Консультація отоларинголога онлайн стор. 3

Симптомами сірчаної пробки є:найпоширеніші - зниження слуху, може виникати і відчуття закладеності, і шуму у вусі, якщо сірчана пробка велика і щільна, то внаслідок її тривалого знаходження в слуховому проході може розвиватися запальний процес шкірних покривів і тоді з'являється больовий синдром. Однак ці ж симптоми можуть супроводжувати й ряд інших, більш складних захворювань зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. І варто зазначити, що в більшості випадків, прогноз дуже залежить від своєчасно встановленого діагнозу і розпочатого адекватного лікування. Ефективно і безпечно усуне сірчану пробку лікар-отоларинголог. Досить часто люди звертаються до ЛОРа після невдалих спроб самостійно витягти пробку і, нерідко, з ускладненнями від цих дій: травмами й опіками шкіри слухового проходу і барабанної перетинки.

Закладеність носа може бути результатом раніше перенесеного ГРВІ (віддалені наслідки) або результатом порушення анатомічної будови (викривлення носової перегородки). Також закладеність носа може виникати через тривале використання судинозвужувальних крапель (може виникнути медикаментозний риніт). Тому для правильного призначення лікування потрібно відвідати ЛОР-лікаря. Якщо візит трохи відстрочений, то ніс (слизову носа) можна промивати сольовим розчином (морська вода) до чотирьох разів на день. І, щоб зняти набряк слизової носа, можна випити протиалергічний препарат.

Вушний шум або тінітус є частою причиною звернення пацієнтів до лікаря отоларинголога і є симптомом досить різноманітного переліку захворювань. Якщо виникла подібна проблема, необхідно звернутися до лікаря-отоларинголога, оскільки в більшості випадків, причина виникнення тінітуса локалізується в органі слуху. Найменш шкідливою і найбільш просто розв'язуваною причиною є наявність сірчаної пробки в слуховому проході. Однак є ряд інших, набагато серйозніших причин розвитку вушного шуму: запалення слухової труби, гострий середній отит, вестибулярний нейроніт, кохлеоневрит - запалення слухового нерва, хвороба Меньєра, шваноматощо. Для ряду захворювань ключем успішного розв'язання проблеми є своєчасно розпочате лікування!! Тому за появи цього симптому дуже важливо вчасно отримати кваліфіковану допомогу, і не намагатися впоратися з проблемою самостійно, втрачаючи при цьому дорогоцінний час!!

Не маючи інформації про анатомо-фізіологічні особливості пацієнта, неможливо говорити про будь-яку специфічну профілактику гаймориту. Наявність деяких особливостей призводить до розвитку гайморитів, які часто виникають після ГРЗ. За наявності такої проблеми необхідно звернутися до лікаря-отоларинголога для з'ясування причин виникнення і рецидивування гаймориту.

Ендоскопічний огляд - це сучасний неінвазивний метод дослідження, що дозволяє візуалізувати ті ділянки ЛОР-органів, які недоступні для огляду неозброєним оком. Проводиться за допомогою спеціального приладу, оснащеного стекловолоконною оптикою з вбудованою камерою на кінці. Сучасна ендоскопія дозволяє отримувати зображення з багаторазовим збільшенням і передавати його на монітор. Водночас цілісність органів і слизових оболонок не порушується. Діагностична значимість ендоскопічного огляду незрівнянно вище, ніж традиційного огляду, що дозволяє істотно підвищити якість діагностики та лікування. За допомогою ендоскопа сьогодні можна досліджувати ніс, горло і вухо. Риноскопія (огляд носової порожнини) не вимагає підготовки та може бути проведена безпосередньо під час огляду. Перед проведенням процедури лікар може зрошувати носові ходи судинозвужувальним засобом чи анестетиком. Метод дозволяє підтвердити або виключити різні захворювання носа. Обстеження вух (отоскопія) підготовки так само не вимагає, виявляє запальні захворювання, аномалії будови, пошкодження тканин і наявність сторонніх предметів у вухах. Для проведення отоскопії іноді потрібно промивання зовнішнього слухового ходу, що за потреби проводиться безпосередньо перед початком дослідження. Під час проведення ендоскопічного обстеження гортані та глотки, підготовка включає в себе відмову від прийому їжі за 3-4 години до процедури, за потреби - обробку язика місцевим анестетиком, щоб усунути блювотний рефлекс. Такий вид діагностики не займає багато часу, має високу інформативність, і, як правило, не супроводжується вираженими хворобливими відчуттями.