Що таке розлад харчової поведінки?

Розлад харчової поведінки (РХП) — це широкий термін, що описує патологічні патерни (повторювані шаблони) споживання їжі, які можуть призвести до фізичних, психологічних і соціальних проблем. РХП можуть включати переїдання, недоїдання чи неправильне ставлення до їжі (наприклад, споживання тільки певних продуктів або позбавлення від спожитої їжі шляхом штучного викликання блювання).

Як зрозуміти, що в мене розлад харчової поведінки?

Через викривлене сприйняття свого тіла та зовнішнього вигляду може бути складно зрозуміти, що в тебе РХП. Симптоми розладу харчової поведінки:

• постійне занепокоєння вагою тіла та фігурою;
• відмова від їжі, незважаючи на відчуття голоду;
• замкнутість і часті перепади настрою;
• виснажливі фізичні вправи;
• відмова від зустрічей з друзями та близькими (особливо на свята через необхідність прийому їжі);
• дотримання суворих дієт або значне обмеження їжі;
• наявність розпорядку дня з чітким часом і кількістю прийомів їжі;
• поколювання та біль в кінцівках;
• відчуття оніміння в руках і ногах (через порушений кровообіг);
• постійна втома та слабкість;
• запаморочення та епізоди втрати свідомості;
• прискорене серцебиття;
• витончення чи випадання волосся;
• різка зміна ваги (набір або втрата);
• підвищене потовиділення чи припливи жару;
• харчові ритуали (тривале пережовування їжі, прийом їжі на самоті).

Симптоми РХП

Симптомами РХП можуть бути проблеми з травленням (зокрема, здуття живота, закрепи та діарея). Ознаки РХП також можуть включати занадто велику чи низьку вагу (норми ваги визначаються відповідно до віку та зросту людини). При підозрі на розлад харчової поведінки необхідна консультація психотерапевта.

Причини розладів харчової поведінки

Захворіти на РХП можуть люди будь-якого віку, статі та раси. Однак середній вік для початку компульсивного переїдання становить 21 рік, для анорексії та булімії — 18 років. Фактори, що підвищують ризик розладів харчової поведінки:

• спадкова схильність;
• сімейний анамнез психічних розладів (наприклад, депресії);
• перенесені фізичні, емоційні чи сексуальні травми;
• підвищена тривожність;
• обсесивно-компульсивний розлад;
• дотримання суворих обмежувальних дієт;
• цукровий діабет першого типу;
• надмірний перфекціонізм (прагнення до досконалості).

У групі підвищеного ризику перебувають люди, професійна діяльність яких пов'язана зі стрункою та підтягнутою фігурою (наприклад, моделі, спортсмени). Серйозні зміни в житті (початок навчання в університеті, розлучення чи переїзд у нову країну) також збільшують ймовірність РХП.

Види розладів харчової поведінки

Виділяють безліч видів розладів харчової поведінки, кожен з яких характеризується певними симптомами, причинами та можливими ускладненнями. Основні види РХП:

• булімія:
• анорексія;
• компульсивне переїдання;
• румінація;
• розлад вибіркового харчування;
• піка.

Також виділяють орторексію — розлад, який характеризується нав'язливим прагненням до правильного чи здорового харчування. На відміну від інших РХП, орторексія пов'язана не з кількістю, а з якістю споживаних продуктів. У результаті захворювання може призвести до соціальної ізоляції та обмеження різноманітності їжі.

Булімія

Запишіться на консультацію по лікуванню розладів харчової поведінки

Матковська Тетяна Миколаївна

Лікар-психіатр. Кандидат медичних наук. Вища категорія.

Стаж роботи 33 роки

Ямпольська Олена Володимирівна

Лікар-психіатр, дитячий психіатр. Вища категорія.

Стаж роботи 23 роки

Булімія — розлад харчової поведінки, що характеризується вживанням великої кількості їжі за один раз, а потім позбавлення від зайвих калорій за допомогою очищення організму. За нервової булімії люди намагаються позбутися спожитої їжі шляхом штучного викликання блювання, прийому сечогінних або проносних засобів, інтенсивного фізичного навантаження. Симптоми булімії:

• страх набрати вагу;
• постійні думки про їжу;
• почуття провини чи сорому під час прийомів їжі;
• неконтрольований апетит і відчуття голоду;
• заподіяння болю самому собі;
• використання біодобавок або рослинних продуктів для схуднення;
• біль у горлі (що нагадує ГРВІ);
• опухлі щоки та підборіддя;
• субкон'юнктивальний крововилив (кров в оці);
• м'язова слабкість;
• шрами, подряпини, мозолі на кісточках пальців (через виклик блювання).

Наслідки булімії можуть включати зневоднення, нерегулярність або відсутність місячних, психічні захворювання (депресію, розлад особистості чи біполярний розлад). Також за РХП підвищується ризик карієсу та захворювання ясен, виразок горла, запалення стравоходу (езофагіту), ушкодження кишківника та шлунка.

Єдиного тесту на булімію не існує, для постановки діагнозу психотерапевт аналізує скарги, збирає анамнез, просить пацієнта відповісти на анкети для визначення психологічного стану. Також лікар може направити на електрокардіограму, лабораторні аналізи крові та сечі для виявлення патологій внутрішніх органів.

Основним методом лікування булімії є когнітивно-поведінкова та особистісна терапії, які спрямовані на зміну ставлення до їжі, свого зовнішнього вигляду та ваги. Психотерапевт також може призначити селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну для боротьби з тривожністю та депресією.

Анорексія

Анорексія — розлад харчової поведінки, який характеризується суворим обмеженням споживаних калорій. Види анорексії:

• первинна. Почуття голоду відсутнє через неврологічні чи ендокринні патології;
• нервова. Відмова від їжі викликана психічними порушеннями (наприклад, підвищеною тривожністю, депресією, біполярним розладом);
• лікарська. Ознаки анорексії є побічним ефектом лікарських препаратів (зокрема стимуляторів, антидепресантів).

Перші симптоми анорексії включають дотримання суворих дієт або відмову від їжі, заперечення почуття голоду, пропуск прийомів їжі, побоювання набрати вагу, дратівливість, соціальну ізоляцію, невдоволення зовнішнім виглядом. Також можуть з'являтися фізичні симптоми анорексії: посиніння (ціаноз), пожовтіння (жовтяниця) чи сухість шкіри, низький кров'яний тиск, непереносимість холоду, м'яке та пухнасте волосся на тілі, набряк нижніх і верхніх кінцівок, стоншення та ламкість волосся.

Ознаки нервової анорексії прогресують залежно від ступеня захворювання. Виділяють три стадії анорексії: переданорексична (поява думок про зайву вагу та необхідність схуднення), анорексична (суворі дієти та недоїдання) та кахектична (дегенерація та відмова роботи внутрішніх органів).

За тривалої відмови від їжі та відсутності лікування розвиваються ускладнення. Можливі наслідки анорексії:

• анемія (недокрів'я);
• втрата кісткової та м'язової сили;
• порушення роботи нирок;
• патології серця (пролапс мітрального клапана, серцева недостатність);
• дисбаланс калію, натрію, хлоридів у крові.

У чоловіків анорексія може призвести до зниження рівня тестостерону, у жінок — до повного припинення місячних. Також можливі психологічні наслідки, що включають депресію, обсесивно-компульсивний розлад.

Тесту на анорексію не існує, для постановки діагнозу психотерапевт використовує опитувальники для отримання інформації про психічне здоров'я пацієнта. Також застосовуються лабораторні аналізи (для перевірки функціонування нирок, рівня електролітів і білків у крові), рентген (для оцінювання щільності кісток і виключення стресових переломів), електрокардіограма (для виявлення порушень серцевого ритму).

Для лікування анорексії використовують психотерапію, лікарські препарати (антидепресанти, засоби для регуляції менструального циклу), консультації з харчування. За різкої втрати ваги та виснаження організму необхідна госпіталізація.

Компульсивне переїдання

Компульсивне переїдання — це розлад харчової поведінки, який характеризується періодичним споживанням великої кількості їжі впродовж короткого періоду часу (однієї-двох годин). Ознаки патології включають втрату контролю, відчуття занепокоєння та ненависті до себе під час споживання їжі. Наслідки компульсивного переїдання:

• ожиріння;
• погіршення функції суглобів;
• цукровий діабет другого типу;
• жирова хвороба печінки;
• порушення дихання;
• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
• біполярний розлад;
• жовчнокам'яна хвороба;
• остеоартроз.

Для лікування компульсивного переїдання використовують когнітивно-поведінкову, міжособистісну, діалектичну, психодинамічну та групову терапії. Пацієнту можуть призначати антидепресанти, засоби для зменшення тривожності та придушення апетиту.

Румінація

Румінація — розлад харчової поведінки, що характеризується неодноразовим «поверненням» неперетравленої чи частково перетравленої їжі зі шлунка в ротову порожнину після її проковтування. Потім людина повторно пережовує та проковтує чи випльовує їжу. Оскільки їжа не встигла змішатися зі шлунковою кислотою та перетравитися, вона не має кислого чи гіркого присмаку.

Відрижка їжі під час румінації є рефлекторною дією, яка може бути мимовільною чи навмисною. Здебільшого розвивається у дітей і дорослих з відхиленнями в розвитку, а також у людей на фоні булімії чи психічних розладів. Симптоми румінації:

• відчуття тиску чи болю в животі, що зменшуються після відрижки;
• відчуття переповненості шлунка;
• нудота;
• різка втрата ваги;
• неприємний запах з рота;
• потріскані зуби.

Немовлята з синдромом румінації можуть напружувати чи вигинати спину, видавати смоктальні звуки ротом. Наслідки захворювання можуть включати запалення легенів (пневмонію), аспірацію (потрапляння рідини чи їжі в дихальні шляхи замість стравоходу), зневоднення.

Основними методами лікування румінації є поведінкова терапія та навчання діафрагмального дихання для контролю зригування їжі. Етапи діафрагмального дихання:

1. Лягте на спину на рівну поверхню, зігніть коліна й не кладіть голову на підлогу.
2. Покладіть одну руку на верхню частину грудей, а іншу — трохи нижче грудної клітки.
3. Повільно вдихніть через ніс, щоб живіт висунувся вперед, а рука, розташована нижче грудної клітки, піднялася. Рука на грудях має залишатися максимально нерухомою.
4. Видихайте через стиснуті губи, стежте, щоб живіт і рука повернулися у вихідне положення.

Виконувати вправу потрібно впродовж 5-10 хвилин три-чотири рази на день. Після освоєння стандартного виконання можна збільшити навантаження, поклавши книжку на живіт або роблячи вправу в положенні сидячи. За потреби діафрагмальне дихання можна практикувати під час кожного прийому їжі.

Розлад вибіркового харчування (ARFID)

При розладі вибіркового харчування людина обмежує кількість і тип споживаної їжі. Симптоми ARFID:

• різке зниження ваги;
• відсутність апетиту;
• спазми та біль в животі;
• хронічні закрепи;
• порушення концентрації уваги;
• низький рівень заліза;
• уповільнений пульс;
• постійне відчуття холоду;
• знижена температура тіла;
• сухість волосся та шкіри;
• витончення та ламкість нігтів;
• ослаблена імунна система;
• набряк нижніх кінцівок;
• тривале загоєння ран;
• нестача енергії.

За РПП у людини може спостерігатися страх блювання чи задухи, відчуття ситості перед їжею. Для лікування ARFID застосовують консультації дієтолога та психотерапевта, когнітивно-поведінкову терапію, харчові добавки та логопедичну допомогу для поліпшення моторики під час прийому їжі. Також можуть призначатися препарати для підвищення апетиту та зменшення занепокоєння.

Інший уточнений розлад харчування та харчової поведінки (OSFED)

Інший уточнений розлад харчування та харчової поведінки діагностується за наявності у людини симптомів кількох РХП (наприклад, булімії та компульсивного переїдання). OSFED може ускладнювати діагностику розладу, оскільки пацієнт не підходить під чіткі критерії конкретного РХП. Для призначення курсу терапії психотерапевт може використовувати психотерапію та лікарські препарати.

Особливості харчових розладів у дітей

Харчові розлади в дітей і підлітків можуть проявлятися відсутністю чи нерегулярністю місячних, пізнім розвитком вторинних статевих ознак (наприклад, росту молочних залоз). Затримка статевого розвитку також проявляється недостатньою масою тіла, відсутністю росту волосся на статевих органах, дефектами в будові геніталій.

Для лікування РХП у дітей та підлітків зазвичай застосовується підхід Модслі — форма сімейної терапії, що передбачає повний контроль харчування дитини для формування здорових харчових звичок. Дослідження підтверджують, що використання протоколу Модслі допомагає дітям досягти здорової ваги у 70% випадків, повне одужання настає у 75-90% пацієнтів протягом п'яти років.

На додаток до сімейної терапії можуть використовуватися інші методи лікування. Залежно від віку та типу РХП можуть застосовуватися психотерапія, лікарські препарати, робота з дієтологом.

Як діагностують розлад харчової поведінки?

Перед призначенням курсу терапії розладу харчової поведінки психотерапевт проводить оцінку психічного та фізичного здоров'я, визначає причини, тип і симптоми захворювання. Діагностика РХП може включати:

• аналіз симптомів. Лікар запитує про наявність симптомів РХП (наприклад, зміну ваги, регулярность вживання їжі), фізичних (запаморочень, нерегулярного серцевого ритму) та психічних (прихованого споживання їжі, незадоволення зовнішнім виглядом) ознак;
• збір особистого та сімейного анамнезу. психотерапевт запитує про діагностовані захворювання психіки (наприклад, депресію), наявність РХП у найближчих родичів;
• фізичний огляд. Включає вимірювання зросту, ваги, пульсу й артеріального тиску, оцінку стану шкірних покривів, волосся, нігтів і зубів;
• психотерапевтична оцінка. Спрямована на вивчення психологічних та емоційних аспектів, пов'язаних із РХП (депресії, тривожності, спотвореного сприйняття тіла);
• лабораторні аналізи. Необхідні для оцінки фізіологічних параметрів і визначення патологій, спричинених РХП (дисбалансу електролітів, гормонального збою, порушень печінки та нирок).

Для додаткової оцінки стану внутрішніх органів і структур (наприклад, кісток, м'язів, зв'язок і сухожиль) лікар призначає інструментальні методи дослідження: УЗД, магнітно-резонансну та комп'ютерну томографії, рентген, електрокардіограму. За необхідності психотерапевт направляє на консультацію до інших вузькопрофільних лікарів (зокрема до невролога, гінеколога, уролога).

Методи лікування розладів харчової поведінки

Позбутися РХП допоможе психотерапевт, проте для ефективності курсу терапії важлива згода та розуміння проблеми самим пацієнтом. Методи лікування розладу харчової поведінки:

• групова терапія. Допомагає створити безпечний простір, де люди з розладами харчової поведінки можуть ділитися своїм досвідом і почуттями, отримувати підтримку від інших учасників. Терапія допомагає побачити приклади та освоїти здорові стратегії подолання труднощів, сформувати правильні харчові звички;
• когнітивно-поведінкова терапія. Спрямована на зміну неправильних переконань і мислення щодо їжі, ваги та статури. Психотерапевт допоможе в розвитку навичок регуляції емоцій, управління стресом і прийняття рішень, що важливо для ефективного управління РХП;
• особистісна терапія. Дозволяє виявити причини проблем з харчовою поведінкою (наприклад, низька самооцінка, проблеми з прийняттям себе чи травматичні події та досвід);
• консультації з харчування. Дієтолог може надати інформацію про збалансоване та корисне харчування та допомогти в правильному розмежуванні здорових і нездорових звичок.

Для лікування анорексії можуть призначатися препарати для боротьби з депресією та тривожністю (антидепресанти), для терапії булімії та компульсивного переїдання — засоби для контролю апетиту та почуття насичення. За підозри на пошкодження або порушення функції внутрішніх органів психотерапевт направляє на консультації до інших лікарів (гінеколога, кардіолога, невролога, гастроентеролога).

Як лікувати розлад харчової поведінки в домашніх умовах?

Лікування розладу харчової поведінки в домашніх умовах можливе за допомогою медикаментозної терапії, призначеної лікарем. психотерапевт також може порекомендувати ведення щоденника харчування, в якому пацієнт буде вказувати кількість прийомів їжі, свої почуття та відчуття, щоб сформувати здорові харчові звички.

Можливі ускладнення харчових розладів

За неправильного чи несвоєчасного лікування РХП може прогресувати та призводити до небезпечних для життя наслідків. Можливі ускладнення харчових розладів:

• зневоднення організму;
• депресія та тривожність;
• порушення росту та розвитку;
• хронічні закрепи;
• захворювання серця (наприклад, серцева недостатність);
• порушення серцевого ритму (аритмія);
• повне припинення місячних і безпліддя;
• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
• захворювання шлунково-кишкового тракту (наприклад, гастрит, виразка);
• низький кров'яний тиск (гіпотонія);
• пошкодження головного мозку;
• порушення роботи внутрішніх органів (печінки, нирок);
• пошкодження зубів і остеопороз;
• порушення мозкового кровообігу (інсульт).

За РХП підвищується ризик розвитку розладів, пов'язаних з вживанням психоактивних речовин, проблем у стосунках з друзями та родичами, на роботі та в навчанні. Можливі суїцидальні думки чи поведінка, а також раптова смерть від виснаження (на фоні відмови від вживання їжі) чи розвитку недостатності внутрішніх органів.

Профілактика розладів харчової поведінки

Не існує способу, що дає змогу запобігти РХП, проте можна зменшити ризик його розвитку за рахунок виключення фактора ризику захворювання. Профілактика розладів харчової поведінки у дітей та підлітків:

• уникайте дотримання суворих обмежувальних дієт;
• регулярно говоріть з дитиною для формування прийняття свого тіла та зовнішнього вигляду;
• допоможіть дитині сформувати здорові харчові звички;
• складіть збалансований і корисний раціон харчування;
• не критикуйте вагу чи зовнішній вигляд дитини.

Дорослим для профілактики РХП необхідно збалансовано харчуватися, додавати до раціону цільнозернові продукти, фрукти та овочі. Рекомендується відмовитися від насичених жирів, трансжирів, фастфуду, звести до мінімуму — алкоголь, цукор і сіль.

Потрібно відмовитися від харчових добавок, проносних, рослинних продуктів, спрямованих на придушення апетиту чи зниження ваги. Також важливо займатися фізичною активністю мінімум 150 хвилин на тиждень.

ОН Клінік Харків Палац Спорту

пр. Героїв Харкова, 257

м. Палац Спорту

Графік роботи:

Пн - Пт: 8:00 - 18:00

Сб: 8:00 - 17:00

Нд: 9:00 - 14:00

Популярні питання

Автор: Ямпольська Олена Володимирівна

Лікар-психіатр, дитячий психіатр. Вища категорія.

Стаття перевірена: Матковська Тетяна Миколаївна

Лікар-психіатр. Кандидат медичних наук. Вища категорія.