Забута хвороба повертається? Що відомо про нові випадки прокази в Європі

Чи справді Європі загрожує проказа?

Обидві пацієнтки, у яких виявлено проказу в Румунії, є індонезійками віком 21 і 25 років, що працювали в одному спа-салоні. Ще двоє людей проходили тестування на можливу інфекцію під час епідеміологічного розслідування. 

У грудні 2025 року у Хорватії також підтверджено перший з 1993 року випадок прокази. За повідомленнями місцевої клінічної лікарні та інституту охорони здоров’я, захворювання виявлено в людини з Непалу, який живе в Хорватії кілька років. Лікарі стверджують, що немає ознак поширення захворювання серед населення. За даними ВООЗ, у 2024 році зареєстровано понад 170 000 нових випадків лепри, але в Європі вона реєструється дуже рідко, без ознак широкої або неконтрольованої епідемії.

Цікаве з теми:

Що таке проказа?

Проказа (лепра, хвороба Гансена) — це хронічне інфекційне захворювання, яке спричиняється бактеріями Mycobacterium leprae і Mycobacterium lepromatosis. Дані збудники повільно розмножуються і вражають різні тканини організму: шкіру, периферичні нерви, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очі.

Mycobacterium leprae — це патоген, який розвивається дуже повільно (ділення може тривати близько 12–14 днів). Він має унікальні біологічні властивості, через що його дуже важко виростити в лабораторії, на відміну від більшості бактерій, які швидко розмножуються в живильному середовищі. Саме тому дослідження та тестування лікування прокази складніші — захворювання може довго залишатися непоміченим, бо бактерія завдає шкоди організму повільно. 

Чому проказу вважають «забутою хворобою»?

Лепру вважають одним із найдавніших відомих інфекційних захворювань — згадки про неї зустрічаються ще в античних медичних текстах Індії, що сягають принаймні 600 року до нашої ери. Ранні записи описують ураження шкіри й нервів і пов’язують їх з духовними чи міфологічними причинами, оскільки не було ще розуміння бактеріальних причин.

В 11–13 століттях через торгівлю та паломництво проказа поширилась Європою, і хворих сприймали як дуже заразних та морально «нечистих». Середньовічні люди вірили, що проказа є карою за гріхи або духовне забруднення і ставилися до хворих як до «живих мертвих». 

Через страх захворіти хворих ізольовували в спеціальні заклади — лепрозорії або лазарети. Лепрозорії ставали соціальними в’язницями на окраїнах міст і сіл. У цих закладах хворі зазвичай були повністю відокремлені від сімей і суспільства. Їм дозволялося спілкуватися лише між собою, і вони часто носили дзвоники або знаки, щоб попереджати здорових людей про свою присутність. Таке ставлення, зумовлене страхом і нерозумінням механізмів передачі, призвело до екстремального соціального стигматизування хворих на проказу на багато століть. 

У 19 столітті стався перелом у розумінні прокази: у 1873 році норвезький лікар Герман Гансен відкрив збудника Mycobacterium leprae. Детально підтвердити, що саме ці бактерії спричиняли лепру, вдалося дещо пізніше завдяки фарбуванню та методам, які застосував Альберт Нейссер у 1880 році. Відтоді почали змінюватися підходи до діагностики та лікування захворювання.

Впродовж другої половини 20 століття з’явилися ефективні антибіотики і пізніше — комбінована мультилікована терапія (MDT), завдяки якій проказа стала повністю виліковною. Почалося стрімке зниження кількості активних випадків у багатьох країнах. У 1991 році ВООЗ розробила стратегію боротьби з проказою, завдяки якій захворювання стало рідкіснішим — менше одного випадку на 10 000 людей.

Цікаве з теми:

Як передається проказа та хто в групі ризику?

Збудник лепри переважно передається від людини до людини через тривалі контакти. Найчастіше це тривале спільне життя в одному будинку або близькі сімейні контакти з людиною, у якої є активна, нелікована форма інфекції. Бактерія потрапляє в організм через дихальні шляхи, найчастіше при кашлі чи чханні інфікованої людини, хоча ймовірність зараження від випадкового контакту дуже низька. Проказа також не передається при сексуальних контактах, через кров, через укуси комах. 

У деяких частинах світу (наприклад, у південних штатах США) є тварини панцирники, які можуть переносити бактерії, що викликають проказу. Взаємодія з панцирниками може підвищити ризик зараження, хоча для більшості людей цей шлях передачі залишається дуже малоймовірним. 

Імунітет майже 95 % людей самостійно бореться з бактерією, але люди, ослаблені іншими захворюваннями чи лікуванням, мають вищий ризик захворіти на проказу після тривалого контакту з хворими. Деякі дослідження показують, що діти і підлітки частіше хворіють, ніж дорослі, якщо потрапляють у контакт із збудником, особливо коли йдеться про продовжений побутовий контакт.

Сьогодні проказа все ще трапляється у Південній Азії, Африці та деяких частинах Південної Америки. Там, де рівень захворюваності є високим, ймовірність контакту з джерелом інфекції зростає. Інкубаційний період лепри у середньому складає приблизно п’ять років, але симптоми можуть з’являтися і через 10–20 років після зараження. 

Які симптоми прокази?

Проказа може проявлятися по‑різному: у деяких людей вона викликає лише невеликі плями на шкірі, у інших — широкі ураження шкіри та тканин, поява вузлів, які не болять. Зміни в тілі можуть тривалий час залишатися непомітними, але поступово периферійні нерви та шкіра людини втрачають чутливість. Тобто хворий може перестати відчувати біль, тепло або холод у певних ділянках шкіри, його м’язи слабшають. Через втрату чутливості людина може непомітно поранитися. 

У більш тяжких випадках або без лікування проказа може спричиняти деформацію пальців рук і ніг, носа або обличчя. Ураження слизових оболонок носа може викликати утруднене дихання та зміну голосу. При своєчасному лікуванні прогресування симптомів зупиняється, і тривалість життя хворих зазвичай не відрізняється від середньої для здорових людей. 

Як лікують проказу сьогодні?

Сьогодні проказа лепра повністю виліковна, якщо розпочати лікування вчасно. Основним методом терапії є мультилікована антибіотична терапія (MDT), яка поєднує дапсон, рифампіцин і клофазимін. Тривалість лікування становить 6-12 місяців. Після початку MDT пацієнт швидко перестає бути заразним, що знижує ризик передачі інфекції іншим людям. Своєчасне лікування значно знижує ймовірність ураження нервів і деформацій пальців, носа або обличчя. ВООЗ забезпечує безкоштовне лікування прокази за допомогою MDT у всьому світі, що дозволяє знизити поширеність захворювання. Завдяки сучасним антибіотикам проказа стала рідкісною, контрольованою хворобою, і хворі можуть вести повноцінне життя без соціальної ізоляції.

Чи є вакцина від прокази?

В багатьох країнах використовують BCG-вакцину (ту, що й від туберкульозу), яка дає частковий захист проти прокази.  Розробляються експериментальні вакцини проти Mycobacterium leprae, але поки що вони не для масового використання. Профілактика прокази полягає у ранньому виявленні і лікуванні контактних випадків.

Цікаве з теми: