Що таке паращитоподібні залози?
Паращитоподібні залози — це парні органи ендокринної системи, розташовані на задній стороні щитоподібної залози. У більшості людей за щитоподібною залозою в області шиї розташовані чотири паращитоподібні залози (кожна розміром з горошину). Іноді паращитоподібні залози можуть розташовуватися вздовж стравоходу або в грудній клітці.
Що таке паратгормон?
Паратгормон (паратиреоїдний гормон, PTH) — це гормон, який виробляють паращитоподібні залози для контролю рівня кальцію в крові, а також концентрації фосфору і вітаміну D в крові і кістках. Організм регулює рівень паратиреоїдного гормону через механізм зворотного зв'язку. Наприклад, при низькому рівні кальцію в крові запускається вироблення паратиреоїдного гормону, а при високому — вивільнення паратгормону блокується.
За що відповідає паратиреоїдний гормон?
Основна функція паратгормону полягає в регуляції рівня кальцію в крові. Паратиреоїдний гормон впливає на:
- кістки (запускає вивільнення невеликої кількості кальцію з кісток у кровотік);
- нирки (сприяє виробленню активного вітаміну D в нирках і сигналізує ниркам утримувати кальцій в організмі, а не виводити його з сечею);
- тонкий кишківник («подає» сигнал тонкому кишківнику про необхідність засвоювати більше кальцію з споживаної їжі).
Механізми регуляції складу крові, в яких бере участь паратгормон, допомагають підтримувати здоров'я організму. Зокрема, відсутність відхилень від допустимої концентрації кальцію в крові є важливою умовою нормальної роботи серця, нервів і м'язів.
У яких випадках лікар рекомендує перевірити рівень паратгормону?
Лікар може рекомендувати перевірити рівень паратгормону при аномально низькому вмісті фосфатів у крові, підозрі на захворювання паращитоподібних залоз або остеопороз. Також аналіз на паратгормон може призначатися для моніторингу стану пацієнтів з хронічними захворюваннями нирок і після операції на паращитоподібних залозах.
Які симптоми можуть вказувати на підвищений паратгормон?
Стан, при якому рівень паратиреоїдного гормону вище норми, називається гіперпаратиреозом. Симптоми при підвищеному паратгормоні можуть включати:
- болі в суглобах або кістках;
- постійну спрагу;
- часте сечовипускання;
- біль у животі;
- закреп;
- нудоту, блювоту;
- втрату апетиту;
- головний біль;
- свербіж шкіри.
Патологія також може проявлятися зниженням концентрації уваги, депресією і занепадом сил. У багатьох випадках при підвищеному рівні паратиреоїдного гормону симптоми відсутні.
Які причини підвищеного паратгормону?
Основними причинами підвищеного рівня паратиреоїдного гормону при первинному гіперпаратиреозі є новоутворення або гіперплазія (збільшення) паращитоподібних залоз. Додаткові фактори ризику включають спадкові захворювання, прийом препаратів літію та проходження променевої терапії, при якій опроміненню піддається голова або шия. Причини підвищеного паратгормону при вторинному гіперпаратиреозі можуть включати:
- нестачу кальцію в раціоні;
- порушення всмоктування кальцію в травному тракті (наприклад, після операції на кишківнику);
- дефіцит вітаміну D;
- захворювання нирок (наприклад, ниркову недостатність).
У деяких людей з вторинним гіперпаратиреозом паращитоподібні залози збільшуються в розмірах і починають виробляти паратиреоїдний гормон у надмірних кількостях. Стан, при якому рівень паратгормону не знижується при медикаментозному лікуванні, і кількість кальцію в крові стає занадто високою, називається третинним гіперпаратиреозом.
Чим небезпечний високий рівень паратиреоїдного гормону?
Високий рівень паратиреоїдного гормону небезпечний ускладненнями, які в основному пов'язані з довгостроковими наслідками нестачі кальцію в кістках і надлишку кальцію в крові. Ускладнення гіперфункції паращитоподібних залоз можуть включати шкірні виразки та інфекції, остеопороз, камені в нирках і серцево-судинні захворювання (наприклад, гіпертонію, інфаркт міокарда, інсульт або аритмію).
Як знизити паратгормон?
Щоб знизити паратгормон при первинному гіперпаратиреозі, лікар може призначити ліки та дієтотерапію. Лікування при підвищеному паратгормоні може включати:
- біфосфонати (запобігають втраті кальцію з кісток і підвищують щільність кісткової тканини);
- кальциміметики (знижують вироблення ПТГ);
- відмова від прийому деяких ліків (наприклад, тіазидних діуретиків і препаратів літію), які можуть підвищувати рівень кальцію в організмі;
- дієту (лікар може порекомендувати отримувати певну кількість кальцію або вітаміну D за допомогою добавок або продуктів харчування).
Щоб знизити паратгормон при вторинному гіперпаратиреозі, необхідно усунути першопричину патології. Наприклад, при хронічному захворюванні нирок може знадобитися діаліз або пересадка нирки, а також дієта без фосфору. Медикаментозне лікування вторинного гіперпаратиреозу може включати препарати, які знижують рівень фосфатів у крові, вітамін D2 і кальциміметики. При третинному гіперпаратиреозі найчастіше застосовуються хірургічні методи лікування.
Які ознаки зниженого рівня паратиреоїдного гормону?
Низький рівень паратиреоїдного гормону (гіпопаратиреоз) може проявлятися поколюванням або печінням у пальцях рук, ніг, на язиці або губах. Інші симптоми гіпопаратиреозу можуть включати:
- м'язові болі або судоми в ногах, ступнях, на животі або обличчі;
- спазми м'язів (наприклад, навколо рота, в горлі або на передпліччях);
- сухість шкіри;
- ламкість нігтів;
- занепад сил.
Також можуть виникати головні болі та порушення пам'яті. Ще одним симптомом низького паратгормону є сплутаність свідомості.
Чому буває низький рівень паратиреоїдного гормону?
Синтез паратиреоїдного гормону може знижуватися після хірургічного втручання на шиї (наприклад, внаслідок пошкодження або видалення паращитоподібних залоз під час операції). Інші причини низького рівня паратиреоїдного гормону можуть включати:
- аутоімунні захворювання (клітини імунної системи атакують здорові тканини паращитоподібних залоз, в результаті чого вироблення ПТГ знижується або припиняється);
- спадкові патології (наприклад, вроджену дисфункцію паращитоподібних залоз);
- дефіцит магнію в крові;
- променеву терапію раку голови або шиї.
Фактори ризику також включають гормональні збої і сімейний анамнез. Наявність анамнезу означає, що ймовірність виникнення гіпопаратиреозу підвищується при діагностованій патології у близьких родичів.
Чим небезпечний знижений рівень паратиреоїдного гормону?
Знижений рівень паратиреоїдного гормону може спровокувати тривалі болісні судоми і спазми в кистях і пальцях. Інші ускладнення гіпопаратиреозу можуть включати:
- дихальні порушення через спазми в горлі;
- сечокам'яну хворобу;
- ниркову або серцеву недостатність;
- аритмію;
- непритомність.
Важкі форми порушення кальцієвого обміну, що виникають на тлі низького рівня паратиреоїдного гормону, можуть призвести до катаракти, деформації кісток, неправильного формування зубів, уповільнення росту і затримки розумового розвитку у дітей. Накопичення кальцію в головному мозку може викликати проблеми з рівновагою і координацією рухів.
Як підвищити паратгормон?
Підвищити паратгормон можна за рахунок збільшення надходження в організм необхідної кількості кальцію і мінералів. Терапія гіпопаратиреозу може включати:
- добавки з вітаміном D і кальцієм (в деяких випадках лікування доповнюється магнієм);
- тіазидні діуретики (зменшують втрату кальцію з сечею);
- дотримання дієти з високим вмістом кальцію і низьким вмістом фосфору.
Рекомендації для пацієнтів, у яких знижений паратгормон, можуть включати скорочення споживання червоного м'яса, відмову від фастфуду і включення в раціон продуктів, багатих кальцієм (наприклад, броколі, йогурту або сиру). Якщо дієтотерапія, прийом добавок кальцію і вітаміну D не впливають на рівень паратиреоїдного гормону при гіпопаратиреозі, можуть призначатися ін'єкції ПТГ.
Як перевірити рівень паратгормону в організмі?
Перевірити рівень паратиреоїдного гормону в організмі можна за допомогою аналізу крові (тест також називають аналізом на інтактний ПТГ). Аналіз на паратгормон показує найбільш точні результати при дослідженні венозної крові.
Як підготуватися до аналізу на паратгормон?
Як правило, підготовка до аналізу на паратгормон передбачає здачу крові натщесерце вранці для отримання точних результатів. Якщо людина вживає ліки, потрібно проконсультуватися з лікарем. Наприклад, додаткові рекомендації можуть включати відмову від прийому добавок з біотином за добу до здачі крові на аналіз.
Яка норма паратгормону у чоловіків?
Норма паратгормону в крові у чоловіків становить від 15 до 65 піктограмів
Яка норма паратиреоїдного гормону у жінок?
Норма паратиреоїдного гормону у жінок — 15-65 пг/мл. Таблиці з нормами паратиреоїдного гормону у жінок за віком не використовуються (показник є універсальним для всіх дорослих пацієнток).
Яка норма паратиреоїдного гормону у дітей?
Норма паратиреоїдного гормону у дітей залежить від віку.
| Нормальні рівні паратгормону у дітей | |
| Вік | Норма паратгормону в крові, пг/мл |
| До чотирьох тижнів | 7-59 |
| Від одного місяця до 12 місяців | 8-61 |
| Від одного року до 10 років | 11–59 |
| 11-17 років | 15-68 |
Як розшифрувати результати аналізу на паратгормон?
Результати аналізу на паратгормон у пацієнтів усіх вікових категорій інтерпретують з урахуванням рівнів кальцію і фосфору (іноді — вітаміну D) в сироватці крові, а також з урахуванням скарг і анамнезу. Наприклад, підвищений рівень ПТГ при нормальному рівні кальцію в крові не завжди вказує на первинний гіперпаратиреоз. Комплексна оцінка стану організму може також включати порівняння рівнів паратиреоїдного гормону і кальцитоніну в результатах лабораторних тестів.
Як пов'язані паратиреоїдний гормон і захворювання кісток (остеопороз, переломи)?
Якщо рівень паратиреоїдного гормону залишається стабільно високим впродовж тривалого часу, природний процес оновлення кістки може змінитися руйнуванням. У нормі кістка постійно перебудовується: клітини-остеокласти розчиняють старі ділянки, а остеобласти заповнюють утворені порожнечі новою тканиною. Однак ПТГ має здатність безпосередньо стимулювати остеокласти, створюючи дисбаланс: руйнування кістки відбувається значно швидше, ніж її відновлення.
На тлі гіперпаратиреозу кальцій може вимиватися з кісткової тканини в надмірних обсягах. Поступово структура кістки стає пористою і крихкою, що в кінцевому підсумку і призводить до розвитку остеопорозу і зниження механічної міцності скелета. В результаті кістки втрачають здатність витримувати звичні навантаження і стають вразливими до переломів навіть при незначних травмах.
Хронічний дефіцит паратиреоїдного гормону призводить до зниження швидкості обміну речовин у кістковій тканині і практично повної зупинки процесу оновлення кістки. Стара кісткова тканина не заміщується новою, а мінеральна щільність і крихкість кісток підвищуються (без регулярного оновлення кісткова тканина, перенасичена мінералами, втрачає свою еластичність).
У нашого блогу є власні канали в телеграмі та вайбері, в яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Популярні питання
Підвищений паратгормон при нормальному кальції може свідчити про те, що у пацієнта розвивається нормокальціємічний гіперпаратиреоз. При діагностиці захворювань паращитовидної залози важливо виключити потенційні причини вторинного гіперпаратиреозу (наприклад, низьке споживання кальцію, шлунково-кишкові розлади, ниркова недостатність, дефіцит вітаміну D і побічні ефекти прийому ліків). Пацієнтам, у яких підвищений паратгормон, а кальцій — у нормі, рекомендується перебувати під постійним лікарським наглядом через ризик виникнення гіперкальціємії.
При гіперпаратиреозі, який супроводжується збільшенням концентрації кальцію в крові, підвищується ризик утворення твердих кальцієвих відкладень в нирках (ниркових каменів). Важкі форми гіперпаратиреозу можуть спровокувати дисфункцію нирок.
У домашніх умовах для нормалізації рівня паратиреоїдного гормону в крові потрібно включати в раціон молочні продукти, зелені овочі, рибу, багату кальцієм, отримувати адекватну дозу вітаміну D, уникати солодких газованих напоїв, оброблених продуктів і контролювати споживання магнію. Однак перераховані способи можуть використовуватися тільки як доповнення до основного лікування. Застосовувати домашні (народні) рецепти не рекомендується через ризик побічних ефектів. При підвищеному рівні ПТГ необхідно пройти курс терапії, призначений лікарем.
