Що таке СДУГ і як він проявляється у дорослих?

Що таке СДУГ?

СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) — це нейророзвитковий розлад, через який людині важче зосереджуватись, керувати увагою, імпульсами та енергією. СДУГ не пов’язаний із вихованням, мотивацією чи силою волі, не з’являється раптово через стрес або втому. Це нейророзвиткова особливість, тобто мозок із дитинства працює трохи інакше.

У дорослому віці СДУГ може відчуватись як постійне відчуття хаосу в голові. Начебто ви хочете все зробити, але не знаєте, з чого почати. Зовні СДУГ може виглядати як неорганізованість чи забудькуватість, але насправді — це важкість у фільтрації інформації та підтриманні послідовності думок. СДУГ існує з дитинства, але в дорослому віці виглядає дещо інакше, ніж у дитячому: менше рухової гіперактивності, більше внутрішньої напруги, труднощів із концентрацією, самоорганізацією й контролем імпульсів.

Які симптоми СДУГ у дорослих?

Основні групи симптомів у дорослих із СДУГ:

• Порушення уваги: труднощі з утриманням фокусу на завданні, особливо якщо воно рутинне або нецікаве, пропускання важливих деталей, часті дрібні помилки, швидке «відключення» під час читання, зустрічей, розмов, відкладання завдань, що потребують концентрації, втрата речей, забування домовленостей, відчуття «розпорошеності» або постійного ментального шуму, складнощі з пріоритизацією — людина бачить усі завдання однаково важливими, що ускладнює вибір дій;
• Імпульсивність: поспішні рішення без урахування наслідків, труднощі з «паузою» між думкою і дією, перебивання співрозмовників, нетерплячість у діалозі чи чергах, емоційні сплески (від гніву до ейфорії), складність із самоконтролем у витратах, харчуванні, роботі чи стосунках;
• Гіперактивність: відчуття «внутрішнього мотору», неможливість розслабитися, звичка одночасно робити кілька справ або постійно щось рухати руками / ногами, потреба в постійній стимуляції — наприклад, перегляд кількох вкладок у браузері, часте перемикання між завданнями, труднощі із засинанням через активні думки або фізичне напруження;
• Емоційна дисрегуляція: надмірна реакція на стрес чи критику, швидке «вигорання» при емоційному навантаженні, складність повернутися у спокійний стан після роздратування, сильні коливання настрою впродовж дня;
• Порушення виконавчих функцій: труднощі почати справу без зовнішнього стимулу (так званий «параліч старту»), проблеми з утриманням у пам’яті кількох завдань одночасно, слабке відчуття часу, швидке відволікання, коли є кілька стимулів, відчуття, ніби «мозок не слухається» навіть коли є мотивація.

Як СДУГ впливає на роботу? 

Основні можливі труднощі на роботі, якщо у людини СДВГ:

• Прокрастинація та труднощі з початком завдань, особливо рутинних або без зовнішнього тиску;
• Проблеми з дедлайнами — неточне відчуття часу, недооцінка тривалості роботи;
• Нестійка продуктивність — чергування періодів гіперфокусу (надзвичайної зосередженості на одному завданні) з періодами відволікання або ментального виснаження;
• Проблеми з плануванням і пріоритизацією, що призводять до хаосу у виконанні кількох справ одночасно;
• Конфлікти в команді — імпульсивність, перебивання, емоційні реакції можуть створювати напруження у спілкуванні з колегами.

Як СДУГ впливає на стосунки?

Потенційний вплив СДВГ на стосунки:

• Забування важливих дрібниць (дати, прохання, домовленості), що партнери сприймають як неуважність чи безвідповідальність;
• Імпульсивні висловлювання або реакції, які можуть образити близьку людину;
• Труднощі з емоційною стабільністю — швидкі зміни настрою, дратівливість, надмірна реакція на критику;
• Потреба в постійній стимуляції — деякі люди з СДУГ швидко нудьгують у стосунках і прагнуть новизни;
• Порушена комунікація — через неуважність або відволікання людина може «випадати» з діалогу.

СДВГ може призводити до високого рівня конфліктності, непорозумінь та почуття провини, навіть у тих, хто щиро старається зберегти позитивну атмосферу. СДУГ часто створює емоційну напругу у романтичних, сімейних чи дружніх стосунках, але не через байдужість, а через порушення в людини саморегуляції, пам’яті та уваги.

Як СДУГ впливає на самооцінку?

Основні фактори впливу СДВГ на самооцінку:

• Постійне відчуття, що «не дотягуєш» або «все робиш неправильно»;
• Часті помилки, забування, відволікання, через які людина отримує негативний фідбек від оточення;
• Тривалий стрес і почуття сорому, особливо, якщо діагноз не встановлено і людина пояснює свої труднощі «лінощами» чи «характером».

Періоди гіперфокусу можуть тимчасово піднімати самооцінку, але після них часто настає емоційний спад. У клінічній практиці лікарі часто помічають супутні тривогу, депресивні симптоми або вигорання, що посилюють негативне сприйняття себе. Самооцінка при СДУГ часто занижена або нестабільна, навіть у людей із досягненнями.

Які причини розвитку СДУГ?

Ймовірні причини СДУГ:

• Спадковість. Близько 70–80% варіацій розладу пов’язані з генетикою, тобто близькі родичі людей із СДУГ мають підвищений ризик;
• Відмінності у структурі та функціонуванні мозку. У людей із СДВГ спостерігають зменшений об’єм префронтальної кори, базальних гангліїв і передньої поясної кори, а також зміни у роботі нейронних мереж, які відповідають за увагу, планування та самоконтроль.
• Порушення балансу нейротрансмітерів (дофамін, норадреналін). Вони регулюють мотивацію, увагу та систему винагороди.
• Вплив шкідливих речовин під час вагітності. Вживання алкоголю, тютюну або наркотиків під час вагітності може негативно вплинути на розвиток мозку плода. Алкоголь підвищує ризик фетального алкогольного синдрому, тютюн і нікотин зменшують надходження кисню до плода, вживання наркотичних речовин підвищує ризик аномалій нервової системи дитини;
• Передчасні пологи або низька вага при народженні. Ускладнення під час пологів можуть призводити до тимчасової гіпоксії мозку, що порушує нормальний розвиток нейронних мереж та систем регуляції уваги і поведінки.

Екологічні токсини (свинець, забруднене повітря) не є прямою причиною СДУГ, але можуть підвищувати ймовірність розвитку розладу. Соціально-економічна ситуація в сім’ї, нестабільне оточення самі по собі не викликають СДУГ, але можуть посилювати його прояви. Різні фактори взаємодіють між собою, формуючи індивідуальну вираженість СДУГ у кожної людини.

У якому віці проявляється СДУГ?

Симптоми СДУГ зазвичай проявляються до 12 років. Раніше вважалося, що ознаки розладу уваги помітні вже до 7 років, але сучасні дослідження показали, що прояви можуть бути більш помірними та помітними пізніше в дитинстві. Але достеменно відомо, що нейророзвитковий розлад виникає в дитинстві, навіть якщо симптоми стають помітними лише у підлітковому або дорослому віці. 

У багатьох дорослих із СДУГ аналіз історії життя показує, що характерні труднощі були ще у дитинстві, але вони могли бути непоміченими або компенсованими. Симптоми, які проявлялися у школі (наприклад, труднощі з концентрацією, організацією завдань), часто залишаються в дорослому віці у видозміненій формі.

Яка пам'ять при СДУГ?

Основна складність у дорослих із СДУГ пов’язана з виконавчою пам’яттю, тобто здатністю утримувати і використовувати інформацію для поточних завдань. Наприклад, складно запам’ятати послідовність дій, тримати в голові кілька пунктів списку справ, слідкувати за інструкціями або розмовою.

Довготривала пам’ять зазвичай не порушена, але доступ до інформації може бути ускладненим через проблеми з концентрацією та організацією думок. Зазвичай при СДУГ людина добре пам’ятає емоційно значущі або цікаві події, але може забувати рутинні або нецікаві завдання.

Проблеми з пам’яттю часто проявляються як забування планів, домовленостей, дат, речей, що клінічно пов’язано не з дефіцитом пам’яті як такої, а з порушенням виконавчої функції, що регулює увагу та організацію інформації. Дослідження показують, що покращення концентрації через терапію або медикаменти позитивно впливає на робочу пам’ять у дорослих із СДУГ.

Чому у багатьох дорослих СДУГ залишається недіагностованим?

У дорослих СДУГ часто проявляється менш помітно, ніж у дітей: гіперактивність стає внутрішньою, а труднощі з увагою компенсуються стратегіями адаптації. Люди можуть знайти власні способи впоратися з хаосом у думках чи організацією справ, тому розлад залишається непоміченим. 

Багато дорослих ніколи не проходили обстеження у школі чи дитячому віці, навіть якщо прояви були. Загалом симптоми СДУГ могли сприйматися як «характер», «ледачість» або «погана мотивація». Крім того, багато років діагностичні критерії СДУГ були орієнтовані лише на дітей, а дорослі з проблемами уваги часто скеровувалися на лікування тривоги, депресії або стресу, без оцінки СДУГ.

Також дорослі можуть уникати оцінки через страх стигматизації чи недовіри до психіатричної системи. Через це вони не повідомляють про труднощі в роботі чи стосунках, які могли б підказати лікарю діагноз. Інколи люди часто не усвідомлюють, що їхні труднощі з концентрацією, організацією або емоційною регуляцією можуть бути медичною проблемою. Це призводить до пізнього звернення, часто лише після серії невдач у роботі чи стосунках.

Чи можна самостійно діагностувати СДУГ?

Самостійна діагностика СДУГ не є надійною або безпечною. СДУГ у дорослих часто проявляється симптомами, які схожі на тривогу, депресію, хронічну втому. Без професійної оцінки легко помилково списати власні труднощі на СДУГ, або навпаки — пропустити справжній розлад.

Професійна діагностика СДУГ дозволяє насамперед спростувати або підтвердити діагноз та визначити правильну терапію (медикаментозну, психотерапевтичну). Вона також допомагає уникнути невиправданого самолікування і розробити адаптаційні стратегії для повсякденного життя.

Хто ставить діагноз СДУГ?

Діагноз СДУГ може ставити лише фахівці у сфері психічного здоров’я:

• Психіатри — лікарі, які спеціалізуються на психічних розладах та мають право призначати медикаментозне лікування;
• Клінічні психологи — спеціалісти, які проводять комплексне оцінювання, використовуючи стандартизовані тести та опитувальники. Вони не призначають ліки, але можуть діагностувати та рекомендувати терапевтичні стратегії.

Як діагностують СДУГ у дорослих?

Діагностика СДУГ у дорослих передбачає комплексний підхід, що дозволяє точно оцінити прояви розладу та відрізнити їх від інших психічних станів:

• Клінічне інтерв’ю. Фахівець детально розпитує про дитинство, шкільні роки та поточні труднощі у роботі, навчанні та стосунках. Важливо встановити, чи були симптоми ще до 12 років, навіть якщо вони були непомітними. Інтерв’ю допомагає відрізнити СДУГ від тривоги, депресії або порушень сну;
• Стандартизовані опитувальники та шкали. До найпоширеніших належать Adult ADHD Self-Report Scale (ASRS), Conners’ Adult ADHD Rating Scales та Brown Attention-Deficit Disorder Scales. Вони дозволяють кількісно оцінити труднощі з увагою, організацією та імпульсивністю;
• Оцінка когнітивних функцій (за потреби). Використовуються нейропсихологічні тести для перевірки робочої пам’яті, виконавчих функцій і уваги. Це особливо корисно, коли симптоми перекриваються з іншими станами або є сумніви щодо діагнозу.
• Мультидисциплінарний підхід. Оптимально, коли психіатр і клінічний психолог працюють разом: психіатр може призначити медикаментозне лікування, а психолог — терапевтичні стратегії та адаптаційні методи.

Під час діагностики розладу лікар обов’язково оцінює наявність тривоги, депресії, залежностей та розладів сну, щоб не сплутати їх зі СДУГ.

Як лікується СДУГ у дорослих?

Лікування СДУГ у дорослих зазвичай поєднує медикаментозну терапію, психотерапію та навчання навичкам саморегуляції. Медикаментозне лікування включає стимулятори (наприклад, метилфенідат та амфетамінові препарати), які ефективні для більшості дорослих і допомагають покращити увагу, контроль імпульсів та організацію завдань. У випадках, коли стимулятори протипоказані або недостатньо ефективні, застосовують нестимулятори (наприклад, з діючими речовинами атомоксетином, гуафацином або бупропіоном). Підбір препаратів завжди індивідуальний, з урахуванням супутніх станів, таких як тривога, депресія чи серцево-судинні ризики.

Психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), допомагає дорослим з СДУГ організовувати час і завдання, формувати нові стратегії планування, а також контролювати імпульсивність і емоційні реакції. Додатково можливі групові програми та тренінги з керування увагою, які сприяють розвитку соціальних та організаційних навичок. Навчання навичкам саморегуляції полягає у використанні щоденників, планувальних додатків та чіткого розпорядку дня, а також у розвитку вміння контролювати емоції, справлятися зі стресом і організовувати себе.

Найефективніший результат досягається при комбінованому підході — поєднанні медикаментів, психотерапії та адаптаційних стратегій. Комбіноване лікування дозволяє покращити концентрацію, продуктивність, стосунки та загальну якість життя. Дорослі зі СДУГ потребують регулярного спостереження лікаря, корекції доз препаратів і оцінки ефективності стратегії лікування, що допомагає уникнути побічних ефектів і підтримувати довготривалий стабільний результат.

Чи можна вилікувати СДУГ назавжди?

На сьогоднішній день СДУГ не виліковується повністю та є хронічним нейророзвитковим розладом, який супроводжує людину впродовж життя. Симптоми можуть змінюватися: деякі зменшуються з віком, інші залишаються, особливо труднощі з організацією, увагою та саморегуляцією.

Мета лікування СДУГ — не «вилікувати назавжди», а керувати симптомами і покращити життя людини. Медикаменти, психотерапія та адаптаційні стратегії допомагають значно зменшити прояви і покращити повсякденне життя. Дорослі, які отримують комплексну підтримку, можуть навчитися компенсувати труднощі та досягати високої продуктивності.

Що буде, якщо не лікувати СДУГ?

Якщо СДУГ у дорослих залишати без лікування, проблеми з увагою, плануванням і контролем часу залишаються, що ускладнює роботу, навчання та повсякденне життя. Регулярні помилки, незавершені завдання та труднощі з управлінням часом можуть знижувати продуктивність і кар’єрні перспективи, провокуючи часту зміну роботи. Складнощі з контролем імпульсів і організацією справ також впливають на сімейні, дружні та романтичні стосунки, що може спричиняти соціальну ізоляцію.

Нелікований СДУГ підвищує ризик розвитку супутніх психічних розладів, таких як депресія, тривожні стани, розлади сну та залежності. Хронічні невдачі, незавершені справи та відчуття хаосу в житті можуть спричиняти емоційну нестабільність і знижувати самооцінку, викликаючи тривогу, стрес і почуття невпевненості у собі.

Які методи самодопомоги ефективні при СДУГ?

Методи, які можуть допомогти покращити життя при СДУГ:

• Структурування часу і простору. Використовуйте щоденники, календарі, нагадування у телефоні. Розбивайте великі завдання на маленькі кроки, щоб легше їх виконувати;
• Створення рутини і регулярних звичок. Дотримуйтеся постійного режиму сну, прийому їжі та роботи. Плануйте регулярні періоди відпочинку і фізичної активності;
• Використання технік концентрації. Користуйтеся методом «помодорро» (робота 25 хвилин — перерва п’ять хвилин. Робіть списки пріоритетів і виставляйте таймери, щоб не розпорошувати увагу;
• Рух і здоровий спосіб життя. Регулярні фізичні вправи покращують концентрацію і настрій. Збалансоване харчування та достатня кількість води підтримують енергію і увагу;
• Практикування емоційної саморегуляції. Майндфулнес, медитація, дихальні вправи знижують стрес і імпульсивність. А ведення щоденника емоцій допомагає усвідомлювати свої реакції.
• Використання технічних допоміжних засобів. Допомагають додатки для планування, які мають сповіщення і нагадування.

Також важливою є соціальна підтримка оточення. Потрібно спілкуватися з друзями, родиною, шукати групи підтримки дорослих із СДУГ, де можна обговорити труднощі та отримати поради щодо організації життя.