Що таке анорексія?
Анорексія є розладом харчової поведінки, який супроводжується обмеженням калорійності раціону до рівня, що не покриває фізіологічні потреби організму, що призводить до значного зниження ваги. Анорексія (або нервова анорексія) — це термін, який означає «небажання їсти». Поширеність патології в світі за різними оцінками становить від 0,3% до 4%. Анорексія частіше зустрічається у підлітків і жінок до 40 років.
Які причини анорексії?
Причиною анорексії може бути соціальний тиск, наприклад, осуд зайвої ваги родичами, друзями або колегами. Інші причини анорексії можуть включати:
- зміна рівня нейромедіаторів — хімічних речовин, що передають сигнали між нейронами (наприклад, дефіцит гормонів серотоніну і дофаміну, які можуть впливати на настрій і апетит);
- сімейний анамнез (наявність близьких родичів з розладами харчової поведінки);
- розлади психіки (наприклад, низька самооцінка, тривожність, депресія).
Суворі обмеження в їжі також можуть виникнути на тлі постійного прагнення до здорового харчування. Звички, які спочатку здаються незначними, можуть з часом переростати в розлади харчової поведінки. Єдиного механізму розвитку анорексії, що виникає в результаті впливу фізіологічних, психологічних і соціальних факторів, не існує.
Поставте своє питання Психіатру «ОН Клінік»
Які види анорексії бувають?
Виділяють два основних види анорексії: обмежувальну (зниження калорійності раціону) і булімічну (регулярне переїдання або очищення організму за допомогою блювоти, клізм, вживання діуретиків або проносних засобів). Якщо у пацієнта з нервовою анорексією відсутній дефіцит ваги, діагностується атипова форма патології.
Офіційних стадій анорексії не існує. Однак для підвищення точності діагностики може використовуватися поділ патології на три стадії.
| Стадії анорексії | |
| Назва | Характеристика |
| Анорексія 1 стадії | Початкова (тривалістю до одного року) |
| Анорексія 2 стадії | Рецидивна (супроводжується чергуванням періодів загострення та ремісії, що триває не менше року) |
| Анорексія 3 стадії | Стійка (тривалістю понад три роки) |
З точки зору класифікації за віком виділяють анорексію у дітей, дорослих, літніх людей і підліткову анорексію. При первинній анорексії не вдається виявити зв'язок патології з іншими захворюваннями. Вторинна анорексія може розвиватися на тлі існуючих хвороб (наприклад, при онкології).
У кого може розвинутися анорексія?
Анорексія може розвинутися у будь-якої людини, проте до групи підвищеного ризику належать підлітки та люди, які дотримуються дієт або піддаються критиці через звички в їжі, фігуру або масу тіла. Додатковими факторами ризику можуть бути зміни в житті, що супроводжуються стресом (наприклад, переїзд, розрив відносин, зміна роботи або навчального закладу), перфекціонізм і надмірна стурбованість власною зовнішністю.
Як починається анорексія?
Анорексія може починатися з занепокоєння з приводу ваги тіла, кількості і калорійності споживаних продуктів, регулярного прийому препаратів для придушення апетиту, проносних або діуретиків. Перші симптоми нервової анорексії можуть включати пропуски прийомів їжі, голодування і надмірно інтенсивні заняття спортом (для запобігання набору ваги). Зрозуміти, що у тебе анорексія, також можна за прагненням викликати блювоту або відвідувати туалет відразу після їжі.
Запишіться на консультацію по лікуванню анорексії
Які головні ознаки анорексії?
Головні ознаки анорексії можуть включати дотримання суворих дієт або інтенсивні заняття спортом для підтримки ваги тіла на низькому рівні, худорлявість, гіпотонію, аритмію, зневоднення, занепад сил і набряки кінцівок. Інші симптоми анорексії можуть включати:
- підвищену чутливість до холоду;
- ломкість, витончення або випадіння волосся;
- сухість, плямистість або зміна кольору (наприклад, пожовтіння) шкіри;
- підвищену тривожність або дратівливість;
- перепади настрою;
- порушення сну;
- страх набору ваги;
- зниження концентрації уваги;
- запаморочення, непритомність;
- сплутаність свідомості.
При анорексії може бути відсутній апетит, ускладнюватися дефекація, боліти живіт або нудити від їжі. У жінок з анорексією можуть виникати порушення менструального циклу.
Які ознаки анорексії?
При якій вазі починається анорексія?
Точна вага, при якій починається анорексія, не визначена (наприклад, однією з ознак патології може бути індекс маси тіла нижче 18,5). Основними критеріями, які визначають розлади харчової поведінки, є не коливання маси тіла (дефіцит ваги), а поведінкові та психологічні зміни.
Чим небезпечна анорексія?
Небезпека анорексії полягає в підвищеному ризику анемії, серцевої недостатності, пролапсу мітрального клапана, кардіоміопатії, порушення серцевого ритму, балансу електролітів (натрію, кальцію, калію), захворювань нирок, печінки та остеопорозу. Інші ускладнення анорексії можуть включати:
- дефіцит поживних речовин;
- гіпоглікемію;
- панцитопенію (зниження кількості еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів у крові);
- втрату м'язової та кісткової маси;
- стресові переломи;
- ерозію зубної емалі;
- периферичну нейропатію;
- відставання у фізичному розвитку у дітей та підлітків;
- втрату статевого потягу.
У жінок при анорексії може виникнути аменорея (відсутність місячних). Анорексія у чоловіків може супроводжуватися зниженням рівня тестостерону. Наслідками анорексії також можуть бути шкідливі звички (наприклад, зловживання алкоголем або наркотичними речовинами) і суїцидальні думки.
Чи лікується анорексія?
Анорексія лікується, але терапія може бути тривалою (особливо при запущених формах патології). Щоб підвищити шанси на одужання і уникнути ускладнень, рекомендується проводити лікування на початкових стадіях анорексії.
До кого можна звернутися за допомогою при анорексії?
При виявленні перших ознак нервової анорексії можна звернутися до психіатра (при дитячій анорексії — до педіатра). За результатами обстежень лікар при необхідності може направити пацієнта на консультацію до інших вузькопрофільних фахівців (наприклад, ендокринолога або гастроентеролога).
Як можна діагностувати анорексію?
Діагностика при підозрі на анорексію починається з огляду та збору анамнезу, в ході якого лікар може уточнювати інформацію про звички в їжі, рівень фізичної активності, прийняті медикаменти та супутні захворювання. Інші методи діагностики анорексії можуть включати:
- вимірювання зросту, ваги, температури тіла, пульсу і артеріального тиску;
- прослуховування серця і легенів;
- аналізи крові (для оцінки роботи печінки, нирок, підшлункової залози, рівня електролітів, гормонів, альбуміну, 25-ОН вітаміну D);
- клінічний аналіз сечі;
- електрокардіограму.
До діагностичних критеріїв початкових симптомів анорексії належать жорстке обмеження калорій (дотримання «анорексичної дієти»), спотворену самооцінку і страх збільшення ваги. Ще одним проявом анорексії, який може виявлятися під час діагностики, є заперечення патології пацієнтом.
Які методи лікування анорексії існують?
До методів лікування анорексії належать психотерапія (наприклад, когнітивно-поведінкову терапію, сімейну психотерапію), дієтотерапію і медикаментозну терапію (наприклад, прийом антидепресантів або анксіолітиків). Також лікар може призначити мінерально-вітамінні добавки (наприклад, препарати з кальцієм і вітаміном D).
За відсутності небезпечних для життя ускладнень лікування анорексії проводиться в домашніх умовах. Основними цілями лікувального курсу є нормалізація ваги, корекція самооцінки, усунення порушень харчової поведінки і глибинних психологічних проблем.
Чи можна вилікуватися від анорексії самостійно?
Вилікуватися від анорексії самостійно можна, проте ймовірність позбавлення від патології без допомоги лікаря невисока. Ключові проблеми анорексії — несвоєчасне розпізнавання розладу харчової поведінки, нав'язливі думки і страхи, заперечення патології і важкі фізіологічні зміни, для усунення яких необхідно звернутися за медичною допомогою.
Як підтримати людину з анорексією?
Щоб підтримати людину з анорексією, крім виконання рекомендацій лікаря, необхідно налагодити довірливе спілкування, уникати примусу, порівнянь, критики і засудження. Також важливо мотивувати людину, яка проходить курс лікування або відновлення після анорексії, до підвищення соціальної активності для запобігання самоізоляції і зниження самооцінки.
Як схуднути, але не довести себе до анорексії?
Щоб схуднути і не довести себе до анорексії, рекомендується спільно з лікарем скласти план поступового зниження ваги (наприклад, 500-1000 грам на тиждень) зі збалансованим раціоном, регулярними фізичними навантаженнями і постійним контролем індексу маси тіла. Важливо відмовитися від шкідливих звичок, підтримувати здоровий режим дня (без дефіциту сну), не допускати перевтоми від фізичної активності, голодування або пропусків прийомів їжі з метою швидкого схуднення.
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Психіатрія в ОН Клінік Дніпро
Психіатрія ОН Клінік в інших містах
Популярні питання
Різниця між булімією та анорексією полягає в особливостях проявів розладів харчової поведінки: булімія супроводжується регулярними епізодами переїдання, а анорексія — переважно недоїданням. Схожість між булімією і нервовою анорексією може проявлятися надмірними фізичними навантаженнями, зниженням самооцінки, мимовільним блювотою або зловживанням проносними для зниження ваги.
При своєчасному початку лікування і підтримці близьких можна вилікувати анорексію, проте ризик рецидивів зберігається протягом усього життя, навіть після одужання. Прогноз варіюється в залежності від тривалості, ступеня тяжкості анорексії і ретельності виконання приписів лікаря.
Анорексія, що супроводжується розладами психіки, відрізняється від дистрофії, при якій спостерігаються втрата м'язової маси і виснаження без психічних порушень. Одними з основних проявів анорексії є зміна харчової поведінки і зниження самооцінки. Для дистрофії характерні м'язові болі, погіршення переносимості фізичних навантажень, порушення ходи, викривлення хребта і проблеми з диханням.
Критичні ускладнення при несвоєчасному лікуванні анорексії можуть призвести до летального результату: близько 5% пацієнтів помирають від анорексії протягом чотирьох років після постановки діагнозу. До групи підвищеного ризику смертності від анорексії входять люди з цукровим діабетом, пневмонією, гіпоглікемією, ослабленою імунною системою, серцево-судинними захворюваннями і схильністю до суїциду.
Прагнення схуднути може супроводжуватися помірним збільшенням фізичної активності та зниженням калорійності раціону. Люди з анорексією можуть голодувати або різко обмежувати споживання їжі навіть після нормалізації ваги, виявляти занепокоєння думками про їжу, займатися спортом до виснаження, викликати блювоту або приймати проносні засоби для «очищення організму».
Перш ніж піти, оцініть статтю – нам важливо знати вашу думку!
Дякуємо за вашу оцінку!
Оксана
2 місяці тому
