Що таке імпотенція?
Імпотенція – це розлад статевої функції, що супроводжується нездатністю досягти і підтримувати ерекцію досить довго для здійснення статевого акту. За імпотенції спостерігаються зміни ступеня напруженості, форми та об'єму статевого члена. Імпотенція може діагностуватися тільки в чоловіків (у жінок аналогічна патологія називається сексуальною дисфункцією).
Чим імпотенція відрізняється від еректильної дисфункції?
Поставте своє питання Урологу «ОН Клінік»
Термін «еректильна дисфункція» застосовується у випадках, коли понад 25% статевих актів не завершилися еякуляцією. З огляду на те, що в більшості випадків спостерігається зниження якості ерекції, а не її повна відсутність, імпотенцією називають останню (найважчу) стадію еректильної дисфункції.
У скільки настає імпотенція?
Симптоми імпотенції можуть з'явитися в будь-якому віці, однак, згідно зі статистикою, у міру старіння організму ризик розвитку еректильної дисфункції збільшується (наприклад, ймовірність появи імпотенції в 16 років менша, ніж у 60 років). Середній вік, у якому прояви імпотенції у чоловіків стають регулярними, становить від 40 до 70 років.
Імовірність виникнення імпотенції в ранньому віці може підвищуватися на тлі гормональних збоїв, стресу, депресії, тривожності та страху невдач у сексі. Додатковими факторами ризику розвитку імпотенції в молодому віці (наприклад, у 25-30 років) є шкідливі звички (куріння та зловживання спиртними напоями).
Після 40 років спостерігається зниження секреторної функції залоз організму. Хронічні захворювання прогресують, а медичні препарати, що використовуються, можуть викликати побічні ефекти, впливаючи на частоту виникнення ерекції та підтримання пеніса в збудженому стані.
Перші ознаки імпотенції у чоловіків
Перші прояви імпотенції можуть виникати зрідка і починатися з нездатності підтримувати ерекцію під час всього статевого акту (часткова імпотенція). До числа перших ознак імпотенції у чоловіків також відносять виникнення ерекції не перед кожним статевим актом або тільки після сильної стимуляції.
Зовнішні ознаки імпотенції у чоловіків
Для еректильної дисфункції характерна неможливість утримання стійкого збудження пеніса. Інші зовнішні ознаки імпотенції у чоловіків:
- відсутність спонтанних (ранкових і нічних) ерекцій;
- передчасна еякуляція;
- спад напруги пеніса за відсутності еякуляції;
- зменшення чутливості статевого члена;
- статеве безсилля.
Еректильна дисфункція може супроводжуватися зниженням або втратою інтересу до сексу (лібідо). Імпотенцію не діагностують у разі погіршення якості або відсутності ерекції внаслідок надлишкової статевої активності, несвоєчасної еякуляції на тлі нерегулярного статевого життя, а також у разі поступового зниження ерекції поза межами репродуктивного віку.
Причини та види імпотенції
Імпотенція може бути вродженою та набутою. Вроджена або первинна імпотенція трапляється рідко і характеризується повною відсутністю ерекції протягом усього життя (внаслідок аномалії розвитку яєчок або статевого члена). Набута або вторинна імпотенція може розвинутися під впливом безлічі чинників, зміни способу життя або різних захворювань. Види набутої імпотенції:
- психогенна;
- вікова;
- нейрогенна;
- гормональна (ендокринна);
- судинна імпотенція.
Також імпотенція може виникати внаслідок урологічних захворювань і приймання медичних препаратів. За наявності шкідливих звичок може діагностуватися алкогольна імпотенція та еректильна дисфункція, спровокована курінням.
Психогенна імпотенція
Психогенна еректильна дисфункція виникає за наявності чинників, які не пов'язані з фізіологічними патологіями. Психічні порушення є поширеними причинами імпотенції у молодих чоловіків. Фактори ризику розвитку психогенної імпотенції:
- депресія;
- тривожність;
- панічні розлади;
- стрес;
- конфлікти;
- пережите насильство;
- ангедонія (втрата здатності відчувати задоволення);
- низька самооцінка;
- страх перед захворюваннями, що передаються статевим шляхом.
Психогенна імпотенція, яка нерідко виникає у віці до 30-40 років, може супроводжуватися почуттям провини, тривожністю і занепокоєнням. Еректильна дисфункція, що має психогенну природу, може проявлятися не з усіма, а з деякими сексуальними партнерами або, наприклад, бути відсутньою під час мастурбації. Для лікування психогенної імпотенції може застосовуватися лікарська (наприклад, антидепресанти) і когнітивно-поведінкова терапія.
Вікова імпотенція
Вік, у якому частішають проблеми з ерекцією, залежить від генетичних особливостей організму, а також від наявності супутніх захворювань. З віком спостерігається порушення розтяжності еректильної тканини і погіршення здатності судин пеніса утримувати кров, що є обов'язковою умовою сильної ерекції.
Причинами імпотенції у чоловіків після 40 років можуть бути серцево-судинні хвороби, цукровий діабет, деменція, а також вживання медикаментів, що призначаються для лікування різних хронічних захворювань. Під час терапії вікової імпотенції можуть використовуватися препарати, спрямовані на поліпшення місцевого кровообігу.
Нейрогенні причини імпотенції
Нейрогенна еректильна дисфункція виникає внаслідок неврологічних патологій, за яких уражається центральна або периферична нервова система і порушується передача сигналів від мозку до пеніса. Можливі нейрогенні причини імпотенції:
- операції на органах малого таза;
- травми спинного мозку (одна з причин спінальної імпотенції);
- пошкодження периферичних нервів;
- неврологічні захворювання (ризик виникнення імпотенції підвищується після інсульту, хвороби Паркінсона, хвороби Альцгеймера, епілепсії та розсіяного склерозу).
Важка нейрогенна імпотенція може призвести до часткової або повної втрати чутливості статевих органів. Терапія нейрогенної еректильної дисфункції включає лікування основного захворювання, а також посттравматичну реабілітацію.
Артеріальні та венозні причини імпотенції
Васкулогенна (судинна) еректильна дисфункція може розвиватися на тлі атеросклерозу (артеріальна імпотенція) або прискореного витоку крові з вен (венозна імпотенція). Факторами ризику артеріальної та венозної імпотенції є цукровий діабет, підвищений холестерин, варикоцеле, ожиріння і гіпертонія. Якщо патологію спричинено захворюваннями артерій, спостерігаються труднощі з виникненням ерекції, а за хвороб вен – з підтриманням пеніса в ерегованому стані.
Імпотенція у молодих чоловіків може бути ознакою серцево-судинних захворювань, тому в разі виявлення ранньої сексуальної дисфункції потрібні консультація кардіолога та обстеження серця і судин. У рамках лікувального курсу можуть застосовуватися спазмолітики, а також препарати, що нормалізують тиск і периферичний кровообіг.
Урологічні захворювання, що призводять до імпотенції
До імпотенції можуть призвести ускладнення захворювань нирок, уретри, сечового міхура, а також пухлин статевих органів. Наприклад, ризик розвитку імпотенції підвищується за аденоми простати. Супутніми симптомами є часті позиви до сечовипускання, неконтрольовані сечовипускання, печіння, дискомфорт, відчуття неповністю спустошеного сечового міхура, а також стрес, спричинений зниженням якості сексуального життя.
Для усунення симптомів необхідно проконсультуватися з урологом і пройти лікувальний курс, який може містити прийом антибіотиків і протизапальних препаратів. Також слід виключити з раціону алкоголь і гостру їжу, яка може викликати подразнення сечового міхура.
Медикаментозні причини імпотенції
Імпотенція може розвиватися як побічний ефект прийому деяких медикаментів або виникати після вакцинації. Препарати, що потенційно спричиняють імпотенцію:
- антидепресанти;
- гіпотензивні засоби;
- діуретики;
- антигістамінні препарати;
- антиаритмічні засоби;
- нейролептики;
- протипухлинні препарати;
- седативні засоби;
- м'язові релаксанти;
- протисудомні препарати.
Симптоматика, що переважає, залежить від переліку діючих речовин, тривалості та дозування медикаментів. Деякі ліки можуть не прямо впливати на статеві органи, а викликати порушення кровообігу або гормонального фону, що в підсумку призводить до пригнічення ерекції. Лікування імпотенції, спричиненої медикаментозними причинами, полягає в коригуванні дозувань і схем приймання препаратів або заміні ліків, що використовуються, аналогами. Будь-які зміни, які стосуються переліку використовуваних ліків або способів їхнього застосування, мають узгоджуватися з лікарем. Самостійно скасовувати прийом медикаментів небезпечно через високий ризик ускладнень.
Імпотенція через гормональний збій та ендокринні захворювання
Одними з чинників, що впливають на розвиток імпотенції, є цукровий діабет і зміна концентрації гормонів, зокрема, зниження вироблення тестостерону (гіпогонадизм). Інші причини еректильної дисфункції:
- захворювання щитоподібної залози (гіпотиреоз, гіпертиреоз);
- гіперпролактинемія (підвищений рівень гормону пролактину);
- діабетична нейропатія.
Симптоматично ендокринні захворювання та гормональні збої проявляються відсутністю або труднощами досягнення та підтримання ерекції. Додатковими симптомами є втрата інтересу до сексу, зниження м'язової маси, зменшення кількості волосся на тілі та безпліддя. Для запобігання ендокринній імпотенції та супутнім ускладненням необхідно проводити терапію виявлених патологій із періодичним контролем гормонального фону та рівня глюкози в крові, а також нормалізувати вагу та відмовитися від шкідливих звичок.
До якого лікаря звертатися в разі імпотенції?
За появи ознак еректильної дисфункції слід записатися на консультацію уролога або уролога-андролога. Залежно від результатів огляду та діагностики лікар може скерувати пацієнта до інших вузькопрофільних медичних спеціалістів (наприклад, до невролога, кардіолога, сексопатолога або проктолога). У разі виявлення ознак психічних розладів за імпотенції потрібно звертатися до психіатра.
Як діагностують імпотенцію?
Уролог проводить огляд і призначає обстеження. Діагностика імпотенції може включати:
- ультразвукове дослідження статевих органів, сечовидільної системи;
- лабораторні аналізи;
- вазоактивний тест (для визначення швидкості та якості ерекції пеніса);
- артеріографію (рентген із контрастною речовиною);
- вимірювання тиску крові в судинах статевого члена;
- біотезіометрію пеніса (тест на чутливість).
Також лікар збирає дані про наявність хронічних захворювань і шкідливих звичок. Крім цього, він може уточнювати інформацію про перелік і тривалість прийому медикаментів.
Які аналізи здати в разі імпотенції?
Для оцінки клінічної картини виконуються лабораторні дослідження крові, сечі та секрету передміхурової залози. Аналізи, які призначають у разі імпотенції, дають змогу виявити ознаки цукрового діабету, запалень, захворювань сечовидільної системи та гормональних порушень.
Чи лікується імпотенція?
Імпотенція лікується практично в будь-якому віці. Ризик ускладнень імпотенції, лікування якої починається на початковій стадії патології, є набагато меншим, ніж під час терапії запущених форм еректильної дисфункції. Сучасне проведення діагностики та лікувального курсу допомагає відновити й підтримувати ерекцію, достатню для здійснення статевого акту.
Чим і як можна лікувати імпотенцію?
Перелік лікувальних процедур у разі еректильної дисфункції залежить від результатів діагностики. Методи лікування імпотенції:
- медикаментозна терапія (здебільшого використовують таблетки, ін'єкції та супозиторії, оскільки ефективність і безпека застосування кремів від імпотенції не доведена);
- фізіотерапія (комплекси вправ для зміцнення м'язів промежини);
- корекція способу життя (уникнення стресів, дотримання дієти, відмова від шкідливих звичок);
- психотерапія;
- вакуумно-констрикторна терапія (використання пристроїв, що нагнітають кров у пеніс);
- ударно-хвильова терапія (лікування за допомогою акустичних хвиль).
Також може проводитися лікування імпотенції голковколюванням, яке сприяє поліпшенню кровообігу. Клітинна терапія базується на використанні власних елементів крові пацієнта. Введення в організм спеціальним чином обробленого біоматеріалу сприяє заміщенню пошкодженої судинної тканини та синтезу нових судин. Завдяки тому, що нормалізується фізіологічний кровообіг органів малого таза, забезпечується тривалий ефект поліпшення якості та стійкості ерекції.
За відсутності ефекту від консервативної терапії можуть проводитися хірургічні операції. Нові методи лікування імпотенції (зокрема, трансплантація стовбурових клітин) відкривають додаткові можливості в терапії еректильної дисфункції, однак потребують проведення спеціалізованих наукових досліджень.
Які бувають ліки від імпотенції?
Перша категорія ліків від імпотенції безпосередньо впливає на фізіологічні процеси в статевому члені. Наприклад, вони можуть сприяти поліпшенню кровообігу і розслабленню м'язів пеніса. Ще одна група препаратів використовується для лікування захворювань, які спричиняють еректильну дисфункцію (наприклад, хвороб серцево-судинної або нервової систем). Під час призначення препаратів враховуються протипоказання (наприклад, деякі засоби від імпотенції не призначають пацієнтам віком до 18 років).
Принцип медикаментозного лікування імпотенції
Лікарська терапія еректильної дисфункції передбачає прийом препаратів, спрямованих на посилення дії оксиду азоту (природної хімічної речовини, що розслабляє м'язи статевого члена). За рахунок активного припливу крові до пеніса у відповідь на сексуальну стимуляцію виникає ерекція.
Також у рамках медикаментозного лікування імпотенції використовують препарати, спрямовані на поліпшення мікроциркуляції статевого члена. У разі виявлення гормональних порушень застосовується замісна терапія (гормони вводяться у вигляді таблеток, супозиторіїв або ін'єкцій).
Для чого потрібна психокорекція в разі імпотенції?
Психокорекція допомагає позбутися імпотенції, розвиток якої не пов'язаний з фізіологічними порушеннями. Під час діалогу з пацієнтом (а також з його партнером) лікар уточнює інформацію про емоційні аспекти еректильної дисфункції. Психотерапія спрямовується на корекцію самооцінки, позбавлення страху, тривожності, занепокоєння і почуття провини, а також допомагає впоратися з проявами стресу і депресії, що виникають у разі імпотенції.
Як проводиться хірургічне лікування імпотенції?
Під час хірургічного втручання може виконуватися реваскуляризація, яка дає змогу відновити кровопостачання пеніса в разі пошкодження судин (наприклад, внаслідок атеросклерозу). Іншим напрямком хірургічного лікування імпотенції є протезування. Протези працюють за принципом насосів, забезпечуючи примусовий приплив крові для підтримання ерекції, яка не потребує застосування медикаментів.
Середній термін служби сучасних протезів становить 10-15 років. Операція з протезування статевого члена є незворотною, оскільки після її проведення фізіологічна ерекція стає неможливою.
Фізіотерапевтичні методи лікування імпотенції
Як доповнення до основного лікувального курсу (наприклад, до таблеток від імпотенції) можуть призначатися комплекси вправ, спрямованих на тренування м'язів тазового дна. Одним зі способів пошуку м'язів тазового дна є припинення сечовипускання до спорожнення сечового міхура.
Фізіотерапія (наприклад, вправи Кегеля) сприяє збільшенню внутрішньокавернозного тиску, від якого залежить твердість пеніса. Починати вправи можна в положенні лежачи на спині, напружуючи і розслабляючи м'язи на три секунди (не менше трьох підходів по 10 повторень на добу). У рамках лікування імпотенції в разі остеохондрозу також можуть застосовуватися ванни з мінеральною водою, мануальна терапія і лікувальна гімнастика.
Принцип роботи ударно-хвильової терапії під час лікування імпотенції
Ударно-хвильова терапія при лікуванні імпотенції заснована на здатності звукових хвиль збільшувати еластичність судин і стимулювати ріст нових судин. Позитивний довгостроковий ефект від лікування, що дає змогу скоротити прийом медпрепаратів, пояснюється поліпшенням місцевого кровопостачання. Ударно-хвильова терапія є безболісним методом лікування еректильної дисфункції, який не має протипоказань і не викликає ускладнень.
Як проходить вакуумна терапія при імпотенції?
Вакуумна терапія є неінвазивним способом досягнення та підтримання ерекції в разі імпотенції. Наприклад, вакуумний метод лікування імпотенції може використовуватися після простатектомії (повного або часткового видалення передміхурової залози), коли застосування медикаментів виявляється безрезультатним.
Ерекція під час вакуумної терапії досягається шляхом створення негативного тиску за допомогою ручного або акумуляторного насоса. Вакуумний пристрій відкачує повітря з циліндра, в який поміщається пеніс, завдяки чому стимулюється приплив крові до статевого члена і підтримується ерекція. Для запобігання відтоку крові використовується звужувальне кільце, яке може перебувати на пенісі понад 30 хвилин (щоб уникнути травм).
Між попереднім і наступним використанням вакуумного пристрою має минути не менше однієї години. Протипоказаннями до вакуумної терапії, яка є одним із способів швидкого лікування від імпотенції, є захворювання, що супроводжуються порушеннями згортання крові, а також приймання препаратів, що розріджують кров.
Чи допомагає масаж у разі імпотенції?
У разі імпотенції, спричиненої психоемоційним перенапруженням, може призначатися розслаблювальний масаж. Результати масажу простати, отримані під час досліджень, не дають змоги зробити висновок про доцільність його проведення в разі імпотенції. Для оцінки ефективності використання точкового масажу в разі імпотенції також необхідні додаткові наукові дослідження.
Лікування імпотенції в домашніх умовах
Крім приймання медпрепаратів, призначених лікарем, для запобігання ускладнень еректильної дисфункції необхідно підвищити фізичну активність, виконувати вправи Кегеля, позбутися зайвої ваги і внести зміни в раціон харчування. Під час лікування імпотенції, супроводжуваної цукровим діабетом або гіпертонією, в домашніх умовах можна використовувати портативні пристрої для щоденного моніторингу концентрації глюкози в крові та артеріального тиску. Крім цього, слід відмовитися від паління та вживання алкоголю (імпотенцію можуть спричиняти не лише міцні спиртні напої, а й пиво).
Що буде, якщо не лікувати імпотенцію?
Імпотенція негативно впливає на якість сексуального життя і може бути причиною незадоволеності, конфліктів і проблем у стосунках, а також стресу, тривожності та депресії. Крім цього, при імпотенції знижується ймовірність зачаття дитини. Еректильна дисфункція може виступати в ролі одного із симптомів серцево-судинних захворювань, тому за появи ознак імпотенції необхідна лікарська консультація.
Самостійне лікування психологічної імпотенції
Самостійне лікування психологічної імпотенції, спрямоване на поліпшення здатності справлятися з проявами імпотенції, може доповнювати курси приймання медикаментів і сеанси психотерапії. У разі психологічної імпотенції можна спільно з партнером опрацювати відсутність впевненості, почуття провини, прояви тривоги, занепокоєння, депресії, стресу, а також переглянути переконання і нереалістичні очікування щодо сексуального життя.
Як запобігти імпотенції?
Для запобігання еректильній дисфункції рекомендується проходити періодичні медичні огляди з метою своєчасного виявлення та лікування захворювань, здатних спровокувати проблеми з ерекцією. Профілактика імпотенції:
- відмова від куріння та алкоголю;
- перехід на здорове харчування;
- уникнення стресу;
- контроль артеріального тиску, рівня холестерину і цукру в крові;
- позбавлення зайвої ваги.
Щоб запобігти імпотенції, слід підтримувати високий рівень фізичної активності. На початковому етапі достатньо щоденних півгодинних занять без перевантажень.
Дієта в разі імпотенції: основні правила харчування, продукти та меню
Основні принципи складання меню в разі імпотенції передбачають відмову від алкоголю, страв із високим вмістом насичених жирів, натрію і рафінованих вуглеводів. Продукти, які рекомендується включити в раціон у разі імпотенції або під час проведення профілактики еректильної дисфункції:
- риба (наприклад, лосось, тунець, скумбрія);
- горіхи (мигдаль, фундук або волоські горіхи);
- ягоди (наприклад, полуниця, малина або чорниця);
- насіння (лляне, чіа);
- вівсяна каша;
- бобові (наприклад, сочевиця, нут або квасоля);
- овочі (морква, червоний перець, помідори, гарбуз, шпинат, капуста, броколі);
- фрукти (наприклад, апельсини, дині);
- темний шоколад (вміст какао – не менше 70%).
Дотримання збалансованої дієти допомагає заповнювати дефіцит поживних речовин, яких потребує репродуктивна система. Риба є джерелом жирних кислот омега-3, ягоди містять фітонутрієнти та клітковину. Насіння багате на кислоти омега-3, клітковину і фітоестрогени, а бобові – на клітковину і вітаміни групи B. В овочах містяться вітаміни C і E, калій, фолієва кислота, кальцій і клітковина, а у фруктах – бета-каротин, калій і магній.
Для оздоровлення раціону в разі імпотенції можна дотримуватися середземноморської дієти, яка передбачає вживання оливкової олії першого віджиму, великої кількості зелені та овочів (зокрема, помідорів). Під час складання меню необхідно контролювати, щоб його калорійність не перевищувала добових енерговитрат (щоб уникнути ожиріння). Як засіб, що допомагає від ускладнень імпотенції, також можна приймати вітамін D.
Продукти не виліковують від імпотенції, але можуть підвищувати ефективність лікувального курсу, причому не всі їхні властивості є до кінця вивченими. Наприклад, для оцінки доцільності використання гарбузової олії в разі імпотенції потрібні додаткові наукові дослідження.
Рецепти страв при імпотенції
Середземноморський овочевий суп
Інгредієнти
- цибуля – 2 шт.
- кабачки – 2 шт.
- вода – 200 мл
- подрібнений червоний перець – 0.25 ч.л.
- квасоля – 400 г
- помідори – 4 шт.
- Вимити овочі.
- Нарізати цибулю, обсмажувати три хвилини на середньому вогні.
- Додати кабачки й обсмажувати ще три хвилини.
- Додати воду, подрібнений червоний перець, квасолю, нарізані кубиками помідори, цибулю і кабачки, довести до кипіння.
- Зменшити вогонь і варити п'ять хвилин.
Салат з лосося з гречкою
Інгредієнти
- гречана крупа – 1 чашка
- вода – 2 склянки
- сіль – 0.25 ч.л.
- філе лосося – 200 г
- листя салату – 5 шт.
- помідори – 200 г
- часник – 1 зубчик
- оливкова олія першого віджиму – 2 ч.л.
- знежирений сир фета – 50 г
- чорний мелений перець – за смаком
- Промити крупу під холодною проточною водою.
- Змастити каструлю оливковою олією, додати гречку, трохи води і злегка підсмажити на середньому вогні протягом двох хвилин.
- Додати дві склянки води та сіль.
- Довести до кипіння, зменшити вогонь, накрити кришкою, варити 15-20 хвилин, зняти з вогню.
- Змастити сотейник оливковою олією, підсмажити лосось на середньому вогні протягом шести хвилин з кожного боку.
- Зняти з риби шкірку, остудити, нарізати шматочками, додати до гречки разом із салатом і подрібненими помідорами.
- Змішати подрібнений часник, олію та мелений перець. Перемішати з іншими інгредієнтами, зверху посипати фетою.
- Подавати охолодженим.
Смажена курка з квасолею, розмарином і часником
Інгредієнти
- курячі грудки без кісток – 2 шт.
- оливкова олія першого віджиму – 3 ст.л.
- ріпчаста цибуля – 1 шт.
- морква – 2 шт.
- зубчики часнику – 2 шт.
- помідори – 400 г
- подрібнений розмарин – 1 ст.л.
- сіль – 0.5 ч.л.
- копчена паприка – 0.5 ч.л.
- свіжомелений чорний перець – 0.25 ч.л.
- квасоля – 400 г
- подрібнена петрушка – 4 ст.л.
- Нагріти у великій каструлі олію на середньому вогні.
- Додати нарізану цибулю, щільно накрити кришкою, обсмажувати протягом п'яти-шести хвилин.
- Додати подрібнену на тертці моркву, накрити кришкою, готувати протягом п'яти-шести хвилин, час від часу помішуючи.
- Додати подрібнений часник, через хвилину додати помідори, розмарин, сіль і перець. Готувати, часто помішуючи, протягом двох хвилин.
- Додати квасолю і 100 мл води, готувати на повільному вогні 10-15 хвилин.
- Поки готується квасоля, скропити грудку олією, приправити копченою паприкою, сіллю і перцем.
- Нагріти сковорідку на середньому вогні, викласти курку й обсмажувати по шість-сім хвилин з кожного боку.
- Нарізати курку поперек тонкими скибочками.
- Перемішати петрушку з квасолею. Розкласти квасолю по тарілках і зверху викласти нарізану курку.
Урологія в ОН Клінік Одеса (Таїрова)
Популярні питання
Паління цигарок (звичайних та електронних) є одним із факторів ризику розвитку еректильної дисфункції. Компоненти сигаретного диму чинять руйнівний вплив на судини і нервову систему, тому ймовірність виникнення імпотенції підвищується за багаторічного куріння. Також куріння є причиною розвитку супутніх захворювань (наприклад, інсульту або атеросклерозу). Відмова від куріння є найважливішим компонентом комплексного лікування імпотенції у чоловіків до і після 50 років.
Під час проведення наукових досліджень було встановлено, що імпотенція не може виникнути від онанізму. Мастурбація не чинить істотного впливу на розвиток імпотенції та ступінь її тяжкості. Залежність від регулярного онанізму можна розглядати як фактор ризику зниження сексуальної активності під час сексу або задоволеності стосунками.
Універсального способу лікування імпотенції не існує. Методи терапії підбираються з урахуванням стадії імпотенції та результатів діагностики. Лікувальний курс може включати прийом медикаментів, психотерапію, фізіотерапію, дієтотерапію, використання вакуумних пристроїв, ударно-хвильову терапію, установку імплантатів, а також корекцію способу життя.
Михайло
1 місяць тому
