Що таке німфоманія?
Німфоманія (або гіперсексуальність) — це компульсивна сексуальна поведінка, що проявляється неконтрольованою заклопотаністю, зосередженістю на сексуальних фантазіях, спонуканнях або поведінці. Компульсивна сексуальна поведінка може включати в себе різні види сексуальних переживань, які зазвичай приносять задоволення (мастурбація, перегляд порнографії чи наявність кількох сексуальних партнерів). Однак коли сексуальна поведінка стає постійним центром уваги, не піддається контролю, спричиняє внутрішній дискомфорт або завдає шкоди людині чи оточуючим, це може бути проявом компульсивного розладу сексуальної поведінки.
Чи правильно використовувати термін «німфоманія» для позначення гіперсексуальності у жінок?
Поставте своє питання Дитячому психіатру «ОН Клінік»
Згідно з десятою редакцією міжнародного класифікатора хвороб (МКХ-10), поняття німфоманії належить до категорії «надмірного сексуального потягу», що входить до розділу «психічних і поведінкових розладів». У редакції МКХ-11, що набула чинності 2022 року, німфоманія як окремий розлад або захворювання відсутня. Прояви, що відповідають ознакам німфоманії, включені в категорію «компульсивного розладу сексуальної поведінки» з розділу «психічних, поведінкових розладів або розладів нервово-психічного розвитку».
Дискусії, що стосуються термінології, точаться досі. У зв'язку з цим, у медичній практиці заведено використовувати терміни «гіперсексуальність» і «компульсивна сексуальна поведінка», а поняття «німфоманія», «німфоманка», «сатиріаз» або «сатиріазис» (аналог німфоманії у чоловіків) вважаються некоректними.
Що таке сексуальність?
Сексуальність — це сукупність способів, за допомогою яких люди переживають і виражають свої інстинкти та почуття сексуального потягу. Сексуальність є поєднанням індивідуальних бажань, фізичних здібностей, мотивації, стосунків і можливостей для сексуального партнерства та поведінки. Вона може переживатися та виражатися в думках, фантазіях, бажаннях, переконаннях, настановах, цінностях, вчинках, ролях і стосунках.
На сексуальність впливає взаємодія біологічних, психологічних, соціальних, економічних, політичних, культурних, правових, історичних, релігійних і духовних чинників. Важливо зазначити, що сексуальність охоплює почуття і стосунки, а не тільки статеві акти, дотики чи сексуальну стимуляцію ерогенних зон.
З терміном сексуальності нерозривно пов'язане поняття статевого потягу (лібідо). Статевий потяг — це бажання сексуальної активності (включно з еротичними фантазіями, думками, сексом з партнером і мастурбацією), на яке впливають біологічні, психологічні та соціальні чинники. Регуляція лібідо здійснюється статевими гормонами (тестостероном і естрогеном), а також нейротрансмітерами (дофаміном і окситоцином).
Спектр інтенсивності сексуального бажання, яке може змінюватися впродовж життя, варіюється від відрази й байдужості до інтересу, потреби сексу та сексуальних проявів, пристрасті. Факторами, що впливають на підвищене лібідо у жінок або чоловіків, можуть бути вік, стать, соціальний стан, стан здоров'я, переживання, переконання, спосіб життя та стосунки з партнером.
Чи існує «нормальна» сексуальність?
Прояви сексуальності є індивідуальними, тому з медичної точки зору складно провести межу між нормою та патологією. Одним з критеріїв сексуальності, що може розцінюватися як така, що потребує лікування, може бути негативний вплив сексуальної поведінки на фізичне та психічне здоров'я людини чи її партнера.
ВООЗ також керується терміном «сексуальне здоров'я» — це стан фізичного, емоційного, психічного та соціального благополуччя щодо сексуальності. Сексуальне здоров'я залежить від шанобливого підходу до сексуальності та сексуальних стосунків, а також можливості отримувати безпечний сексуальний досвід, вільний від примусу, дискримінації та насильства.
Що таке гіперсексуальність?
Гіперсексуальність як окремий підрозділ не включена до міжнародного класифікатора хвороб. У МКХ-10 аналогом гіперсексуальності є «надмірний сексуальний потяг», а в МКХ-11 — «компульсивний розлад сексуальної поведінки».
Гіперсексуальність (як розлад сексуальної поведінки) означає нездатність регулювати свою сексуальну поведінку, яка може чинити руйнівний вплив на психічне та фізичне здоров'я. Для гіперсексуальності характерна зосередженість на сексуальних фантазіях, бажаннях і спонуканнях, які неможливо контролювати. Статевий акт, що здійснюється на фоні гіперсексуальності, може розглядатися як механізм тимчасового вивільнення сексуального напруження, яке посилюється під час сильного стресу.
За статистикою, приблизно у 3% жінок і 5% чоловіків виявляються ознаки компульсивного розладу сексуальної поведінки. При цьому часте та сильне бажання сексу не розцінюється медичною наукою як захворювання.
Причини гіперсексуальності у жінок
Для виявлення точних причин жіночої гіперсексуальності необхідні додаткові наукові дослідження. Фактори ризику виникнення гіперсексуальності у жінок:
- гормональний дисбаланс (гормональні сплески можуть сприяти різкому підвищенню лібідо у жінок);
- патології, що супроводжуються порушенням роботи головного мозку (наприклад, деменція чи епілепсія);
- безконтрольний прийом медикаментів;
- зловживання психоактивними речовинами (наприклад, алкоголем);
- сімейні конфлікти;
- супутні психічні розлади (наприклад, депресія чи ігрова залежність);
- пережите насильство.
Ще однією причиною психосексуальних розладів у жінок може бути невротизм (або нейротизм) — це схильність до частого прояву негативних емоцій у відповідь на вплив стресу (дратівливих чинників). Ознаками невротизму можуть бути гнів, тривога, дратівливість, сум, ворожість або сором'язливість. Люди з високим рівнем невротизму нерідко виявляють підвищену чутливість до зовнішньої критики.
Симптоми гіперсексуальності в жінок
Однією з ознак компульсивної сексуальної поведінки у жінок є систематичне вчинення сексуальних дій, незважаючи на негативні наслідки, спричинені цими діями. Симптоми гіперсексуальності:
- часта (щоденна) мастурбація;
- одержимість сексом (нав'язливі фантазії та думки про секс);
- надмірна заклопотаність плануванням сексуальної активності;
- сексуальна агресія чи ігри, які становлять небезпеку для здоров'я;
- парафілія (сексуальна поведінка, яка завдає фізичної або моральної шкоди іншим людям (наприклад, ексгібіціонізм, вуайєризм, фетишизм або садомазохізм);
- відсутність контролю над сексуальними думками та поведінкою;
- почуття провини, сорому чи жалю після зняття сексуальної напруги;
- використання компульсивної сексуальної поведінки як засобу компенсації самотності, депресії, тривоги чи стресу.
На фоні психосексуальних розладів у жінок може знижуватися або втрачатися інтерес до роботи, навчання, домашніх або соціальних обов'язків. При цьому може виникати потреба в підвищенні сексуальної активності (наприклад, у збільшенні кількості статевих контактів).
До якого лікаря звертатися з симптомами гіперсексуальності?
За появи ознак компульсивної сексуальної поведінки потрібна консультація психотерапевта. Залежно від результатів первинної діагностики та скарг людини, може виникнути необхідність у проведенні консультації гінеколога, невролога чи інших вузькопрофільних фахівців.
Як діагностують гіперсексуальність у жінок?
Основу діагностики жіночої гіперсексуальності складають бесіди з психотерапевтом і заповнення опитувальників, які містять перелік поширених проявів компульсивної сексуальної поведінки. Інформація про пацієнта, яку може аналізувати психотерапевт для постановки діагнозу:
- неконтрольовані сексуальні думки та поведінка;
- джерела занепокоєння та тривоги;
- наслідки сексуальної активності;
- кількість часу, що приділяється діяльності, пов'язаній з сексом (наприклад, компульсивній мастурбації);
- використання незвичайних або небезпечних сексуальних стимулів;
- переважаючі почуття після зняття сексуальної напруги;
- куріння, вживання спиртних напоїв, невдалі спроби позбутися шкідливих звичок;
- стосунки між членами сім'ї;
- визнання потреби в лікарській допомозі.
Також беруть до уваги сімейний анамнез і перелік ліків, що приймає людина (наприклад, ризик виникнення гіперсексуальності може збільшуватися під час прийому препаратів для лікування шизофренії). За наявності ознак хронічних захворювань можуть знадобитися додаткові обстеження.
Методи лікування гіперсексуальності у жінок
Лікування компульсивної сексуальної поведінки включає прийом медпрепаратів, сеанси індивідуальної психотерапії та групової терапії. Медикаментозне лікування гіперсексуальності:
- препарати, що нормалізують гормональний фон;
- антидепресанти;
- протиепілептичні засоби;
- протитривожні препарати;
- антипсихотичні ліки;
- ліки для лікування алкогольної залежності (за її наявності).
Немедикаментозне лікування може включати розмовну, когнітивно-поведінкову, психодинамічну терапію, мотиваційне інтерв'ю, практики прийняття та усвідомленості. Крім цього, проводиться лікування супутніх хвороб, виявлених під час діагностики (наприклад, неврологічних захворювань).
Можливі ускладнення жіночої гіперсексуальності
Наслідками гіперсексуальності можуть стати незапланована вагітність та інфекційні захворювання, що передаються статевим шляхом (за незахищених статевих контактів). Інші ускладнення жіночої гіперсексуальності:
- зниження продуктивності праці через нездатність зосередитися на роботі чи навчанні;
- погіршення сімейних взаємин, самоізоляція;
- важкі психічні розлади (наприклад, суїцидальні думки);
- ризик травматизму (при заняттях екстремальним сексом);
- схильність до протизаконної діяльності.
Також компульсивну сексуальну поведінку можуть посилювати шкідливі звички. Деякі залежності (наприклад, алкоголізм) можуть бути одночасно факторами ризику й ускладненнями гіперсексуальності.
Чи можна запобігти сексуальній залежності чи гіперсексуальності?
Профілактика гіперсексуальності включає освоєння методів зниження стресу, підвищення усвідомленості та самоконтролю (наприклад, утримання від сексу в екстремальних умовах навіть за наявності сильного бажання), припинення неконтрольованого вживання психоактивних речовин. Також необхідно проводити лікування виявлених психічних порушень (наприклад, депресії чи біполярного розладу) та залежностей (наприклад, ігроманії).
Дитяча психіатрія в ОН Клінік Харків Палац Спорту
Популярні питання
У підлітків, як і в дорослих, можуть спостерігатися постійне збудження та надмірна активність сексуальної поведінки. Факторами ризику розвитку гіперсексуальності можуть бути насильство, стреси, а також сімейні конфлікти.
Компульсивна сексуальна поведінка у підлітків може проявлятися нав'язливими сексуальними думками, фантазіями, мастурбацією, переглядом порнографії, почуттям провини та зниженням самоконтролю. Гіперсексуальність діагностується тільки у випадках, коли сексуальні дії завдають шкоди оточуючим або викликають у підлітка сильний дискомфорт. Вікові рамки підліткової гіперсексуальності потребують уточнень під час додаткових наукових досліджень.
Універсальні діагностичні критерії гіперсексуальності ще не розроблені, тому на підставі частої зміни партнера неможливо діагностувати гіперсексуальність або інші сексуальні відхилення. Щоб підтвердити наявність залежності від сексу чи ознак гіперсексуальності у жінок, необхідно провести комплексне обстеження та проаналізувати десятки критеріїв компульсивної сексуальної поведінки.
Парафілії — це нетипові прояви компульсивної сексуальної поведінки, які можуть включати приниження себе чи партнера та здатні заподіяти шкоду та страждання собі та іншим. Для парафілій характерні повторювані, інтенсивні, сексуально збудливі фантазії, спонукання чи поведінка, під час яких можуть використовуватися неживі предмети, залучатися діти чи дорослі, які не дали свою згоду на сексуальну взаємодію.
| Види парафілій | |
| Вид | Опис |
| Педофілія | Прагнення до сексуальної активності за участю неповнолітніх |
| Ексгібіціонізм | Демонстрація геніталій незнайомим людям |
| Вуайєризм | Спостереження за людьми, які займаються сексом |
| Садизм | Сексуальне збудження від заподіяння психічних або фізичних страждань іншій людині |
| Мазохізм | Статеве збудження від пережитого фізичного чи морального насильства (приниження) |
| Фроттеризм | Бажання тертися, торкатися до людей без їхньої згоди |
| Фетишизм | Використання неживих предметів для сексуального задоволення (наприклад, спідньої білизни чи взуття) |
| Трансвестичний фетишизм | Сексуальне збудження від переодягання в одяг протилежної статі |
Точні причини парафілії, яка частіше трапляється у чоловіків, не встановлені. Нерідко в клінічній картині присутні комбінації різних парафілій.
Гіперсексуальність у більшості випадків діагностується у чоловіків, ніж у жінок. Дослідження показують, що при розладах сексуальної поведінки чоловіки в кілька разів частіше дивляться порнографію та займаються віртуальним сексом, ніж жінки.
У чоловіків більш поширені прояви ексгібіціонізму, садизму, вуайєризму та фроттеризму. Жінки частіше виявляють схильність до мазохізму, фетишизму та невротизму, а також є більш вразливими до стресів (наприклад, за синдрому Марфана).
Олена
1 тиждень тому
