Найбільш ефективне та оперативне лікування викривлення члена можливе за ранньої діагностики. Діагностувати хворобу Пейроні може лише лікар, тому чоловікам слід щороку проходити профілактичні обстеження в уролога. Профілактикою, діагностикою та лікуванням хвороби Пейроні займається уролог.

Що таке хвороба Пейроні?

Хвороба Пейроні (фібропластична індурація статевого члена) — це патологічне викривлення пеніса в ерегованому стані, спричинене появою щільних фіброзних бляшок на члені. Найчастіше хворобу Пейроні діагностують у чоловіків старше сорока років, але патологія може бути вродженою.

Причини хвороби Пейроні

Розвитку хвороби Пейроні сприяють вікові зміни в організмі чоловіка. Причини хвороби Пейроні:

• травмування пеніса під час статевого акту;
• судинні захворювання (атеросклероз периферичних судин, артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда);
• гормональні та ендокринні порушення;
• фіброз члена (розростання сполучної тканини в печеристому тілі).

Вроджена хвороба Пейроні у дітей, як правило, виникає внаслідок недостатньої кількості статевих гормонів у внутрішньоутробному періоді. Вентральна (передня) деформація пеніса у дітей стає помітною в період статевого дозрівання (у віці 10-12 років).

Кривий член — це нормально?

У нормі під час ерекції кавернозні тіла рівномірно наповнюються кров'ю, і член збільшується в довжину і ширину до своїх максимальних розмірів. Головною ознакою хвороби Пейроні є деформація статевого члена в стані ерекції. На пізніх стадіях захворювання викривлення пеніса може бути помітним у розслабленому стані.

Безболісна кривизна пеніса, яка не спричиняє дискомфорт під час ерекції і не перешкоджає статевому акту, може бути варіантом норми. Однозначно відповісти на запитання, чи нормальний кривий член, чи вигин є проявом хвороби, може уролог. Патологічне викривлення пеніса супроводжується іншими симптомами хвороби Пейроні:

• болем у члені під час ерекції;
• підшкірними ущільненнями в члені у вигляді бляшок;
• підвищеною чутливістю пеніса;
• диспареунією (болем під час статевого акту);
• утрудненням введення пеніса в піхву;
• еректильною дисфункцією.

За відсутності лікування вигнутого члена у чоловіка з'являється стійкий больовий синдром і зникає бажання сексуальної близькості, що призводить до психологічного дискомфорту. Небезпека хвороби Пейроні полягає в розвитку імпотенції.

Симптоми хвороби Пейроні

Головною ознакою хвороби Пейроні є деформація статевого члена у стані ерекції. Крім того, до симптомів хвороби Пейроні належать:

• біль у члені під час ерекції;
• підшкірні ущільнення в члені у вигляді бляшок;
• підвищена чутливість пеніса, що спостерігається навіть у розслабленому стані.

Активна (гостра) форма хвороби Пейроні у чоловіків може тривати до півтора року. У цей період кривизна члена слабко виражена, але запальний процес, а також бляшки та вузли на члені активно розвиваються. За стабільної (хронічної) форми захворювання Пейроні викривлення яскраво виражене, а в місцях ущільнень на статевому члені розвиваються рубці.

Чим небезпечна хвороба Пейроні?

Головна небезпека хвороби Пейроні полягає в ризику розвитку еректильної дисфункції. За відсутності лікування вигнутого члена у чоловіка з'являється стійкий больовий синдром і зникає бажання сексуальної близькості, що призводить до психологічного дискомфорту і, у багатьох випадках, затяжної депресії. Наслідком хвороби Пейроні може стати імпотенція.

Хвороба Пейроні: діагностика

Діагностувати хворобу Пейроні уролог може на підставі візуального огляду і пальпації (промацування) пеніса, під час якої лікар може визначити ущільнення. Підтвердити наявність бляшок можна за допомогою УЗД статевого члена. За необхідності (наприклад, у разі підозри, що причиною захворювання є цукровий діабет або атеросклероз) уролог скерує на додаткові дослідження або на прийом до інших фахівців (терапевта, хірурга).

Як вирівняти кривий член?

Для того, щоб вирівняти кривий член, необхідно звернутися до уролога. Народні способи лікування при хворобі Пейроні неефективні та можуть призвести до подальшої травматизації печеристих тіл з появою нових бляшок.

У разі кривого члена застосовуються медикаментозні та хірургічні методи терапії. Методи лікування хвороби Пейроні:

• хірургічне видалення ущільнень на статевому члені;
• пластика пеніса (корпоропластика, корпороплікація);
• вітамінотерапія (прийом вітамінів Е і К);
• локальні ін'єкції (в товщу запалих тіл) судинорозширювальних засобів і стероїдних гормонів;
• розчинення фіброзних бляшок за допомогою ферменту колагенази;
• масаж;
• ударно-хвильова терапія.

Оптимальний спосіб лікування призначає лікар залежно від тяжкості захворювання й анатомічних особливостей будови пеніса чоловіка. Масаж і судинорозширювальні засоби спрямовані на поліпшення кровообігу в судинах печеристих тіл.

Лікування хвороби Пейроні методом ударно-хвильової терапії (УХТ) передбачає використання спрямованих низькочастотних ударних (акустичних) хвиль. Ударно-хвильова терапія при вигині члена сприяє поліпшенню мікроциркуляції крові, збільшенню швидкості обміну речовин, розпушенню сольових відкладень і розм'якшенню фіброзних ділянок пеніса. Курс УХТ, як правило, складається з чотирьох-семи сеансів тривалістю до півгодини. Лікування колагеназою можливе, якщо ущільнення в печеристих тілах добре прощупується (тоді лікар зможе під анестезією зробити укол препарату безпосередньо в бляшку на пенісі).

Оперативне лікування хвороби Пейроні необхідне, якщо медикаментозна терапія неефективна або у важких випадках захворювання (за різко болючої ерекції, повної відмови від статевого життя через хворобу). Корпороплікція — це малоінвазивна операція з вирівнювання члена, під час якої хірург ушиває частину кривого пеніса.

Корпоропластика полягає в розтині білкової оболонки на ділянці деформації пеніса з подальшою заміною патологічної ділянки власними тканинами пацієнта або імплантом. Втручання проводять під загальною анестезією (наркозом). Операція з вирівнювання члена може тривати від однієї до шести годин. Реабілітаційний період після операції на вигнутому члені становить один-два місяці. У період відновлення після втручання чоловікові слід відмовитися від статевого життя, важких фізичних навантажень, купання у відкритих водоймах, а також відвідування басейну і сауни.

Масаж за хвороби Пейроні

У складі комплексної терапії захворювання Пейроні лікар може призначити курс лікувального масажу, тривалість якого зазвичай становить два-три місяці. За хвороби Пейроні може проводитися масаж статевого члена у стані збудження, що сприяє покращенню кровообігу статевого члена.

Як проводиться операція за хвороби Пейроні?

Найбільш дієвими методами лікування хвороби Пейроні є корпороплікація та корпоропластика, на проведенні яких спеціалізується приватна хірургія в «ОН Клінік Харків».

Перед вирівнюванням члена хірург спрямовує пацієнта на консультацію терапевта та на додаткову діагностику. Аналізи перед хірургічним лікуванням хвороби Пейроні включають:

• аналіз ІФА IgM на Covid-19;
• клінічний аналіз сечі;
• спермограму;
• УЗД органів мошонки;
• електрокардіограми.

Після діагностики лікар призначає дату операції. За сім годин до втручання не можна їсти та пити. Для проведення корпороплікації та корпоропластики застосовується анестезія (внутрішньовенна або спинальна).

Як правило, середній розмір члена в ерегованому стані становить від 12 до 16 см завдовжки, і близько 12 см завширшки. Якщо розміри пеніса менші за середні або викликають дискомфорт у пацієнта, статевий член можна збільшити після проведення операції за Пейроні. До способів збільшення члена належить фалопластика (реконструкція статевого члена за допомогою тканин, що належать самому пацієнту) та лігаментотомія (витягування внутрішньої частини пенісу).

Хвороба Пейроні: лікування народними засобами

Альтернативні способи лікування хвороби Пейроні включають дієту, застосування мазей і аплікацій з протифібротичними засобами. Народна терапія викривлення члена неефективна і займає час, протягом якого захворювання може прогресувати. Засоби від фіброзу, що наносяться на шкіру пеніса, не всмоктуються всередину в кількостях достатніх, щоб розчинити бляшки.

Запишіться на консультацію по лікуванню хвороби Пейроні

Кутепова Катерина Володимирівна

Лікар-проктолог, хірург. Кандидат медичних наук. Вища категорія. Стаж роботи 15 років.

Войчук Богдан Дмитрович

Лікар-уролог, андролог, хірург. Стаж роботи 6 років.

Кочеровський Олександр Ігорович

Лікар-проктолог, хірург. Перша категорія. Стаж роботи більше 10 років.

Прасол Олександр Михайлович

Лікар-проктолог, хірург. Перша категорія. Стаж роботи 20 років.

Сазонов Максим Євгенович

Лікар-хірург, ендокринолог. Перша категорія. Стаж роботи 15 років.

Стрюков Дмитро Владиславович

Лікар акушер-гінеколог. Вища категорія. Стаж роботи 19 років.

Афанасьєв Ігор Володимирович

Лікар акушер-гінеколог. Вища категорія, кандидат медичних наук. Стаж роботи 28 років.

Абу Шабан Ода Салехович

Лікар-мамолог, онкохірург. Стаж роботи 14 років.

Ярмак Євген Іванович

Лікар-хірург, проктолог. Стаж роботи 9 років.

Селезньов Михайло Анатолійович

Хірург-онколог. Кандидат медичних наук. Стаж роботи 22 роки.

Ільїн Євген Олександрович

Лікар хірург-онколог. Вища категорія. Стаж роботи 11 років.

Кріцак Василь Васильович

Лікар-хірург, торакальний хірург. Кандидат медичних наук. Перша категорія. Стаж роботи 11 років.

Автор: Войчук Богдан Дмитрович

Лікар-уролог, андролог, хірург. Стаж роботи 6 років.

Стаття перевірена: Кутепова Катерина Володимирівна

Лікар-проктолог, хірург. Кандидат медичних наук. Вища категорія. Стаж роботи 15 років.