Збільшена щитовидна залоза привід для занепокоєння

Читати 4 хвилини | Створено: 2 жовтня 2019 | Оновлено: 2 жовтня 2019 |

124834

Щитоподібна залоза зберігає йод та виробляє йодовмісні гормони, які регулюють обмін речовин та впливають на безліч процесів у клітинах, тканинах та організмі в цілому. В середньому вага щитоподібної залози складає 15–30 грамів, а довжина лівої та правої долі складає 4 см.

Найбільшу роль щитоподібна залоза відіграє в період внутрішньоутробного розвитку плоду. Гормони залози впливають на нормальний розвиток центральної нервової системи дитини.

Збільшення щитоподібної залози свідчить про патологію ендокринної системи, яку необхідно лікувати. Це означає, що порушується виділення гормонів залози – трийодтироніну та тироксину. А порушена секреція призводить до безлічі збоїв (гіпотиреоз, гіпертиреоз, мікседема, тиреотоксичний криз, різке схуднення, втрата апетиту) у роботі організму.

Чому щитовидна залоза буває збільшеною?

Збільшення щитоподібної залози в розмірі називається зобом. Зоб виникає через дефіцит або надлишок йоду в організмі. Частіше за все захворювання щитоподібної залози та її збільшення спостерігається у людей, які проживають в географічних місцях з недостатньою кількістю йоду: Середня Азія та гори Кавказу. В Україні це західний регіон, а після аварії на ЧАЕС дефіцит йоду спостерігається майже по всій території держави.

Крім дефіциту йоду, на розвиток зобу впливають генетичні схильності. Тож, якщо у батька, матері, дідуся або бабусі діагностований зоб, є вірогідність, що у дитини також буде це захворювання.

До чого може призвести збільшена щитовидна залоза?

Збільшена щитоподібна залоза призводить до гіпотиреозу та тиреотоксикозу. Це зменшення та збільшення виробки гормонів щитоподібної залози відповідно. В деяких випадках зоб не призводить до порушення секреції гормонів, такий стан називається еутиреоз.

Гіпотиреоз супроводжується такими симптомами:

ожиріння;
зменшення температури тіла;
зниження працездатності;
сонливість, погіршення пам’яті;
набряк обличчя;
болі у м’язах;
болі при русі у суглобах;
зниження лібідо, порушення ерекції;
випадіння волосся;
сухість шкіри.

У важких випадках гіпотиреоз призводить до мікседеми – крайньої стадії захворювання з порушенням обміну білків. Мікседема супроводжується уповільненням роботи серця, зниженням артеріального тиску, збільшенням у крові жирів, набряком слизових оболонок.

В іншому випадку зоб викликає протилежну патологію – гіпертиреоз, який супроводжується збільшенням виробки гормонів щитоподібної залози. Гіпертиреоз проявляється наступними симптомами:

втрата ваги тіла;
пітливість;
збільшення частоти серцевих скорочень;
збільшений апетит;
часті діареї;
болі в животі та блювання;
дратівливість, тривога;
порушення менструального циклу;
м’язова слабкість та швидка втомлюваність.

Важкий гіпертиреоз призводить до тиреотоксикозу – патологічного стану, при якому організм «отруюється» надлишком гормонів щитоподібної залози. Це важке захворювання, яке загрожує життю. Тиреотоксичний криз супроводжується порушенням серцевого ритму, задишкою, тремором, психомоторним збудженням, блюванням та серцевою недостатністю.

Що робити та як лікувати збільшення щитоподібної залози?

Зоб та похідні стани (гіпотиреоз та гіпертиреоз) можна вилікувати. Якщо ви виявили, що щитоподібна залоза збільшена або у вас спостерігаються вищезазначені симптоми, зверніться до лікаря-ендокринолога. Він огляне щитоподібну залозу, дасть направлення на аналізи та призначить лікування.

Ніколи не займайтеся самолікуванням захворювань щитоподібної залози. Ви не знаєте, які ліки та в якій дозі їх приймати. Крім того, втрачений час без кваліфікованого лікування збільшує вірогідність ускладнень. У важких випадках, які не довго лікуються, виникає потреба у хірургічному втручанні та довготривалій терапії.