Чим небезпечний холангіт і як можна вилікувати запалення жовчних проток?

Що таке холангіт?

Холангіт — це запалення жовчних проток, якими жовч потрапляє з печінки в кишківник. Протоки поділяються на внутрішньопечінкові (всередині печінки) та позапечінкові (поза нею). Запалення може бути спричинене інфекцією, закупорювання камінням, післяопераційними ускладненнями або аутоімунними процесами.

Запалення жовчних проток може бути гострим або хронічним, торкатися внутрішньопечінкових та позапечінкових жовчних шляхів. При підозрі на холангіт потрібна консультація гастроентеролога.

Що таке холедох?

Холедох — це загальна жовчна протока, по якій жовч відтікає з печінки та жовчного міхура в дванадцятипалу кишку. Він утворюється в результаті злиття загальної печінкової та міхурової проток і є ключовою ланкою в системі жовчовиділення. 

У нормі діаметр холедоха становить до 6-8 мм у дорослих, після видалення жовчного міхура або з віком може розширюватися до 10 мм. Порушення прохідності холедоха, в тому числі через каміння в жовчних протоках печінки, стриктури (звуження) та пухлини, можуть призводити до захворювань (наприклад, до холангіту та холециститу, механічної жовтяниці) та збільшення розмірів протоки.

Які причини провокують запалення жовчних проток?

Однією з причин холангіту може бути дискінезія жовчовивідних шляхів — це функціональне порушення моторики, що призводить до застою жовчі і створює сприятливе середовище для запалення. Інші можливі причини холангіту:

• інфекція, спричинена бактеріями, вірусами чи паразитами; 
• порушення холекінезу (процесу скорочення жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, що забезпечує надходження жовчі в кишківник для травлення);
• закупорювання жовчних проток каменями, стриктури проток, пухлини; 
• холестаз (порушення відтоку жовчі);
• механічне пошкодження проток чи жовчного міхура.

До розвитку холангіту також можуть призводити аутоімунні порушення, при яких імунна система помилково атакує клітини, що вистилають жовчні протоки, сприймаючи їх як чужі. В результаті розвивається хронічне запалення, поступове руйнування стінок проток і заміщення їх рубцевою тканиною, що порушує відтік жовчі і може призвести до фіброзу та цирозу печінки.

Які симптоми холангіту?

Запалення жовчних проток може бути безсимптомним тривалий час. Перші клінічні симптоми гострого чи хронічного холангіту нерідко розвиваються поступово — від 5 до 20 років з початку захворювання. 

Основним симптомом гострого холангіту є тріада Шарко — поєднання лихоманки з ознобом, біль у правому підребер'ї та жовтяниці (пожовтіння шкіри та очей). Симптоми вказують на наявність запалення та інфекції у жовчних протоках, а також на порушення відтоку жовчі. Інші ознаки холангіту можуть включати:

• постійну втому;
• свербіж шкірних покривів;
• втрату ваги;
• сухість очей та рота;
• біль у правій верхній частині живота;
• набряк нижніх кінцівок (ступнів та кісточок);
• біль у кістках, м'язах та суглобах;
• скупчення рідини в черевній порожнині через печінкову недостатність (асцит);
• жирові відкладення (ксантоми) на шкірі навколо очей, на повіках чи складках долонь, підошвах, ліктях чи колінах;
• потемніння шкірних покривів, що не пов'язане з впливом сонця (гіперпігментацію);
• високий рівень холестерину;
• діарею та жирний стілець (стеаторею);
• недостатню функцію щитовидної залози (гіпотиреоз).

При хронічному холангіті запалення та застій жовчі можуть призводити до порушення кровотоку в системі ворітної вени, викликаючи розвиток портальної гіпертензії — підвищення тиску у венах печінки. Внаслідок цього посилюється навантаження на селезінку, через яку проходить частина венозної крові, що може призвести до її збільшення (спленомегалії).

При тривалому застої жовчі також порушується всмоктування жиророзчинних вітамінів, в тому числі й вітаміну D, який важливий для обміну кальцію та здоров'я кісткової тканини. Дефіцит вітаміну D призводить до погіршення кальцієвого обміну, зниження щільності кісток та розвитку остеопорозу.

Як болять жовчні протоки?

Біль, пов'язаний з ураженням жовчних проток і міхура, зазвичай відчувається в правому підребер'ї і може бути тупим, ниючим або переймоподібним. При гострому процесі біль у жовчних протоках стає інтенсивним, нападоподібним. Жовчний міхур та протоки можуть віддавати у праве плече, лопатку чи спину. 

Больовий синдром може супроводжуватися тяжкістю, нудотою та посилюватись після прийому жирної їжі. Хронічне запалення жовчовивідних шляхів часто проявляється менш вираженими, але стійкими больовими відчуттями.

Які бувають види холангіту?

Холангіт класифікують залежно від причин виникнення, характеру перебігу, морфологічних змін у жовчних протоках та клінічної форми захворювання.

Чи може бути холангіт у дітей?

Холангіт у дитини може бути пов'язаний з вродженими аномаліями жовчних шляхів (наприклад, біліарною атрезією), інфекціями, імунними порушеннями або наслідками хірургічних втручань. У дітей холангіт може протікати гостро з високою температурою, жовтяницею, болями в животі та потребує термінової медичної допомоги, оскільки запалення у незрілій біліарній системі може швидко призвести до ускладнень.

Чим небезпечне запалення жовчних проток?

При неправильному або несвоєчасному лікуванні запалення жовчних проток можуть розвинутись ускладнення, спричинені порушенням відтоку жовчі, поширенням інфекції та пошкодженням тканини печінки. Можливі наслідки холангіту:

• рубцювання печінки (цироз);
• підвищений тиск у ворітній вені (портальна гіпертензія);
• варикозне розширення вен;
• збільшення селезінки;
• камені в жовчному міхурі та жовчних протоках;
• дефіцит вітамінів A, D, E та K;
• порушення розумової функції (печінкова енцефалопатія);
• рак печінки.

У пацієнтів з холангітом також можуть спостерігатися аутоімунні тиреопатії (захворювання щитовидної залози), запальні ураження шкіри, болі в суглобах або артрит. Часто зустрічаються ознаки сухості очей та слизової оболонки рота, що характерно для синдрому Шегрена — аутоімунного захворювання, що вражає слинні та слізні залози.

Які обстеження призначають при холангіті?

На первинній консультації з перевірки жовчного та протоків лікар збирає анамнез, задаючи питання про характер болю, тривалість симптомів, наявність жовтяниці, зміну випорожнень та сечі, перенесені захворювання. Також уточнюються особливості харчування, прийом медикаментів, наявність операцій та сімейний анамнез щодо захворювань гепатобіліарної системи.

Залежно від результатів первинного огляду лікар призначає лабораторні та інструментальні методи дослідження для перевірки жовчного міхура та печінки. Обстеження, які можуть призначатися при холангіті:

• печінкові проби. Визначають рівень ферментів та білірубіну, що відображають роботу печінки та стан жовчовивідних шляхів. При холангіті показують ознаки запалення, застою жовчі та порушення функції печінки (підвищення АЛТ, АСТ, ЛФ, ГГТ, білірубіну);
• аналізи антитіла. Виявляють наявність специфічних аутоімунних маркерів, пов'язаних із хронічними запальними захворюваннями печінки та жовчних шляхів. При холангіті дозволяють запідозрити аутоімунну природу (наприклад, при первинному склерозуючому або первинному біліарному холангіті);
• тест на холестерин та ліпіди. Визначає рівень загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНЩ та тригліцеридів, характеризуючи жировий обмін. При холангіті може виявлятися дисліпідемія (підвищений холестерин), характерна для хронічного холестазу та порушеного жовчовиділення;
• УЗД органів черевної порожнини. Дозволяє оцінити форму, розміри та структуру печінки, жовчного міхура та проток, виявляє каміння, потовщення стінок, розширення жовчних шляхів. УЗД при холангіті показує розширення холедоха та внутрішньопечінкових проток, ознаки запалення, застій жовчі та можливу причину обструкції (наприклад, камінь);
• фібросканування (еластографія). Визначає щільність та еластичність печінки, дозволяючи оцінити ступінь фіброзу та початкові ознаки цирозу. При холангіті тест виявляє хронічні зміни, особливо при тривалому запаленні та порушенні відтоку жовчі;
• МРТ органів черевної порожнини. Оцінює структуру печінки, підшлункової залози, жовчного міхура та проток, виявляє пухлини, кісти, запалення та набряк. При холангіті МРТ може показати запальні зміни в печінці та прилеглих структурах, розширення проток та можливі ускладнення.

За підозри, що забиті жовчні протоки печінки, лікар може призначити магнітно-резонансну холангіопанкреатографію (МРХПГ). Тест візуалізує жовчні та панкреатичні протоки, їх прохідність, діаметр, наявність звуження, каменів, аномалій будови. МРХПГ виявляє стриктури, розширені ділянки проток печінки, ознаки запалення, деформації, характерні для первинного та вторинного склерозуючого холангіту.

Як лікують холангіт?

Лікування холангіту спрямоване на усунення інфекції та відновлення відтоку жовчі. При запаленні жовчних проток може бути показано внутрішньовенне введення антибіотиків широкого спектру, дезінтоксикаційні та протизапальні заходи. При необхідності пацієнту призначається ендоскопія для видалення перешкоди (наприклад, каміння) та дренування жовчних шляхів.

Які препарати можуть призначити при холангіті?

Курс медикаментозної терапії при холангіті підбирається індивідуально залежно від форми захворювання, причини запалення, ступеня симптомів, лабораторних показників та загального стану пацієнта. Лікування запалених жовчних проток може включати:

• антибактеріальні препарати. При холангіті антибіотики борються з бактеріальною інфекцією, усувають запалення в жовчних протоках і запобігають розвитку гнійних ускладнень та системної інфекції (сепсису);
• урсодезоксихолева кислота. Має жовчорозріджувальну та захисну дію: робить жовч менш агресивною, стимулює її відтік, знижує запалення та захищає клітини печінки від пошкодження. Призначається для лікування хронічного або аутоімунного холангіту;
• фібрати. Нормалізують ліпідний обмін, зменшують рівень тригліцеридів та холестерину, стимулюють утворення більш рідкої жовчі, що сприяє покращенню її прохідності по протоках та знижує ризик повторних загострень холангіту печінки;
• кортикостероїди. Пригнічують імунну активність, зменшують запалення та набряк у жовчних шляхах, особливо при аутоімунних та склерозуючих формах холангіту;
• антигістамінні препарати. Зменшують свербіж шкіри, що часто виникає при застоях жовчі і підвищенні рівня жовчних кислот в крові;
• знеболювальні та спазмолітики. Полегшують больовий синдром, усувають спазм жовчовивідних шляхів, сприяючи відновленню відтоку жовчі та зниженню внутрішнього тиску в протоках при захворюваннях жовчного міхура.

Вітамінні добавки при патологіях жовчного міхура призначаються для компенсації дефіциту жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K), який може виникати через порушення відтоку жовчі та погіршене всмоктування поживних речовин у кишечнику. Вітаміни важливі для підтримки імунітету, здоров'я шкіри та слизових оболонок, зміцнення кісток та нормальної згортання крові.

Чи потрібна операція при запаленні жовчних проток?

Операція при холангіті потрібна не завжди, але показана у випадках, коли необхідно відновити прохідність або прочистити жовчні протоки (наприклад, за наявності каменів, пухлин або стриктур). Найчастіше застосовується малоінвазивне ендоскопічне втручання (ЕРХПГ) з видаленням перешкоди та дренуванням проток у печінці.

Як відбувається хірургічне лікування холангіту?

Для визначення типу та обсягу операції гастроентеролог може призначити комплекс інструментальних досліджень, включаючи УЗД, МРТ, КТ та ЕРХПГ. Прикладні етапи хірургічного лікування холангіту для очищення жовчних проток печінки:

1. Пацієнта укладають на операційний стіл у положенні на лівому боці з невеликим нахилом уперед (або на животі — залежно від типу операції). Встановлюються внутрішньовенні катетери, моніторинг тиску, пульсу та сатурації. Призначається седація чи загальний наркоз.
2. Лікар вводить гнучкий ендоскоп через рот, стравохід та шлунок у дванадцятипалу кишку. 
3. Через канал ендоскопа проводиться тонкий катетер, через який вводять контрастну речовину та роблять рентген, щоб оцінити наявність каменів, стриктур чи інших перешкод.
4. За наявності каміння або звуження лікар через ендоскоп видаляє каміння, розширює протоки або встановлює дренаж для відтоку жовчі.
5. Після усунення перешкоди та відновлення відтоку жовчі ендоскоп акуратно витягується. 

Після операції пацієнта переводять до палати, триває інфузійна та антибактеріальна терапія. Протягом перших двох діб спостерігають за функцією печінки, температурою, болями та загальним станом.

Після операції пацієнту призначається щадна дієта з обмеженням жирної, смаженої та гострої їжі, щоб знизити навантаження, заспокоїти печінку та жовчовивідну систему. Проводиться регулярний контроль біохімічних показників крові (печінкові проби, білірубін, лужна фосфатаза) з метою оцінки відновлення функцій печінки та відтоку жовчі.

Чи можна вилікувати холангіт назавжди?

Гострий холангіт можна вилікувати назавжди, якщо вчасно усунути причину запалення (наприклад, інфекцію жовчовивідних шляхів або обструкцію печінкових жовчних проток). Однак при хронічних формах або наявності анатомічних порушень (наприклад, стриктур, вигнутого жовчного міхура) можливі рецидиви, і лікування спрямоване на контроль хвороби та запобігання ускладненням.

Які народні засоби допомагають при холангіті

При холангіті на додаток до основного лікування можуть використовуватися народні засоби, які мають жовчогінну, протизапальну та спазмолітичну дію (наприклад, відвари розторопші, куркуми, шавлії, кверцетину). Народні засоби при холангіті можуть полегшувати відтік жовчі та знижувати вираженість симптомів. Однак використання народних методів вимагає обережності: за наявності каменів у жовчних шляхах вони можуть спровокувати рух каменю та призвести до закупорки чи гострого запалення.

Чи потрібно дотримуватись дієти при холангіті?

Дієта при запаленні жовчних проток необхідна для зниження навантаження на печінку та жовчовивідну систему, поліпшення відтоку жовчі та профілактики загострень запалення. Правильне харчування при холангіті допомагає зменшити подразнення слизової оболонки, запобігти застою жовчі і знизити ризик утворення каменів. Крім того, щадний раціон сприяє відновленню функцій печінки та прискорює одужання.

При холангіті рекомендується стіл №5 по Певзнеру: харчування повинно бути дробовим, теплим і регулярним. Виключаються жирні, смажені, гострі, копчені страви, алкоголь, газовані напої та тугоплавкі жири. До раціону включаються овочеві супи, каші, відварене або запечене м'ясо і риба, кисломолочні продукти, овочі, некислі фрукти, олії. Важливо обмежити кількість тваринних жирів та простих вуглеводів, підтримуючи баланс білків та клітковини.

Чи можна запобігти розвитку холангіту?

Запобігти холангіту повністю вдається не завжди, проте можна значно знизити ризик його розвитку за рахунок зменшення факторів ризику. Профілактика проблем з жовчним міхуром та протоками включає:

• своєчасне лікування жовчнокам'яної хвороби та інших захворювань жовчовивідних шляхів;
• регулярне спостереження у гастроентеролога при хронічних патологіях печінки та жовчного міхура;
• здорове повноцінне харчування з обмеженням жирної, смаженої та гострої їжі;
• підтримання нормальної ваги та рівня фізичної активності;
• уникнення тривалих перерв між прийомами їжі та переїдання;
• контроль прийому медикаментів, що особливо впливають на печінку та жовчовиділення;
• профілактика паразитарних та вірусних інфекцій (наприклад, цитомегаловірусу, аскаридозу, ехінококозу), що вражають печінку;
• виключення самолікування та безконтрольного застосування жовчогінних засобів.

Для зниження ризику запалення жовчного міхура, проток та печінки також важливо обмежити споживання алкоголю. Етанол (спирт) надає токсичну дію на клітини печінки, порушує вироблення та склад жовчі, посилює запальні процеси в жовчовивідних шляхах. Регулярне вживання алкоголю може сприяти розвитку жирової дистрофії печінки, холестазу та підвищує ризик бактеріального зараження застійної жовчі. Крім того, алкоголь послаблює імунний захист, роблячи організм більш вразливим до інфекцій, у тому числі у гепатобіліарній системі.