Що таке булінг та як від нього захиститися?

Що таке буллінг?

Булінг є систематичною агресивною поведінкою однієї або кількох людей щодо іншої людини за умов явної нерівності сил або влади між учасниками. Це може відбуватися в школі, на роботі, вдома чи онлайн. Термін «булінг» у науці вперше системно почав досліджувати шведсько-норвезький психолог Дан Олвеус у 1970-х роках. Він описав поведінку, яка повторюється, навмисна і супроводжується дисбалансом сил між людьми, як явище, яке шкодить психічному та фізичному здоров’ю.

Які бувають форми булінгу?

Булінг може проявлятися в різних ситуаціях і серед різних людей. Навіть близькі можуть цькувати, але через звичку або довіру ми часто не помічаємо цього. Найчастіші форми булінгу:

• фізична — щодо людини застосовують силу чи тілесні дії: штовхання, удари, крадіжку або псування речей;
• вербальна — це словесні образи, приниження, лайки, образливі прізвиська, погрози, насміхання, які спрямовані на приниження та залякування;
• соціальна (реляційна) — людину навмисно ігнорують, виключають з групи, поширюють плітки або чутки, роблять усе, щоб зіпсувати її соціальний статус або репутацію;
• онлайн (кібербулінг) — це цькування через цифрові засоби: соцмережі, месенджери, чати, електронні повідомлення; може включати образи, погрози, приниження, переслідування, поширення пліток чи приватної інформації через інтернет.

Булінг в дитсадку

Серед дітей дошкільного віку трапляється фізична агресія, наприклад штовхання або удари, а також вербальна чи соціальна — ігнорування, приниження, відчуження або словесні образи, які не менш шкідливі, ніж фізичні дії. Вихователі, не завжди усвідомлюють або вміють виявляти булінг. Недостатня підготовка персоналу, відсутність чітких правил або контролю можуть створювати атмосферу, де агресія залишається непоміченою.

Іноді дорослі можуть виправдовувати агресивну поведінку як «звичайні дитячі ігри», ігноруючи емоційний стан дитини. Ба більше, іноді самі вихователі можуть проявляти булінг, наприклад, приниженням дітей, надмірною критикою або несправедливим покаранням, що також негативно впливає на психологічний розвиток дошкільнят.

Булінг в школі

У школі буває, що однокласники агресують проти дитини — це можуть бути фізичні, словесні або соціальні форми цькування. Наслідком цього часто стає зниження довіри серед дітей, порушення співпраці, відчуження, що шкодить загальній атмосфері класу. Якщо педагоги не помічають або недооцінюють булінг між учнями, не втручаються, це може підтримувати токсичну атмосферу.

Бувають випадки, коли булінг чинять самі вчителі — це може бути психологічне чи навіть фізичне приниження, недоброзичливість, несправедливе ставлення або зловживання статусом. На сьогодні є наукові дані, які свідчать, що буває й так, що учні чинять агресію проти вчителів. У великому дослідженні у Данії серед 94 шкіл виявили, що за рік приблизно 62 % вчителів повідомляли про випадки переслідування чи цькування з боку учнів, 41 % — про погрози, і 39 % — про фізичне насильство хоча б один раз. 

Підлітковий булінг

Підлітковий булінг часто з’являється в шкільному віці — приблизно в ранньому й середньому підлітковому періоді (12–15 років). Причинами можуть бути потреба підлітка утвердитися в соціальній ієрархії, отримати статус і «контроль» у групі, агресивні чи ворожі риси характеру, низька самооцінка або відчуття невпевненості, а також несприятливий соціальний або сімейний контекст, недостатня підтримка з боку батьків або друзів.

Дослідження показують, що підлітки, які зазнають цькування, мають в рази вищий ризик для психічного здоров’я: тривожності, депресії, порушень сну, посттравматичних реакцій, емоційних і поведінкових труднощів, погіршення навчання. Певні дані показують, що булінг асоційований із підвищеним ризиком початку вживання психоактивних речовин, ризикової поведінки або правопорушень серед підлітків, які цькують інших. 

Підлітковий булінг справді переростає у фізичні бійки чи акти насильства: наприклад, в одному дослідженні серед підлітків, що вже стикалися з булінгом, близько третини повідомили, що за останній рік мали фізичну бійку. Підлітковий булінг є не просто «шкільною сваркою». Це серйозна проблема, яка може вплинути на розвиток особистості, здоров’я, здатність довіряти іншим, навчання та майбутнє. Якщо є підозри, що підліток піддається або вчиняє цькування — важливо реагувати, шукати підтримку, створювати безпечне середовище, де дитина може висловити страхи або тривоги.

Булінг на роботі

У робочому середовищі булінг часто означає, що співробітник регулярно зазнає приженням, тиску або ізоляції з боку колег або керівництва. Це не поодинокий конфлікт, а системна поведінка, яка триває в часі. Особливо вразливими можуть бути молоді працівники або ті, хто недавно прийшов на роботу, в умовах високого навантаження, стресу, у компанії з жорсткою ієрархією. 

Батьківський булінг

Батьківський булінг може проявлятися як системна психологічна або емоційна агресія в родині — знецінення дитини, приниження, маніпуляції, суворий холодний контроль, емоальне відчуження або постійне недопитування її потреб та емоцій. Такі умови роблять дитину вразливішою і підвищують шанси, що вона або буде піддаватися булінгу з боку однолітків, або сама розвине агресивну поведінку. 

Батьківський булінг особливо небезпечний тим, що завдає шкоди розвитку емоційної стабільності, почуття власної гідності й безпеки дитини. Дитина може навчитися сприймати приниження або холодність як «норму», не буде знати, як будувати здорові межі, як реагувати на агресію або маніпуляцію. Це може призвести до тривожності, низької самооцінки, проблем у стосунках, пасток токсичних взаємин у дорослому віці.

Булінг між друзями

Дружба не дає автоматичного захисту від цькування — навпаки, близькі стосунки можуть створювати середовище, де булінг набирає особливо болісного характеру. Наприклад, дослідження показують, що підлітки часто стають агресорами або жертвами булінгу у межах своєї компанії чи кола знайомих. Булінг між друзями може бути особливо травматичним, адже зрада, знецінення або насмішка від когось, кому довіряєш, підривають відчуття безпеки і підтримки. 

Булінг партнера

Дослідження показують, що підлітки або молоді дорослі, які переживали цькування (булінг) від однолітків мають підвищений ризик згодом зазнати насильства від партнера. Аналогічно, ті, хто вчиняв булінг у підлітковому або юнацькому віці, частіше стають агресорами у романтичних стосунках у дорослому віці (варіант повторення моделі насильства). Тобто попередній досвід булінгу може «переноситися» у інтимні стосунки, де динаміка влади, контролю та агресії подібна. 

У романтичних стосунках булінг або насильство часто приймає форму психологічної або емоційної агресії: контроль, знецінення, приниження, маніпуляції, словесні образи, ізоляція партнера. Такі форми можуть бути «м’якими» на початку, але з часом накопичуватися і поглиблювати травму. 

Якщо в стосунках є емоційний тиск, приниження, контроль, страх — це вже сигнал, що треба звернути увагу на поведінку партнера. Іноді «дрібні» прояви (сарказм, приниження, маніпуляції) виглядають «нормально», але з часом накопичуються, руйнують самооцінку, довіру та здатність до здорових стосунків.

Кібербулінг

Кібербулінг — це форма агресивної поведінки, яка переносить знайомі офлайн-механізми приниження, контролю та соціального тиску у цифровий простір. У підлітків і дорослих він виникає тому, що онлайн-середовище створює ілюзію анонімності та безкарності. Дослідження показують, що саме відсутність негайних соціальних наслідків збільшує частоту жорстких комунікацій і ризик агресії.

Кібербулінг може проявлятися як публічні приниження, розповсюдження приватної інформації, створення фейкових акаунтів, маніпуляції фото або відео, систематичне виключення людини з онлайн-груп спілкування, тиск у робочих чатах, приниження у професійних спільнотах, цькування в соцмережах, переслідування через приватні повідомлення. Близько 40% стикалися з образами або погрозами онлайн, а 20% — із повторюваними, нав’язливими агресивними діями, які відповідають критеріям кібербулінгу. Приблизно 60% тих, хто агресує онлайн, роблять це й офлайн. Це означає, що кібербулінг не створює агресора, а лише розширює його можливості.

Коли потрібно поговорити з дитиною про булінг?

Поговорити з дитиною варто до того, як щось сталося, і кожного разу, коли з’являються поведінкові сигнали, що вона може переживати тиск чи агресію. Дослідження Американської академії педіатрії показують, що ранні розмови про шкільну взаємодію, доброту та межі знижують ризик того, що дитина стане учасником булінгу і у ролі постраждалої, і у ролі агресора. Ситуації, в яких обов'язково потрібно поспілкуватися з дитиною на тему булінгу:

1. Перед зміною оточення та середовища. Перший клас, зміна школи, перехід у новий гурток чи секцію — це перехідні періоди, які підсилюють тривогу і роблять дитину вразливішою до соціального тиску.
2. При зміні поведінки дитини. Серед тривожних сигналів: замкненість, плаксивість, порушення сну, скарги на живіт чи голову без медичної причини, різке небажання йти до школи або на гурток — типові ознаки соціального стресу.
3. Коли дитина раптом втрачає друзів або уникає компанії. Соціальний відхід — один з найбільш ранніх проявів того, що дитину відштовхують або ізолюють.
4. Коли дитина стає надто агресивною або починає «копіювати» жорсткі фрази. Інколи діти відтворюють поведінку, якої самі зазнають від інших, намагаючись отримати контроль над ситуацією.
5. Якщо дитина проводить багато часу онлайн. У віці 8–12 років ризик кібербулінгу вже суттєвий, тому розмови про безпеку в мережі мають бути регулярними
6. Коли дитина свідчить про булінг інших. Хоча дитина може стверджувати «це мене не стосується», діти-свідки теж переживають стрес і мають підвищений ризик стати наступними цілями.
7. Після будь-якого інциденту, де була агресія. Навіть якщо дитина лише побачила жорстку взаємодію між іншими, варто проговорити, що вона відчуває й як розпізнавати небезпечні ситуації.

Як зрозуміти, що вас булять?

Іноді цькування складно помітити, особливо коли воно приховане або відбувається поступово. Важливо звертати увагу на повторювані дії чи поведінку, яка систематично завдає вам дискомфорту, принижує або ізолює від соціального середовища. Основні ознаки булінгу, на які треба звернути увагу:

• постійне приниження або знецінення. Регулярні образливі слова, сарказм, насмішки, публічне приниження, навіть від людей, які мають авторитет або близькі вам;
• соціальна ізоляція. Виключення з групи, ігнорування повідомлень, відсутність запрошень на зустрічі, відчуття, що «всі проти мене»;
• фізичне насилля або пошкодження майна. Штовхання, удари, пошкодження особистих речей, які відбуваються систематично, а не випадково;
• постійний стрес, тривога або депресія. Відчуття страху, роздратування, нічні кошмари, проблеми зі сном чи апетитом, головний або шлунковий біль без медичних причин;
• зниження самооцінки та відчуття безпорадності. Відчуття, що «я нічого не можу змінити», самоприниження, небажання брати участь у соціальних активностях;
• онлайн-булінг. Ви отримуєте регулярні образливі повідомлення, про вас розповсюджують приватну нформацію чи фото без дозволу;
• несподівана агресія або ворожість з боку близьких. Коли агресивна поведінка виходить від рідних, друзів або колег, яких зазвичай вважають підтримкою, це може бути прихованою формою цькування.

Як захиститися від булінгу?

Якщо ви зазнаєте булінгу, важливо не замовчувати проблему, встановлювати межі для кривдників та шукати підтримку. При булінгу потрібно:

• звернутися до батьків, педагогів, керівників, психологів, друзів або колег. Потрібно шукати соціальну підтримку — бути поруч з людьми, які можуть допомогти і підтримати;
• встановлювати чіткі межі і спокійно пояснювати кривдникам, що їхня поведінка неприпустима;
• захищати себе в цифровому середовищі: блокувати кривдників, налаштовувати приватність, повідомляти про образливий контент на платформах;
• за потреби звертатися до психолога або психотерапевта, щоб підтримати емоційний стан і навчитися справлятися зі стресом;
• повідомляти адміністрацію школи, роботодавця або відповідні органи, якщо булінг повторюється і не зупиняється.

Куди в Україні можна звернутися за допомогою при булінгу?

Державні та громадські служби, куди можна звернутися при булінгу, кібербулінгу чи насильстві:

• Національна поліція України — звернення можна зробити за телефоном 102 або через офіційний сайт. Поліція приймає повідомлення про фізичне та психологічне насильство, а також кібербулінг;
• Національна гаряча лінія для дітей та молоді — звернення за телефоном 116 111, безкоштовно для дітей та підлітків, анонімно, працює по всій Україні. Консультанти надають психологічну підтримку та допомагають знайти вихід із ситуацій цькування;
• громадські організації — наприклад, «Ла Страда Україна» (телефон 0 800 500 335) надає допомогу дітям та підліткам, які стикаються з насильством, булінгом та кібербулінгом;
• шкільні та місцеві психологи — у багатьох школах та громадах є спеціалісти, до яких можна звернутися конфіденційно та безкоштовно.

Як підтримати людину, яка зазнає булінгу?

Потрібно дати зрозуміти людині, що її почуття важливі, її проблеми не ігнорують. Рекомендації щодо підтримки при булінгу:

• слухайте уважно та без осуду — дайте людині можливість висловити емоції, не перебиваючи і не применшуючи ситуацію;
• підтверджуйте її переживання — скажіть, що почуття страху, тривоги чи роздратування є нормальними в таких ситуаціях;
• допоможіть фіксувати факти — запропонуйте вести записи інцидентів: дати, час, свідки, опис подій, скріншоти повідомлень. Це корисно для подальшого звернення до дорослих або служб підтримки;
• разом шукайте шляхи захисту — обговоріть варіанти звернення до дорослих, психологів, HR, адміністрації школи або гарячих ліній.

Допоможіть людині дбати про власну психологічну та фізичну безпеку, навчитися встановлювати межі. За потреби порадьте звернутися за професійною допомогою — психолог або психотерапевт може навчити методам подолання стресу, відновити емоційний стан і допомогти сформувати стратегії реагування на булінг.

Чи можна в Україні покарати людину за булінг?

В Україні існують законодавчі норми, які регулюють протидію булінгу, але покарання можливе лише за певних обставин. Закон України № 2657‑VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» зобов’язує освітні заклади створювати безпечне середовище, реагувати на випадки цькування та інформувати батьків або законних представників дітей. Це означає, що адміністрація школи чи дитячого садка має право застосовувати внутрішні дисциплінарні заходи, наприклад попередження або переведення, проти тих, хто цькує.

Якщо цькування супроводжується фізичним насильством, погрозами, переслідуванням або призвело до тяжких наслідків (наприклад, замах на самогубство чи смерть), дії кривдника можуть кваліфікуватися за відповідними статтями Кримінального кодексу України, і тоді можливе притягнення до кримінальної відповідальності. Тобто булінг сам по собі не завжди є підставою для покарання в суді, але закон надає механізми захисту та реагування, а при наявності тяжких наслідків — підстави для кримінальної відповідальності.

Як довести факт булінгу?

Доведення факту булінгу в Україні потребує системного підходу та збору доказів, адже сам факт психологічного або соціального цькування не завжди підпадає під кримінальну або адміністративну відповідальність. Важливо фіксувати всі випадки: записувати дати, час, обставини, слова чи дії кривдника. Це можуть бути письмові нотатки, скріншоти повідомлень, аудіо- або відеозаписи, свідчення очевидців, копії електронної переписки або соціальних мереж.

Важливо звертатися до офіційних структур: у школі — до адміністрації або шкільного психолога, на роботі — до HR чи керівництва, в разі потреби — до поліції чи служби захисту прав дитини. Потрібно мати підтвердження, що факт булінгу задокументований і повідомлений відповідним особам, адже без доказів навіть систематичне цькування складно кваліфікувати юридично.

Фіксування фактів булінгу та їхнє офіційне оформлення допомагає захистити себе або дитину. Це також створює підстави для застосування внутрішніх дисциплінарних заходів або, у разі тяжких наслідків, кримінальної відповідальності.