Як лікують остеому та чи завжди потрібно її видаляти?

Що таке остеома?

Остеома — це повільно зростаюче доброякісне новоутворення, яке формується з кісткової тканини. У більшості випадків пухлина не перероджується у злоякісне утворення. Кістковий наріст має округлу форму з чіткими межами, розміри якого можуть становити від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Остеома локалізується в лицьовому та мозковому відділах черепа, формуючись у лобовій та тім'яній кістках, верхній та нижній щелепах, на потилиці. Найчастіше остеома зустрічається в лобовій пазусі. Також шишки можуть розвиватися на інших ділянках тіла, включаючи руки та ноги.

Остеома

Що таке остеоїдна остеома (остеоїд-остеома)?

Остеоїдна остеома або остеоїд-остеома — це доброякісна пухлина, яка розвивається в довгих кістках трубчастого типу (плечовій, ліктьовій, променевій, великогомілковій, стегновій кістках). Остеоїдна остеома зазвичай формується в кортикальному (зовнішньому) шарі кістки. Її розмір не перевищує 1,5 см. У центральній частині пухлини розташовується вогнище (нідус), оточене зоною реактивного ущільнення кісткової тканини.

Остеоїдна остеома також може вражати хребет, частіше його задні елементи — дуги та відростки хребців. У рідкісних випадках нарости можна зустріти на кістках рук, стопи та фалангах пальців.

Остеома може виникнути в будь-якому віці, проте в більшості випадків діагностується у дітей, підлітків та молодих пацієнтів до 25 років. Пухлина зустрічається частіше у чоловіків, ніж у жінок.

Які симптоми остеоми?

Симптоматика остеоми може відрізнятися залежно від її локалізації. У більшості випадків кісткові новоутворення не викликають симптомів і можуть бути виявлені під час діагностичних обстежень інших патологій. Характерною ознакою кісткового новоутворення є наявність твердої видимої шишки на черепі або обличчі. Інші можливі симптоми остеоми залежно від її розташування:

• остеома лобової або тім'яної кісток — головний біль, судомні напади, підвищення внутрішньочерепного тиску, порушення пам'яті;
• остеома скроневої кістки — зниження слуху, відчуття шуму у вусі, запаморочення;
• остеома потиличної частини голови — головний біль, відчуття тиску в потилиці, дискомфорт при нахилах голови;
• остеома верхньої або нижньої щелепи — асиметрія обличчя, утруднення відкривання рота, дискомфорт при жуванні;
• остеома придаткових пазух носа — відчуття тиску або розпирання в ділянці пазух носа, утруднене носове дихання, часті синусити;
• остеома біля ока — диплопія (двоїння в очах), зниження гостроти зору, екзофтальм (випинання очного яблука);
• остеома великогомілкової (гомілки), стегнової кісток — локальний біль, який може посилюватися вночі, набряк і скутість суглобів, кульгавість, порушення рухової функції, підвищена чутливість при натисканні на ущільнення;
• остеома хребта — біль у спині, м'язові спазми, обмеження рухливості, оніміння, поколювання або слабкість у кінцівках.

Вираженість симптомів залежить від розмірів пухлини, ступеня тиску на сусідні тканини. При появі постійного ниючого болю, порушенні функції органу, поблизу якого розташована пухлина, необхідно звернутися до лікаря.

Які причини остеоми?

Точні причини появи остеоми не встановлені. Кісткові новоутворення можуть виникнути в результаті перенесених травм кісток, які можуть спровокувати аномальний ріст тканин. Наприклад, часті удари та мікротравми лобової кістки в ранньому віці можуть стати причиною утворення остеоми на лобі. Інші можливі причини остеоми:

• генетична схильність;
• спадкові патології (наприклад, синдром Гарднера);
• перенесені інфекційні захворювання;
• порушення обміну кальцію;
• переохолодження.

Остеоми на лобі у дитини також можуть виникнути через особливості розвитку кісткової тканини у плода в внутрішньоутробному періоді. Хронічне запалення носових пазух, внаслідок якого порушується нормальне ремоделювання кісткової тканини, може сприяти розвитку наростів. Остеоми на голові та кінцівках можуть виникати на тлі системних захворювань, наприклад подагри, ревматизму, сифілісу, які супроводжуються змінами структури кісткової тканини.

Наявність шишки ззаду в області потилиці може бути викликана особливостями будови черепа. У деяких людей зовнішній потиличний виступ може мати більш виражений контур і сприйматися як пухлина. У подібних випадках кістка, що випирає на потилиці, є анатомічною особливістю, а не патологією.

Види остеом

Залежно від структури та будови тканин розрізняють три види остеом: компактні (щільні), губчасті (спонгіозні), комбіновані (змішані). Компактні новоутворення нагадують слонову кістку. Грудки на кістці мають вигляд дольчастих ущільнень, що складаються з однорідної щільної кісткової тканини, з мінімальною кількістю простору кісткового мозку або його повною відсутністю.

Щільні остеоми локалізуються переважно в лицьовому відділі черепа, уражаючи лобову кістку, область навколоносових пазух і щелепи. Новоутворення можуть проявитися у вигляді безболісної твердої, як кістка, шишки на потилиці або лобі. Також зустрічаються щільні остеоми на руках. При локалізації шишки на зап'ясті в області променезап'ясткового суглоба може виникати дискомфорт при русі кисті, відчуття тиску та обмеження рухливості.

Губчасті остеоми представлені наростами з кісткової тканини з вираженою пористою структурою. Утворення складаються з губчастої кісткової речовини з кісткових перетинок (трабекул), між якими розташовані простори з кістковим мозком. Губчаста остеома найчастіше зустрічається в довгих кістках, особливо в стегнових або плечових. При розташуванні поблизу суглобів остеоми на нозі можуть викликати дискомфорт, локальний больовий синдром, обмеження рухливості. У рідкісних випадках губчасті остеоми можуть формуватися в кістках обличчя та щелепи.

Комбіновані (змішані) остеоми поєднують ознаки щільної та губчастої кісткової тканини. Кісткові шишки часто формуються на потилиці, лобовій та тім'яній кістках, а також можуть зустрічатися в області навколоносових пазух та щелепи.

Залежно від розташування виділяють центральну, периферичну та позаскелетну остеому м'яких тканин. Центральне новоутворення формується з ендосту (внутрішнього шару кістки). Нарост повільно проростає в товщі кістки, поступово сприяючи її деформації.

Периферична пухлина розвивається на поверхні кістки з надкісткової оболонки (періосту). Остеоми часто локалізуються на лобі, потилиці, в області нижньої щелепи. Досягаючи великих розмірів, пухлина може перешкоджати повному відкриванню рота. Нарости також можуть формуватися в ребрах, лопатках, тазових кістках. У рідкісних випадках периферична остеома розвивається в ключиці, кістках рук і ніг.

Позаскелетні остеоми зустрічаються вкрай рідко. Ущільнення складаються з кісткових елементів і фіброзної тканини. Нарости можуть формуватися в м'яких тканинах обличчя або шиї, імітуючи інші новоутворення.

Діагностика остеоми

Для діагностики остеоми, залежно від її локалізації, необхідно записатися на консультацію до отоларинголога, травматолога, хірурга. На прийомі лікар проводить фізикальний огляд, оцінюючи стан шкіри в зоні новоутворення (наявність почервоніння, набряку), симетрію кісткових структур. Також збирає анамнез (інформацію про скарги, симптоми, перенесені травми, генетичну схильність). Лікар виконує пальпацію остеоми для визначення її розмірів, структури, щільності, рухливості та меж, а також для виявлення болючості при натисканні.

Для діагностики остеоми лікар призначає рентген. Результати дослідження показують місце розташування пухлини, площу ураження, ступінь деструктивних змін кістки. Рентген остеоїд-остеоми дозволяє виявити потовщену кістку, яка оточує центральне ядро, що є характерною особливістю пухлини. Для більш детальної візуалізації може бути показана комп'ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ). При підозрі на злоякісне новоутворення може бути призначена біопсія.

Як лікують остеому?

Тактика лікування остеоми підбирається лікарем залежно від її локалізації та вираженості симптомів. Якщо новоутворення не викликає занепокоєння, можуть бути показані регулярні огляди у лікаря для контролю стану пухлини. При наявності больового синдрому можуть бути призначені нестероїдні протизапальні препарати. Якщо остеома викликає дискомфорт, супроводжується вираженою симптоматикою, показано хірургічне лікування.

За відсутності виражених деформацій кісткових структур видалення наростів може здійснюватися за допомогою малоінвазивних методів (наприклад, ендоскопії, радіочастотної абляції, лазера, ультразвуку). Методики застосовуються для видалення невеликих остеом, розташованих у кістках черепа, придаткових пазухах носа або трубчастих кістках кінцівок. Висічення великих новоутворень здійснюється за допомогою відкритої хірургічної операції.

Ендоскопічні методики, наприклад ендоназальна фронтотомія, частіше використовуються для видалення остеом лобової та верхньощелепної пазух. Процедура здійснюється за допомогою ендоскопа з камерою та мікрохірургічних інструментів через природні носові ходи без розрізів на шкірі.

Радіочастотна абляція частіше застосовується для видалення остеоїдних остеом невеликих розмірів. Під час процедури відбувається нагрівання та руйнування пухлини під впливом високочастотного електричного струму. Лазерні та ультразвукові методики можуть використовуватися для видалення невеликих остеом на кінцівках (наприклад, шишок на згинах пальців рук, наростів на стопі), які не зачіпають суглобові поверхні.

Коли показано видалення остеоми?

Видалення остеоми може бути показано при наявності вираженого больового синдрому, який погіршує якість життя. Інші показання до видалення остеоми можуть включати:

• виражений косметичний дефект, особливо при локалізації наросту на лобі, в області верхньої або нижньої щелепи, вилиць;
• деформація контурів обличчя;
• здавлювання навколишніх структур, тканин, нервів;
• обмеження рухливості та функцій суглобів;
• порушення носового дихання або зору при локалізації пухлини в придаткових пазухах носа;
• порушення слуху при розташуванні шишки за вухом, у скроневій ділянці;
• деформація кісткової структури.

Хірургічне лікування також призначається у разі активного збільшення розміру остеоми, особливо на голові. Рішення про видалення пухлини приймається лікарем індивідуально в кожному конкретному випадку на підставі симптомів, даних діагностичних досліджень, загального стану пацієнта. Вибір методу видалення остеоми залежить від місця її локалізації, розмірів і глибини розташування.

Як підготуватися до видалення остеоми?

Підготовка до видалення остеоми починається з консультації хірурга. На прийомі лікар проводить огляд, збирає інформацію про скарги, симптоми, вивчає результати діагностики. Перед операцією лікар призначає лабораторні дослідження для оцінки загального стану організму, виявлення прихованих запалень або інфекцій, виключення протипоказань. Аналізи перед операцією можуть включати:

• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• коагулограму (дослідження системи згортання крові);
• аналіз на сумарні антитіла до сифілісу;
• аналіз на антитіла до ВІЛ;
• дослідження на гепатит В і С.

Перед операцією також проводиться електрокардіограма. За кілька днів до видалення остеоми за погодженням з лікарем необхідно припинити прийом лікарських препаратів, які можуть викликати або посилити кровотечу. Також слід утриматися від вживання алкоголю. Видалення остеоми проводиться натщесерце, що передбачає відмову від прийому їжі не менше ніж за вісім годин до втручання.

Як відбувається видалення остеоми?

Видалення остеоми відбувається під загальною або місцевою анестезією залежно від обраної методики хірургічного лікування, локалізації новоутворення, його розмірів та обсягу медичних маніпуляцій. Процедура з використанням малоінвазивних методик може тривати близько 30–40 хвилин. Тривалість радіочастотної абляції становить до двох годин. Відкриті операції можуть тривати до трьох годин.

Після завершення процесу видалення остеоми пацієнт протягом декількох годин перебуває під медичним наглядом для виключення ускладнень (кровотечі, інфекції, запалення). Після відкритої операції пацієнт зазвичай перебуває в стаціонарі медичного центру кілька днів.

Відновлювальний період після видалення остеоми

Відновний період після видалення остеоми може тривати від кількох днів до кількох тижнів, що залежить від локалізації та розміру пухлини, обсягу втручання та індивідуальних особливостей організму. У перші дні після операції можуть спостерігатися помірний набряк і болючість в області висічення пухлини, які зазвичай проходять протягом кількох днів.

Для зменшення больового синдрому лікар може призначити прийом анальгетиків або нестероїдних протизапальних препаратів. Для профілактики інфекції можуть бути показані антибіотики. У період відновлення після видалення остеоми необхідно уникати перегріву та переохолодження, фізичних навантажень (спортивних тренувань, підйому важких предметів). Також слід відмовитися від відвідування лазень, саун, басейнів, соляріїв, купання у відкритих водоймах. При появі болю, набряку, запалення в області висічення остеоми необхідно звернутися до лікаря.

Чи можна не видаляти остеому?

За відсутності больових відчуттів, ознак росту, здавлювання пухлиною сусідніх тканин остеому можна не видаляти. При безсимптомному перебігу показано регулярне відвідування лікаря для контролю за станом новоутворення.

Особливості лікування остеом у дітей

Якщо пухлина не росте, не викликає симптомів і не призводить до функціональних порушень, лікування остеоми у дітей передбачає регулярне спостереження у лікаря з періодичним проведенням рентгена для контролю її стану. При появі больових відчуттів, помітного збільшення розмірів кісткової шишки у дитини на голові, обличчі, руці, нозі або іншій частині тіла може бути показано її хірургічне видалення.

Чи небезпечні остеоми?

Небезпека остеоми полягає у розвитку ускладнень, які можуть спостерігатися при збільшенні розмірів пухлини або її розташуванні поблизу життєво важливих структур (наприклад, головного мозку, суглобів, очей, судинно-нервових пучків). Можливі ускладнення при остеомах:

• неправильний прикус;
• обмеження відкриття рота;
• глухота;
• мукоцеле (кістозне утворення, заповнене слизом);
• деформація кісткової структури обличчя або черепа;
• часті запальні процеси (наприклад, синусити);
• порушення зору;
• порушення функцій суглобів;
• здавлювання нервів, що викликає оніміння, поколювання, біль;
• головні болі.

При прогресуванні остеоми можливий розвиток еностозу — щільного кісткового розростання всередині кістково-мозкової порожнини. При появі болю, активному зростанні остеоми слід звернутися до лікаря для лікування пухлини та запобігання ризику ускладнень.