Гастроскопія – інформативний метод дослідження ШКТ

Найрозповсюджені захворювання – виразка шлунку та дванадцятипалої кишки, гастроентероколіт та гастрит, дискінезія стравоходу та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (вміст шлунку періодично потрапляє у стравохід). Часом вони можуть давати ускладнення або переходити в більш важку форму: стравохід Барретта (передраковий стан), перфорація виразки та кишкова непрохідність.
Щоб виявити хворобу, лікарю не достатньо розпитати пацієнта та вивчити результати аналізу крові, калу та сечі. Тому для діагностики захворювань шлунково-кишкового тракту лікарі призначають один з найбільш інформативних методів – гастроскопію.
Гастроскопія – це метод дослідження стінок стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки. Процедура проводиться за допомогою ендоскопічного інструменту – гастроскопу. Це гнучка трубка, яка вводиться в травний тракт. В середині гастроскопу знаходиться оптична система, яка передає зображення на монітор, за допомогою якого лікар оцінює стан органів травлення в режимі реального часу.
Дослідження призначає тільки лікуючий лікар. Для того, щоб зробити гастроскопію, потрібно мати направлення від лікаря. Саму процедуру виконує лікар-ендоскопіст.
Вперше гастроскоп для дослідження органів шлунково-кишкового тракту застосував німецький лікар Куссмауль у 1868 році. В подальшому інструмент щороку вдосконалювався: його зробили гнучким та вмонтували оптичні прилади. Вже в 1957 році інструмент дав змогу панорамного огляду органів.
В сучасній медицині використовується два методи гастроскопії:
Гастроскопію проводять для того, щоб встановити причини симптомів з боку шлунково-кишкового тракту, наприклад, довготривалої печії, нудоти чи порушення ковтання. Показання до процедури:
Гастроскопія – це не тільки можливість оглянути слизову оболонку. Якщо під час обстеження виявилися зміни тканин, лікар може виконати біопсію – взяти невелику частинку слизової оболонки для подальшого гістологічного та цитологічного дослідження. Крім того, лікар може виконати місцеві втручання: видалити поліпи та сторонні тіла, зупинити кровотечу або встановити стент. Також гастроскопія може проводитись після хірургічних втручань для оцінки можливих ускладнень та контролю слизових оболонок. Гастроскопію не можна проводити в таких випадках: шок, аневризма аорти, гострий інфаркт міокарда, коматозний стан, судоми, коагулопатії, надмірна деформація хребтового стовпа.
Гастроскопія – найбільш інформативний метод дослідження стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки. В діагностиці запалень, виразок та ерозій він в кілька разів точніший за рентгенологічне дослідження. А раннє виявлення пухлин або передракових станів дає можливість вчасно розпочати лікування та позбутися новоутворення.
Щоб виконати гастроскопію, потрібно підготуватися. Декілька правил того, що потрібно зробити перед процедурою:
Якщо ви нервуєте, візьміть з собою родича або іншу близьку людину, яка супроводить вас до кабінету.
Гастроскопія проходить у декілька етапів:
Обстеження триває від 3 до 5 хвилин. Під час процедури у багатьох людей з’являється відчуття задишки та недостачі повітря. Але під час обстеження ніщо не загрожує життю, тому можна не турбуватись.
Якщо пацієнта вводити в медикаментозний сон, в той же день йому не рекомендується сідати за кермо автомобіля. Після седативних засобів загальмовується реакція та відчувається сонливість.
Процедура суб’єктивно неприємна, але безболісна. Тим не менш, існує ризик негативних наслідків. Сучасне обладнання для гастроскопії майже не викликає ускладнення, і тільки у 1% пацієнтів виникають стани, які потребують негайної медичної допомоги (кровотечі, перфорація стінки стравоходу або шлунку).
Більшість ускладнень виникають не через травний тракт, а в результаті захворювань серцево-судинної та дихальної системи. Наприклад, біль у грудях, лихоманка, блювота з кров’ю, біль у животі, що постійно посилюється.
До ускладнень приводять фактори ризику:
У 99% випадків гастроскопія переноситься добре та безболісно. Під контролем лікарів та медсестер загроза для здоров`я та життя пацієнта відсутня.
Існує безліч методів діагностики органів шлунково-кишкового тракту, наприклад, рентгенографія, pH-метрія кислотності шлунку, ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія та радіоізотопне сканування. Ці методи дозволяють оцінити розмір органів, наявність стороннього тіла, накопичення газів, пухлину або кишкову непрохідність.
Проте об’єктивно оцінити стан стінок стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки можна тільки за допомогою гастроскопії. Щоб зібрати найбільш детальну картину захворювання краще використовувати кілька методів дослідження. Але гастроскопія як метод дослідження слизових оболонок – це незамінний метод.