Як лікувати рефлюкс-езофагіт?

Читати 6 хвилин | Створено: 23 жовтня 2019 | Оновлено: 23 жовтня 2019 |

245063

Рефлюкс-езофагіт або гастроезофагеальна рефлюксна хвороба – це комплекс симптомів, які виникають внаслідок закиду вмісту шлунку у стравохід, ротоглотку або дихальні шляхи.

Хвороба впливає на якість життя: знижує працездатність, порушує сон та змінює щоденну діяльність. Зустрічається переважно у дорослих. Рефлюкс-езофагіту розвивається внаслідок порушення роботи нижнього стравохідного сфінктеру, який у нормі не дає вмісту шлунка потрапити у стравохід.

Причини та симптоми рефлюкс-езофагіту

На розвиток рефлюкс-езофагіту впливають наступні фактори:

фізіологічні: порушення перистальтики кишечника, збільшення внутрішньошлункового тиску, надмірна секреція шлункового соку;
харчування та стиль життя: надлишкова вага тіла, високий вміст жирів у їжі, газовані напої. Вплив алкоголю, кави та паління на розвиток рефлюкс-езофагіту до кінця невідомий;
прийом медикаментів: блокатори кальцієвих каналів, антихолінергічні препарати, нестероїдні протизапальні засоби. Крім того, ці ліки посилюють симптоматику;
вагітність;
інші фактори: європеоїдна раса (вірогідно це більше пов’язано з образом життя, ніж з генетичними особливостями), цукровий діабет, метаболічний синдром, кардіоваскулярна хвороба, апное уві сні, синдром подразненого кишечника.

Гастроезофагеальний рефлюкс виникає тоді, коли шлункова кислота потрапляє в стравохід, що викликає його подразнення. Якщо симптоми гастроезофагеального рефлюксу виникають більш ніж два рази на тиждень, людині діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ).

ГЕРХ – це хронічне рецидивуюче захворювання, зумовлене порушенням моторно-евакуаторної функції гастроезофагеальної зони, що характеризується спонтанними або регулярними закидами у стравохід шлункового вмісту. ГЕРХ призводить до ушкодження дистального відділу стравоходу з розвитком у ньому ерозивно-виразкових, катаральних і функціональних порушень. Симптоми ГЕРХу:

важкість під час ковтання за відсутності болю в горлі;
біль у стравоході під час ковтання;
відчуття грудки в горлі;
часта відрижка;
печіння в грудях (печія), зазвичай після їжі, може посилюватися вночі;
важкість ковтання слини.

Якщо присутні симптоми рефлюксної хвороби, необхідно звернутися до лікаря-гастроентеролога. Адже відсутність лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби може призвести до хронічної форми захворювання і можливих ускладнень:

ГЕРХ з езофагітом;
запалення стравоходу;
пухлини стравоходу;
гастриту з рефлюксом жовчі;
виразки стравоходу;
астми, хронічного кашлю, порушення дихання;
катарального рефлюксу-эзофагиту;
застою жовчі в шлунку.

Лікування ГЕРХ включає зміну способу життя, медикаментозну терапію, у складних випадках — хірургічне втручання. Лікування ГЕРХ спрямоване на зменшення рефлюксу, поліпшення стравохідного кліренсу і захист слизової оболонки стравоходу. Дієта за гастроезофагеальної рефлюксної хвороби спрямована на виключення із раціону продуктів харчування, які викликають симптоми ГЕРХу. Лікування і дієту призначає лікар-гастроентеролог, самостійне лікування не матиме ефективності, а навпаки може зашкодити здоров'ю.

Гастроезофагіальний рефлюкс і його лікування

Гастроезофагеальну рефлюксну хворобу лікує лікар-гастроентеролог. При лікуванні рефлюкс-езофагіту дотримуються принципів: зміна образу життя та зменшення кількості кислоти у просвіті стравоходу. Головна мета лікування – ослаблення симптомів та покращення якості життя хворих.

Перш за все потрібно змінити стиль життя:

контрольоване зниження маси тіла. Нормальна вага – це важлива частина у лікуванні рефлюкс-езофагіту. Без зниження ваги симптоми, скоріше за все, будуть повторно з’являтися;
їсти 4–5 разів на день. Їсти потрібно невеликими порціями та намагатися не наїдатися «на повний шлунок». Необхідно відмовитися від пізнього прийому їжі;
відмовитися від газованих напоїв, шоколаду, гострих та жирних страв, зменшити кількість алкоголю та кави, по можливості не палити;
уникати підвищення внутрішньочеревного тиску: не надягати тугі ремні та корсети, не підіймайте речі, важчі за 8–10 кг;
використовувати декілька подушок для сну, щоб голова та шия знаходились вище рівня живота.

Рефлюкс-езофагіт лікується за допомогою медикаментів. Найбільш ефективні – інгібітори протонної помпи. Це ліки, які зменшують виділення соляної кислоти в шлунку. Також лікар може призначити інші ліки, які зменшують симптоми: альгінати, антациди, адсорбенти та прокінетики. Які саме ліки призначить лікар – залежить від результатів діагностики та індивідуальних особливостей організму хворого.

Хірургічне лікування призначається рідко. Операція може призначатись, якщо рефлюкс-езофагіт супроводжується великою грижею стравохідного отвору діафрагми, яка посилює симптоми. Серед інших показань до оперативного втручання – небажання приймати медикаменти та езофагіт, стійкий до лікування.

Для 90% пацієнтів прогноз сприятливий. В інших випадках виникають ускладнення: кровотеча, стравохід Барретта, розвиток злоякісних новоутворень та виразок шлунка й дванадцятипалої кишки.

Профілактика рефлюкс-езофагіту

Для профілактики рефлюкс-езофагіту потрібно дотримутватися правил, які описані в пункті про зміну стилю життя: не вживати газовані напої, виключити алкоголь, не надягати тугі пояси та спати на декількох подушках. Основні принципи профілактики – зберігати здоровий образ життя, раціонально харчуватися та контролювати вагу тіла.

Для профілактики рецидивів рефлюкс-езофагіту використовують профілактичну дозу інгібіторів протонної помпи. Лікарі кажуть, що кожен приступ печії та болей за грудиною потрібно ліквідувати: кожен приступ свідчить про пошкодження слизової оболонки стравоходу.

Якщо у вас чи у вашої близької людини з’явилась печія та болі в області серця, які часто комбінуються з кашлем та відрижкою, зверніться до лікаря-гастроентеролога. Він діагностує захворювання та призначать лікування. Не зважайте на симптоми: нелікований рефлюкс-езофагіт може перейти у рак шлунка та стравоходу.