Як розпізнати та лікувати гломерулонефрит?

Що таке гломерулонефрит?

Гломерулонефрит — це запальне захворювання нирок, яке супроводжується ураженням ниркових клубочків (гломерулів). Гломерули являють собою скупчення мікроскопічних кластерів дрібних капілярів з невеликими порами. Ниркові клубочки фільтрують плазму крові, видаляючи з неї зайву рідину, солі та продукти обміну речовин, утримуючи необхідні речовини (білки, клітини). Відфільтровані продукти виводяться з організму у вигляді сечі.

При ураженні нирок порушується функція фільтрації крові, водно-електролітний баланс, що призводить до накопичення рідини і токсинів в організмі. Надлишок рідини і солей сприяє появі набряків кінцівок, обличчя, живота, порушенню в роботі серцево-судинної системи.

Які симптоми гломерулонефриту?

Гломерулонефрит часто протікає безсимптомно. Першими ознаками гломерулонефриту є набряклість обличчя і верхніх повік, які часто проявляються після сну. У міру порушення функції нирок спостерігаються набряклість кінцівок і живота. Розвивається нефротичний синдром, який супроводжується гематурією (наявністю крові в сечі). Інші симптоми гломерулонефриту:

• рідкісне й утруднене сечовипускання з невеликою кількістю сечі;
• підвищення артеріального тиску;
• зміна кольору сечі при хворобі нирок, яка набуває рожевого, червоного або коричневого відтінку;
• піниста сеча;
• тупий, ниючий біль у нирках;
• нудота;
• висип, свербіж;
• блювання;
• біль у животі;
• втрата апетиту;
• біль у суглобах;
• м'язові судоми;
• незрозуміле зниження маси тіла;
• жовтяниця (пожовтіння шкіри, слизових оболонок і білків очей);
• підвищення температури тіла.

У деяких випадках запальне захворювання нирок може проявлятися неспецифічними симптомами: сонливістю, підвищеною втомою, загальною слабкістю. При прогресуванні захворювання можуть спостерігатися задишка, утруднене дихання. Болісне сечовипускання не є симптомом гломерулонефриту, а більше відноситься до пієлонефриту (ураження ниркової паренхіми, миски і чашечки).

Які причини гломерулонефриту?

Точні причини появи гломерулонефриту не встановлені. Часто патологія розвивається при ослабленому імунітеті після перенесених інфекційних захворювань. Можливі причини гломерулонефриту:

• бактеріальні інфекції, викликані стафілококами, стрептококами, пневмококами;
• вірусні патології (гепатит В, С, ВІЛ);
• паразитарні захворювання (наприклад, малярія);
• грибкові інфекції (кандидоз, мукормікоз);
• васкуліт (запалення стінок кровоносних судин);
• аутоімунні захворювання (червоний системний вовчак, синдром Гудпасчера, IgA-нефропатія);
• генетична схильність;
• цукровий діабет;
• токсичний вплив алкоголю та хімічних речовин;
• безконтрольний прийом лікарських препаратів (антибіотиків, імунодепресантів);
• злоякісні та доброякісні пухлини (наприклад, мієлома).

Запалення ниркових клубочків з подальшим їх рубцюванням може розвиватися на тлі тривалого і безконтрольного підвищеного артеріального тиску. Тривалий стрес, психоемоційні та фізичні перевантаження також можуть спровокувати гломерулонефрит.

Види гломерулонефриту

За характером перебігу гломерулонефрит класифікують на кілька видів: гострий, хронічний і швидкопрогресуючий. Гостра форма патології характеризується раптовою появою та швидким розвитком симптомів. При своєчасній терапії вдається повністю вилікувати патологію протягом декількох тижнів.

При тяжкому перебігу запального процесу в нирках або відсутності своєчасного лікування гострий гломерулонефрит переходить у хронічну форму, підвищуючи ризик розвитку ускладнень захворювання.

Швидкопрогресуючий гломерулонефрит є найнебезпечнішою формою патології, що пов'язано з швидким перебігом запального процесу, який може призвести до втрати функції нирок за кілька днів або тижнів.

Гострий гломерулонефрит

Гострий гломерулонефрит (постінфекційний гломерулонефрит) часто виникає як ускладнення після перенесеного інфекційного захворювання. Патологія також розвивається на тлі аутоімунних захворювань.

Гострий гломерулонефрит може розвиватися в будь-якому віці. Однак частіше патологія (підлітковий гломерулонефрит) діагностується у дітей і підлітків до 15 років. У дітей від двох до 10 років запальне захворювання нирок часто виникає після стрептококової інфекції. Патологія у дорослих частіше діагностується у чоловіків, ніж у жінок. Гломерулонефрит у дорослих розвивається в середньому або літньому віці часто на тлі цукрового діабету. Захворювання нирок може супроводжуватися ендокардитом, пневмонією, остеомієлітом.

Симптоми гострого гломерулонефриту

Перші симптоми гломерулонефриту з'являються протягом одного-трьох тижнів після інфекційного захворювання. Патологія проявляється набряком обличчя, часто в області повік над очима під бровами, яке спостерігається в ранкові години після сну. Захворювання супроводжується лихоманкою, головним болем, слабкістю, різким зменшенням кількості виділеної сечі, гематурією. У міру прогресування патології спостерігається гіпертонія (підвищення артеріального тиску). Про гострий гломерулонефрит свідчать наявність білка, виявленого при аналізі сечі, підвищені рівні креатиніну і сечовини в крові.

Хронічний гломерулонефрит

Хронічний гломерулонефрит часто розвивається на тлі аутоімунних захворювань (вовчаночного нефриту, IgA-нефропатії). Патологія може виникнути в результаті генетичних порушень (спадкового нефриту, хвороби тонкої базальної мембрани). Хронічний гломерулонефрит також розвивається внаслідок прогресування гострого запального захворювання нирок. Тривалий запальний процес в нирках призводить до склерозування ураженої тканини (утворення рубців). В результаті порушення працездатності нирок розвивається ниркова недостатність, яка супроводжується накопиченням токсинів в організмі, що негативно впливають на роботу всіх систем і органів.

Симптоми хронічного гломерулонефриту

Хронічний гломерулонефрит може тривалий час протікати безсимптомно впродовж декількох років. Патологія нерідко виявляється при плановому обстеженні. Основними лабораторними симптомами хвороби нирок є протеїнурія (наявність білка в сечі) та гематурія (підвищений вміст еритроцитів в сечі). У міру прогресування гломерулонефриту можуть спостерігатися стійкі набряки обличчя і кінцівок, резистентна гіпертензія (підвищений артеріальний тиск, який важко контролювати). Для хронічної хвороби нирок характерне чергування періодів ремісії (поліпшення стану) і загострень, при яких симптоми посилюються.

Як діагностують гломерулонефрит?

Для діагностики та лікування гломерулонефриту необхідно записатися на консультацію до нефролога. На прийомі лікар проводить огляд, збирає анамнез (інформацію про скарги, симптоми, хронічні патології, спадкову схильність) і призначає здачу аналізів, щоб перевірити роботу нирок. Лабораторні дослідження для виявлення гломерулонефриту включають:

• загальний аналіз крові. Дозволяє виявити підвищений вміст сечовини і креатиніну;
• загальний аналіз сечі. Проводиться для виявлення білка і еритроцитів в біоматеріалі.

Для оцінки стану нирок, дослідження розміру, форми, структури, розташування органу, наявності патологічних змін (наростів, кіст, пухлин) призначається УЗД нирок. Додатково може бути показана біопсія нирок (дослідження фрагмента тканини) для оцінки ступеня запалення органу і склерозування клубочків.

Як лікують гломерулонефрит?

Лікування гломерулонефриту передбачає комплексний підхід, який включає медикаментозну терапію, зміну способу життя і дотримання дієти. Лікарські препарати призначають для зменшення запального процесу в нирках, придушення патологічної активності імунної системи, нормалізації артеріального тиску і попередження прогресування патології.

Як лікують гострий гломерулонефрит?

Згідно з клінічними рекомендаціями, лікування гострого гломерулонефриту спрямоване на терапію захворювання, яке спровокувало запальний процес у нирках. Згідно з міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) гострий гломерулонефрит має код N00. Медикаментозна терапія гострого запалення нирок може включати:

• кортикостероїди (для зниження запального процесу);
• імунодепресанти (показані при аутоімунних захворюваннях);
• діуретики (сечогінні засоби для зменшення набряків);
• антигіпертензивні препарати (для зниження артеріального тиску);
• нестероїдні протизапальні препарати;
• анальгетики і спазмолітики (для зменшення больового синдрому);
• протимікробні засоби;
• антибіотики.

Для підвищення імунітету при лікуванні гломерулонефриту можуть бути призначені вітамінні та мінеральні комплекси. Медикаментозна терапія у формі таблеток або капсул підбирається лікарем індивідуально з урахуванням ступеня ураження ниркової тканини та наявності супутніх ускладнень.

Як лікують хронічний гломерулонефрит?

Лікування хронічного гломерулонефриту спрямоване на зменшення кількості випадків загострення захворювання та запобігання розвитку ускладнень. Згідно з міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) хронічний гломерулонефрит має код N03. Медикаментозна терапія хронічного гломерулонефриту за протоколом може включати:

• інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ);
• блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА);
• діуретики;
• імунодепресанти.

При розвитку ниркової недостатності на тлі хронічного гломерулонефриту може бути показаний діаліз (процедура видалення надлишку рідини і відходів з крові) або плазмаферез (обмін плазми). У важких випадках може проводитися трансплантація ураженої нирки, що дозволяє відновити роботу сечовидільної системи і поліпшити якість життя пацієнта.

Особливості лікування гломерулонефриту у дітей

Тактика лікування гломерулонефриту у дітей підбирається лікарем індивідуально з урахуванням віку дитини, причин і ступеня розвитку патології, наявності супутніх захворювань. При гострій формі патології дитині показані постільний режим і обмеження вживання рідини. Лікарська терапія гломерулонефриту у дітей може включати:

• діуретики;
• антигіпертензивні препарати;
• імунодепресанти;
• антибіотики;
• фосфат-зв'язуючі препарати (для зниження мінерального фосфору в крові).

У важких випадках при порушенні електролітного балансу, що підвищує ризик зростання рівня токсинів у крові дитини, призначається діаліз. Комплексна терапія гломерулонефриту передбачає дієтичне харчування. У раціоні дитини необхідно зменшити кількість або тимчасово виключити продукти з високим вмістом білка, калію, фосфору і натрію.

Дієта при гломерулонефриті

При лікуванні гострого гломерулонефриту необхідно дотримуватися дієти з низьким вмістом білка. Також слід обмежити споживання продуктів, що містять калій і натрій, які можуть затримувати зайву рідину в організмі. При порушенні роботи нирок в крові відбувається накопичення фосфору, який сприяє вимиванню кальцію з кісток. При гломерулонефриті необхідно обмежити споживання продуктів, багатих фосфором. При захворюванні нирок може бути показана дієта №7.

Чим небезпечний гломерулонефрит?

Небезпека гломерулонефриту полягає в порушенні фільтраційної функції нирок, що може призвести до важких ускладнень. Запалення ниркових клубочків призводить до затримки рідини і продуктів обміну речовин в організмі. Накопичення токсинів провокує порушення в роботі органів і систем. Ускладнення гломерулонефриту:

• хронічна хвороба нирок;
• ниркова недостатність;
• артеріальна гіпертензія;
• дисліпідемія (високий рівень холестерину);
• тромбоз.

У рідкісних випадках при прогресуванні гломерулонефриту може розвиватися перикардит, серцева недостатність. Порушення функції нирок може призвести до зниження кількості еритроцитів у крові, викликаючи анемію. У важких випадках можливий розвиток уремічної коми і летальний результат.

Профілактика гломерулонефриту

Профілактика гломерулонефриту полягає в своєчасній діагностиці та лікуванні інфекційних захворювань. Рекомендації щодо запобігання запальному захворюванню нирок можуть включати:

• збалансоване харчування;
• регулярну фізичну активність;
• уникнення переохолодження;
• відмову від шкідливих звичок (алкоголю, куріння);
• контроль рівня цукру в крові;
• контроль артеріального тиску;
• дотримання питного режиму (вживання не менше 1,5-2 літрів рідини).

При наявності аутоімунних захворювань, генетичної схильності до захворювань нирок необхідно регулярно проходити медичні огляди. При появі перших симптомів гломерулонефриту необхідно звернутися до лікаря. Самолікування і безконтрольний прийом лікарських препаратів можуть погіршити симптоми, сприяти прогресуванню захворювання, підвищуючи ризик розвитку ускладнень.

Ревматологія в ОН Клінік Миколаїв