоацидоз;
• дихальний алкалоз;
• хвороба Аддісона.

Ризик розвитку патології підвищується при отруєнні (наприклад, метанолом або етиленгліколем). Також надлишок хлору може бути побічним ефектом прийому деяких ліків (наприклад, саліцилатів або препаратів для лікування глаукоми).

Гіпохлоремія (нестача хлору)

Гіпохлоремія — це аномально низький рівень хлору в крові. Нестача хлору може проявлятися підвищеною збудливістю нервової системи, спонтанними скороченнями м'язів, аритмією, задишкою, гіпотонією, апатією, слабкістю або сплутаністю свідомості. Причини гіпохлоремії можуть включати:

• блювання;
• діарею;
• надмірне потовиділення;
• зневоднення;
• ниркову, надниркову або хронічну серцеву недостатність;
• дихальний ацидоз;
• діабетичний кетоацидоз;
• захворювання легенів (наприклад, емфізему);
• хворобу Аддісона;
• опіки;
• нефропатію з втратою солі.

Концентрація хлору в крові також може знижуватися на тлі гіпокаліємії. Додатковим фактором ризику є тривалий прийом діуретиків.

Фосфат

Фосфат (PO₄³⁻) — це електроліт, необхідний для транспортування хімічних сполук і молекул за межі клітин. Фосфат є ключовим компонентом нуклеотидів (будівельних блоків ДНК), допомагає клітинам засвоювати поживні речовини, бере участь у скороченні м'язів, передачі нервових імпульсів, формуванні та відновленні кісток і зубів. Нормальний рівень фосфату в крові становить від 0,81 до 1,45 ммоль/л.

Гіперфосфатемія (надлишок фосфату)

Гіперфосфатемія — це стан, при якому в крові підвищений рівень фосфату. Симптоми гіперфосфатемії можуть включати:

• м'язові судоми;
• аритмію;
• ломкість нігтів;
• свербіж або сухість шкіри;
• жорсткість волосся;
• порушення пам'яті;
• дратівливість.

Причинами надлишку фосфату в крові можуть бути хронічні захворювання нирок, ниркова недостатність, підвищена кислотність крові, діабетичний кетоацидоз, гіпопаратиреоз, рабдоміоліз (руйнування клітин м'язової тканини), сепсис і важкі травми. Гіперфосфатемія також може виникнути при надмірному прийомі препаратів з фосфатом.

Гіпофосфатемія (нестача фосфату)

Гіпофосфатемія — це стан, що супроводжується зниженням рівня фосфату в крові. Симптоми гіпофосфатемії можуть включати:

• м'язову слабкість,
• болі в м'язах і кістках;
• втрату апетиту;
• судоми;
• утруднене дихання;
• сплутаність свідомості;
• дратівливість;
• занепад сил;
• порушення рефлексів.

У дітей з хронічною гіпофосфатемією можуть спостерігатися ознаки рахіту, в тому числі низький зріст, викривлення кісток ніг, розширення зап'ясть і щиколоток. Важка гіпофосфатемія без лікування може призвести до серцевої недостатності, енцефалопатії та коми.

Причинами гіпофосфатемії можуть бути сильні опіки, гіперпаратиреоз, кетоацидоз, пов'язаний з діабетом, зловживання алкоголем, прийом їжі після тривалого голодування, важкий респіраторний алкалоз, гормональний дисбаланс, дефіцит вітаміну D, гіпомагніємія або гіпокаліємія. Ризик виникнення патології підвищується при порушенні всмоктування поживних речовин у кишечнику, внутрішньовенних інфузіях препаратів заліза, тривалому прийомі сечогінних засобів або фосфат-зв'язуючих препаратів.

Бікарбонат

Бікарбонат (HCO₃⁻) — це електроліт, який взаємодіє з натрієм, калієм і хлором, сприяючи підтримці нормального рівня pH крові і транспортуванню вуглекислого газу по кровотоку. Норма бікарбонату в крові — 22-29 ммоль/л.

Ацидоз

Ацидоз — це порушення pH-балансу в бік підвищення кислотності через нестачу бікарбонату. Симптоми ацидозу можуть включати:

• тахікардію;
• сплутаність свідомості;
• запаморочення;
• занепад сил;
• втрату апетиту;
• головний біль;
• нудоту, блювання.

Однією з характерних ознак ацидозу є прискорене або глибоке дихання (у тому числі з фруктовим запахом). Важкий перебіг ацидозу вимагає невідкладного звернення за медичною допомогою через ризик ниркової недостатності та небезпечних ускладнень (наприклад, відмови внутрішніх органів).

Класифікація включає кілька видів ацидозу. Основним критерієм є етіологія (механізм виникнення) патології.

При затримці вуглекислого газу в крові може діагностуватися респіраторний ацидоз. Ризик патології підвищується при захворюваннях органів дихання (наприклад, хронічній обструктивній хворобі легень) і дисфункції дихальних м'язів.

Алкалоз

Алкалоз — це стан, що супроводжується надмірною лужністю крові через надлишок бікарбонату або зниження рівня вуглекислого газу. Симптоми алкалозу можуть включати:

• аритмію;
• мимовільні скорочення та спазми м'язів;
• тремор рук;
• запаморочення;
• нудоту, блювання;
• оніміння або поколювання в обличчі, руках або ногах.

Патологія також може супроводжуватися сплутаністю свідомості, апатією і дратівливістю. Ускладненнями алкалозу можуть бути важкі дихальні порушення, серцева недостатність, пошкодження нирок або кома.

Виділяють кілька видів алкалозу. Класифікація враховує основні механізми збільшення pH крові.

Якщо кислотно-лужний дисбаланс не усувається повністю, але pH крові залишається в межах допустимих рівнів, діагностується компенсований алкалоз. Поєднання двох і більше видів патології називають змішаним алкалозом.

Що таке електролітний дисбаланс?

Електролітний дисбаланс — це стан, за якого вміст одного або декількох електролітів у крові виходить за межі допустимої норми. Причини електролітного дисбалансу можуть включати:

• зневоднення або надмірну гідратацію (наприклад, внаслідок недостатнього або надмірного вживання рідини);
• захворювання нирок, печінки, серця або судин;
• рак;
• опіки;
• розлади харчової поведінки;
• підвищене потовиділення.

Ризик порушення балансу електролітів істотно підвищується при сильному блюванні або діареї. Електролітний дисбаланс також може бути побічним ефектом прийому медикаментів. Наприклад, концентрація одного або декількох електролітів в крові може змінитися при використанні антибіотиків, хіміотерапевтичних препаратів, кортикостероїдів, сечогінних або проносних засобів.

Які симптоми електролітного дисбалансу?

Прояви електролітного дисбалансу залежать від типу електроліту та характеру відхилення від норми. Симптоми електролітного дисбалансу можуть включати:

• сплутаність свідомості;
• дратівливість;
• головні болі;
• занепад сил;
• закреп;
• діарею;
• нудоту;
• блювання;
• нерегулярний або прискорений серцевий ритм;
• м'язові спазми, судоми або слабкість у м'язах;
• поколювання або оніміння в кінцівках, пальцях ніг і рук.

Значний електролітний дисбаланс може викликати небезпечні ускладнення. Наприклад, наслідками порушення балансу електролітів можуть бути кома або раптова зупинка серця.

Які аналізи допомагають виявити проблеми з електролітами?

Для виявлення проблем з електролітами у дорослих і дітей лікар може призначити аналіз, який називається електролітною панеллю. Лабораторне дослідження дозволяє визначити рівні декількох електролітів у крові.

Як підготуватися до аналізу на електроліти?

Щоб правильно здати аналіз на електроліти, необхідно виконати приписи, отримані в ході консультації з лікарем. Підготовка до аналізу на електроліти включає:

• підтримку водного балансу за рахунок вживання достатньої кількості рідини;
• відмову від куріння та вживання алкоголю;
• дотримання обмежень в харчуванні.

Як правило, голодування протягом декількох годин перед здачею аналізу потрібно не в кожному випадку. Наприклад, короткочасна відмова від прийому їжі дозволяє підвищити точність лабораторних тестів на холестерин або рівень глюкози в крові, які можуть проводитися одночасно з аналізом на електроліти.

Як проходить аналіз на електроліти?

Забір крові для лабораторного дослідження на електроліти займає кілька хвилин. Етапи аналізу на електроліти:

1. Антисептична обробка шкіри.
2. Введення голки у вену.
3. Забір крові в пробірку.
4. Витягнення голки.
5. Прикладання тампона до місця уколу для зупинки кровотечі і накладення пов'язки.

У місці введення голки може виникнути невеликий набряк або синець, які зазвичай проходять через кілька днів. Для зменшення набряклості можна на кілька хвилин прикладати до шкіри пакет з льодом, загорнутий в рушник.

При болю в області введення голки можна прийняти безрецептурний знеболюючий засіб. Протягом 24 годин після забору крові рекомендується уникати підйому важких предметів та інтенсивних фізичних навантажень.

Яка норма електролітів?

Підготовка результатів аналізів крові на електроліти зазвичай займає від одного до декількох днів. Норма електролітів у крові:

• натрій — від 136 до 144 ммоль/л;
• магній — від 0,75 до 0,95 ммоль/л;
• калій — від 3,5 до 5,2 ммоль/л;
• кальцій — від 2,2 до 2,6 ммоль/л;
• хлор — від 96 до 106 ммоль/л;
• фосфат — від 0,81 до 1,45 ммоль/л;
• бікарбонат — від 22 до 29 ммоль/л.

За необхідності лікар може призначити додаткові лабораторні тести. Наприклад, на додаток до дослідження на електроліти можуть проводитися аналізи на аніонну щілину або газовий склад артеріальної крові.

У яких продуктах є електроліти?

Електроліти містяться в багатьох продуктах. Індивідуальну дієту для підтримки балансу електролітів у дітей і дорослих можна скласти спільно з лікарем.

Бікарбонат практично не міститься в продуктах харчування. Для заповнення дефіциту електроліту можна в помірних кількостях вживати гідрокарбонатні мінеральні води.

Якщо внесення змін до раціону харчування не допомагає відновити електролітний баланс, лікар може призначити розчини, порошки або таблетки електролітів, які можна придбати в аптеці. Мінеральні води з електролітами також продаються в аптеках.

Чи потрібно заповнювати електроліти, втрачені з потом?

Поповнювати втрачені з потом електроліти потрібно, оскільки інтенсивне потовиділення є однією з причин електролітного дефіциту. Наприклад, для швидкого відновлення водно-сольового балансу багато спортсменів можуть регулярно приймати електроліти в складі спортивного харчування.

Як поповнити електроліти в організмі?

Щоб заповнити дефіцит електролітів в організмі, необхідно звернутися до лікаря, який призначить курс терапії. Лікування електролітного дисбалансу може включати прийом таблеток, розчинів, напоїв з електролітами, а також внутрішньовенне введення спеціальних складів для регідратації. Додатковим методом заповнення нестачі електролітів є корекція раціону харчування.

Чи корисна вода з електролітами?

Вода з електролітами може бути корисна для швидкого відновлення кислотно-лужного балансу організму при зневодненні, після спортивних змагань, інтенсивних тренувань або при надмірному потовиділенні (наприклад, через спекотну погоду). Однак перед вживанням води або спортивних напоїв з електролітами рекомендується проконсультуватися з лікарем.

Коли потрібні добавки електролітів?

Спеціальні добавки потрібні при підтвердженому дефіциті одного або декількох електролітів. Наприклад, добавки електролітів можуть призначатися для спортсменів в період активних тренувань і змагань. Підібрати безпечне дозування добавок можна на підставі результатів електролітної панелі. За погодженням з лікарем можна вживати багатокомпонентні добавки, які можуть містити не тільки електроліти, але і вітаміни.

Як приймати електроліти?

Електроліти можна приймати у вигляді спеціальних добавок відповідно до інструкцій виробників. Також електроліти надходять в організм разом з багатьма продуктами харчування і мінеральними водами. Готувати коктейлі з електролітами кустарним способом за загальнодоступними рецептами не рекомендується через складність контролю дозування.

ОН Клінік Біла Церква

вул. Ярослава Мудрого, 5/13

Графік роботи:

Пн - Пт: 8:00 - 20:00

Сб: 8:00 - 18:00

Нд: 10:00 - 16:00

Автор: Козяр Оксана Мінулівна

Медична сестра. Вища кваліфікаційна категорія.

Стаття перевірена: Ткаченко Марина Олександрівна

Лікар-терапевт. Стаж роботи 7 років.