Лікування міоми матки в Миколаєві

Міома матки — це доброякісна пухлина, яка розвивається з м'язового шару матки (міометрію). Утворюється вона через дисбаланс естрогену і прогестерону, що викликає активний поділ клітин міометрію. Ознаками міоми є рясні місячні, тягнучі болі внизу живота, безпліддя. При невеликих вузлах можливе медикаментозне лікування, спрямоване на зниження вираженості симптомів і уповільнення росту пухлини. При множинних і великих пухлинах, що порушують репродуктивну функцію, стискають сечовий міхур і кишечник, показано хірургічне лікування.

На діагностиці та лікуванні міоматозних вузлів у Миколаєві спеціалізуються хірурги-гінекологи медичного центру «ОН Клінік Миколаїв». Запис на консультацію гінеколога ведеться цілодобово.

Причини міоми матки

Причиною міоми матки є гормональний дисбаланс. В результаті клітини міометрія стають чутливими до статевих гормонів — естрогену і прогестерону. Естроген стимулює ріст м'язових волокон, а прогестерон підтримує їх проліферацію (поділ) і перешкоджає природному руйнуванню клітин. Фактори ризику розвитку міоми в матці можуть включати:

• генетичну схильність;
• пізній репродуктивний вік (30-45 років);
• ожиріння (при індексі маси тіла більше 30);
• відсутність вагітностей і пологів;
• ранній початок менструації;
• пізнє настання менопаузи;
• тривале застосування оральних контрацептивів;
• хронічні запальні захворювання органів малого тазу (оофорит, сальпінгіт, аднексит, ендометрит).

Часті стреси і постійна фізична втома здатні порушувати гормональний баланс, підвищуючи ймовірність розвитку міоми матки. До групи ризику входять також жінки з ендокринними захворюваннями (цукровим діабетом, патологіями щитовидної залози), під час яких може змінюватися рівень статевих гормонів, що створює умови для росту міоматозних вузлів.

Симптоми міоми матки

Однією з ознак міоми матки є рясні менструальні виділення. Місячні можуть тривати більше семи днів, супроводжуючись значною крововтратою, яка призводить до анемії (зниження рівня гемоглобіну і кількості еритроцитів у крові), загальної слабкості і швидкої стомлюваності. Інші симптоми міоми матки можуть включати:

• міжменструальні кровотечі;
• болючі місячні;
• біль під час статевого акту;
• хронічний ниючий або тиснучий біль внизу живота і в попереку;
• часте сечовипускання або нетримання сечі (при здавленні сечового міхура великим вузлом);
• утруднення відтоку сечі (при тиску пухлини на сечоводи);
• підвищене газоутворення і закрепи (у разі тиску з боку вузла на пряму кишку);
• труднощі із зачаттям;
• багаторазові викидні.

У міру збільшення міоматозного вузла може посилюватися відчуття тяжкості і розпирання внизу живота, яке нерідко супроводжується дискомфортом під час руху. При великій міомі матки живіт поступово збільшується, як у вагітних.

Види і стадії міоми матки

За кількістю вузлів міоми класифікують на одиничні (що складаються з одного вузла) і множинні (що включають два і більше вузлів в різних відділах матки). За особливостями будови виділяють вузлову міому матки на плоскій основі і на ніжці.

За напрямком росту розрізняють екзофільні та ендофільні вузли. Перші виходять за межі матки, а другі ростуть у порожнину органу.

У розвитку пухлини виділяють три стадії залежно від особливостей формування вузла на клітинному та судинному рівні. Стадії міоми матки включають:

1. I стадію (формування мікропухлини). Починається проліферація окремих клітин в міометрії. На даному етапі судини навколо вузла розширюються.
2. II стадію (активне зростання). Пухлина збільшується в розмірах за рахунок поділу клітин і вироблення міжклітинного матриксу. Формується власна судинна мережа вузла, що забезпечує його швидке зростання.
3. III стадію (стабілізацію). Збільшення вузла в розмірах сповільнюється. Клітини пухлини дозрівають, судинна мережа стає більш щільною. На даному етапі вузол може бути оточений капсулою.

За розмірами виділяють малі, середні та великі міоматозні вузли. Діаметр перших зазвичай не перевищує двох сантиметрів, другі досягають розмірів від двох до шести сантиметрів, а діаметр третіх може перевищувати шість сантиметрів.

Діагностика міоми матки в Миколаєві

Діагностика міоматозних вузлів включає збір анамнезу, фізикальний огляд, інструментальні дослідження і, за необхідності, лабораторні аналізи для визначення причини патологічного процесу. На первинній консультації гінеколог уточнює дату останніх місячних, тривалість та інтенсивність менструальних виділень, а також наявність випадків міоми у найближчих родичок пацієнтки.

Потім лікар проводить огляд вагінальних стінок і шийки матки в гінекологічному кріслі, пальпує матку і придатки через піхву і передню черевну стінку. Фізикальний огляд дозволяє оцінити розмір, форму і рухливість матки, а також виявити наявність вузлових утворень і можливий тиск на сусідні органи. Лабораторні аналізи при міомі матки можуть включати:

• загальний аналіз крові для виявлення анемії на тлі рясних менструацій;
• загальний аналіз сечі для виключення інфекцій сечовивідних шляхів;
• визначення рівня глюкози в крові при підозрі на цукровий діабет;
• тести на гормони (естроген, прогестерон, пролактин, лютеїнізуючий і фолікулостимулюючий гормони) для оцінки функції яєчників;
• мікроскопію урогенітального мазка для виключення запалення та інфекції статевих шляхів.

Для підтвердження діагнозу гінеколог може призначити УЗД органів малого тазу. Дослідження дозволяє виявити міому, визначити кількість, форму, розміри і точну локалізацію вузлів, а також оцінити стан ендометрію і придатків (яєчників, фаллопієвих труб). На УЗД міома матки виглядає як округле або овальне утворення зі зниженою ехогенністю, чіткими або нерівними краями, іноді з ознаками неоднорідної структури через розростання сполучної тканини.

Показання до видалення міоми матки

Хірургічне висічення міоматозних вузлів рекомендовано під час рясних менструальних і міжменструальних кровотеч, що призводять до анемії, яка не піддається медикаментозній корекції. Інші показання до хірургічного лікування міоми матки можуть включати:

• хронічний тазовий біль, який не купірується лікарськими препаратами;
• швидке збільшення міоматозних вузлів;
• порушення функцій сусідніх органів (часте сечовипускання або нетримання сечі через здавлення сечового міхура, закрепи внаслідок здавлення прямої кишки);
• невиношування вагітності, пов'язане з деформацією порожнини матки;
• безпліддя (відсутність зачаття протягом року при регулярному статевому житті без контрацептивів);
• некроз (відмирання) вузла, що супроводжується гострим болем і підвищеною температурою тіла.

Видаленню підлягають великі міоматозні вузли, при яких розмір матки відповідає 12 тижням вагітності і більше. Також гінеколог може рекомендувати хірургічне лікування при субмукозному розташуванні вузла, що є основною причиною рясних кровотеч і безпліддя.

Підготовка до хірургічного лікування міоми матки

За 7-10 днів до операції слід повідомити хірурга про прийом препаратів, що впливають на згортання крові (антиагрегантів, антикоагулянтів). Щоб уникнути масивної кровотечі, може знадобитися тимчасове їх скасування або зниження добової дози (за домовленістю з лікарем). Додаткові рекомендації щодо підготовки до хірургічного лікування міоми матки:

• за три-п'ять днів відмовитися від куріння і вживання алкоголю;
• за один-два дні виключити з раціону газоутворюючі продукти (свіжі фрукти і овочі, бобові, молоко, солодощі);
• протягом однієї-двох діб утримуватися від статевих контактів;
• за 8-12 годин до операції виключити прийом їжі;
• за п'ять годин до хірургічного втручання не пити;
• ввечері та вранці напередодні операції очистити кишечник за допомогою проносних засобів для зниження ризику його травмування;
• перед входом в операційну спорожнити сечовий міхур.

Операцію з видалення міоматозних вузлів роблять з п'ятого по 20-й день менструального циклу. У цей період товщина ендометрія мінімальна, що полегшує доступ до пухлини і знижує ризик травмування здорових навколишніх тканин.

Перед хірургічним втручанням слід зробити УЗД органів малого тазу для уточнення локалізації вузлів, а також для виключення супутніх гінекологічних захворювань (ендометріозу, кіст яєчників, аднекситу, ендометриту). Лабораторні аналізи перед видаленням міоми матки можуть включати:

• коагулограму (оцінку показників згортання крові);
• дослідження на групу крові та резус-фактор;
• загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою;
• біохімічний аналіз крові (визначення рівня глюкози, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, альфа-амілази, загального білка, креатиніну і фракцій білірубіну);
• аналізи на антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), гепатиту С і сифілісу;
• тест на поверхневий антиген до вірусу гепатиту В;
• дослідження на рівень сечовини в крові.

Також перед хірургічним втручанням необхідно зробити електрокардіограму (ЕКГ) для виключення порушень серцевого ритму (фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії), які є протипоказаннями до операції. Пацієнткам молодше 50 років достатньо ЕКГ без розшифрування, а жінкам старше 50 років необхідна інтерпретація результату сімейним лікарем або кардіологом.

Медикаментозне лікування міоми матки в Миколаєві

Медикаментозна терапія проти міоматозних вузлів спрямована на зменшення їх розміру, нормалізацію менструального циклу та полегшення симптомів захворювання. Препарати, якими лікується міома матки, можуть включати:

• нестероїдні протизапальні засоби — знімають спазми та зменшують біль у нижній частині живота;
• комбіновані оральні контрацептиви — стабілізують гормональний фон, забезпечують рівномірне зростання ендометрію, знижуючи інтенсивність менструальних кровотеч;
• агоністи та антагоністи гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ) — знижують рівень естрогенів і прогестерону, що призводить до зменшення розмірів міоматозних вузлів;
• антигонадотропіни або селективні модулятори прогестеронових рецепторів — зв'язуються з прогестероновими рецепторами, частково блокуючи дію прогестерону, пригнічуючи проліферацію міометрію і ріст міоматозних вузлів;

• антифібринолітики — підсилюють згортання крові і зменшують крововтрати під час менструацій;
• препарати заліза — застосовуються у разі анемії, спричиненої рясними менструаціями.

При міоматозних вузлах, що ростуть у порожнину матки, може застосовуватися внутрішньоматкова спіраль із вивільненням прогестерону. Вона сприяє зменшенню товщини ендометрію і зниженню інтенсивності крововтрат під час місячних. Однак важливо пам'ятати, що повністю вилікувати міому матки за допомогою медикаментозної терапії неможливо. Препарати здатні зменшити вузли і полегшити симптоми, але усунути пухлину можливо тільки хірургічним шляхом.

Хірургічне лікування міоми матки в «ОН Клінік Миколаїв»

У медичному центрі «ОН Клінік Миколаїв» хірургічне лікування міоми проводиться під внутрішньовенною або спінальною анестезією. Залежно від розміру і розташування вузла, а також репродуктивних планів пацієнтки можливе локальне висічення пухлини або повне видалення (екстирпація) матки. Способи видалення міоматозних вузлів у медичному центрі «ОН Клінік Миколаїв»:

• гістероскопія міоми матки — малотравматичний ендоскопічний метод, під час якого вузли видаляються через піхву. Застосовується при субмукозних і шийних пухлинах невеликого розміру;
• лапароскопія міоми матки — малоінвазивна операція, що передбачає видалення пухлини через невеликі проколи в передній черевній стінці. Використовується при субсерозних і інтрамуральних вузлах середнього розміру;
• лапаротомія міоми матки — порожнинна операція через розріз в черевній стінці. Проводиться при великих і множинних вузлах.

Видалення міоматозних вузлів може тривати від 20 хвилин до двох годин. Протягом однієї-двох діб після операції пацієнтка перебуває в стаціонарі медичного центру під контролем хірурга-гінеколога для виключення ускладнень (кровотечі, тромбоутворення, запалення).

Реабілітація після хірургічного лікування міоми матки

Термін, протягом якого загоїться матка після видалення міоми, залежить від обсягу хірургічного втручання (гістероскопія, лапароскопія або лапаротомія) і може тривати від двох-чотирьох до шести-восьми тижнів. У перші три-п'ять днів після операції можливий біль внизу живота, для зменшення якого лікар може призначити нестероїдні протизапальні засоби або анальгетики. Для профілактики інфекції хірург-гінеколог може прописати курс антибіотиків.

За рекомендацією лікаря потрібно регулярно обробляти шви і післяопераційні проколи антисептичними і ранозагоювальними засобами. Через день-два після операції можна приймати теплий душ, уникаючи тривалого перебування у воді. Додаткові рекомендації на період реабілітації після видалення міоми матки (від двох-чотирьох до шести-восьми тижнів за погодженням з лікарем):

• утримуватися від статевого життя;
• уникати інтенсивних фізичних навантажень (підйому важких предметів, спортивних тренувань);
• виключити з раціону газоутворюючі продукти (молоко, свіжі фрукти і овочі, бобові), а також важко перетравлювальну їжу (смажені, жирні страви);
• не відвідувати сауни, лазні та солярії;
• не приймати гарячу ванну;
• не купатися у відкритих водоймах і басейнах;
• відмовитися від використання тампонів і спринцювання піхви.

Після операції можливі кров'янисті або сукровичні виділення з піхви, що тривають в середньому один-два тижні. Коли матка збережена, перші місячні настають приблизно через чотири-шість тижнів, але менструальний цикл після видалення міоми матки приходить в норму поступово, протягом двох-трьох наступних місяців.

Записатися в медичний центр «ОН Клінік Миколаїв» на діагностику та лікування міоми матки можна за телефоном, вказаним на сайті, або через онлайн-форму запису на прийом. Уточнити ціну лікування міоми матки можна також на сайті або за телефоном у нашого оператора. Для пацієнток, які не мають можливості відвідати медичний центр особисто, доступна попередня консультація хірурга-гінеколога онлайн.

Висновки