Йод та гормони щитоподібної залози беруть участь у формуванні центральної нервової системи та головного мозку плода і відіграють ключову роль у психоневрологічного розвитку дитини. При дефіциті хімічної сполуки висока ймовірність того, що у дитини виникне синдром вродженої йодної недостатності (ендемічний кретинізм) – важка затримка фізичного та розумового розвитку. Йод продовжує впливати на формування центральної нервової системи та мозкових функцій впродовж 2–3 років після народження дитини.
Дефіцит мікроелементу під час вагітності позначається не тільки на плоді. При недостатності йоду виникають проблеми щитоподібної залози, а збільшення продукції гормонів не завжди відповідає потребам організму. Тому неприємним наслідком дефіциту йоду в організмі матері є формування дифузного або вузлового зобу (збільшення щитоподібної залози в розмірі та порушення її функції).
Йод, як хімічна сполука, зберігається в щитоподібній залозі. Щоденно, при достатній кількості мікроелемента, щитоподібна залоза продукує приблизно 100 мг тироксину та 5–10 мкг трийодтироніну (гормони щитоподібної залози).
Як дізнатися чи вистачає йоду в організмі?
При дефіциті йоду виникають певні симптоми, по яким можна запідозрити нестачу мікроелементу:
- загальна слабкість, сонливість, швидка втома від простої роботи;
- головні болі, апатія, дратівливість;
- збільшення маси тіла;
- закреп;
- сухість шкіри та слизових оболонок;
- зниження артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.
Втім, більшість цих ознак – неспецифічні симптоми. Деякі з них можуть бути при багатьох інших захворюваннях та патологічних станах, наприклад, при кисневому голодуванні, психічних розладах, інфекціях та зневодненні. Щоб об’єктивно оцінити рівень йоду в організмі, потрібно звернутися до лікаря.
На обстеженні лікар пропальпує щитоподібну залозу та призначить методи обстеження: визначення концентрації йоду в сечі (йодурія), визначення концентрації гормонів щитоподібної залози в крові та ультразвукове дослідження залози. Тільки ці методи дадуть змогу визначити недостатність мікроелементу в організмі та діагностувати захворювання, пов’язане з дефіцитом йоду. Всі інші домашні та «бабусині» засоби, наприклад, нанесення йодної сітки, не принесуть користі та об’єктивної інформативності щодо рівня йоду в організмі.
Дефіцит і надлишок йоду в організмі: наслідки
Поставте своє питання Ендокринологу «ОН Клінік»
Щоденно кожна людина потребує певної кількості йоду. Рекомендації до вживання йоду для людей різного віку:
- вагітні жінки – 250 мкг на добу;
- період грудного вигодовування для жінок – 250 мкг на добу;
- жінки репродуктивного віку – 150 мкг на добу;
- діти до року – 50 мкг на добу;
- діти до 2–3 років – 90 мкг на добу;
- діти від 12 років та дорослі – 150 мкг на добу.
Виходячи з цих даних можна зрозуміти, при якій добовій кількості виникає дефіцит або надлишок йоду в організмі. Слід пам’ятати, якщо доросла людина не вжила впродовж доби 150 мкг, це не означає, що на наступний день виникне дефіцит. Організм має запаси йоду в щитоподібній залозі. Тому, якщо за декілька днів людина не вживає мікроелемент, організм вилучає сполуку із запасів.
Важко дійти до того стану, коли виникає надлишок йоду. Це явище спостерігається в декількох випадках: прийом препаратів йоду, вроджена чутливість рецепторів до йоду або робота в місцях, де виділяється велика кількість йоду. В такому випадку виникає отруєння мікроелементом, яке називається йодизм.
- головні болі;
- гнійники на шкірі;
- набряки;
- нудота та блювання;
- кон’юнктивіт;
- лихоманка;
- болі в суглобах;
- діарея;
- надмірна пітливість.
Часто пацієнти з йодизмом скаржаться на дратівливість, порушення сну, психомоторне збудження, надлишкову емоційність та швидку втрату ваги. Для профілактики та лікування йодизму потрібно точно регулювати щоденний прийом препаратів йоду або тимчасово їх відмінити.
Хронічна інтоксикація великими об’ємами йоду призводить до виникнення хронічного кашлю, чхання та порушення роботи органів травного тракту. Найбільш важкий стан при отруєнні йодом – набряк легень.
Більш розповсюджені патології стосуються дефіциту йоду. Такі стани називаються йододефіцитні захворювання. Недостатність мікроелементу порушує цілу низку біохімічних процесів, які регулюють обмін речовин та продукцію гормонів щитоподібної залози.
Перелік захворювань та патологічних станів, викликаних йододефіцитом:
- неонатальний або вроджений гіпотиреоз – це захворювання з частковим або повним випадінням функцій щитоподібної залози, яке проявляється в дитинстві. Основні клінічні прояви: загальмовування майже всіх функцій організму, трофічні розлади, в’ялість та загальна слабкість;
- неврологічний та мікседематозний кретинізм – проявляється затримкою розумового та фізичного розвитку, погіршенням слуху, косоокістю та карликовістю;
- зоб – пухлиноподібне збільшення щитоподібної залози. Це ряд захворювань, до яких відноситься ендемічний, спорадичний, дифузний токсичний, вузловий та змішаний зоби (захворювання щитоподібної залози). Основний клінічний прояв – видиме збільшення щитоподібної залози.
Дефіцит йоду може спричинити мертвонародження, вроджені аномалії, неврологічні та психічні порушення. Однак усі йододефіцитні та надлишкові стани можуть бути попереджені прийомом йоду в рекомендованій кількості. Органічні зміни, які виникли внаслідок йододефіцитних захворювань, скорегувати та відновити неможливо. Вони важко піддаються лікуванню та реабілітації. Тому люди, які проживають в районах дефіциту йоду або мають вроджені особливості обміну мікроелементу, потребують особливого нагляду. Також до цих груп відносяться вагітні жінки, жінки, що годують грудьми, новонароджені та діти до 3-х років.
Як заповнити дефіцит йоду в організмі?
Основне джерело йоду – це продукти тваринного та рослинного походження, питна вода та повітря. В організм мікроелемент потрапляє в неорганічній та органічній формах. Майже вся кількість хімічної сполуки всмоктується в тонкому кишечнику.
Найбільш багаті на йод речовини – морські продукти. Вміст мікроелементу в деяких продуктах досягає 800–1000 мкг на 100 г їжі. Найбільш багаті йодовмісні продукти – риба, водорості та морська капуста. Окрім них, багато йоду міститься в молоці, яйцях, м’ясі, зернових, сметані, кефірі, томатах, полуниці, баклажанах, спаржі та волоських горіхах. Слід пам’ятати, що в ході кулінарної обробки страв кількість мікроелементів зменшується. Тому до страв рекомендується додавати йодовану сіль, особливо в кінці приготування, перед подачею на стіл. Окрім кулінарних продуктів, заповнити брак йоду в організмі можна за допомогою йодованої солі та продуктів, які спеціально збагачуються мікроелементом – адаптованих молочних сумішей для дітей, біодобавок у таблетках.
В ранньому дитячому віці новонароджений отримує поживні речовини тільки через грудне молоко. Тому матерям, які проживають у бідних на йод регіонах, потрібно додатково приймати препарати йоду. Це ж стосується жінок, які в даний момент вагітні. Вагітна та мати, що годує грудним молоком, для запобігання дефіциту йоду щодобово повинна отримувати мікроелемент у дозі 250 мкг.
Діти віком від 7 до 24 місяців також повинні отримувати йод через додаткові продукти харчування. Для цього рекомендується розтирати йодовані таблетки (приблизно 100 мкг) в порошок та додавати їх у їжу.
Профілактика дефіциту йоду в пубертатному віці має свої особливості. В цей період щитоподібна залоза та її гормони адаптуються до стрімких змін у фізіології та анатомії підлітка, тобто збільшується продукція гормонів щитоподібної залози. Дітям з повноцінним харчуванням не потрібно коригувати дієту. Це стосується підлітків, що проживають у регіонах з дефіцитом йоду. Експерти ВОЗ, Великобританії, Німеччини та Швейцарії рекомендують дітям щодобово вживати з їжею 150 мкг йоду.
В будь-якому випадку, якщо ви запідозрили дефіцит чи надлишок йоду в організмі, зверніться до ендокринолога. Він призначить методи обстеження, лікування та профілактику захворювань, пов’язаних з дефіцитом чи надлишком йоду.
Ендокринологія в ОН Клінік Черкаси
