Де знаходиться щитоподібна залоза?
Щитоподібна залоза — це орган ендокринної системи, який виробляє гормони, що відповідають за метаболізм (обмін речовин) та інші біологічні процеси в організмі (серцевий ритм, температуру тіла, роботу травної системи). Щитоподібна залоза знаходиться спереду біля основи шиї, між гортанню і трахеєю. Залоза складається з двох частин, з'єднаних між собою вузьким перешийком, завдяки чому нагадує форму метелика.
Як робота щитоподібної залози впливає на здоров'я?
Поставте своє питання Терапевту «ОН Клінік»
Основна функція щитоподібної залози полягає у виробленні гормонів — тироксину (Т4), трийодтироніну (Т3), зворотного трийодтироніну (RТ3), кальцитоніну, які регулюють швидкість обміну речовин в організмі, впливають на нормальний розвиток та підтримку функцій всіх систем організму. Інші функції щитоподібної залози:
- контроль росту клітин;
- участь у формуванні та зміцненні кісткової тканини;
- контроль енергетичного обміну у клітинах;
- участь у синтезі білка;
- регуляція частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, температури тіла;
- участь у процесі розщеплення жирів;
- регуляція водно-сольового обміну;
- накопичення йоду в організмі.
Щитоподібна залоза нормалізує роботу серцево-судинної, травної та статевої систем, відповідає за репродуктивну функцію організму. Орган також впливає на настрій та емоційний стан людини.
Що таке тиреоїдит?
Тиреоїдит — це запалення щитоподібної залози, яке спричиняє недостатнє або надмірне вироблення гормонів. Стадії розвитку тиреоїдиту:
- Тиреотоксична фаза. Відбувається запалення щитоподібної залози, що виділяє надмірну кількість гормонів. Розвивається тимчасовий тиреотоксикоз.
- Гіпотиреоїдна фаза. Спостерігається недостатнє вироблення гормонів, що настає після надмірного викиду гормонів щитоподібної залози. Може розвиватися гіпотиреоз.
- Еутиреоїдна фаза. Характеризується нормалізацією гормонального фону після терапії. Фаза також може тимчасово настати при переході патології з тиреотоксичної до гіпотиреоїдної стадії.
Більшість видів тиреоїдиту проходять усі стадії розвитку. Але в деяких випадках захворювання може починатися з гіпотиреоїдної фази або протікати латентно (приховано) без виражених симптомів.
Які бувають види тиреоїдиту?
Запалення щитоподібної залози класифікується залежно від причини виникнення та характеру перебігу патології. Види тиреоїдиту:
- гострий тиреоїдит. Характеризується стрімким перебігом з вираженою симптоматикою (набряком і болем у передній ділянці шиї, больовим синдромом при ковтанні, русі головою, лихоманкою). Діагностується рідко. Патологія виникає на тлі слабкого імунітету внаслідок дії бактерій, грибів (гострий гнійний тиреоїдит) або променевої терапії (радіаційно-індукований, негнійний тиреоїдит);
- підгострий тиреоїдит (тиреоїдит де Кервена). Є ускладненням перенесеної вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Характерним симптомом підгострого тиреоїдиту є виражений больовий синдром у ділянці щитоподібної залози.
- хронічний тиреоїдит. Характеризується тривалим перебігом, що призводить до порушення функції щитоподібної залози.
Хронічний тиреоїдит може розвиватися як аутоімунне захворювання (тиреоїдит Хашимото, або хронічний лімфоцитарний тиреоїдит). Хронічна патологія може бути пов'язана із вживанням деяких лікарських препаратів (йодовмісних засобів, препаратів літію), внаслідок чого розвивається медикаментозний тиреоїдит. Також у жінок буває післяпологовий тиреоїдит, при якому запалення щитовидної залози може розвиватися протягом року після пологів.
Що таке аутоімунний тиреоїдит (АІТ)?
Аутоімунний тиреоїдит (АІТ, тиреоїдит Хашимото) — це хронічне аутоімунне захворювання, що вражає щитоподібну залозу. Запальний процес знижує функції щитоподібної залози, сприяє зменшенню кількості гормонів. При відсутності своєчасного лікування АІТ може перейти в гіпотиреоз (дефіцит гормонів щитоподібної залози).
Аутоімунне захворювання щитоподібної залози виникає внаслідок порушення імунної регуляції, коли імунна система починає атакувати здорові клітини організму. У щитоподібній залозі накопичується велика кількість білих кров'яних клітин (лейкоцитів), що призводить до асептичного запалення та пошкодження тканин органу. В результаті залоза виробляє недостатню кількість гормонів, необхідну організму, що може призвести до розвитку гіпотиреозу.
Що таке аутоімунний тиреоїдит (тиреоїдит Хашимото)?
Які існують види аутоімунного тиреоїдиту?
Аутоімунне захворювання щитоподібної залози класифікується залежно від клінічних проявів та ступеня тяжкості. Види тиреоїдиту Хашимото:
- гіпертрофічний тиреоїдит (зоб Хашімото). Характеризується збільшенням розміром щитоподібної залози, що відбувається внаслідок накопичення лімфоцитів у міжклітинному просторі;
- атрофічний тиреоїдит. Характеризується зменшенням розмірів щитоподібної залози. При розвитку патології можна діагностувати гіпотиреоз.
Рідко зустрічається фіброзна форма аутоімунного тиреоїдиту (зоб Ріделя). Патологія охоплює всю залозу, у результаті її тканини заміщаються фіброзною тканиною, що призводить до значного ущільнення органу.
Які симптоми аутоімунного тиреоїдиту?
На ранніх стадіях захворювання може протікати безсимптомно. Симптоматика може виявлятися та посилюватись у міру прогресування хвороби. Можливі симптоми тиреоїдиту Хашимото:
- підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість;
- безболісне збільшення щитоподібної залози;
- безпричинний набір або зниження ваги;
- непереносимість холоду чи спеки;
- часті закрепи;
- сухість шкіри, яка може набувати жовтого відтінку;
- уповільнення частоти серцевих скорочень (брадикардія);
- порушення менструального циклу;
- зниження лібідо (сексуального потягу);
- біль у м'язах, суглобах;
- набряклість обличчя;
- осиплий, грубий голос;
- першіння, відчуття «грудки» у горлі;
- тремор рук (мимовільне тремтіння).
При аутоімунному тиреоїдиті може підвищуватися проникність кишкової стінки та відчувається порушення мікрофлори кишківника. Можуть спостерігатись різкі перепади настрою, підвищена дратівливість, тривожність, депресія. Про порушення роботи щитоподібної залози, особливо при аутоімунному тиреоїдиті, може свідчити сухість, ламкість та випадіння волосся. Менш вираженими ознаками аутоімунного тиреоїдиту є порушення концентрації уваги та пам'яті.
Які причини аутоімунного тиреоїдиту?
Головною причиною розвитку тиреоїдиту Хашимото є генетична схильність. Наявність аутоімунного захворювання у біологічних родичів підвищує ризик розвитку патології щитоподібної залози. Інші причини аутоімунного тиреоїдиту:
- надлишок йоду в організмі, що може виникнути внаслідок безконтрольного вживання великої кількості йоду;
- запальні процеси у паренхімі (тканині) щитоподібної залози;
- системні аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, целіакія, діабет першого ступеня, хвороба Аддісона);
- вірусні або бактеріальні інфекції (ГРВІ, грип);
- часті стреси;
- травми щитоподібної залози;
- несприятливе екологічне середовище (наприклад, з підвищеною радіацією);
- куріння.
Тиреоїдит Хашимото може розвиватися у будь-якому віці, проте найчастіше діагностується у період від 30 до 50 років. Аутоімунний тиреоїдит частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, що може бути пов'язане із зміною гормонального фону. У жінок під час вагітності відбуваються типові зміни імунної функції, що підвищує ризик розвитку тиреоїдиту після пологів.
Аутоімунний тиреоїдит у дітей
Аутоімунний тиреоїдит найчастіше діагностується у дітей у підлітковому віці під час статевого дозрівання. Проте патологія може розвиватися в дітей віком до трьох років. У дівчаток тиреоїдит розвивається частіше, ніж у хлопчиків. Симптоми аутоімунного тиреоїдиту у дітей:
- відчуття здавлювання в ділянці шиї;
- задишка, що виникає в положенні лежачи на спині;
- незначна болючість у ділянці щитоподібної залози;
- збільшення розмірів шиї;
- блідість шкірних покривів;
- маловиражена набряклість особи.
При значному збільшенні розмірів щитоподібної залози у дитини може спостерігатися осиплість голосу. При перших симптомах тиреоїдиту треба записатися на консультацію до ендокринолога.
Чим небезпечний аутоімунний тиреоїдит?
Головна небезпека хронічного аутоімунного тиреоїдиту — його часто безсимптомний розвиток. Перші ознаки патології можуть виникнути при значних патологічних змінах у структурі щитоподібної залози. При своєчасній діагностиці та правильно обраній терапії вдається досягти тривалої ремісії без ускладнень. Ігнорування симптомів хронічного запалення щитоподібної залози може призвести до ускладнень. Наслідки аутоімунного тиреоїдиту:
- зоб, який виникає в результаті збільшення розміру щитоподібної залози, та створює дискомфорт при диханні або ковтанні;
- гіпотиреоз;
- підвищений артеріальний тиск;
- високий рівень холестерину;
- захворювання серця (ішемічна хвороба серця, ревмокардит, серцева недостатність);
- психічні розлади (депресії, психози, панічні атаки);
- зниження лібідо (статевого потягу);
- порушення менструального циклу;
- порушення репродуктивних функцій (безплідність);
- вітиліго (порушення пігментації шкірного покриву);
- розвиток інших аутоімунних захворювань (ревматоїдного артриту, системного червоного вовчаку).
Аутоімунний тиреоїдит особливо небезпечний під час вагітності. Запалення щитоподібної залози збільшує ризик ускладнень вагітності (викидня на ранніх термінах, затримки внутрішньоутробного розвитку плода, передчасних пологів). Дефіцит гормонів у майбутньої матері може призвести до патологій розвитку плода (порушення формування головного мозку та нервової системи, вроджених вад, затримки психомоторного розвитку).
Рідкісним небезпечним ускладненням аутоімунного тиреоїдиту є мікседематозна кома, при якій спостерігається різке уповільнення функцій організму, що проявляється у млявості, сильній сонливості, дезорієнтації, значному зниженні температури тіла. Небезпечний стан потребує невідкладної медичної допомоги.
Як діагностують аутоімунний тиреоїдит?
Діагностика аутоімунного тиреоїдиту передбачає комплексне обстеження для оцінки функцій щитоподібної залози та виявлення можливих патологічних змін у структурі органу. Лікар проводить фізичний огляд, пальпацію залози, збирає анамнез, що включає інформацію про симптоми, скарги, їх тривалість і характер, наявність хронічних патологій, ранньо перенесені вірусні або бактеріальні інфекції, і призначає діагностичне дослідження. Лабораторна діагностика аутоімунного тиреоїдиту включає:
- загальний та біохімічний аналізи крові;
- тест на тиреотропний гормон (ТТГ);
- аналіз крові на вільний тироксин (Т4);
- аналіз крові на антитиреоїдні антитіла
Під час діагностичного дослідження тиреоїдиту Хашимото лікар призначає також УЗД щитоподібної залози, що дозволяє оцінити розміри, структуру органу, виявити новоутворення. При підозрі на злоякісний характер вузла щитоподібної залози лікар може призначити аспіраційну біопсію (забір тканини).
Який лікар лікує аутоімунний тиреоїдит?
Діагностикою та лікуванням захворювань щитоподібної залози, включаючи аутоімунний тиреоїдит, займається ендокринолог. На первинному прийомі лікар проводить візуальний огляд, розпитує про скарги та призначає необхідні діагностичні дослідження. На підставі отриманих результатів лікар ставить діагноз і підбирає оптимальну терапію, виходячи з індивідуальної клінічної картини перебігу тиреоїдиту Хашимото.
Як лікувати аутоімунний тиреоїдит?
Лікування аутоімунного тиреоїдиту спрямоване на нормалізацію рівня гормонів, які виробляє щитоподібна залоза, що здійснюється за допомогою довічної замісної терапії тиреоїдними гормонами. Пацієнтам призначаються препарати, що містять синтетичний гормон щитоподібної залози (левотироксин). Дозування препарату при лікуванні аутоімунного тиреоїдиту підбирається індивідуально ендокринологом на підставі результатів аналізів крові на гормони та клінічного стану пацієнта. Під час терапії лікар регулярно призначає аналіз ТТГ для контролю функції щитоподібної залози, динаміки лікування та коригує дозування препаратів за потреби.
Використання трав та інших народних засобів при лікуванні аутоімунного тиреоїдиту не мають доведеної ефективності. Самолікування запалення щитоподібної залози може призвести до появи алергічних реакцій, загострення симптомів та прогресування захворювання.
Дієта при аутоімунному тиреоїдиті
Однією із складових комплексного лікування аутоімунного тиреоїдиту є дієтотерапія. Не існує універсальної дієти, яка підійде для всіх хворих на аутоімунний тиреоїдит, проте корекція раціону харчування дозволить зменшити запальний процес щитоподібної залози, уповільнити або запобігти руйнуванню тканин органу. План харчування при аутоімунному тиреоїдиті повинен бути розроблений дієтологом з урахуванням стадії захворювання та супутніх патологій. Лікар також може скласти зразок меню при аутоімунному тиреоїдиті, враховуючи особисті вподобання пацієнта.
Хворим на тиреоїдит Хашимото рекомендується включити у свій раціон продукти, що містять йод (морську капусту, морепродукти, морська риба), селен (лосось, тріску), фрукти, ягоди, овочі, зелень, кисломолочні продукти. У меню на тиждень при аутоімунному тиреоїдиті можуть входити безглютенові продукти (рис, гречка, кукурудзяна каша), пісні сорти м'яса, риба.
Треба зменшити споживання або виключити з раціону продукти, що уповільнюють процес обміну речовин, сприяють накопиченню токсинів в організмі та набору ваги. До них належать глютеновмісні продукти (борошняні та кондитерські вироби, пшениця, вівсяна каша, кускус), рафінований цукор, молоко, бобові, соя, пасльонові овочі (картопля, баклажани, томати), кава, алкоголь. При аутоімунному тиреоїдиті не можна їсти напівфабрикати, фастфуд, консерви. Також рекомендується повністю відмовитися від вживання смаженої, гострої та солоної їжі, маргарину, ковбас, продуктів із високими вмістом цукру, газованих напоїв. Подаємо перелік дозволених та заборонених продуктів при АІТ у вигляді таблиці, яку зручно зберігати на смартфоні.
Що можна та не можна їсти при аутоімунному тиреоїдиті?
Як схуднути при аутоімунному тиреоїдиті?
Аутоімунний тиреоїдит супроводжується уповільненням метаболізму, що часто є причиною зайвої ваги, яку важко скинути за допомогою дієти. Щоб повернутися до нормальної ваги не треба вдаватися до жорстких дієт та голодування. Перед початком будь-яких змін у харчуванні та способі життя при аутоімунному тиреоїдиті необхідно проконсультуватися з ендокринологом, який надасть індивідуальні рекомендації залежно від перебігу захворювання та особливостей організму.
Процес схуднення при хронічному аутоімунному тиреоїдиті відбувається повільно. Важливо скоригувати харчування, яке має бути різноманітним, збалансованим, включати достатню кількість білків, жирів та вуглеводів. У раціоні повинні бути вітаміни та мікроелементи, у тому числі йод, селен, цинк, залізо, вітамін D, омега-3 жирні кислоти.
Зниженню ваги при аутоімунному тиреоїдиті сприяють регулярні помірні фізичні навантаження, які допомагають налагодити процес обміну речовин, зміцнити м'язи та знизити рівень стресу. При патологіях щитоподібної залози дозволяється їзда на велосипеді, плавання, піші прогулянки, йога, пілатес.
Які вітаміни призначають при аутоімунному тиреоїдиті?
У хворих на аутоімунний тиреоїдит може спостерігатися дефіцит вітамінів А, групи В і D, що може сприяти зниженню обмінних процесів в організмі, швидкому набору ваги, зниженню імунітету. Вітамін А необхідний для нормального функціонування імунної системи та забезпечення стабільного синтезу гормонів. Він підвищує захисні властивості організму, має антиоксидантну властивість.
Дефіцит вітаміну А може посилювати аутоімунні реакції, спрямовані проти щитоподібної залози, що сприяє прогресуванню тиреоїдиту. Для поповнення дефіциту вітаміну А необхідно додати в раціон гарбуз, моркву, шпинат, броколі, печінку (особливо яловичу), йогурт, сир.
Вітаміни групи В беруть участь у метаболічних процесах, включаючи синтез гормонів щитоподібної залози. Їх нестача при аутоімунному тиреоїдиті може посилювати аутоімунні реакції, що сприяють прогрес захворювання. Дефіцит вітамінів групи В при патології щитоподібної залози може призвести до підвищеної втомлюваності, дратівливості та безсоння. Джерелами вітаміну групи В є м'ясо, м'ясні субпродукти, риба, гриби, горіхи, броколі, соняшникове насіння.
Вітамін D виконує імуномодулюючу функцію, яка полягає в його здатності регулювати активність імунної системи, посилюючи її захисні функції та запобігаючи розвитку запальних реакцій. Достатній рівень вітаміну D може сприяти зниженню рівня антитіл у щитоподібній залозі, пригнічуючи аутоімунну активність. Люди з тиреоїдитом Хашимото можуть отримувати вітамін D з яєчних жовтків, грибів, йогурту, сиру. При дефіциті вітаміну D пацієнтам з аутоімунним тиреоїдитом лікар може додатково призначити добавки вітаміну у формі D3 або риб’ячий жир. Перед початком прийому вітамінів необхідно проконсультуватися з лікарем, який призначить необхідні аналізи для визначення рівня вітамінів в організмі та підбере оптимальне дозування з урахуванням характеру перебігу захворювання.
Чи потрібно пити селен при аутоімунному тиреоїдиті?
Селен необхідний нормальної роботи щитоподібної залози. Мікроелемент стимулює вироблення тиреоїдних гормонів залози, покращує метаболізм. Селен має антиоксидантні властивості і захищає клітини залози від запалення та пошкодження вільними радикалами. Мікроелемент допомагає контролювати вагу, нормалізуючи енергетичний обмін, запобігти передчасному старінню тканин, сухості шкіри, випадінню волосся та зубів.
Селен входить до складу антиоксидантних ферментів, що захищають клітини від окислювального стресу. Без селену щитоподібна залоза стає більш вразливою до пошкодження. Дефіцит мікроелемента призводить до гормональних збоїв, порушення імунної відповіді, працездатності щитоподібної залози, що збільшує ризик розвитку аутоімунних захворювань.
Для оцінки рівня селену в організмі проводиться лабораторне дослідження, за результатами якого лікар може призначити прийом препаратів із селеном. При нестачі селену при аутоімунному тиреоїдиті рекомендується включити в раціон морепродукти, рибу, нежирні сорти м'яса, яйця, гарбуз, соняшникове насіння, бразильські горіхи.
Чи потрібно приймати йод при аутоімунному тиреоїдиті?
Йод є ключовим компонентом, необхідним для синтезу тиреоїдних гормонів, що регулюють метаболізм та енергетичний обмін, що потрібне для нормальної роботи імунних клітин. Нестача чи надлишок мікроелемента може негативно вплинути на роботу щитоподібної залози.
Перед вживанням йоду при аутоімунному тиреоїдиті необхідно здати аналіз сечі на його вміст. При йододефіциті лікар може призначити препарати йоду, які ефективні лише у комплексі із селеном. Йод без селену може призвести до порушення функцій щитоподібної залози.
Що не можна робити при аутоімунному тиреоїдиті?
При аутоімунному тиреоїдиті не можна займатися самолікуванням, яке може призвести до прогресування захворювання та ускладнень. Прийом лікарських препаратів, вітамінів та добавок повинен здійснюватися виключно за призначенням лікаря. При аутоімунному тиреоїдиті треба уникати:
- малорухливого способу життя;
- надмірних фізичних навантажень;
- продуктів, що уповільнюють процес обміну речовин (глютеновмісних продуктів, консервів, ковбас, фастфуду);
- стресу;
- нестачі сну;
- перевтоми;
- жорстких дієт та голодування;
- інфекцій;
- переохолодження.
При патологіях щитоподібної залози треба повністю виключити куріння та алкоголь. Не треба самостійно припиняти прийом препаратів або змінювати їх дозування через можливе порушення гормонального балансу та погіршення стану.
Методи профілактики тиреоїдиту Хашимото
Профілактика тиреоїдиту Хашимото передбачає своєчасну діагностику та лікування патології. Людям, які перебувають у групі ризику розвитку захворювання щитоподібної залози (жінкам віком 30-50 років, з генетичною схильністю до патологій залози) необхідно регулярно відвідувати ендокринолога. Профілактики аутоімунного тиреоїдиту включає:
- збалансоване харчування;
- регулярну фізичну активність;
- повноцінний, здоровий сон;
- відмову від шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю);
- своєчасне лікування інфекцій;
- контроль гормонального фону.
Для профілактики захворювань щитоподібної залози важливо навчитися уникати та протистояти психоемоційним навантаженням та стресовим ситуаціям. Для боротьби зі стресом ефективними можуть бути різні методи релаксації (йога, медитація).
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Популярні питання
Тиреоїдит Хашимото є аутоімунним захворюванням, при якому імунна система організму атакує власні клітини щитоподібної залози, спричиняючи запалення та поступове порушення її функції, і не є онкологією. Рак щитоподібної залози є злоякісною патологією, яка супроводжується формуванням пухлини в структурі щитоподібної залози. Онкологія може виникнути незалежно від наявності тиреоїдиту.
Тривалість життя людей з аутоімунним тиреоїдитом за дотримання певних правил загалом не відрізняється від тривалості життя здорових людей. Своєчасна правильно підібрана гормональна терапія, суворе дотримання всіх призначень і рекомендацій лікаря дає змогу людині з тиреоїдитом Хашимото прожити довге та повноцінне життя.
Аутоімунний тиреоїдит є хронічною патологією щитоподібної залози, яку неможливо вилікувати назавжди. Основним методом лікування захворювання є замісна гормональна терапія, яка дає змогу контролювати перебіг патології, зменшити або повністю усунути її симптоми та запобігти розвитку ускладнень.
Аутоімунний тиреоїдит не є смертельним захворюванням, від якого можна померти. Але при відсутності своєчасного лікування можуть розвиватися ускладнення (гіпотиреоз, цукровий діабет, психічні розлади). Небезпеку для життя становить мікседематозна кома — рідкісне важке ускладнення, пов'язане з дефіцитом гормонів щитоподібної залози, що характеризується істотним зниженням швидкості метаболізму та потребує негайної медичної допомоги.
Різниця між аутоімунним тиреоїдитом і гіпотиреозом полягає в етіології (природі) захворювань. Тиреоїдит Хашимото є хронічним аутоімунним запаленням щитоподібної залози, при якому імунна система організму помилково атакує її клітини. Гіпотиреоз — це стан, при якому щитоподібна залоза не виробляє достатню кількість гормонів. Однією з причин розвитку гіпотиреозу може стати тиреоїдит Хашимото.
Ксенія
1 місяць тому
